Постанова

від 14.03.2018 по справі 922/2241/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2018 р. Справа № 922/2241/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Шило А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) (вх. № 3350 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/2241/16,

за позовом - Компанії Латан Корпорейшин Лімітед (Latan Corporation LTD), Республіка Кіпр;

до - 1)Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited), Республіка Кіпр;

2)Компанії Утара Інвестментс Лімітед (Utara Investments Limited) Сполучене Королiвство Великої Британiї та Північної Ірландії;

3)Компанії Рендаліус Холдинг Лімітед (Rendalius Holding Limited), Республіка Кіпр;

4) Компанії Фестон ЛТД (Feston LTD), Республіка Сейшельські Острови;

5)Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл", м. Харків;

про визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИЛА:

До Господарського суду Харківської області звернулась Компанія Латан Корпорейшн Лімітед з позовом, в якому просить визнати недійсним:

-Договір позики № 1 від 15 грудня 2006 року, укладений між компанією "Стантіс Лімітед" в якості "Позикодавця" та ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" в якості "Позичальника" з усіма додатками до нього, у тому числі з: Договором відступлення права вимоги за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл") між компанією Стантіс Лімітед, компанією Утара Інвестментс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічнийцентр "Макс-Велл " від 01.06.2010 року; Договором відступлення права вимоги за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року між компанією Сьтантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл") між компанією Утара Інвестментс Лімітед, компанією Рендаліус Холдінг Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл" від 01.07.2010 року; Договором відступлення права вимоги за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл") між компанією Рендаліус Холдинг Лімітед, компанією Латан Корпорейшн Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл" від 11.01.2013 року;

-Договір позики № 1 від 15 грудня 2006 року, укладений між компанією "Стантіс Лімітед" в якості "Позикодавця" та ТОВ "Євразія-Фінанс" в якості "Позичальника" з усіма додатками до нього, у тому числі з: Договором про переведення боргу за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Фінанс") між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Фінанс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл" і компанією Стантіс Лімітед від 05.05.2010 року; Договором відступлення права вимоги за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Фінанс") між Компанією Стантіс Лімітед, компанією Утара Інвестмент Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл" від 01.06.2010 року; Договором відступлення права вимоги за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Фінанс") між компанією Утара Інвестмент Лімітед, компанією Рендаліус Холдинг Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр Макс-Велл" від 01.07.2010 року; Договором відступлення права вимоги за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Фінанс") між компанією Рендаліус Холдинг Лімітед, компанією Латан Корпорейшн Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс- Велл" від 11.01.2013 року;

-Договір позики № 2, укладений 15 грудня 2006 року між компанією "Стантіс Лімітед" в якості "Позикодавця" та ТОВ "Євразія-Фінанс" в якості "Позичальника" з усіма додатками до нього, у тому числі з: Договором про переведення боргу за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Фінанс") між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Фінанс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс- Велл" і компанією Стантіс Лімітед від 05.05.2010 року; Договором відступлення права вимоги за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Фінанс") між компанією Стантіс Лімітед, компанією Утара Інвестмент Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл" від 01.06.2010 року; Договором відступлення права вимоги за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія- Фінанс") між компанією Утара Інвестмент Лімітед, компанією Рендаліус Холдинг Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл" від 01.07.2010 року; Договором відступлення права вимоги за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Фінанс") між компанією Рендаліус Холдинг Лімітед, компанією Латан Корпорейшн Лімітед і Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл" від 11.01.2013 року, а також Договір позики від 25 червня 2007, укладений між компанією Фестон ЛТД і компанією Стантіс Лімітед.

з тих підстав, що від 12 листопада 2009 року та 23 листопада 2012 року Високим судом правосуддя Лондона (відділення Королівської Лави, Комерційний суд) було винесено рішення про арешт активів ОСОБА_2 в справі за позовом Акціонерного товариства "БТА Банк" до ОСОБА_2, активами якого є компанія Стантіс лімітед (п. 2 додатка "Е" до Рішення англійського суду від 23.11.2012 року), компанія Утара Інвестмент Лімітед (додаток "Е" до Рішення англійського суду від 23.11.2012 року), компанія Рендаліус Холдинг Лімітед (п. 271 додатка "J" до Рішення англійського суду від 23.11.2012 року), Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл" (додаток "К" до Рішення англійського суду від 23.11.2012 року) та Фестон Лімітед (додаток "С" до Рішення англійського суду від 23.11.2012 року).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/2241/16 припинено провадження по справі в частині позовних вимог до компанії Feston LTD та Компанії Utara Investments Limited, з підстав відмови позивача від частини позовних вимог до компанії Feston LTD та Компанії Utara Investments Limited.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, оскільки:

-оспорювані правочині були укладені до моменту прийняття Високим судом правосуддя (відділення Королівської Лави, Комерційний суд) рішення про арешт коштів ОСОБА_2 та його визнання на території України, що в силу дії статті 203 Цивільного кодексу України унеможливлює задоволення позову;

-матеріали справи не містять ніяких доказів, що арешт активів стосується саме названої компанії;

-на момент укладення Договорів відступлення права вимоги від 11 січня 2013 року, власником 100% акцій компанії був не ОСОБА_2, а інша фізична особа.

Звертаючись з апеляційною скаргою Стантіс Лімітед (Stantis Limited) наголошує на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, оскільки останні не були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання та судом безпідставно не було припинено провадження в справі, оскільки питання недійсності спірних правочинів, вже було предметом дослідження Спеціалізованим міжрайонним економічним судом м. Алмати у справі №7527-16-00-2/4201.

14 березня 2018 року від Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) надійшли додаткові пояснення по суті спору (вх.№2234 від 14 березня 2018).

У судове засідання, яке відбулось 26 липня 2017 року, з'явились представники позивача, першого відповідача та представник п'ятого відповідача.

На початку судового засідання колегією суддів було поновлено провадження у справі № 922/2241/16.

В ході судового засідання представником Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання усім учасникам справи можливості письмового реагування (надання письмових заперечень, відповіді на відзив в порядку частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України) на подані останнім до суду письмові пояснення (вх.№2234 від 14 березня 2018).

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

За змістом частини другої третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1)неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2)перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3)виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4)необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Оскільки визначена представником першого відповідача обставина (надання сторонам можливості (часу) для складання та надсилання до апеляційного суду за наявності заперечень на відзив, відповіді на відзив) не підпадає до переліку підстав для відкладення розгляду справи в порядку статті 202 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів відмовляє в його задоволенні.

Після чого представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" надано суду для долучення до матеріалів справи копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року у справі №642/7972/16-ц.

Оскільки копія судового рішення по справі у справі №642/7972/16-ц в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України не є тими даними, на підставі яких суд здатний самостійно встановити наявність або відсутність обставин (фактів), а є правовим висновком судового органу з певного спору, на її подання стороною до суду не розповсюджуються вимоги щодо обов'язковості завчасного надсилання або надання іншим учасникам справи її копії в порядку частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку з чим остання підлягає долучення до матеріалів справи та врахуванню судом під час вирішення спору по суті.

Одночасно колегія суддів встановила надходження від АТ "БТА Банк" клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

В обґрунтуванні вказаного клопотання АТ "БТА Банк", посилаючись на рішення Високого суду правосуддя Лондона (відділення Королівської Лави, Комерційний суд) від 12 листопада 2009 року зазначає, що з 2009 року всі дії що стосуються відчуження, розпорядження або зменшення вартості компаній ОСОБА_2 (до яких відносяться відповідачі) без його згоди є незаконним, та в кінцевому наслідку можуть вплинути на матеріальні інтереси останнього.

Відповідно до частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Проаналізувавши відповідне клопотання колегія суддів дійшла до висновку про відмову у його задоволенні, з тих підстав, що АТ "БТА Банк" безпосереньо не є стороною спірних правочинів, а наявність непрямого матеріального інтересу у відповідності до вимог частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України не може слугувати підставою для залучення третьої особи до участі у розгляді спору.

Поряд з цим під час судового засідання від представника Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Россолові В.В., суддя Тихого П.В., судді Гетьмана Р.А. з підстав неправильного застосування судом вимог процесуального законодавства (відмова в задоволенні клопотання про залучення третьої особи, безпідставність долучення до матеріалів справи наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року у справі №642/7972/16-ц; діями суду, які мали місце 26 липня 2017 року).

У відповідності до частини 2 -3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За вимогами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Колегія суддів зауважує, що задоволення заяви про відвід судді повинно обґрунтовуватися посиланням на обставини, про які йдеться в частині першій статті 35 Господарського процесуального кодексу України, із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують (пункт 1.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі) , або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній (пункт 1.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Колегія суддів зазначає, що протягом апеляційного перегляду даного спору представником Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) вже тричі було подано заяву про відвів суддів з підстав його незгоди з процесуальними діями суду. Так, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року було відмовлено у задоволенні заяви Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) про відвід судді Россолова В.В. в порядку частини 5 статті 20 Господарського процесуального кодексу; ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) про відвід колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі головуючого суддя Россолова В. В., судді Гетьмана Р. А., судді Тихого П. В. в порядку частини 5 статті 20 Господарського процесуального кодексу; ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року було залишено заяву без розгляду, а дії сторони визнано як зловживання учасником судового процесу своїми правами з метою затягування судового процесу.

При цьому суд враховує тотожність підстав подання заяв від 26 липня 2017 року з підставами викладеними стороною у заяві від 14 березня 2018 року - незгода з процесуальними діями суду, більшість яких є аналогічними.

За правилами встановленими частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Оскільки підстави подання заява про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Россолова В.В., судді Гетьман Р.А., судді Тихого П.В. аналогічні підставам відводу, наведених стороною в заявах про відвід суду від 26 липня 2017 року, відповідні дії першого відповідача колегія суддів розцінює, як зловживання учасником судового процесу своїми правами з метою затягування судового процесу, та залишає її без розгляду.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/2241/16 не відповідає в повній мірі вимогам законодавства з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15 грудня 2006 року між компанією "Стантіс Лімітед" в якості "Позикодавця" та ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" в якості "Позичальника", було укладено договір позики № 1, відповідно до предмету якого, Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику позику (з урахуванням додаткових угод № 1 від 12.11.2007 року, № 2 від 14.05.2008 року, № 3 від 05.11.2008 року, № 4 від 25.05.2009 року, № 5 від 15.06.2009 року) в розмірі 40 000 000,00 доларів США на умовах строковості та відплатності під 11 відсотків річних, а Позичальник зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 22 418 634 доларів США у квітні 2013 року (на умовах додаткової угоди № 3 від 05.11.2008 року).

01 червня 2010 року між Компанією Стантіс Лімітед (Первісний Кредитор), Компанією Утара Інвестментс Лімітед (Новий Кредитор) та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (Боржник) було укладеного Договір уступки стосовно Договору позики № 1 від 15 грудня 2006 року, відповідно до якого Компанія Утара Інвестментс Лімітед (Новий Кредитор) набула права вимоги Основної заборгованості та відсотків за користування у ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" на умовах, визначених Договором позики № 1 від 15.12.2006 року з додатковими угодами.

01 липня 2010 року між Компанією Утара Інвестментс Лімітед (Первісний Кредитор), Рендаліус Холдінг Лімітед (Новий кредитор), та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (Боржник), було укладеного Договір уступки стосовно Договору позики № 1 від 15 грудня 2006 року зі змінами, відповідно до якого Рендаліус Холдінг Лімітед набуло прав на обов'язків Кредитора за договором позики № 1 від 15.12.2006 року, включаючи право вимоги Основного боргу та вимоги сплати процентів.

Додатковою угодою № 6 від 01.07.2010 року до Договору позики, підписаною Новим кредитором та Боржником, змінено графік отримання/повернення позики.

11.01.2013 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду № 7, відповідно до якої викладено в новій редакції п. п. 1.1 Договору позики та Додаток № 1 "Графік отримання та повернення позики, процентів. Так, фактична сума наданої позики становить 33 756 690,68 доларів США, яку Позичальник повинен повернути в строк до 30.04.2013 року, а сума відсотків з тим самим строком повернення - 16 685 208,05 доларів США.

11 січня 2013 року між Рендаліус Холдінг Лімітед (Первісний Кредитор), Латан Корпорейшн Лімітед (Новий кредитор), ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (Боржник) укладено договір відступлення права вимоги та 21.02.2013 року додаткову угоду № 1, що посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Шеренковим О.В. під реєстровими, відповідно № 12 та № 236, згідно з якими Первісний кредитор уступив право вимоги Боргу Новому Кредитору, в наслідок чого Новий кредитор набув усіх прав та обов'язків Первісного кредитора за Договором позики № 1 від 15.12.2006 року. Згідно п. 2.2. Договору відступлення права вимоги в редакції додаткової угоди № 1 сума заборгованості на дату підписання договору становить 15 956 690,68 доларів США, сума нарахованих процентів - 16 153 761,60 доларів США.

У зв'язку із укладенням Договору відступлення права вимоги та зміною сторін у зобов'язанні, 21.02.2013 року між Новим кредитором та Боржником підписано додаткову угоду № 8 до договору позики від 15.12.2006 року, згідно з якою преамбулу Договору позики та Розділ "Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін" викладено у новій редакції.

Таким чином, на теперішній час Кредитором є Компанія Латан Корпорейшн Лімітед, Боржником - ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл".

15 грудня 2006 року між компанією "Стантіс Лімітед" в якості "Позикодавця" та ТОВ "Євразія-Фінанс" в якості "Позичальника", було укладено договір позики № 1, відповідно до предмету якого, Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику позику (з урахуванням додаткових угод № 1 від 10.01.2007 року, № 2 від 22.03.2007 року, № 3 від 05.06.2007 року, № 4 від 04.07.2007 року, № 5 від 01.11.2007 року, № 6 від 25.03.2008 року, № 7 від 14.05.2008 року, № 8 від 03.11.2008 року, № 9 від 15.06.2009 року) в розмірі 60 000 000,00 доларів США на умовах строковості та відплатності під 11 відсотків річних, а Позичальник зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 28 564 858 доларів США у другому кварталі 2013 року (на умовах додаткової угоди № 8 від 03.11.2008 року).

05.05.2010 року між ТОВ "Євразія-Фінанс" (Первісний боржник), ТОВ "НВОКЦ "Макс-велл" (Новий боржник), Компанією Стантіс Лімітед (Кредитор) було укладено договір переведення боргу, відповідно до умов якого Первісний боржник переводить на Нового боржника усі права та обов'язки, що випливають з Договору позики № 1 від 15.12.2006 року, у тому числі обов'язок зі сплати боргу у розмірі 50 253 921 доларів США, з яких сума позики складає 38 293 299,00 доларів США, сума відсотків 11 960 622,00 доларів США.

01 червня 2010 року між Компанією Стантіс Лімітед (Первісний Кредитор), Компанією Утара Інвестментс Лімітед (Новий Кредитор) та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (Боржник) було укладеного Договір уступки стосовно Договору позики № 1 від 15 грудня 2006 року, відповідно до якого Компанія Утара Інвестментс Лімітед (Новий Кредитор) набула права вимоги Основної заборгованості у розмірі 33 756 690,68 доларів США та відсотків за користування у розмірі 8 083 962,52 долари США у ТОВ "НВОКЦ "Макс- Велл" на умовах, визначених Договором позики № 1 від 15.12.2006 року з додатковими угодами.

01 липня 2010 року між Компанією Утара Інвестментс Лімітед (Первісний Кредитор), Рендаліус Холдінг Лімітед (Новий кредитор), та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (Боржник), було укладеного Договір уступки стосовно Договору позики № 1 від 15 грудня 2006 року зі змінами, відповідно до якого Рендаліус Холдінг Лімітед набуло прав на обов'язків Кредитора за договором позики № 1 від 15.12.2006 року, включаючи право вимоги Основного боргу у розмірі 38 293 299,00 доларів США та вимоги сплати процентів у розмірі 12 674 366,55 доларів США.

Додатковою угодою № 10 до договору позики № 1 від 15.12.2006 року 25.02.2013 року до Договору позики, підписаною Новим кредитором та Боржником, змінено графік отримання/повернення позики, змінено сторони у позиковому зобов'язанні.

11.01.2013 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду №11, відповідно до якої викладено в новій редакції п. п. 1.1 Договору позики та Додаток № 1 "Графік отримання та повернення позики, процентів. Згідно додаткової угоди, сума фактично отриманої позики становить 45 093 299,00 доларів США з кінцевим строком сплати - 02.04.2015 року, та проценти із тим самим кінцевим строком сплати у розмірі - 31 563 947,02 долари США.

11 січня 2013 року між Рендаліус Холдінг Лімітед (Первісний Кредитор), Латан Корпорейшн Лімітед (Новий кредитор), ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (Боржник) укладено договір відступлення права вимоги та 21.02.2013 року додаткову угоду № 1, що посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Шеренковим О.В. під реєстровими, відповідно № 13 та № 239, згідно з якими Первісний кредитор уступив право вимоги Боргу Новому Кредитору, в наслідок чого Новий кредитор набув усіх прав та обов'язків Первісного кредитора за Договором позики № 1 від 15.12.2006 року. Згідно п. 2.2. Договору відступлення права вимоги в редакції додаткової угоди № 1 сума заборгованості на дату підписання договору становить 33 193 299,00 доларів США, сума нарахованих процентів - 23 338 463,12 доларів США.

У зв'язку із укладенням Договору відступлення права вимоги та зміною сторін у зобов'язанні, 21.02.2013 року між Новим кредитором та Боржником підписано додаткову угоду № 11 до договору позики від 15.12.2006 року, згідно з якою преамбулу Договору позики та Розділ "Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін" викладено у новій редакції.

Отже, Кредитором за вказаним позиковим зобов'язанням є Латан Корпорейшн Лімітед, а Боржником ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл".

15 грудня 2006 року між компанією "Стантіс Лімітед" в якості "Позикодавця" та ТОВ "Євразія-Фінанс" в якості "Позичальника", було укладено договір позики № 2, відповідно до предмету якого, Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику позику (з урахуванням додаткових угод № 1 від 08.02.2007 року, № 2 від 12.03.2007 року, № 3 від 30.04.2007 року, № 4 від 25.05.2007 року, № 5 від 29.05.2007 року, № 6 від 29.06.2007 року, № 7 від 15.11.2007 року, № 8 від 25.03.2008 року, № 9 від 14.05.2008 року) в розмірі 10 000 000,00 євро на умовах строковості та відплатності під 11 відсотків річних, а Позичальник зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 6 150 639,00 євро у другому кварталі 2013 року (на умовах додаткової угоди № 9 від 14.05.2008 року).

05.05.2010 року між ТОВ "Євразія-Фінанс" (Первісний боржник), ТОВ "НВОКЦ "Макс-велл" (Новий боржник), Компанією Стантіс Лімітед (Кредитор) було укладено договір переведення боргу, відповідно до умов якого Первісний боржник переводить на Нового боржника усі права та обов'язки, що випливають з Договору позики № 2 від 15.12.2006 року, у тому числі обов'язок зі сплати боргу у розмірі 7 405 727,23 євро, відсотків 2 269 805,27 євро.

01 червня 2010 року між Компанією Стантіс Лімітед (Первісний Кредитор), Компанією Утара Інвестментс Лімітед (Новий Кредитор) та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (Боржник) було укладеного Договір уступки стосовно Договору позики № 2 від 15 грудня 2006 року, відповідно до якого Компанія Утара Інвестментс Лімітед (Новий Кредитор) набула права вимоги Основної заборгованості у розмірі 7 405 727,23 євро, відсотків 2 339 953,96 євро.

01 липня 2010 року між Компанією Утара Інвестментс Лімітед (Первісний Кредитор), Рендаліус Холдінг Лімітед (Новий кредитор), та ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (Боржник), було укладеного Договір уступки стосовно Договору позики № 2 від 15 грудня 2006 року зі змінами, відповідно до якого Рендаліус Холдінг Лімітед набуло прав та обов'язків Кредитора за договором позики № 2 від 15.12.2006 року, включаючи право вимоги основною боргу у розмірі 7 405 727,23 євро та вимоги щодо сплати відсотків у розмірі 2 407 839,79 євро.

Додатковою угодою № 10 до договору позики № 2 від 15.12.2006 року від 18.04.2011 року до Договору позики, підписаною Новим кредитором та Боржником, змінено графік отримання/повернення позики, зміно сторони у позиковому зобов'язанні.

11.01.2013 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду № 11, відповідно до якої відповідачу надана позика у розмірі 7 405 727,23 євро зі строком повернення до 30.04.2015 року, на умовах сплати процентів у розмірі 6 399 656,34 у строк до 30.04.2015 року.

11 січня 2013 року між Рендаліус Холдінг Лімітед (Первісний Кредитор), Латан Корпорейшн Лімітед (Новий кредитор), ТОВ "НВОКЦ "Макс-Велл" (Боржник) укладено договір відступлення права вимоги та 21.02.2013 року додаткову угоду № 1, що посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Шеренковим О.В. під реєстровими, відповідно № 11 та № 233, згідно з якими Первісний кредитор уступив право вимоги Боргу Новому Кредитору, в наслідок чого Новий кредитор набув усіх прав та обов'язків Первісного кредитора за Договором позики № 2 від 15.12.2006 року. Згідно п. 2.2. Договору відступлення права вимоги в редакції додаткової угоди № 1 сума заборгованості на дату підписання договору становить 7 405 727,23 євро та відсотки у розмірі 4 501 115,88 євро.

У зв'язку із укладення Договору відступлення права вимоги та зміною сторін у зобов'язанні, 21.02.2013 року між Новим кредитором та Боржником підписано додаткову угоду № 12 до договору позики № 2 від 15.12.2006 року, згідно з якою преамбулу Договору позики та Розділ "Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін" викладено у новій редакції.

Всі три договори позики зі змінами зареєстровані у відповідності до Постанови правління Національного Банку України № 270 від 17.06.2004 року "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", про що свідчать копії додатку до реєстраційного свідоцтва від 23.06.2010 року № 9; додатку до реєстраційного свідоцтва від 15.07.2010 року № 10; листа НБУ "Про надіслання повідомлення" від 11.03.2013 року; Додатку до реєстраційного свідоцтва від 23.06.2010 року № 8; Додатку до реєстраційного свідоцтва від 15.07.2010 року № 9; листа НБУ "Про надіслання повідомлення" від 11.03.2013 року; Додатку до реєстраційного свідоцтва від 24.06.2010 року № 4; Додатку до реєстраційного свідоцтва від 15.07.2010 року № 5; листа НБУ "Про надіслання повідомлення" від 18.03.2013 року.

Разом з тим, Рішенням Високого суду правосуддя (відділення Королівської Лави, Комерційний суд) від 12 листопада 2009 року з наступними змінами і доповненнями за позовом Акціонерного товариства "БТА Банк" № 2009 том 1099, був накладений арешт на активи відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_12, "Дре Асошіейтс Лімітед", ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_9.

Згідно п. 4 "С" зазначеного рішення "до винесення рішення, а також подальшого наказу Відповідачам забороняється без попередньої письмової згоди юристів позивача будь-яким чином відчужувати, розпоряджатися або зменшувати вартість будь-яких їхніх активів за межами Англії та Уельсу, за винятком тих випадків, коли загальна не обтяжена вартість (як зазначено нижче в п. 6 (а)) всіх їх активів в Англії і Уельсі перевищує 175 000 000 (сто сімдесят п'ять мільйонів фунтів стерлінгів) або в разі Першого відповідача, коли зазначена вартість перевищує 451 130 000 (чотири сотні п'ятдесят один мільйон сто тридцять тисяч фунтів стерлінгів), або в разі Другого відповідача, коли зазначена вартість перевищує 435 299 000 (чотириста тридцять п'ять мільйонів двісті дев'яносто дев'ять тисяч фунтів стерлінгів), або в разі Третього відповідача, коли зазначена вартість перевищує 243 000 000 (двісті сорок три мільйони фунтів стерлінгів)".

Згідно зі свідченнями ОСОБА_2 від 16.04.2010 року, які були подані ним до Високого суду правосуддя (відділення Королівської Лави, Комерційний суд) в процесі розгляду вищевказаної справи, компанія Стантіс Лімиітед є активом, що належить ОСОБА_2.

23 листопада 2012 року Високим судом правосуддя (відділення Королівської Лави, Комерційний суд) було винесено ще одне рішення про арешт активів ОСОБА_2 в справі за позовом Акціонерного товариства "БТА Банк" до ОСОБА_2 (основний відповідач, щодо якого винесено рішення) і інших: ОСОБА_5, ОСОБА_12, компанії "Дре Асошіейтс Лімітед", ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, компанії "Інтерфандінг Фасілітез Лімітед", ОСОБА_10, ТОВ "Маріон Плюс", ТОВ "Тетроконсалт", ТОВ "Худред-Сервіс 5", ТОВ "Трайкер", ТОВ "Стек-1000", ТОВ "Проектно-будівельна компанія "АМК-Інвест", компанії "ТуранАлем Капітал ЕЛ.ЕЛ.СІ.", компанії "ЗРЛ Бетейлігангс Ей Джі" (далі по тексту також "Рішення англійського суду від 23.11.2012 року").

Згідно з розділом "Рішення про арешт активів - активи відповідача" Рішенням англійського суду від 23 листопада 2012 року, Високим судом правосуддя (відділення Королівської Лави, Комерційний суд) було вирішено:

"3. До винесення наступного рішення Відповідача забороняється без попередньої письмової згоди адвокатів позивача:

а) будь-яким чином відчужувати, розпоряджатися або зменшувати вартість будь-яких його активів в Англії і Уельсі; або

b) будь-яким способом відчужувати, розпоряджатися або зменшувати вартість будь-яких його активів поза Англії і Уельсу.

4.Пункт 3 застосовується до всіх активів відповідача незалежно від того, оформлені вони на його ім'я чи ні, а також незалежно від того, чи володіє він ними одноосібно або спільно з іншими особами, і незалежно від того, чи є Відповідач їх кінцевим власником. В рамках цього Рішення активи відповідача включають будь-який актив, який Відповідач має право, прямо або побічно, відчужувати або розпоряджатися ним так, як це було б у випадку, якби актив був його власним. Презюмируется, що відповідач має таку правомочність, якщо третя особа володіє активом або контролює його відповідно до його прямими або непрямими вказівками.

5.Не обмежуючи змісту вищевикладеного, Відповідач не повинен відчужувати, розпоряджатися або зменшувати вартість будь-якої з частин або прямих і непрямих активів будь-якої з компаній, зазначених нижче в додатках B, C, D, E, F, G, I, J, K або майна, зазначеного в додатку G до цього рішення".

Серед активів ОСОБА_2, на які було накладено арешт зазначеним рішенням, були: компанія Стантіс лімітед (п. 2 додатка "Е" до Рішення англійського суду від 23.11.2012 року), компанія Утара Інвестмент Лімітед (додаток "Е" до Рішення англійського суду від 23.11.2012 року), компанія Рендаліус Холдинг Лімітед (п. 271 додатка "J" до Рішення англійського суду від 23.11.2012 року), Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр "Макс-Велл" (додаток "К" до Рішення англійського суду від 23.11.2012 року) та Фестон Лімітед (додаток "С" до Рішення англійського суду від 23.11.2012 року).

Вищевказані рішення англійського суду були визнані на території України згідно з ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року у справі № 2601/23768/12 та ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2014 року у справі № 752/20369/13-Ц, які набрали законної сили.

Викладені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, оскільки накладення арешту на майно ОСОБА_2, відповідно до вищевказаних судових рішень, ґрунтується на вимогах закону, а зазначені договори відступлення права вимоги і переведення боргу є такими, що укладені з порушенням встановленої законом заборони, а отже, можуть бути визнанні недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що 02 серпня 2016 року представником позивача було надано до суду першої інстанції заяву про відмову від позову в частині позовних вимог, в якій просить суд прийняти відмову позивача від позовної вимоги до компанії Фестон ЛТД про визнання недійсним договору позики, укладеного 25 червня 2007 року між компанією Фестон ЛТД та Компанією Стантіс Лімітед; прийняти відмову позивача від позову в частині вимог до компанії Утара Інвестмент Лімітед; припинити провадження по справі №922/2241/16 на підставі п. 4 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) в частині позову Латан Копорейшн Лімітед до Компанії Фестон ЛТД про визнання недійсним договору позики, укладеного 25 червня 2007 року, між компанією Фестон ЛТД та Компанією Стантіс Лімітед; припинити провадження по справі №922/2241/16 на підставі п. 4, п. 6 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) в частині вимог до Компанії Утара Інвестмент Лімітед.

Відповідно до ч. 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь ще прав та інтересів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи наведені норми законодавства та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов законного висновку про наявність підстав для прийняття заяви позивача про відмову від позову та припинення провадження по справі №922/2241/16 на підставі п. 4 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) в частині позову Компанії Латан Копорейшн Лімітед до Компанії Фестон ЛТД про визнання недійсним договору позики, укладеного 25 червня 2007 року між компанією Фестон ЛТД та Компанією Стантіс Лімітед та припинення провадження по справі №922/2241/16 на підставі п. 4, п. 6 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) в частині вимог Компанії Латан Копорейшн Лімітед до Компанії Утара Інвестмент Лімітед.

Переглядаючи правильність застосування місцевим судом норм законодавства колегія суддів застосовує до правовідносин сторін матеріальне право України, як таке, що обрано сторонами у відповідності до п. 11.1 договорів позики № 1 від 15.12.2006 року, № 1 від 15.12.2006 року, № 2 від 15.12.2006 року та п. 6 договорів відступлення права вимоги від 11.01.2013 року за р. №№ 11, 12, 13.

За національним законодавством господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі, є: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

За правилами статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчений правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України). За змістом частини третьої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. У силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, підставами для визнання правочину недійсним, можуть бути: дефекти суб'єктивного складу (відсутність правоздатності юридичної особи), дефекти форми правочину, дефекти змісту правочину, дефекти волі).

З матеріалів справи вбачається, що уточнене рішення про арешт активів англійським судом було винесено в 23 листопада 2012 року.

Відповідно до статті 399 Цивільного кодексу України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Рішення від 23 листопада 2012 року Високого суду правосуддя (відділення Королівської Лави, Комерційний суд) про арешт активів ОСОБА_2, яким серед активів останнього, які не можна відчужувати, названо відповідачів по цій справі, набуло чинності для України на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2014 року.

Оскільки оспорювані правочині були укладені сторонами у червні-липні 2010 року та у січні 2013 року, а рішення про арешт активів ОСОБА_2 англійським судом було набуло чинності для України лише 11 червня 2014 року , відповідачі не були обмежені у своїй правоздатності на розпорядження належним їм майном, та укладення вищенаведених угод. Зазначене виключає можливість визнання договорів недійсними в порядку статті 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання правочинів недійсними є правомірним.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) з приводу необхідності припинення провадження в порядку пунктів 1- 1 та 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

За змістом пунктів 1- 1 та 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

В межах п. п. 4.2., 4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (пункт 4.4 постанови)/

Згідно пункту 4.5 постанови припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

За твердженням Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) на момент прийняття оспорюваного рішення факт недійсності вищенаведених договорів вже був встановлений Спеціалізованим міжрайонним економічним судом м. Алмати у справі №7527-16-00-2/4201.

Матеріали справи містять рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18 липня 2016 року у справі №7527-16-00-2/4201 за позовом Прокурора Медеуського району м. Алмати в інтересах АТ "Фонд національного добробуту "Самрук-Казина" (з державною участю) до АТ "БТА Банк", ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл, Компанії "Стантіс Лімітед", компанії "Утара Інвестментс Лімітед", компанії "Рендаліус Холдинг Лімітед", Компанії "Латан Корпорейшн Лімітед" і компанії "Фестон ЛТД" про визнання договорів недійсними і застосування наслідків їх недійсності (Том 1, а.с.170-193).

Вказаним рішенням частково задоволено позовні вимоги Прокурора Медеуського району м. Алмати в інтересах AT "Фонд національного добробуту "Самрук-Казина" (з державною участю).

Визнано недійсними з моменту укладення:

-Договір позики № 1 від 15.12.2006 р.між компанією "СтантісЛімітед" ("Stantis Limited") (реєстраційний номер НЕ 153162, місцезнаходження: 1060, Кіпр, Нікосія, вул. Афродітіс, 25, 2- й поверх, оф. 204 (Afroditis , 25, 2nd floor, flat/office 204, PC 1060, Nicosia, Cyprus) та Товаристовом з обмеженою відповідальністю "Євразія-Фінанс" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33238569, місцезнаходження: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 67); Договір уступки права вимоги від 01.06.2010 року за договором позики № 1 від 15.12.2006 року між компанією "Стантіс Лімітед", компанією "Утара Інвестментс Лімітед" ("Utara Investment Limited") (реєстраційний номер: 1532811, місцезнаходження: офіс 6, Вікхем Кей 1, а/с 3085, Тортола, Британські Віргінські Острови (Mill Mall, suite 6, Wickhams Cay 1, PO Box 3085, Road Town, Tortola, British Virgin Islands) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" (ідентифікаційний код в СДРПОУ 34706364, місцезнаходження: Україна, 61177, Харківська область, місто Харків, вул. Залютинська, будинок 4);

-Договір уступки права вимоги від 01.07.2010 р. за договором позики № 1 від 15.12.2006 року між Компанією "Утара Інвестментс Лімітед, компанією "Рендаліус Холдинг Лімітед" ("Rendalius Holding Limited") (реєстраційний номер НЕ 251979, місцезнаходження: Софулі, 28, Шантеклербілдінг, кв. 213, Тріпіотіс 1096, Нікосія, Кіпр (Sofouli, 28, Chanteclairbuilding, Flat 213, Trypiotis 1096, Nicosia, Cyprus) та TOB "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл";

-Договір уступки права вимоги від 11.01.2013 р. за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією "Рендаліус Холдинг Лімітед", компанією "Латан Корпорейшн Лімітед" ("Latan Corporation Limited") (реєстраційний номер НЕ 89860, місцезнаходження: 2406, Кіпр, Нікосія, Егкомі, вул. Посейдонас, 1, бізнес-центр Ледра (Poseidonos 1, Ledra Business Centre, 2406, Egkomi, Nicosia, Cyprus) та TOB "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл";

-Договір про переведення боргу від 05.05.2010 р. за договором позики (№1 від 15.12.2006 року) між ТОВ "Євразія-Фінанс", ТОВ "Науково- виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" та компанією "Стантіс Лімітед";

-Договір позики № 2 від 15.12.2006 р. між компанією "Стантіс Лімітед" та ТОВ "Євразія- Фінанс";

-Договір уступки права вимоги від 01.06.2010 р. за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року) між компанією "СтантісЛімітед", компанією "Утара інвестментс Лімітед" та ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл";

-Договір уступки права вимоги від 01.07.2010 р. за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року) між компанією "Утара Інвестментс Лімітед", компанією "Рендаліус Холдинг Лімітед" та ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл";

-Договір уступки права вимоги від 11.01.2013 р. за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року) між компанією "Рендаліус Холдинг Лімітед", компанією "Латан Корпорейшн Лімітед" та ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл";

-Договір про переведення боргу від 05.05.2010 р. за договором позики (№2 від 15.12.2006 року) між ТОВ "Євразія-Фінанс", ТОВ "Науково- виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" та компанією "Стантіс Лімітед";

-Договір позики № 1 від 15.12.2006 р. між компанією "Стантіс Лімітед" та ТОВ "Науково- виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс- Велл";

-Договір уступки права вимоги від 01.06.2010 р. за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією "Стантіс Лімітед", компанією "Утара Інвестментс Лімітед" та ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл";

-Договір уступки права вимоги від 01.07.2010 р. за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією "УтараІнвестментсЛімітед", компанією "Рендаліус Холдинг Лімітед" та ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл";

-Договір уступки права вимоги від 11.01.2013 р. за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією "Рендаліус Холдинг Лімітед", компанією "Латан Корпорейшн Лімітед" та ТОВ "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" ;

Застосовано наслідки недійсності договору позики № 1 від 15.12.2006 р. між Стягувачем та Боржником, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр "Макс-Велл" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34706364, місцезнаходження: Україна, 61177, Харківська область, місто Харків, вул. Залютинська, будинок 4) на користь компанії "Стантіс Лімітед" ("Stantis Limited") (реєстраційний номер НЕ 153162, місцезнаходження: 1060, Кіпр, Нікосія, вул. Афродітіс, 25, 2-й поверх, оф.204 (Afroditis, 25, 2nd floor, flat/office 204, PC 1060, Nicosia, Cyprus)) 15956690,68 доларів США (Том 2, а.с.50-61).

З наявної на копії рішення суду довідки, засвідченої Спеціалізованим міжрайонним економічним судом м. Алмати, вказане рішення набрало законної сили 12 жовтня 2016 року (Том 2, а.с.61 на обороті).

Факт набрання рішенням законної сили 12 жовтня 2016 року підтверджується також листом Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 11 листопада 2016 року №7527-16-5-21/33264 (Том 2, а.с.45-46).

Відповідно до приписів статей 81, 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Згідно зі статтею 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, укладеної між урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у м. Києві 20.03.1992 р., ратифікованої Україною 19.12.1992р., а Республікою Казахстан - 20.04.1994 р., ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Відповідно до статей 7, 8 Київської Угоди держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності. Рішення, винесені компетентними судами однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. Виконання рішення відбувається за клопотанням заінтересованої Сторони.

Згідно приписів статті 390 та ч.1 статті 393 Цивільного процесуального кодексу України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2017 року у справі №642/7972/16-ц, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року, надано дозвіл на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18 липня 2016 року у справі №7527-16-00-2/4201.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 3 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу; відмовлено Компанії "Stantіs Limited" ("Стантіс Лімітед") у наданні дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18 липня 2016 року у справі №7527-16-00-2/4201, про примусове стягнення коштів та видачі виконавчого листа.

Відтак, на момент прийняття рішення в даній справі (02 серпня 2016 року), рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18 липня 2016 року у справі №7527-16-00-2/4201 як не набрало законної сили, так і не було визнано судовим органом на території України для його виконання, а отже, не стоворювало для Господарського суду Харківської області жодного обов'язку з його врахування, як підстави для припинення провадження в порядку пунктів 1- 1 та 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в частині належного судового повідомлення сторони про час та місце розгляду спору враховуючи таке.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 11 липня 2016 року порушено провадження в даній справі та призначено її до розгляду на 02 серпня 2016 року (Том 1, а. с.2).

У відповідності до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції) суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Наданою позивачем інформацією підтверджується, що місцем реєстрації та знаходження Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) є Республіка Кіпр, відтак остання є нерезидентом України.

Згідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції) іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 125 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції) у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, яка застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно зі статтею 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

Всупереч позиції апелянта щодо недотримання судом вимог Конвенції, суд зазначає, що статтею 10 Конвенції передбачено, якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном , b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Як вбачається з інформації розміщеної на офіційному сайті Конвенції у мережі Інтернет нотою, датованою 5 січня 1984 року, уряд Кіпру, заявив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених статтею 10 Конвенції.

Отже, беручи до уваги вимоги статті 10 Конвенції, Господарський суд Харківської області не був обмежений у праві на передачу судових документів, у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, тобто направленням копії ухвали стороні безпосередньо поштою з повідомленням про вручення її адресатові.

Відтак, направлення місцевим господарським судом Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) копії ухвали суду про призначення справи до розгляду безпосередньо на адресу підприємства не є порушенням вимог процесуального законодавства.

В той же час, суд приймає до уваги, що повідомлення про отримання Компанією Стантіс Лімітед (Stantis Limited) копії ухвали суду про призначення справи до розгляду (Том 1, а.с.242) надійшло до Господарського суду Харківської області лише 28 вересня 2016 року. Крім того, з наявному на останньому відтиску печатки установи Республіки Кіпр, вбачається, що датою його реєстрації є 09 серпня 2016 року.

Таким чином, на момент прийняття оспорюваного рішення у Господарського суду Харківської області були відсутні належні докази повідомлення Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) про час і місце проведення судового засідання. Більш того вказне повідомлення надійшло до поштової установи Республіки Кіпр лише 09 серпня 2016, тобто після прийняття рішення судом, що є порушенням статті 22, 64, 74, 87, 123 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції).

У відповідності до пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У відповідності до 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-7 частини третьої статті 104 ГПК України (наразі частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України), є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.

Оскільки оспорюване рішення, не зважаючи на повне з'ясування ним обставин справи і надання правильної юридичної оцінки, прийнято господарським судом за відсутності Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited), не повідомленої належним чином про дату, час і місце засідання суду, останнє підлягає скасування в порядку пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям рішення судом апеляційної інстанції з аналогічним правовим висновком.

У зв'язку з цим апеляційна скарга Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) підлягає частковому задоволенню; рішення Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/2241/16 скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким прийняти відмову позивача від частини позовних вимог до Компанії Feston LTD та Компанії Utara Investments Limited; припинити провадження по справі в частині позовних вимог до компанії Feston LTD та Компанії Utara Investments Limited; в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст.ст. 270, 271, 273, 275, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) (реєстраційний номер НЕ 153162, місцезнаходження: 1060, Кіпр, Нікосія, вул. Афродітіс, 25, 2-й поверх, оф.204 (Afroditis, 25, 2nd floor, flat/office 204, PC 1060, Nicosia, Cyprus)) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/2241/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким прийняти відмову позивача від частини позовних вимог до компанії Feston LTD та Компанії Utara Investments Limited.

Припинити провадження по справі в частині позовних вимог до компанії Feston LTD та Компанії Utara Investments Limited.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 березня 2018 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий