Рішення

від 21.02.2018 по справі 911/3298/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2018 р. Справа № 911/3298/17

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» , м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» ,

Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка

2) Малого колективного підприємства «Україна» , Харківська область,

смт. Сахновщина

про стягнення 1106,33 грн.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області 09.11.2017 р. надійшла позовна заява від 09.11.2017 р. № 09-1/11 (вх. 3336/17, 09.11.2017 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (відповідач-1) та Малого колективного підприємства «Україна» (відповідач-2) про стягнення 1106,33 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 не виконано взяті на себе грошові зобов'язання щодо здійснення сплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. та договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р., внаслідок чого у відповідача-2 утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.11.2017 р.

28.11.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області директором ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

28.11.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області директором ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було подано заяву про збільшення позовних вимог.

29.11.2017 р. на електронну адресу господарського суду Київської області від представника відповідача-1 надійшла заява-повідомлення про причини неявки у судове засідання.

29.11.2017 р. на електронну адресу господарського суду Київської області від директора МКП «Україна» надійшла заява про повідомлення суд про причини неявки у судове засідання.

29.11.2017 р. на поштову адресу господарського суду Київської області від МКП «Україна» надійшло заперечення на позовну заяву ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» .

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2017 р. Розгляд справи відкладено на 10.01.2018 р.

11.12.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області від МКП «Україна» надійшло заперечення на позовну заяву (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» .

09.01.2018 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2018 р. розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 24.01.2018 р., встановлено строк для подання відповідачем-1 відзиву на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень та контррозрахунком суми заявленої до стягнення позивачем - до 24.01.2018 р. (копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду), попереджено відповідача-1, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

24.01.2018 р. на електронну адресу суду від директора ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» надійшло повідомлення щодо причин не прибуття в судове засідання, призначене на 24.01.2018 р., яким, в тому числі, останній просить закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Крім того, представник відповідача-2 в судовому засіданні 24.01.2018 р. надав суду для долучення до матеріалів справи копії доказів часткового погашення заборгованості перед позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2018 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 21.02.2018 р.

21.02.2018 р. у судове засідання, представники учасників справи не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 24.01.2018 р.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Малого колективного підприємства «Україна» , всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

встановив:

19.02.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та малим колективним підприємством «Україна» було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК 05/02/08-Х (далі - Договір поставки № ТК 05/02/08-Х) за умовами якого постачальник - ТОВ «Корпорація «Агросинтез» зобов'язався передати у власність покупця - МКП «Україна» товар на загальну суму 26 374,40 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором (п. 1.1, 1.2 договору поставки № ТК 05/02/08-Х).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки № ТК 05/02/08-Х, постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого товару в період з дати отримання товару покупцем до 15.10.2008 р.

Згідно з п. 2.2 Договору поставки № ТК 05/02/08-Х, за користування кредитом покупець сплачує позивачу відсотки у розмірі 3 % річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Пунктом 2.4 Договору поставки № ТК 05/02/08-Х визначено, що вартість договору складає вартість товару і суму відсотків за користування товарним кредитом та складає 26 768,96 грн., в т.ч. ПДВ 4 461,49 грн.

У відповідності до п. 2.7 Договору поставки № ТК 05/02/08-Х, сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більш ніж на 2 % від його офіційного курсу на дату укладення договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)ЧСП = ПСП, де А1 - офіційний курс долара США на дату платежу; А0 - офіційний курс долара США на дату укладення договору, СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу.

Згідно з п. 3.3 Договору поставки № ТК 05/02/08-Х, датою поставки товару є дата, зазначена в видаткових накладних.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом трьох років з моменту його укладення, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконані (п. 6.1 Договору поставки № ТК 05/02/08-Х).

В додатку № 1 до Договору поставки № ТК 05/02/08-Х сторони визначили розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, строки оплати та вартість договору.

У зв'язку із неналежним виконанням МКП «Україна» своїх зобов'язань за Договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 р. № ТК 05/02/08-Х щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, кредитор - ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до боржника - МКП «Україна» про стягнення заборгованості за вказаним договором, а також нарахованих суми індексації ціни товару, пені та штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2009 р. у справі № 51/11-09 за позовом ТОВ «Корпорація «Агросинтез» до МКП «Україна» про стягнення 34 233,19 грн., позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з МКП «Україна» на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 16 494,08 грн. основного боргу, 759,17 грн. пені, 8 030,68 грн. штрафу, 8 949,26 грн. суми індексації ціни товару, 342,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2009, відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09, за наказом суду від 06.03.2009.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» - первісний кредитор та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» - новий кредитор укладено Угоду про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р. № 15-11/12-141 (далі - угода) відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання МКП «Україна» , що іменується надалі «боржник» , зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02-08-Х від 19.02.2008 р. (п. 1.1 угоди в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні).

Відповідно до п. 1.2 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р.

Згідно п. 2.1 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 12 159,89 грн.

Згідно п. 2.3 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р., по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р.

Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1 угоди).

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (п. 6.1 угоди).

На виконання умов угоди, первісний кредитор передав новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі документів від 15.11.2012 р.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином ТОВ «Корпорація «Агросинтез» відступило ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» належні йому права вимоги, які витікають із вищезазначеного Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р., укладеного між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та другим відповідачем у справі.

У зв'язку з укладенням зазначеної угоди про відступлення права вимоги, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» повідомило боржника про заміну кредитора у зобов'язанні відповідним повідомленням від 15.11.2012 р. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.06.2013 р. та фіскальним чеком «Укрпошта» від 15.06.2013 р. № 3631. Завірені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2013 р. у справі № 51/11-09 здійснено заміну стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» на стягувача - товариство з обмежено відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» .

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та малим колективним підприємством «Україна» було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 р. № ТК 06/02/08-Х (далі Договір поставки № ТК 06/02/08-Х) за умовами якого постачальник - ТОВ «Корпорація «Агросинтез» зобов'язався передати у власність покупця - МКП «Україна» товар (далі - товар) на загальну суму 15 453 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором (п. 1.1, 1.2 договору поставки № ТК 06/02/08-Х).

Відповідно до п. 2.1 договору поставки № ТК 06/02/08-Х, постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого товару в період з дати отримання товару покупцем до 15.10.2008 р.

Згідно п. 2.2 договору поставки № ТК 06/02/08-Х, за користування кредитом покупець сплачує позивачу відсотки у розмірі 3 % річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Пунктом 2.4 договору поставки № ТК 06/02/08-Х визначено, що вартість договору складає вартість товару і суму відсотків за користування товарним кредитом та складає 15 597,49 грн., в т.ч. ПДВ 2 599,58 грн.

У відповідності до п. 2.7 договору поставки № ТК 06/02/08-Х, сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладення договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)ЧСП = ПСП, де А1 - офіційний курс долара США на дату платежу; А0- офіційний курс долара США на дату укладення договору, СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу.

Згідно п. 3.3 договору поставки № ТК 06/02/08-Х, датою поставки товару є дата, зазначена в видаткових накладних.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом трьох років з моменту його укладення, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконані (п. 6.1 договору поставки № ТК 06/02/08-Х).

В додатку № 1 до договору поставки № ТК 06/02/08-Х, сторони визначили розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, строки оплати та вартість договору.

У зв'язку із неналежним виконанням МКП «Україна» своїх зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 р. № ТК 06/02/08-Х щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, кредитор - ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернувся до господарського суду з позовом до боржника - МКП «Україна» про стягнення заборгованості за вказаним договором, а також нарахованих за час прострочення інфляційних втрат, пені та штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2009 р. у справі № 53/13-09 за позовом ТОВ «Корпорація «Агросинтез» до МКП «Україна» про стягнення 17 183,10 грн., позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з МКП «Україна» на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 17 183,10 грн., з яких 7 870,99 грн. основний борг, 362,28 грн. пеня, 4 679,24 грн. штраф, 4 270,59 грн. інфляційні, 171,83 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2009 р., відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі № 53/13-09, за наказом суду від 11.03.2009 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» - первісний кредитор та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» - новий кредитор укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р. № 15-11/12-142 (далі - угода) відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання МКП «Україна» , що іменується надалі «боржник» , зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02-08-Х від 19.02.2008 р. (п. 1.1 угоди в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні).

Відповідно до п. 1.2 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р.

Згідно п. 2.1 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 9 101,33 грн.

Згідно п. 2.3 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р., по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р.

Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1 угоди).

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (п. 6.1 угоди).

На виконання умов угоди, первісний кредитор передав новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі документів від 15.11.2012 р.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином ТОВ «Корпорація «Агросинтез» відступило ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» належні йому права вимоги, які витікають із вищезазначеного договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р., укладеного між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та другим відповідачем у справі.

У зв'язку з укладенням зазначеної угоди про відступлення права вимоги, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» повідомило боржника повідомленням від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.06.2013 р. та фіскальним чеком «Укрпошта» від 15.06.2013 р. № 3631. Завірені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2013 р. у справі № 53/13-09 здійснено заміну стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» на його правонаступника - товариство з обмежено відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» .

У зв'язку із подальшим невиконанням МКП «Україна» своїх зобов'язань за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 р. № ТК 05/02/08-Х, № ТК 06/02/08-Х укладених між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» ) та другим відповідачем, щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, які забезпечені порукою з боку ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» , кредитор - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» кредитор неодноразово звертався до господарського суду за захистом свого порушено права, зокрема, про стягнення нарахованих за час прострочення інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2010 р. у справі № 911/2921/13 за позовом ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» , МКП «Україна» про стягнення 23 337,43 грн., позов задоволено частково. Стягнуто з МКП «Україна» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 3185,87 грн. інфляційних втрат, 2043,10 грн. 3 % річних, 448,11 грн. витрат на адвокатські послуги, 385,49 грн. судового збору. У задоволенні решті позовних вимог до МКП «Україна» відмовлено. У задоволенні позовних вимог до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» відмовлено повністю. Вказане рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2015 р. у справі № 911/5427/14 за позовом ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» , МКП «Україна» про стягнення 28 541,81 грн., позов задоволено повністю. Стягнуто з МКП «Україна» , ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 2000 грн. заборгованості (курсової різниці), стягнуто з МКП «Україна» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 26 541,81 грн. заборгованості (курсової різниці), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у даній справі.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2015 р. у справі № 911/4235/15 задоволено повністю позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» ; присуджено до солідарного стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та малого колективного підприємства «Україна» 2310,44 грн. 3 % річних; присуджено до стягнення з малого колективного підприємства «Україна» 13662,21 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару), 25002,16 грн. інфляційних втрат, 28252,30 грн. пені, 1197,67 грн. витрат по сплаті судового збору, 1966,63 грн. витрат на оплату послуг адвоката; присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 20,33 грн. витрат по сплаті судового збору, 33,37 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.17 р., залишеної без змін Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 р. змінено резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 01.12.2015 р. у справі № 911/4235/15 та викладено резолютивну частину рішення в інший редакції, зокрема, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задоволені частково; присуджено до солідарного стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та малого колективного підприємства «Україна» 2015,01 грн. 3 % річних; присуджено до стягнення з малого колективного підприємства «Україна» 10665,77 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару), 25002,16 грн. інфляційних втрат, 24415,21 грн. пені, 1074,84 грн. витрат по сплаті судового збору, 1764,93 грн. витрат на оплату послуг адвоката; присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 17,73 грн. витрат по сплаті судового збору, 29,11 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.12.2015 р. у справі № 911/2320/17 задоволено частково позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» ; присуджено до стягнення з малого колективного підприємства «Україна» 2310,44 грн. 3 % річних; присуджено до стягнення з малого колективного підприємства «Україна» 2957 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 30 коп. пені, 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 51 коп. 3 % річних, 4052 (чотири тисячі п'ятдесят дві) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 26 коп. судового збору та 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 54 коп. витрат на послуги адвоката; в частині позовних вимог про солідарне стягнення з малого колективного підприємства «Україна» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 11762,27 грн. штрафу відмовлено; в частині позовних вимог про стягнення з малого колективного підприємства «Україна» 9094,96 грн. пені відмовлено.

Відповідно до частини четвертої ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини першої ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Враховуючи, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість (курсової різниці), стягнутої рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2015 р. у справі № 911/5427/14 у розмірі 28541,81 грн., розрахованої станом на 26 серпня 2014 року, за період із 27.08.2014 р. по 25.10.2017 р., у вказаних вище судових справах, не заявлялись та не розглядались, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 63,18 грн. 3% річних, 928,98 грн. пені, 114,17 грн. інфляційних втрат на підставі договорів поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 р. № ТК 05/02/08-Х та № ТК 06/02/08-Х, угод № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р. та на підставі договору поруки № 16-12-2016 від 16.12.2016 р.; про солідарне стягнення з відповідачів адвокатських витрат у розмірі 2000,00 грн. згідно договору № 09-03/03-2017 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09.03.2017 р.; про солідарне стягнення з відповідачів витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Курсова різниця в сумі 28541,81 грн., стягнута рішенням від 25.02.2015 р. у справі № 911/5427/14, за правовим змістом є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару, тобто, є індексацією (збільшенням) ціни товару та відповідно її складовою частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2017 р. позивачем реалізовано передбачене процесуальним законодавством право, збільшено позовні вимог, згідно з заявою від 28.11.2017 р. № 28-2/11. Так, враховуючи збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1905,96 грн. 3 % річних, 28037,70 грн. пені, 16462,78 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 27.08.2014 р. по 24.07.2017 р. та 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1600,00 грн. судових витрат.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджується, що 16.12.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) укладений Договір поруки № 16-12-2016 від 16.12.2016 р., відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку малим колективним підприємством «Україна» (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно угоди № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р., укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р. (п. 1.1, 2.1 договору поруки).

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 45000,00 грн. (п. 3.1 договору поруки).

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно частин першої та другої ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, поручитель (відповідач-1) відповідає перед кредитором за зобов'язаннями боржника (відповідача-2) щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат в межах суми 45000,00 грн.

Позивач звернувся до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1) з вимогою від 26.01.2017 р. № 26-1/01 виконати взяті на себе зобов'язання згідно договору поруки.

Листом № 42 від 07.02.2017 р., ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» надана відповідь, якою останній гарантував виконання зобов'язань до 30.09.2017 р.

Однак, у строк гарантований листом № 42 від 07.02.2017 р., ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1) своїх зобов'язань не виконало.

В обґрунтування заперечень на позов, відповідач зазначає, крім іншого, що позивачем розрахунок позовних вимог було здійснено без урахування здійснення часткового погашення заборгованості, на яку такі нарахування здійснено.

Разом з тим, позивач, в обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог, вказує, що за змістом ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-2 було здійснено поступові часткові платежі зі сплати заборгованості, стягнутої рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2015 р. у справі № 911/5427/14 у розмірі 28541,81 грн. (курсової різниці) та 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1827,00 грн. судового збору, вказаними платежами заборгованість погашалась у відповідності до ст. 534 ЦК України. В ході перевірки здійснених, позивачем розрахунків, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні на суму заборгованості 28541,81 грн. (курсова різниця) пені, інфляційних втрат та 3 % річних враховано та відображено в розрахунках здійснені поступові виплати відповідачем-2 боргу за рішенням суду у справі № 911/5427/14.

Як вже зазначалось, позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог, крім іншого, просить суд стягнути з відповідачів солідарно 28037,70 грн. пені, нарахованої за період з 27.08.2014 р. по 24.07.2017 р., у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання - 28541,81 грн. (курсової різниці).

Пунктом 5.3.1 Договорів поставки визначено, що за порушення строків оплати за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,25 %, проте не більше розміру, визначеного законодавством, від сум простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Пунктом 5.4 Договорів поставки визначено, що частина шоста статті 232 Господарського кодексу України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за просротрочення виконання зобов'язань по даному Договору.

Частково заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначає, що відносно заявленої вимоги щодо стягнення пені в розмірі 28037,70 грн. заперечує, у зв'язку зі спливом позовної давності, яку встановлено статтею 258 ЦК України до вимог, зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені, яка сплачується за кожен день прострочення, полягає в тому, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожним днем (місяцем) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця) їх нарахування, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Разом з тим, пунктом 6.2. Договорів поставки сторонами визначено, що по всім вимогам, які виникають з даних Договорів, позовна давність встановлюється строком в 3 (три) роки .

Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 ЦК. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.

За змістом статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що заявлена у справі господарського суду Київської області № 911/3298/17 сума пені, нарахована позивачем на суму курсової різниці, не була заявлена до стягнення з відповідачів у справі № 911/5427/14, а відтак в даному випадку відсутнє переривання в порядку частини другої ст. 264 ЦК України позовної давності щодо цих вимог. Також фактичне часткове виконання відповідачем-2 судового рішення у справі № 911/5427/14 (банківські виписки та квитанції, долучено до матеріалів справи) не свідчить про визнання відповідачем-2 своїх зобов'язань за цими (щодо пені) вимогами та в порядку частини першої ст. 264 ЦК України не перериває строку позовної давності за ними.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що сторонами договору передбачено, що по всім вимогам, які виникають з договорів поставки № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. та № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р., позовна давність встановлюється строком в 3 (три) роки (п. 6.2.) , а також враховуючи, що сторони вказаних договорів дійшли згоди про незастосування до нарахування пені згідно даних договорів норми законодавства (ч. 6 ст. 232 ГК України), якою обмежено строк здійснення такого нарахування (5.4.), судом встановлено, що стягнення пені в даному випадку обмежується нарахованою сумою за останні 3 роки, що передують зверненню позивача до суду, а починається з дня (місяця) їх нарахування, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості (пункт 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» .

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлено наявність прострочення виконання грошового зобов'язання (курсової різниці) відповідачами, що згідно з умовами договорів поставки та норм законодавства є підставою для нарахування та заявлення позивачем вимог щодо пені, разом з тим, враховуючи наявність заяви відповідача-2, викладеної в запереченнях від 05.12.2017 р., про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення пені, суд застосовує до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та відповідно з цих підстав відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідачів пені за період з 27.08.2014 р. по 27.11.2014 р. на суму 1853,26 грн., нарахованих на суму курсової різниці, у зв'язку зі спливом позовної давності щодо вказаної вимоги, нарахованої в зазначений період.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення з відповідачів пені, нарахованої в період з 28.11.2014 р. по 24.07.2017 р. (в межах 3 річного строку позовної давності, передбаченого п. 6.2. договорів поставки) на заборгованість в сумі 28541,81 грн. (курсова різниця), стягнуту рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2015 р. у справі № 911/5427/14, дана вимога є обґрунтованою.

Здійснивши перерахунок заявленої за вказаний період пені (з урахуванням часткового погашення боргу), судом встановлено, що здійснений позивачем відповідний розрахунок є невірним, а розмір пені що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача становить 23853,22 грн.

Окрім наведеного, позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог, крім іншого, просить суд стягнути з відповідачів солідарно 1905,96 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 27.08.2014 р. по 24.07.2017 р. та 16462,78 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: вересень 2014 - липень 2017 р.

Відповідачем-2, в свою чергу, в запереченнях вказано, що підлягають стягненню лише 1340,64 грн. 3% річних. Вказане обґрунтоване тим, що позивачем нараховано 3 % річних без урахування часткового погашення боргу. Разом з тим, обґрунтування невизнання інфляційних втрат в сумі 16462,78 грн., нарахованих позивачем на заборгованість в сумі 28541,81 грн. (курсова різниця) відповідач-2 не зазначає.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки статтю 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань (підпункт 1.3. пункту 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Відтак, для застосування статті 625 Цивільного кодексу України суду необхідно правильно визначити характер спірних правовідносин сторін та встановити існування між сторонами саме грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що курсова різниця в сумі 28541,81 грн., визначена господарським судом Київської області у справі № 911/5427/14 станом на 26.08.2014 р., та стягнута рішенням від 25.02.2015 р. у вказаній справі, за правовим змістом є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару, тобто, є індексацією (збільшенням) ціни товару та відповідно її складовою частиною.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем 3% річних на суму курсової різниці - 28541,81 грн. за період з 27.08.2014 р. по 24.07.2017 р. Разом з тим, арифметично вірно обрахований розмір процентів річних за цей період (з урахуванням часткового погашення заборгованості) становить 1904,06 грн. (а не 1905,96 грн., згідно здійсненого позивачем розрахунку).

Також суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат на суму курсової різниці - 28541,81 грн. за період з вересня 2014 року по липень 2017 року. Разом з тим, при здійсненні перерахунку заявлених в цій частині позовних вимог, судом встановлено, що сума згідно розрахунку суду (з урахуванням часткового погашення заборгованості) є більшою від заявленої позивачем, а тому, враховуючи приписи статті 14 ГПК України, суд дійшов висновку, що стягненню інфляційні втрати підлягають в межах заявленої позивачем суми, а саме: 16462,78 грн.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до солідарного стягнення з відповідачів 2000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 абз. 2 частини другої статті 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена чи підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої та частини шостої ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлено, натомість останній заперечує щодо їх задоволення в повному обсязі, посилаючись на те, що докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат, крім того, позивачем, як зазначає відповідач-2, не надано розрахунку адвокатських послуг.

Разом з тим, як зазначає позивач, в обґрунтування своїх вимог, відповідно до договору № 09-03/03-2017 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09 березня 2017 року, адвокат ОСОБА_1 здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення пені, 3% - річних та інфляційних витрат, які виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х та № ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року, угоди № 15-11/12-141 та № 15-11/12- 142 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки №16-12-2016 від 16 грудня 2016 року, та в майбутньому безпосередню буде брати участь в судових засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс процесуальних дій пов'язаних зі стягненням із відповідачів нарахованих сум. ОСОБА_1 є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката. Таким чином, витрати, які поніс позивач сплативши за адвокатські послуги в розмірі 2000,00 грн., згідно договору № 09-03/03-2017 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09 березня 2017 року адвокату ОСОБА_1 є адвокатськими витратами відповідно до ст. 44 ГПК України, а згідно ст. 49 ГПК - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Докази, що підтверджують вищенаведені обставини та докази понесення, позивачем витрат на професійну правничу допомогу долучено до матеріалів справи.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже зазначалось, судові витрати у розмірі 2000,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 09-03/03-2017 від 09.03.2017 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката. Як доказ, понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, позивачем додане до матеріалів справи платіжне доручення № 256 від 18.05.2017 р. на суму 2000,00 грн. та акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.10.2017 р.

Таким чином, поданими відповідачем-2 запереченнями не спростовано обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката до складу судових витрат у даній справі.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, мають бути покладені судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтями 123, 126, 129, 210, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Малого колективного підприємства «Україна» (64501, Харківська область, Сахновщинський район, смт. Сахновщина, вул. Островського, 8; код ЄДРПОУ 22633711) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22; код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039872) 23853 (двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят три) гривні 22 копійок пені, 1904 (одну тисячу дев'ятсот чотири) гривні 06 копійок 3 % річних, 16462 (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 78 копійок інфляційних втрат, 1455 (одну тисячу чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 66 копійок судового збору та 1819 (одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) гривень 58 копійок витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Дата підписання 19.03.2018 р.

Суддя А.В. Лопатін