Рішення

від 14.03.2018 по справі 817/52/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2018 року м. Рівне №817/52/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Е-Рівне" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Е-Рівне (далі - позивач, ТОВ Е-Рівне ) звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтувавши їх положеннями норм ст. 44, ст. 134, ст. 138, ст. 139, ст. 198, ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, що діяли у редакції на час існування відповідних правовідносин. Ствердив, що податковим органом в акті перевірки вказано, що перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) показників за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014р. у загальній сумі 4174100 грн. встановлено вплив на формування даного показника придбання пиловника, пиломатеріалів, послуг по розпилові, сушці. Проведеною вибірковою перевіркою даного показника у загальній сумі 4174100 грн. встановлено завищення задекларованих показників у рядку 05.1 Декларації собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) показників за 2014 р. в сумі 2315055 грн. Даний висновок перевіряючі обґрунтовують встановленими порушеннями в оформленні первинних документів, наданих в підтвердження складової собівартості готової продукції, підприємством документально не підтверджено прямих матеріальних витрат, інших прямих витрат-вартість послуг з переробки на виробництво готової продукції. Крім того, податковим органом встановлено заниження фінансового результату до оподаткування у сумі за 2015 рік - 5780222 грн. та 2016 р. - 7417720 грн. Порушення податковий орган обґрунтовує через не визнання понесених витрат за договорами надання послуг з розпиловки деревини укладених з ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент , ТОВ Райдуга . Також податковим органом не визнаються понесені позивачем витрати на придбання в лісових господарствах пиловника (кругляк). Разом з тим, висновки відповідача є помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи. Доводив, що висновки відповідача ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського обліку, а на власній суб'єктивній оцінці перевіряючих про неспроможність здійснення такими контрагентами тих чи інших операцій з огляду на відсутність у них якихось матеріальних, трудових чи інших ресурсів, які, знову ж таки, лише на їхню суб'єктивну думку, є необхідною передумовою для здійснення саме таких господарських операцій. Також зазначив, що відповідачем безпідставно заперечується факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів, позаяк такі товари були використані позивачем у власній господарській діяльності з отриманням прибутку і нарахуванням відповідних податків. За сукупністю наведених обставин, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги заперечили повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що у позивача була проведена планова виїзна перевірка, за результатами якої складений акт і на підставі висновків акту прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення. Перевіркою встановлено, що позивач завищив задекларовані показники у рядку 05.1 Декларації собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2014 р. в сумі 2315055 грн. Даний висновок відповідач обґрунтовує встановленими порушеннями в оформленні первинних документів, наданих в підтвердження складової собівартості готової продукції, підприємством документально не підтверджено прямих матеріальних витрат, інших прямих витрат-вартість послуг з переробки на виробництво готової продукції. Крім того, податковим органом встановлено заниження фінансового результату до оподаткування у сумі за 2015 рік - 5780222 грн. та 2016 р. - 7417720 грн. Порушення податковий орган обґрунтовує через не визнання понесених витрат за договорами надання послуг з розпиловки деревини укладених з ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент , ТОВ Райдуга . Також податковим органом не визнаються понесені позивачем витрати на придбання в лісових господарствах пиловника (кругляк). Крім цього, у зазначених суб'єктів господарювання відсутні трудові ресурси та основні засоби для ефективного ведення господарської діяльності. Наведене в повній мірі доводить, що відповідні господарські операції позивача, в рамках яких ним сформовано витрати і податковий кредит, не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. За наведеного, просили в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_5, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Е-Рівне» (код ЄДРПОУ 33982694) є зареєстрованою юридичною особою, що перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, є платником податку на прибуток, податку на додану вартість (з 21.08.2012, свідоцтво № 200064244), податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору. Основним видом діяльності вказаного господарюючого суб'єкта є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків за 4 квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області № 1567 від 04.10.2017 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Е-Рівне» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року.

ЇЇ результати оформлені актом перевірки від 13.11.2017 № 1269/17-00-14-01/33982694 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Е-Рівне з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року.

За висновками акту, перевіркою ТОВ «Е-Рівне» встановлено порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток всього у сумі 2792340,00 грн.;

- пп. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ у листопаді 2014р. на 48312 грн., у грудні 2014р. на 10041 грн., у січні 2015 на 7574 грн., у березні 2015 на 12712 грн., у квітні 2015 р. на 87308 грн., у травні 2015р. на 113128 грн., у червні 2015 на 129167 грн., у липні 2015р. на 85333 грн., у серпні 2015р. на 46139 грн., у вересні 2015 на 65232 грн., у жовтні 2015 на 95498 грн., у листопаді 2015р на 96788 грн., у грудні 2015 на 38856 грн., у лютому 2016 на 90660 грн., у березні 2016р. на 57701 грн., у квітні 2016 на 99000 грн. у травні 2016р. на 81597 грн., у червні 2016р. на92040 грн., у липні 2016р. на 46396 грн., серпні 2016 на 72655 грн., у вересні 2016 на 75748 грн., у жовтні 2016 на 99000 грн., у листопаді 2016 на 91962 грн., у грудні 2016 на 94663 грн.;

- п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у листопаді 2014р на 5372 грн., у грудні 2014р. на 16593 грн., у січні 2015р. на 35088 грн., у лютому 2015р. на 31715 грн., у лютому 2016р. на 97171 грн., у квітні 2016 на 53161 грн., у травні 2016 на 80042 грн., у червні 2016 р. на 60899 грн. у липні 2016 на 43940 грн. у вересні 2016р. на 888 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду декларації за грудень 2016 року на суму 39338,00 грн.

20.11.2017 позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки.

Вказані заперечення відхилені відповідачем згідно з його письмової відповіді № 7407/10/17-00-14-01-07 від 28.11.2017.

29.11.2017 на підставі акту перевірки № 1269/17-00-14-01/33982694 від 13.11.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017:

- № НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі: за податковим зобов'язанням 424839 грн. 00 коп. за штрафними санкціями 212419 грн. 50 коп.;

- № НОМЕР_2, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1737510 грн. 00 коп. застосовано штрафну санкцію 868755 грн. 00 коп.;

- № НОМЕР_3, відповідно до якого позивачу зменшено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду декларації за грудень 2016 року на 39338 грн. 00 коп.;

- № НОМЕР_4, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі: за основним зобов'язанням 2792340 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 437976 грн. 00 коп.

Як встановлено судом з пояснень представників сторін та з акту перевірки, висновки податкового органу зводяться до нереальності здійснених операцій з отримання пиловнику від лісгоспів і переробка його на пиломатеріали, внаслідок чого завищено валові витрати та суму податкового кредиту.

Податковим органом в акті перевірки вказано, що перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) показників за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014р. у загальній сумі 4174100 грн. встановлено вплив на формування даного показника придбання пиловника, пиломатеріалів, послуг по розпилові, сушці. Проведеною вибірковою перевіркою даного показника у загальній сумі 4174100 грн. встановлено завищення задекларованих показників у рядку 05.1 Декларації собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) показників за 2014 р. в сумі 2315055 грн. Даний висновок перевіряючі обґрунтовують встановленими порушеннями в оформленні первинних документів, наданих в підтвердження складової собівартості готової продукції, підприємством документально не підтверджено прямих матеріальних витрат, інших прямих витрат-вартість послуг з переробки на виробництво готової продукції. Так податковим органом встановлено заниження фінансового результату до оподаткування у сумі за 2015 рік - 5780222 грн. та 2016 р. - 7417720 грн. Порушення податковий орган обґрунтовує не визнанням понесених витрат за договорами надання послуг з розпиловки деревини укладених з ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент , ТОВ Райдуга . Також податковим органом не визнаються понесені позивачем витрати на придбання в лісових господарствах (ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство ) пиловника (кругляк).

При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з того, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (у редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлені статтею 9 цього Закону (у відповідній редакції). Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також згідно зі статтею 1 цього Закону (у відповідній редакції) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на 31.12.2014 року) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції 2014 року, яка діяла у перевіряємому періоді), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Відповідно до п.138.9 ст. 138 ПК України, до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

За змістом п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України ( в редакції чинній з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 11 П (С)БУ собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Відповідно до п. 12 цього Положення до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290.

Відповідно до п. 5 Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п. 21 Положення 15 Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так, щодо понесених витрат на придбання послуг та придбання пиловника у лісових господарствах ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство судом встановлено.

ТОВ Е-Рівне з зазначеними підприємствами були укладені господарські договори купівлі-продажу товару - пиловника( кругляк).

ДП Сарненське лісове господарство були укладені наступні договори купівлі-продажу половника: № 1992/2021-13 від 29.11.2013р., № 407/412л-14 від 27.02.2014р, №1395/1408л-14 від 05.06.2014р., № 2240/2258л-14 від 29.08.2014р., № 2645/2668л-14 від 18.11.2014р., № 48/48л-15 від 22.01.2015р, № 350/351л-15 від 10.03.2015р., № 775/775л-15 від 05.03.2015р., № 1153//1153л-15 від 02.09.2015р., № 1578/1578л-15 від 02.12.2015р., № 173/173л-16 від 24.02.2016р., №622/622л-16 від 01.06.2016р., № 1139/1158 л-16 від 30.08.2016р.

ДП Клесівське лісове господарство були укладені договори купівлі-продажу половника: № 349/350л-15 від 10.03.2015р., № 774/774л-15 від 05.06.2015р., № 1577/1577л-15 від 02.12.2015р., № 172/172л-15 від 26.02.2016р.

ДП Городницьке лісове господарство були укладені договори купівлі-продажу половника: № 43 від 11.06.2015р, № 71 від 08.07.2015р., № 102 від 03.09.2015р..

ДП Білокоровицьке лісове господарство (Житомирська область) були укладені договори купівлі-продажу половника: № 148 від 03.07.2015р., № 95 від 12.06.2015р.

Відповідно до вимог п.1.2, 1.3, 1.5 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини (далі - Положення № 42), затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 №42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2007 за №164/13431 реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі. Аукціони з продажу необробленої деревини проводяться 1 раз у квартал на базі товарних бірж, розташованих в обласних центрах і створених відповідно до Закону України "Про товарну біржу" та Господарського кодексу України. Не реалізована на товарних біржах необроблена деревина реалізується підприємствами - постійними лісокористувачами по прямих договорах за цінами, не нижчими від тих, що склались на останньому аукціоні.

Вищезазначені, договори купівлі-продажу пиловника укладені відповідно до вимог Положення № 42 на підставі аукціонних свідоцтв.

На виконання умов договорів ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство поставило, а ТОВ Е-Рівне отримало пиловник (кругляк) згідно товарно-транспортних накладних які при придбанні такого виду товару є обов'язковими. На підставі ТТН товар (пиловник) був оприбуткований по бухгалтерському обліку. Розрахунки за придбаний товар з лісгоспами були проведені в безготівковий спосіб. Право власності на товар (пиловник) перейшло до ТОВ Е-Рівне . Відповідно до виданих доручень ТОВ Е-Рівне , підпис в товарно-транспортних накладних в підтвердження отримання пиловника покупцем здійснено уповноваженими особами.

ТОВ Е-Рівне не має заборгованості перед лісництвами за отриманий пиловник. Належне виконання сторонами договорів купівлі-продажу також підтверджується і актами звірки підписаними сторонами.

ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство також були виписані податкові накладні на поставлений товар (пиловник). Податковим органом у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у позивача податкових накладних або оформлення їх ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство з порушенням ст. 201 ПК України.

Акт перевірки не містить будь яких зауважень щодо невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . За змістом даних документів та у сукупності з іншими первинними документами судом встановлено фактичне виконання ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство своїх зобов'язань, а саме строки виконання зобов'язань, узгоджені розміри оплати, найменування товару, його кількість, приймання товару уповноваженими особами від підприємства, а також фактичне використання отриманих ТОВ Е-Рівне товарів у власній господарській діяльності.

Придбаний у лісових господарств пиловник ТОВ Е-Рівне використовувало для вироблення з нього пиломатеріалів та експортування їх на виконання взятих на себе зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами а саме: контракт № 014-01 від 02.01.2014р. , контракт № 014-02 від 02.04.2014р., контракт № 014-04 від 12.05.2014р, контракт № 014-05 від 01.08.2014р., контракт № 015-01 від 22.01.2015р. , контракт № 015-02 від 06.01.2015р., контракт № 015-03 від 05.01.2015р., контракт № 015-04 від 17.03.2015р., контракт № 015-06 від 01.04.2015р., контракт № 015-05 від 23.03.2015р., контракт № 015-08 від 11.05.2015р., контракт № 016-01 від 04.01.2016р.

Разом з тим, судом встановлено, що оскільки ТОВ Е-Рівне не здійснює роботи по розпиловці пиловника (кругляка), то для виконання таких робіт були залучені суб'єкти господарювання основним видом діяльності яких є надання такого виду послуг. На виконання вказаних контрактів були укладені господарські договори з розпиловки деревини з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент та ТОВ Райдуга . На виконання укладених договорів Виконавцями ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент та ТОВ Райдуга за актами приймання-передачі від Замовника був отриманий пиловник для подальшої переробки. Переробка пиловника здійснювалась відповідно до умов укладених договорів послуг з розпиловки деревини та додатків до нього, а також вказівок Замовника.

За умовами договорів надання послуг укладених з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент та ТОВ Райдуга , Виконавці переробляють наданий пиловник відповідно до вимог та характеристик погоджених сторонами у додатку № 2 до договору, конкретний технічний критерій необхідних в даний момент пиломатеріалів доводитися до виконавців усно представниками Замовника. В підтвердження належного виконання отриманих замовлень та відповідність вироблених пиломатеріалів вимогам раніше погоджених вимог та характеристик які відображені у додатку № 2 до договорів, сторонами складалися акти приймання-передачі (пиломатеріалів). Отриманий пиловник Виконавцями був перероблений в продукцію - пиломатеріали, які були передано за актами приймання-передачі від Виконавців - Замовнику ТОВ Е-Рівне . Пиломатеріали були оприбутковані по бухгалтерському обліку.

Встановлені судом, із досліджених письмових доказів та пояснень представника позивача обставини, щодо порядку переробки пиловнику у пиломатеріали та їх повернення замовнику, підтверджені показаннями свідка ОСОБА_5.

Крім того, судом встановлено, що дана продукція (пиломатеріали) в подальшому була експортована покупцям ТОВ Е-Рівне за зовнішньоекономічними контрактами : контракт № 014-01 від 02.01.2014р. , контракт № 014-02 від 02.04.2014р., контракт № 014-04 від 12.05.2014р, контракт № 014-05 від 01.08.2014р., контракт № 015-01 від 22.01.2015р., контракт № 015-02 від 06.01.2015р., контракт № 015-03 від 05.01.2015р., контракт № 015-04 від 17.03.2015р., контракт № 015-06 від 01.04.2015р., контракт № 015-05 від 23.03.2015р., контракт № 015-08 від 11.05.2015р., контракт № 016-01 від 04.01.2016р.

Так, актом перевірки підтверджено фактичне виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами а саме здійснення експорту товарів (пиломатеріалів обрізних соснових струганих, пиломатеріалів обрізні ялинкові, пиломатеріали не обрізні). Відповідно до первинних документів, які підтверджують експорт продукції вбачається, що експортовані пиломатеріали були виготовлені з пиловника (кругляка) раніше придбаного у ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство .

Разом з тим, суду слід зазначити, що наявність сертифікатів про походження лісоматеріалів та про виготовлених з них пиломатеріалів, які відповідно до Закону України Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів , є підставою для реалізації з межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Позивач відповідно до вимог законодавства отримав сертифікати про походження товару (пиломатеріалів), які підтверджують походження пиломатеріалів від придбаного у лісгоспів половника (кругляка), та надавались під час перевірки перевіряючим і додавались до заперечень на акт перевірки.

Вказані висновки суду підтверджуються тим, що згідно п. 1 статті 3 Закону України Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів від 08.09.2005 №2860-ІV реалізацію за межі митної території України в митному режимі експорту суб'єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів допускається за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів.

Згідно п. 4 інструкції Про тимчасовий порядок видачі сертифіката про походження лісоматеріалів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1260 від 21.12.2005 Про затвердження Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій , сертифікат видається експортеру територіальним органом Держлісагенства на підставі поданої заяви встановленого зразка, а також зазначено про відповідальність експортера за достовірність інформації в поданих ним документах.

Згідно п. 4 інструкції щодо заповнення форми Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій затвердженої Наказом Державного комітету лісового господарства України від 07.09.2007 N 528 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 вересня 2007 р. за N 1111/14378 після видачі Сертифіката на представлених оригіналах супровідних документів здійснюється відмітка із зазначенням номера та дати виданого Сертифіката для унеможливлення видачі за цими самими документами Сертифіката повторно.

Тобто, з сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів який є невід'ємною частиною вантажно-митної декларації (рядок 44 декларації) достеменно можна встановити з якої саме сировини (пиловника) та ТТН-ліс за якою він придбавався, було виготовлено продукцію. При цьому надані на перевірку та долучені до матеріалів справи ТТН-ліс відповідно до вимог наведеного законодавства були погашені про що свідчить печатка на зворотній стороні.

Крім того, судом встановлено, що частину пиломатеріалів, виготовлених з придбаного у ДП Клесівське лісове господарство , ДП Сарненське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство пиловника, а саме, 2,78 м.куб у 2015 році та 516,48 м.куб у 2016 році, було реалізовано для ТОВ ЕРОН на виконання договору № 08/02-1 від 02.08.2015 року. За наслідками здійснення цієї господарської операції, до доходу в декларації з податку на прибуток за 2015 р. та 2016 р. були включені суми від продажу зазначеної продукції 6486,66 грн. та 1606234,23 грн. відповідно, та за наслідками здійснення оподатковуваної операції Позивачем було сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за податковими накладними виписаними на ТОВ ЕРОН , які також були включені до податкових зобов'язань 1297,34 грн. за 2015р., та 321246,89 грн. за 2016 р. Податковим органом підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань за цією операцією та включення цих сум до валового доходу та зобов'язань з податку на додану вартість, податкові декларації прийняті відповідачем без заперечень.

Відповідно до запиту позивача № 11-2 від 24 листопада 2017р. до ТОВ ЕРОН з проханням надати підтвердження оприбуткування реалізованої їм продукції, а також докази подальшого використання придбаних у нас пиломатеріалів в своїй господарській діяльності, ТОВ ЕРОН згідно відповіді за № 1/11 від 28 листопада 2017р. повідомило позивача, що отримані від ТОВ Е-Рівне пиломатеріали було оприбутковано, а в подальшому реалізовано на експорт на підставі зовнішньоекономічних контрактів з включенням отриманої виручки від продажу до доходів за відповідний звітний період. В підтвердження було долучено первинні документи щодо здійснення господарських операцій, в т.ч зовнішньоекономічних.

Також, судом встановлено, що за наслідком зазначених господарських операцій ТОВ Е-Рівне отримало прибуток, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток за відповідний рік.

Для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку. Разом з тим, контролюючим органом не встановлено будь яких збиткових операцій за перевірений період.

Відповідно до наявних у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, судом встановлено здійснення господарських операцій з продажу ТОВ Е-Рівне за договорами купівлі-продажу тирси, обрізків та горбиля, які утворились від переробки пиловника особам які надавали послуги з розпиловки пиловника. Так, за договором купівлі-продажу продукції №2-1 від 02.01.14р. укладеним з ФОП ОСОБА_5, останньому було продано тирсу, обрізки та горбиль, що підтверджується наступними видатковими та податковим накладними накладна №1 від 31.01.14р., податкова накладна №4 від 31.01.14р., накладна №2 від 28.02.14р., податкова накладна № 2 від 28.02.14р., Накладна №3 від 31.03.14р., податкова накладна №5 від 31.03.14р. Накладна №4 від 30.04.14р., податкова накладна №7 від 30.04.14р., накладна №6 від 30.06.14р., податкова накладна №1 від 30.06.14р. Накладна №7 від 31.07.14р., податкова накладна № 1 від 31.07.14р., накладна №8 від 31.08.14р., податкова накладна №1 від 31.08.14р., накладна № 9 від 30.09.14р., податкова накладна №2 від 30.09.14р., накладна №10 від 31.10.14р., податкова накладна №1 від 31.10.14р., накладна №11 від 30.11.14р., податкова накладна №2 від 30.11.14р., накладна №12 від 31.12.14р., податкова накладна №4 від 31.12.14р.

За договором купівлі-продажу продукції №1 від 02.01.15р. укладеним з ФОП ОСОБА_5, останньому було продано тирсу, обрізки та горбиль, що підтверджується наступними видатковими та податковим накладними накладна № 1 від 31.01.15р., податкова накладна № 4 від 31.01.15р., накладна №2 від 28.02.15., податкова накладна № 17 від 28.02.15р., накладна № 5 від 31.03.15р., податкова накладна № 13 від 31.03.15р., накладна №6 від 30.04.15р., податкова накладна №11 від 30.04.15р., накладна № 7 від 31.05.15р., податкова накладна №15 від 31.05.15р., накладна №8 від 30.06.15р., податкова накладна №8 від 30.06.15р., накладна №9 від 31.07.15р., податкова накладна № 13 від 31.07.15р., накладна № 11 від 31.08.15р., податкова накладна № 11 від 31.08.15р., накладна № 12 від 30.09.15., податкова накладна №15 від 30.09.15р., накладна № 13 від 31.10.15р., податкова накладна № 9 від 31.10.15р., накладна №14 від 30.11.15р., податкова накладна №16 від 30.11.15р., накладна №15 від 31.12.15р., податкова накладна №11 від 31.12.15р.

За договором купівлі-продажу продукції № 1 від 02.01.15р. укладеним з ФОП ОСОБА_5, останньому було продано тирсу, обрізки та горбиль, що підтверджується наступними видатковими та податковим накладними накладна №1 від 31.01.16., податкова накладна № 7 від 31.01.16 накладна №2 від 29.02.16., податкова накладна №10 від 29.02.16р.накладна №4 від 31.03.16р. податкова накладна №18 від 31.03.16р накладна №6 від 31.05.16р., податкова накладна №6 від 31.05.16р. накладна № 06-09 від 30.06.16р., податкова накладна № 15 від 30.06.16р.накладна №07-10 від 31.07.16р., податкова накладна №13 від 31.07.16р. накладна №08-10 від 31.08.16р., податкова накладна № 810 від 31.08.16р., накладна №09-11 від 30.09.16р., податкова накладна №911 від 30.09.16р., накладна №10-12 від 31.10.16р., податкова накладна №1012 від 31.10.16р. накладна № 11-13 від 30.11.16р., податкова накладна №1113 від 30.11.16р., накладна №12-14 від 31.12.16р., податкова накладна № 1214 від 31.12.16р.

За договором купівлі-продажу продукції №16/06-1 від 01.06.16р. укладеним з ТОВ "Райдуга", останньому було продано тирсу, обрізки та горбиль, що підтверджується наступними видатковими та податковим накладними накладна №06-08 від 30.06.16р., податкова накладна №14 від 30.06.16р. накладна №12-15 від 31.12.16р., податкова накладна №1215 від 31.12.16р.

За договором купівлі-продажу продукції № 02/16-1 від 01.02.16р.. укладеним з ФОП ОСОБА_7, останньому було продано тирсу, обрізки та горбиль, що підтверджується наступними видатковими та податковим накладними накладна №7 від 31.05.16. податкова накладна №7 від 31.05.16р. накладна №5 від 31.03.16р. податкова накладна №17 від 31.03.16р. накладна №3 від 29.02.16р. податкова накладна № 5 від 29.02.16р.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до акту перевірки, податковим органом підтверджено правомірність включення отриманого доходу від такого продажу до оподатковуваного доходу та до податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Немає будь-яких зауважень також до декларацій з податку на додану вартість з задекларованою сумою податкових зобов'язань від операцій з продажу тирси, горбилю, обрізків. Згідно висновків акту перевірки не встановлено завищення платником податкових зобов'язань з ПДВ за цими операціями. ФОП ОСОБА_5, ТОВ Райдуга , ФОП ОСОБА_7 шляхом безготівкового розрахунку розрахувався за придбаний у ТОВ Е-Рівне тирсу , обрізки та горбиль.

Також, у ході перевірки контролюючим органом не встановлено факт набуття права власності на пиломатеріали, які в подальшому були експортовані, в інший спосіб ніж той, який зазначений в договорах та первинних документах підприємства.

З врахуванням викладеного, суд відхиляє, як безпідставні, твердження податкового органу щодо завищення витрат із операцій з придбання пиловника у лісових господарств, подальшої його переробки за договорами з надання послуг укладених з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент , ТОВ Райдуга .

Твердження податкового органу з підстав, що пиломатеріали ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_7 отримували від лісгоспів на підставі товарно-транспортних накладних та здійснювали розпиловку відхиляється судом, оскільки пиловник від Замовника - ТОВ Е-Рівне до Виконавців - ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7, ПП Орнамент , ТОВ Райдуга передавався на підставі актів приймання-передачі (пиловника), копії яких надавались до заперечень на акт перевірки та наявні в матеріалах справи. Повернення виробленої продукції здійснювалось на підставі актів-приймання передачі, які складались протягом місяця відповідного періоду . Оплата за надані послуги здійснювалась на підставі актів приймання передачі виконаних робіт.

Судом, також відхиляється твердження відповідача, що відповідно до ст. 840 ЦК України платником податків має бути подано до перевірки звіти переробника про використання сировини в підтвердження валових витрат, з огляду на наступне.

Так, ст. 4 Закону № 996 визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються в т.ч. на принципі превалювання сутності на формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції чинній станом на 31.12.2014 року) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Умовами укладених договорів з надання послуг укладених з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент , ТОВ Райдуга та додатків до них не встановлено обов'язок Виконавця складати звіти переробника про використання сировини. Крім того, фактично звітами про використання деревини та виробництва готової продукції слугували:

- акти виконаних робіт;

- акти прийому-передачі пиловника;

- акти прийому передачі виготовленої з нього готової продукції - пиломатеріалів;

- акти розпиловки;

- акти щодо норм виходу готової продукції які містять і передбачену умовами договорів інформацію.

А відтак податковий орган безпідставно вказує, що відсутність такого документу, як звіт спростовує факт обробки деревини та виготовлення продукції.

Щодо, тверджень податкового органу, з приводу необхідності надання договорів оренди на зберігання пиловника, то суду слід зазначити, що такі вимоги є безпідставними з огляду на таке.

Так, сторони договорів Замовник - ТОВ Е-Рівне та Виконавці - ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент , ТОВ Райдуга керуються положеннями ч.1 ст. 841 ЦК України, в якій передбачено, що переробник є відповідальним за збереження сировини (та іншого майна) замовника. Дана норма закону вказує на те, що з моменту передачі майна в переробку воно зберігається у Виконавця до моменту передачі готової продукції та сировини яка виникла в ході переробки. Тобто укладання будь-яких додаткових угод не вимагається. Як вже було зазначено, ТОВ Е-Рівне Замовник передавав майно (пиловник) Виконавцям на підставі актів приймання-передачі в день отримання даного пиловника від продавців ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство . Виконавці передавали готову продукцію Замовнику за актами приймання - передачі в дні проведення митних процедур та фактичного експортування продукції за кордон.

Передача залишків тирси та інших продуктів переробки здійснювалась раз в місяць на підставі актів розпиловки. Відповідно у ТОВ Е-Рівне не виникало необхідності та обов'язку в укладанні договорів зберігання пиловника та готової продукції.

Крім того під поняттям оренди відповідно до положень ЦК України та ГК України розуміється платне користування майном. Відносини, щодо майна Замовника обумовлені договором переробки, а не договором оренди.

Щодо тверджень відповідача про те, що в згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо суб'єкта ТОВ Райдуга (13973939) за адресою, м. Сарни, вул. Гоголя, 36 знаходяться приміщення ТОВ Райдуга і відповідно до реєстру відсутня реєстрація договорів оренди виробничих приміщень ТОВ Райдуга із ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_7, то вони відхиляються судом, як безпідставні з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. № 1952-IV(далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягає право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами.

Згідно ч. 1 ст. 794 Цивільного кодексу України, право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Нормами чинного законодавства України передбачено, що державній реєстрації підлягають договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладені не менше як на 3 роки.

Згідно Методичних рекомендацій стосовно державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 13.10.2010 № 2500/5, єдиним критерієм, який залишається незмінним, як у випадку державної реєстрації правочинів, так і у випадку державної реєстрації прав, що виникають на підставі таких правочинів, є строк, на який укладено договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), що становить не менш як три роки.

Відповідно до копії договорів оренди виробничих приміщень ТОВ Райдуга укладених з ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які наявні в матеріалах справи, строк дії договору складає один рік. Відповідно посилання на відсутність реєстрації права оренди є безпідставним.

Щодо виявлених порушень з податку на додану вартість, а саме завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні періоди 2014-2016 років в сумі 1737510 грн., завищення суми від'ємного значення при зарахуванні його до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду грудень 2016 р. в сумі 39338 грн., заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за відповідні періоди 2014-2016 років в сумі 424839 грн., то суду слід зазначити наступне.

Так, податковий орган дане порушення обґрунтовує виключно тим, що платником не підтверджено реальність придбання пиловника та переробка його на пиломатеріали. Вказані обставини, вже були досліджені судом та відхилені, як безпідставні і необґрунтовані.

Крім того, в акті перевірки відповідач визнає правомірнім формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання пиловника у лісових господарств, а саме, ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство .

Разом з тим, безпідставно вказує на заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за цими витратами з посиланням на п. г п. 198.5 ст. 195 ПК України.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідач вказує, що пиловник був використаний в операціях, що не є господарською діяльністю платника, але не зазначає в яких саме. Вказане порушення крім того, що не обгрунтоване, також є безпідставним, враховуючи наступне. Як вже було зазначено вище, з первинних та фінансово-господарських документів достеменно можна встановити подальше використання придбаного пиловника (виробленої з нього продукції) в господарський діяльності позивача.

Так, з даного пиловника була вироблена продукція - пиломатеріали, які в подальшому були реалізовані на експорт. При експорті даного виду продукції, обов'язковою умовою останнього є підтвердження та встановлення з якої саме сировини була виготовлена та чи інша продукція (пиломатеріали), з встановленням фізичної можливості виготовити певні види продукції з заявленої сировини а також легальність її придбання. Застосування на державному рівні механізму, щодо не можливості повторного використання первинних документів, здійснення відповідних поміток на первинних документах погашень , ведення інформаційних баз виданих документів ТТН-ліс, сертифікацій походження сировини, баз щодо експорту даної продукції на експорт. Відповідно, посилання відповідача про використання придбаного пиловника в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку є безпідставним. Відповідач підтверджує факт реалізації Позивачем пиломатеріалів на експорт та частину його на території України погоджується зі сформованими за цими операціями валовими доходами та податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість з включенням цих показників до податкових декларацій. Так Позивачем були сформовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за податковими накладними виписаними на ТОВ ЕРОН , які були включені до податкових зобов'язань 1297,34 грн. за 2015р., та 321246,89 грн. за 2016 р.

При переробці пиловника утворюються наступні товари пиломатеріали, тирса, горбиль та обрізки. Серед яких, згідно норм виходу готової продукції при розпилюванні пиловника соснового на стрічковій пилорамі "Serra" на необрізні та обрізні пиломатеріали отримуємо: - пиломатеріали необрізні - 68%, горбиль обрізки - 11%, тирса - 21%. - пиломатеріали обрізні - 50%, горбиль обрізки - 17%, тирса - 33%. При розпилюванні пиловника соснового на рамній пилорамі Р-63 і багатопильному верстаті з дисковими пилами марки "Пауль" на обрізні пиломатеріали отримуємо: - пиломатеріали обрізні - 41%, горбиль обрізки - 20%, тирса - 39%.

Відповідачем також підтверджено подальша реалізація та використання тирси, горбиля та обрізків в господарський діяльності позивача. Так як було підтверджено включення отриманого доходу від даної реалізації до декларації з податку на прибуток та формування позивачем за цими операціями податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно, твердження відповідача на те, що придбаний пиловник у ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство використаний позивачем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, є безпідставним. Всі операції з виготовлення пиломатеріалів, їх подальший продаж, а також продаж супутнього товару від переробки (тирса, горбиль та обрізки) є господарською діяльністю позивача.

Доводи викладені в акті перевірки, щодо ненадання належним чином оформлених первинних бухгалтерських та фінансових документів, та відсутності господарських операцій, ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

З приводу висновків податкового органу викладених в акті перевірки, щодо відсутності реального характеру здійснених господарських операцій між позивачем та ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство та ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент , ТОВ Райдуга внаслідок ненадання позивачем до перевірки доказів передачі пиловника в переробку та отримання готової продукції з переробки слід зазначити таке.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України протягом п'яти робочих днів з дня наступного за днем отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Таким чином, платник податків має право подати до контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності саме до закінчення перевірки, або протягом п'яти робочих днів з дня наступного за днем отримання акта перевірки.

ТОВ "Е-Рівне" було подано до Головного управління ДФС у Рівненській області заперечення на акт перевірки № 1269/17-00-14-01/33982694 від 13.11.2017р., в яких зазначено, що визначаючи операції між TOB Е-Рівне та ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство та ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент , ТОВ Райдуга як безтоварні та нереальні, фахівці органу ДФС посилаються на те, що: не було надано актів приймання-передачі пиловника в переробку та актів повернення готової продукції з переробки, а також звітів виконавця.

Разом з тим, керуючись нормою п. 44.7 ст. 44 ПК України, ТОВ Е-Рівне разом із запереченнями надано копії документів, вказаних в акті як відсутні: актів приймання-передачі пиловника в переробку та актів повернення готової продукції з переробки, сертифікатів походження, відповідно до якої вбачається рух ТМЦ виготовлення з них продукції та реалізація цієї продукції з отриманням від цих господарських операцій доходу.

Вказані документи були отримані відповідачем 20.11.2017 року (реєстраційний номер № 8425/10/17-00 від 20.11.2017р.), тобто до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та у строк, встановлений п. 44.7 ст. 44 ПК України.

Отже, позивачем з дотриманням вимог п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України було надано до податкового органу копії документів в підтвердження сформованих показників валових витрат та податкового кредиту, пояснення та документи з приводу виконання умов договорів придбання пиловника у лісгоспів, виготовлення з даного пиловника пиломатеріалів, звернуто увагу відповідача на підтвердження правомірності декларування доходів від подальшого продажу виготовлених пиломатеріалів, формування податкових зобов'язань як позивачем так і лісгоспами, про відсутність яких було зазначено в акті перевірки № 1269/17-00-14-01/33982694 від 13.11.2017р, однак вказані документи та пояснення не були враховані відповідачем під час прийняття спірного рішення.

У відповіді на заперечення податковий орган як причину не прийняття поданих документів до уваги посилається на те, що ним встановлено розбіжності між актами переробки пиловника соснового та пиломатеріалів який підписаний директором ТОВ Е-Рівне ОСОБА_8, заступником директора ТОВ Е-Рівне ОСОБА_9 та заступником по виробничих питаннях ТОВ Е-Рівне ОСОБА_10 та актами приймання передачі пиломатеріалів.

Дане твердження податкового органу є неправомірним, оскільки за договором купівлі-продажу або договором переробки кожна окрема господарська операція, а також доказ її вчинення підтверджується складеним первинним документом який підтверджує факт здійснення цієї господарської операції. Тобто за одним господарським договором може відбуватись стільки господарських операцій скільки на їх виконання/підтвердження сторонами складено первинних документів. Відповідно за кожну окрему господарську операцію, яка не визнається, податковий орган має обґрунтувати з посиланням на норми законодавства підстави та обставини не визнання конкретної операції (конкретної суми по ній), в конкретному податковому періоді, якщо вона вплинула та мала вплив на фінансовий результат (задекларований платником податків). Натомість, податковий орган суто арифметично знято всі витрати, понесені ТОВ Е-Рівне за три роки діяльності без обґрунтування підстав зняття, конкретно понесених витрат в певних податкових періодах.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що всі спірні показники задекларовані позивачем в податкових деклараціях та первинні документи, які підтверджують правомірність декларування, податковий орган досліджує вибірково (вибірковим) порядком. При цьому враховуючи вказаний вибірковий порядок перевірки, як показників так і первинних документів, які є в наявності у позивача, відповідач робить безпідставний висновок, що задекларовані показники не підтвердженні первинними документами.

Крім того, судом встановлено, що розбіжності між документами не існує в тих кількісних та якісних характеристиках на які посилається податковий орган у відповіді в запереченнях, вказані обрахунки є помилковими. Так, у відповіді на заперечення податковий орган не наводить за якими видами пиломатеріалів та їх сортом та в якому податковому періоді встановлена розбіжність для обґрунтування підстав не визнання конкретно виготовленої продукції (пиломатеріалів) та її реалізації в подальшому.

За даними актів переробки пиловника соснового та пиломатеріалів в 2014р. - 1568,48 м. куб. згідно актів прийому-передачі готової продукції (пиломатеріалів) від ФОП ОСОБА_5 - 1568,48м.куб.

За даними актів переробки пиловника соснового та пиломатеріалів в 2015р. - 2390,95м.куб., згідно актів прийому-передачі готової продукції (пиломатеріалів) від ФОП ОСОБА_5 - 2283,19м.куб. на 107,76 м.куб. менше, які були виготовлені в процесі розпилювання. Вказані пиломатеріали (107,76м.куб.) були передані ТОВ Е-Рівне згідно актів прийому-передачі ФОП ОСОБА_5 в січні 2016р. шляхом фактичної передачі на транспортні засоби в момент їх подання на погрузку відповідно до умов додатку № 2.

За даними актів переробки пиловника соснового та пиломатеріалів в 2016р. - 2442,77м.куб., згідно актів прийому-передачі пиломатеріалів від ФОП ОСОБА_5 - 2550,53м.куб. (2442,77 м.куб.+107,76м.куб. з грудня 2015р., які були передані ФОП ОСОБА_5 в січні 2016р.).

Відповідно, розбіжності в 2014 та 2016 роках не має. Розбіжність в 107,76 м. куб в 2015 році обумовлена умовами договору з надання послуг з переробки укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_5 зокрема додатку № 2 де вказано, що фактична передача готової продукції (пиломатеріалів) здійснюється за актами-приймання передачі в день подачі транспортних засобів. Транспортні засоби на погрузку було подано в січні 2016 р., відповідно, на дату завершення цієї господарської операції було складено акти приймання передачі пиломатеріалів.

Об'єми наданих послуг з переробки пиловника за 2014, 2015, 2016 рік відповідають, як актам переробки пиловника соснового та пиломатеріалів, так і актам приймання передачі наданих послуг.

Позивачем вартість пиловника, витрат на розпиловку та виготовлених з нього пиломатеріалів в розмірі 107,76 м. куб, а також послуг за їх розпиловку не було включено до складу витрат в 2015 році, а було включено у 2016 році по факту фактичного отримання готової продукції (пиломатеріалів) та реалізації її за контрактами. Зазначене відповідає положенням П(С)БО 16 Витрати . Так відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно з пунктом 11 П(С)БО 16, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. При цьому, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати .

Приписи, що містяться у П(С)БО 16 застосовуються разом з іншими нормами законодавства України з питань ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України від 16.07.1999 №996- XIV (із змінами та доповненнями) зазначається, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а також, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У статті 2 Закону №996-ХІV зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів є вичерпним.

Щодо питання відображення вищезазначених операцій у податковому обліку підприємства (в тому числі і цієї різниці 107,76 м. куб) існують єдині для кожного підприємства вимоги, передбачені у статтях 44, 134 Податкового кодексу України.

Так, у пункті 44.1 ст.44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.2. ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Зазначені вище положення діючого законодавства України враховувались позивачем для визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств і правильність їх застосування підтверджується первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку ТОВ Е-Рівне .

Додатковим фактором, який впливає на правильність формування витрат підприємства у звітному податковому періоді є сплата грошових коштів на купівлю пиловника та, придбання послуг з розпиловки. При цьому, з аналізу положень наведених пунктів П(С)БО 16 вбачається, що вартість коштів сплачених на виконання контрактів обов'язково включається до складу витрат звітного періоду та впливає на формування фінансового результату до оподаткування, який розраховується відповідно до підпункту 134.1.1. Податкового кодексу України. За таких умов, вартість матеріальних витрат, понесених ТОВ «Е-Рівне» по взаємовідносинам з ДП Сарненське лісове господарство , ДП Клесівське лісове господарство , ДП Білокоровицьке лісове господарство , ДП Городницьке лісове господарство , ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ПП Орнамент , ТОВ Райдуга обов'язково має бути включена до складу витрат підприємства звітних податкових періодів та обов'язково враховується при обчисленні оподатковуваного прибутку.

Щодо тверджень податкового органу про не врахування первинних документів, оскільки в актах приймання-передачі готової продукції (пиломатеріалів) немає даних щодо отримання з розпиловки відходів (обрізки, горбиль, тирса), що є невід'ємною частиною розпилювання пиловника, також не відображено залишків невикористаного половника, то суду слід зазначити наступне.

Відповідно до додатку № 2 до договору про надання послуг, виконавець за актом приймання-передачі готової продукції передає замовнику виключно готову (пиломатеріали) продукцію (в акті зазначається найменування продукції, розміри, сорт, кількість в метрах кубічних). Відповідно до умов договору та додатків до нього, передача відходів (обрізки, горбиль, тирса) здійснюється раз на місяць за актами про розпилювання. Відповідно в актах прийму-передачі готової продукції не мало бути відображено передачу відходів та/або залишків пиловника.

З акту перевірки судом встановлено, що податковим органом направлявся запит на проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника відомостей зокрема запит був направлений до ФОП ОСОБА_5

Крім того, судом встановлено, що ТОВ Е-Рівне звернулось до ФОП ОСОБА_5 з проханням повідомити, чи був податковим органом на його адресу надісланий лист та чи було їм надано відповідь на нього. ОСОБА_4 отримало відповідь, що запит дійсно був направлений, датований 13.11.2017 року, саме тією датою, коли вже акт перевірки був складений з відображеними висновками.

Також ФОП ОСОБА_5 повідомив, що на запит податкового органу від 13.11.2017 року ним була надана відповідь 23.11.2017 року та копії первинних документів (договорів оренди обладнання, договорів оренди виробничого приміщення, договорів про надання послуг, актів щодо норм виходу готової продукції, доручень на отримання пиловнику, актів прийому передачі пиловнику, актів прийому передачі готової продукції, актів виконаних робіт, актів про розпилювання) та пояснення. З наведеного вбачається, що Відповідач ставлячи під сумнів господарські операції не здійснював будь яких співставлень з первинними документами контрагентів, зустрічних зірок з ними не проводив, в акті перевірки про проведений аналіз з посиланням на первинні документи не здійснював. Підстав не визнання документів підприємства та його контрагентів з посиланням на норми податкового законодавства не здійснював.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону N 996, підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві відображаються в обліковій політиці - наказі про облікову політику.

Враховуючи аналіз вищенаведених норм, вбачається, що для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести бухгалтерський облік, але форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів платник податку обирає самостійно.

Тобто, незалежно від обраної платником податку форми бухгалтерського обліку останній зобов'язаний вести записи у регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством, за звітний період, з облікових регістрів переноситься до фінансової звітності.

Крім того, згідно з Положенням N 88, облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку.

Витрати, зазначені у деклараціях з податку на прибуток за 2014, 2015, 2016 рік, позивачем формувались на підставі первинних документів, згрупованих та узагальнених в аналізах рахунків № 23, 28, 631, 26, 902. Усі зазначені регістри бухгалтерського обліку передбачені у обліковій політиці позивача та були оглянуті посадовими особами відповідача у ході перевірки. Наказами № 1 від 03.01.2014, від 03.01.2015 та від 03.01.2016 про облікову політику на 2014, 2015, 2016 роки позивач обрав форму бухгалтерського обліку, як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з вказанням, на яких рахунках бухгалтерського обліку будуть проводитись узагальнення та групування господарських операцій здійснених платником.

Облікові регістри самі по собі не є документами, що пов'язані з нарахуванням та сплатою податків. Документами, що пов'язані з нарахуванням та сплатою податків, є первинні документи-письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції (накладні, акти приймання товарів, робіт, послуг, банківські виписки тощо).

Оскільки облікові регістри не є документами, що пов'язані з нарахуванням та сплатою податків, то податковий орган, надаючи оцінку господарським операціям, факт яких фіксується у первинних документах, повинен досліджувати достовірність відображення в обліку показників господарських операцій.

Відповідач в акті перевірки не наводить факти відображення Позивачем в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, а за таких обставин не спростовується факт достовірності визначення показників у декларації з податку на прибуток за 2014, 2015, 2016 роки.

Висновок про завищення собівартості реалізованих товарів відповідач робить, посилаючись на форму ведення позивачем бухгалтерського обліку вказуючи на те, що передачу матеріалів в переробку треба відображати /відображають на 206 субрахунку, а не на інших рахунках. Проте, відповідач залишає поза увагою, що підприємство в цьому питанні керується обраною та затвердженою обліковою політикою на відповідний рік. При цьому в наказах про облікову політику субрахунок 206 не передбачений. А в акті перевірки відсутні посилання на будь - які первинні документи, які свідчать про завищення собівартості реалізованого товару за 2014, 2015, 2016 роки.

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, відповідачем не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, жодного доказу на підтвердження факту відсутності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на підставі яких сформовано витрати позивача, які включені до собівартості придбаних та реалізованих товарів.

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача, про відсутність фактично здійснених господарських операцій позивача і не підтвердження їх належним чином складеними первинними документами, такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» ".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів відсутності фактично здійснених господарських операцій позивача та не підтвердження їх належним чином складеними первинними документами, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 29.11.2017р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судові витрати у розмірі 97697 (дев'яносто сім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 67 коп. сплачені згідно платіжного доручення № 947 від 26.12. 2017 року (т. 1 а.с. 26).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 від 29.11.2017.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Е-Рівне" (код ЄДРПОУ 33982694, вул. Є. Коновальця, 5, м. Рівне, Рівненської області, 33016) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати на суму 97697 (дев'яносто сім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 67 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 19.03.18.

Суддя Зозуля Д.П.