Рішення

від 13.03.2018 по справі 905/130/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2018                     Справа № 905/130/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Елена”, м.Покровськ, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ”, м. Добропілля, Донецька область

про стягнення основного боргу в розмірі 156784,30грн., пені в розмірі 7839,22грн., 3% річних в розмірі 7693,17грн., інфляційних втрат в розмірі 22455,67грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

          У судовому засіданні 13.03.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Елена”, м. Покровськ, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ”, м.Добропілля, Донецька область про стягнення основного боргу в розмірі 156784,30грн., пені в розмірі 7839,22грн., 3% річних в розмірі 7693,17грн., інфляційних втрат в розмірі 22455,67грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.           В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №277-ДУ від 10.12.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 530, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: договір поставки №277-ДУ від 10.12.2013р.; специфікацію; додаткову угоду від 28.02.2014р.; накладні: №6 від 28.01.2015р., №7 від 28.01.2015р., №8 від 28.01.2015р.; довіреність №46 від 26.01.2015р.; правоустановчі документи; витяги з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача та відповідача.

Представник позивача в судове засідання 13.03.2018р. не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали суду, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.2018р. не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №277-ДУ від 10.12.2013р. (далі договір), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі – продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору, а покупець – прийняти та оплатити поставлену продукцію у відповідності з умовами даного договору.

В п.4.1 укладеного договору сторони зазначили, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, ціні, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до даного договору.

Згідно з п.4.7 договору, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товарно-супровідних документах, наданих постачальником.

Відповідно до п.4.8 договору, зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця до узгодженого місця призначення поставки з належною якістю, комплектністю, асортименті, кількості, в строки, з якісними показниками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до нього. Обов'язки покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої продукції.

Загальна суми договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до поставки кількості, загальна вартість договору змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, визначеної у відповідних специфікаціях до договору (п. 5.1 договору).

Ціни на поставлену постачальником продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору в редакції додаткової угоди від 28.02.2014р. розрахунки за поставлену продукцію по даному договору здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових засобів з поточного рахунку покупця. Кінцеві взаєморозрахунки між покупцем та постачальником здійснюються на підставі даних якості, кількості, асортименту та комплектності продукції, визначених у відповідності доо розділу 2 даного договору.

У випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою покупця, сплачує покупцю неустойку у вигляду пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції (п. 6.8 договору).

Даний договір набирає чинності з 01.01.2014р. за умови його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2015р. включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 договору).

23.12.2017р. сторонами була підписана специфікація б/н до договору поставки.

На виконання умов договору та специфікації до нього, позивач поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними №6 від 28.01.2015р., №7 від 28.01.2015р., №8 від 28.01.2015р. на загальну суму 156784,30грн.

Зазначений товар був прийнятий уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №46 від 26.01.2015р.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленої продукції, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

          Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №277-ДУ від 10.12.2013р. та сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №277-ДУ від 10.12.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №277-ДУ від 10.12.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили в п.5.4 договору (в редакції додаткової угоди від 28.02.2014р.) строк оплати, у який покупець зобов'язаний сплатити суму за продукцію, а саме протягом 5 робочих днів з 90-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем, на підставі договору поставки №277-ДУ від 10.12.2013р., специфікації було поставлено відповідачу продукцію за видатковими накладними: №6 від 28.01.2015р., №7 від 28.01.2015р., №8 від 28.01.2015р. продукції на загальну суму 156784,30грн.

Дана продукція була отримана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №46 від 26.01.2015р.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними: №6 від 28.01.2015р., №7 від 28.01.2015р., №8 від 28.01.2015р. продукції на загальну суму 156784,30грн., у нього виникло зобов'язання з її оплати, однак, поставлена продукція не була оплачена відповідачем.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 156784,30грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 7839,22грн., 3% річних в розмірі 7693,17грн., інфляційні втрати в розмірі 22455,67грн.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою покупця, сплачує покупцю неустойку у вигляду пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасного не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції (п. 6.8 договору).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати за поставлену продукцію, а саме: протягом 5 робочих днів з 90-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції.

Отже позивач здобув право вимоги за видатковими накладними: №6 від 28.01.2015р., №7 від 28.01.2015р., №8 від 28.01.2015р. – 06.05.2015р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 7839,22грн., 7680,60грн. та 21754,14грн. відповідно.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач помилково нараховує пеню за період з 06.05.2015р. по 22.12.2016р., який перевищує шестимісячний термін нарахування пені. Однак, суд, здійснивши власний розрахунок пені, враховуючи встановлене в п. 6.8 договору обмеження (не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції), вважає вимоги позивача в цій частині позовних вимог обґрунтованими у заявленому позивачем розмірі.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат обумовлене тим, що позивачем при їх розрахунку були допущені арифметичні помилки.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Елена”, м.Покровськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ”, м. Добропілля, Донецька область про стягнення основного боргу в розмірі 156784,30грн., пені в розмірі 7839,22грн., 3% річних в розмірі 7693,17грн., інфляційних втрат в розмірі 22455,67грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ” (85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А, ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елена” (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, буд. 147, ЄДРПОУ 22025673) заборгованість у розмірі 156784,30грн., пеню в розмірі 7839,22грн., 3% річних у розмірі 7680,60грн., інфляційні втрати в розмірі 21754,14грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1594,13грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 12,57грн., інфляційних втрат в розмірі 701,53грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 13.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Повний текст рішення підписаний 19.03.2018р.

           Суддя Я.О. Левшина