Вирок

від 21.12.2009 по справі 1-20-2009

ЗАМОСТЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

Справа №1-20-2009 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2009 року Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Чезганової А.М.,

при секретарі Конецул О.А.,

за участю: прокурора Ярошенко О.М.,

адвокатів: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні батька - інваліда 2 групи, непрацюючого, проживаючого: АДРЕСА_1, не судимого;

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Радомишль Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню доньку та батька - інваліда 2 групи, працюючого сервіс - інженером у ТОВ «Безпека - Домофон», проживаючого: АДРЕСА_2, не судимого;

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Д. Костянтиново Горьківської області, росіянина, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітнього сина, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_3, раніше судимого: 3 серпня 2000 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст.140 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку, відповідно до ст. 46-1 КК України, на 2 роки, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

6 грудня 2001 року, приблизно о 23 год. 45 хв., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, повертаючись з ресторану «Вінниця - м»ясо», що по вул. З. Космодем»янської в м. Вінниці, за попередньою змовою, знаходячись на тролейбусній зупинці біля будинку №6 по вул. Пирогова в м. Вінниці, з метою відкритого заволодіння чужим майном скоїли розбійний напад на ОСОБА_7, під час якого нанесли останньому удари руками і ногами по голові та тулубу. В цей час до них приєднались двоє невстановлених слідством осіб, які, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, також стали наносити ОСОБА_7 удари по голові та тулубу як руками так і ногами. В результаті злочинних дій останніх та підсудних, потерпілому ОСОБА_7, згідно з висновком судово - медичної експертизи №176 від 16 січня 2002 року, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках обох очей, субконьюктивального крововиливу правого очного яблука, струсу головного мозку, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я. Під час скоєння розбійницького нападу ОСОБА_4 із застосуванням фізичної сили відкрито відібрав у ОСОБА_7 шапку з хутра, вартістю 80 гривень, а ОСОБА_5 із застосуванням фізичної сили відкрито відібрав у ОСОБА_7 дублянку, вартістю 600 гривень. Також в останнього під час скоєння розбійного нападу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та двома невстановленими слідством особами було відкрито викрадено шарф, вартістю 150 гривень, шкіряні рукавиці, вартістю 120 гривень, годинник «Орієнт», вартістю 500 гривень, окуляри, вартістю 150 гривень, гроші в сумі 49 гривень, а всього було викрадено майна на загальну суму 1649 гривень, спричинивши ОСОБА_7 значної матеріальної шкоди. Після вчинення злочину, підсудні та двоє невстановлені слідством осіб з місця скоєння злочину зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав, суду пояснив, що 6 грудня 2001 року після святкування в ресторані Дня Збройних Сил України він повертався з братом додому. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з ними не було. В районі ринку «Урожай» їх затримали працівники міліції за підозрою у вчиненні розбійного нападу. Тілесних ушкоджень в даний вечір він нікому не спричиняв, потерпілого вперше побачив у відділі міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав, суду пояснив, що 6 грудня 2001 року після святкування в ресторані Дня Збройних Сил України він провів до зупинки викладача ОСОБА_8, після чого пішов додому в напрямку ринку «Урожай». Біля магазину «Бастилія» він зустрів двох невідомих, які запропонували купити в них дублянку за 10 гривень, на що він погодився, дублянку вдягнув на себе та підійшов до ринку «Урожай», щоб купити води, де був затриманий працівниками міліції. Дублянку намагався скинути з себе, так як зрозумів, що вона крадена.

На досудовому слідстві він давав суперечливі покази, оскільки на нього був тиск з боку працівників міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав, суду пояснив, що 6 грудня 2001 року після святкування в ресторані Дня Збройних Сил України він повертався додому через ринок «Урожай», де біля кіоску побачив ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 Після цього його безпідставно затримали працівники міліції, як затримували ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 він не бачив.

Незважаючи на невизнання вини підсудними у вчиненні інкримінованому їм злочині, вина підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину повністю підтверджується зібраними по справі доказами.

Так, показами потерпілого ОСОБА_7, оголошеними у судовому засіданні в зв»язку зі смертю останнього, згідно яких, 6 грудня 2001 року він знаходився на роботі, приблизно до 23.30 год. Після чого пішов на тролейбусну зупинку, розташовану біля Вінницького міського відділу міліції по вул. Пирогова. Знаходячись на зупинці, він почув, як зі сторони «Універмагу» в його напрямку йде група молодих людей, які голосно та емоційно розмовляли. В цей час він знаходився обличчям до проїзної частини дороги та почув звернення до нього: «Скажіть котра година». Він подивився на годинник, побачив, що на той момент було, як йому здається, 23.45 год. і повернувся, щоб відповісти. Повернувшись, він не встиг побачити людей, які стояли поряд, як відчув сильний удар в область голови, після чого йому нанесли ще декілька ударів в голову, від чого він впав на землю. Знаходячись на землі, він відчув сильні удари ногами з обох сторін, в зв»язку з чим зрозумів, що його б»ють декілька осіб. В цей час він почув, як один із хлопців сказав:»Роздягайте його». Після чого, троє хлопців перевернули його на спину та почали розстібати ґудзики дублянки. В цей момент він відчув сильний удар ногою в область правого ока, внаслідок чого втратив свідомість (том 1 а.с.44). Оголошеним протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7, згідно якого він зазначив, що міг би впізнати одного з нападників, який був одягнений в сіре пальто (том 1 а.с. 75).

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що в грудні 2001 року він приїхав до магазину «Молоко» по вул. Пирогова, 9 в м. Вінниці в зв'язку з тим, що спрацювала сигналізація. На місці їх працівник ОСОБА_11 пояснив, що він бачив як декілька молодих людей побили літнього чоловіка та зняли з нього дублянку. Після цього він разом з працівниками міліції поїхали затримувати осіб, які побили незнайомого чоловіка і він особисто затримав ОСОБА_5, на якому була дублянка коричневого кольору, яку той після затримання намагався з себе скинути.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що про обставини пограбування групою осіб літнього чоловіка йому розповів ОСОБА_11, який вказав на ринку «Урожай» кого треба затримувати. У одного із затриманих була дублянка потерпілого, а в іншого хутряна шапка. В тому службовому автомобілі, в якому їхав він, везли затриманого ОСОБА_4, в якого була хутряна шапка.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він в грудні 2001 року працював водієм - міліціонером у ВДСО. Вночі 7 грудня 2001 року друга група їх служби по рації повідомила, щоб вони під»їхали до ринку «Урожай» та надали їм допомогу. Вони під»їхали до ринку «Урожай» де, біля одного з кіосків, побачили чотирьох затриманих хлопців та коло них своїх співробітників. Останні пояснили, що ці хлопці пограбували чоловіка, забрали в нього дублянку, яку одягнув один із них. Також були затримані два брати, прізвища які, на сьогоднішній день, він не пам»ятає, у одного з яких була хутряна шапка потерпілого. Затриманих осіб в райвідділ міліції вони доставляли на двох службових автомобілях. Після висадки з автомобіля затриманого, у якого була хутряна шапка потерпілого, він побачив, що шапка залишилася у службовому автомобілі, яку він попросив, щоб затриманий забрав, що той і зробив.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що 6 грудня 2001 року, близько 24.00 години, він виїхав на виклик до магазину «Молоко» по вул. Пирогова, 9 в м. Вінниці, де побачив бійку на протилежному боці вулиці. Було темно і він бачив лише силуети. Коли він разом з іншими працівниками своєї служби ВДСО підійшов до чоловіка, якого побили молоді люди, то побачив що він був без верхнього одягу і руками прикривав обличчя.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 6 грудня 2001 року о 23.30 год. він знаходився на об'єкті охорони по вул. Пирогова, 9 в м. Вінниці і бачив як на протилежному боці вулиці 4-5 осіб били чоловіка віком, приблизно, 55-60 років. Він бачив всіх осіб, які приймали участь в розбійному нападі на потерпілого. Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносили удари руками та ногами потерпілому в живіт, голову та грудну клітину. Він не може сказати суду стовідсотково, що ОСОБА_6 наносив удари потерпілому, однак він був серед нападників. Він однозначно може запевнити суд, що шапку у потерпілого забрав підсудний ОСОБА_4, а дублянку підсудний ОСОБА_5 Після скоєння злочину, всі нападники пішли в напрямку ринку «Урожай», а їх екіпаж на службовій машині почав їх переслідувати з метою затримання. На ринку «Урожай» він особисто затримав підсудного ОСОБА_6, ОСОБА_15 затримав підсудного ОСОБА_5, а ОСОБА_12 затримав підсудного ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що 6 грудня 2001 року, приблизно о 24.00 годині, він йшов в напрямку площі Гагаріна в м. Вінниці. Приблизно за 30-40 метрів до зупинки тролейбуса, що знаходиться поряд з Ленінським райвідділом міліції, він побачив як три - чотири чоловіки били потерпілого. Пройшовши ще метрів десять, він вирішив повернутися і щоб не наражатись на небезпеку, сховався за ріг будинку, звідки спостерігав, що відбувалося далі. Він бачив, як декілька осіб били потерпілого руками, один з нападників забрав у потерпілого хутряну шапку, а другий дублянку, яку надів на себе. Що розшукують свідків, він дізнався з газети та вирішив розповісти про те, що бачив. Після його допиту, слідчий запропонував йому впізнати злочинців, на що він погодився, але за умови, що впізнання буде проводитися по фотокарткам. Йому були пред»явлені фотокартки, які лежали в два рядки, розміри фотокарток були як на паспорт, він не пам»ятає чи вони були прошиті та пронумеровані, оскільки пройшло багато часу. Він впізнав на фотокартках підсудного ОСОБА_6, інших він впізнати не зміг.

Додатковий свідок ОСОБА_17, яка була викликана за клопотанням захисту, суду пояснила, що вона була понятою при проведенні слідчої дії впізнання по фотокарткам свідком обвинувачених, яке було проведено з дотриманням вимог закону. Фотографії були підшиті до протоколу, пронумеровані, свідок зазначив кого він впізнав і на підставі яких прикмет, після чого вона поставила свій підпис.

Додатковий свідок ОСОБА_18, яка була викликана за клопотанням захисту, суду пояснила, що був випадок, коли вона знаходилася в приміщенні Ленінського райвідділу міліції м. Вінниці, де її запросили в кабінет, показали ксерокопію фотокартки якогось хлопця та запитали чи вона його знає. Вона сказала, що не знає, їй дали підписати якісь папери, вона їх підписала і пішла.

Вина підсудних у вчинені злочину також підтверджується: протоколами очних ставок між ОСОБА_12 та ОСОБА_4, між ОСОБА_20 та ОСОБА_5, між ОСОБА_10 та ОСОБА_5, між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, між ОСОБА_11 та ОСОБА_6, згідно яких ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11 підтвердили факт побиття підсудними потерпілого ОСОБА_7 та факт заволодіння його майном підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( том 1 а.с. 120-121, 151-152, 153-155, 184, 185-187); протоколом виявлення та вилучення від 7 грудня 2001 року у підсудного ОСОБА_5 чоловічої дублянки коричневого кольору з білим хутром (том 1 а.с 6); заявою потерпілого ОСОБА_7 від 8 грудня 2001 року про вчинення на нього нападу та заволодіння його майном (том 1 а.с. 41- 42); протоколом огляду речових доказів - чоловічої дублянки та хутрової шапки, та постановою про приєднання їх до справи в якості речових доказів (том 1 а.с. 73- 74); протоколами пред'явлення для впізнання потерпілому ОСОБА_7 дублянки та хутрової шапки, серед яких він впізнав свої особисті речі, які були вилучені у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( том 1 а.с. 76- 77); протоколом пред'явлення для впізнання потерпілому ОСОБА_7 від 17.12.2001 року, згідно якого серед осіб, пред'явлених для впізнання, потерпілий впізнав ОСОБА_4, який з його слів разом з групою невідомих молодих осіб наніс йому тілесні ушкодження 6 грудня 2001 року (том 1 а.с. 112); висновком СМЕ від 16.01.2002 року за № 176, згідно якого потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (том 1 а.с. 149-150); довідкою ВДСО при Ленінському ВМ від 18.02.2002 року, згідно якої за викликом до магазину «Молоко» по вул. Пирогова, 9 в м. Вінниці, який поступив о 23 годині 14 хвилин 06.12.2001 року, на об'єкт виїжджала група затримання ПЦО в складі ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (том 1 а.с. 183 ).

На підставі аналізу зібраних по справі доказів в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що підсудні ОСОБА_4. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочин, передбачений ст. 187 ч. 2 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Невизнання вини підсудними суд розцінює як засіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне, оскільки вина підсудних у скоєнні злочину повністю доведена зібраними по справі доказами в їх сукупності.

Так, безпосередньо після скоєння злочину, при затриманні працівниками міліції, у підсудного ОСОБА_4 було вилучено хутряну шапку, що належала потерпілому ОСОБА_7 , у підсудного ОСОБА_5 була вилучена дублянка потерпілого, останній в установленому законом порядку, впізнав підсудного ОСОБА_4, як особу, яка вчинила відносно нього розбійний напад, свідок ОСОБА_11 запевнив суд, що безпосередню участь у розбійному нападі та нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому приймали підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що до групи нападників входив підсудний ОСОБА_6 Наведені докази узгоджуються між собою, в той час, як покази підсудних їм суперечать, в зв»язку з чим, суд вважає їх недостовірними. Підсудний ОСОБА_5 неодноразово міняв свої покази, посилаючись на застосування до нього недозволених методів ведення слідства, що не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки згідно постанови помічника прокурора Ленінського району м. Вінниці від 30 листопада 2009 року, в результаті перевірки заяви підсудного ОСОБА_5, було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції за відсутності в їх діях складу злочину.

Зазначення прізвищ затриманих осіб в рапортах працівників ВДСО, які проходять свідками по справі, обумовлено тим, що їх особи були встановлені, коли складались рапорти, а тому твердження захисту, що рапорти складались зі слів слідчого, є безпідставними.

Враховуючи суперечливі покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 щодо проведення впізнання свідком ОСОБА_16 по фотознімкам осіб, які вчинили злочин, суд вважає, що впізнання було проведено з порушенням вимог ст. 174 КПК України, а тому даний доказ не може бути прийнятий судом до уваги. Проте, в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 без сумнівів зазначив, що підсудний ОСОБА_6 приймав участь у розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_7 В протоколі допиту ОСОБА_16 на досудовому слідстві в якості свідка, останній свідчив про ОСОБА_6 як про особу, яка приймала участь у скоєнні злочину (том 1 а.с.222), однак не міг назвати його прізвище, оскільки воно йому було не відоме. Дані покази узгоджуються між собою та з іншими доказами зібраними по справі і спростовують пояснення підсудних, що вони участі у скоєнні злочину не приймали.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи підсудних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягуються вперше, всі підсудні позитивно характеризуються за місцем проживання, підсудний ОСОБА_4 має на утриманні батька - інваліда 2 групи, підсудний ОСОБА_5 має на утриманні неповнолітню дитину та батька - інваліда 2 групи, підсудний ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітню дитину, підсудними повністю відшкодована заподіяна матеріальна та моральна шкода, з моменту вчинення злочину пройшов значний проміжок часу, в ході якого підсудні не притягувалися до будь-якого виду відповідальності.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудних, є добровільне відшкодування у повному обсязі заподіяної матеріальної та моральної шкоди, позитивні характеристики підсудних за місцем проживання, перебування на утриманні підсудного ОСОБА_4 батька - інваліда 2 групи, підсудного ОСОБА_5 - неповнолітньої дитини та батька - інваліда 2 групи, підсудного ОСОБА_6 - неповнолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судом не встановлено.

До обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_6, суд відносить рецидив злочинів.

Вчинення злочину підсудними ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в стані алкогольного сп»яніння, суд не відносить до обтяжуючої обставини, оскільки, за встановлених судом обставин, не доведено зв»язок між станом алкогольного спя»ніння підсудних та скоєним злочином.

Відповідно до ст.ст. 375 ч.2, 400 ч.2 КПК України, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлені певні обмеження при призначенні покарання порівняно з передбаченим кримінальним законом порядком. Зокрема, при новому розгляді справи може бути посилено покарання чи застосовано норму закону про більш тяжкий злочин, якщо вирок було скасовано за апеляцією чи касаційним поданням прокурора, апеляцією чи касаційною скаргою потерпілого або його представника через м»якість покарання, або у зв»язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин.

Відповідно до ст. 80 ч. 4 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувального вироку його не було виконано протягом п»яти років у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків зазначених у частинах 1,3 цієї статті засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину. Оскільки з моменту набрання вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 3 серпня 2000 року, яким ОСОБА_6 був засуджений за ст. 140 ч. 2 КК України ( в редакції 1960 року) до двох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на два роки, пройшло понад п»ять років, то в силу ст. 89 КК України він вважається не судимим.

Оскільки ухвалою судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області від 25 липня 2005 року апеляції прокурора та адвоката були задоволенні частково, вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2005 року по даній кримінальній справі відносно підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було скасовано не у зв»язку з м»якістю призначеного їм покарання, тому, призначаючи покарання підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд не може призначити більш тяжке покарання, ніж передбачено скасованим вироком.

Враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винних, суд вважає за можливе призначити підсудним ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 187 ч. 2 КК України, та не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудних, суд вважає, що виправлення засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, а тому їх слід звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо вони протягом визначеного судом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої інспекції.

В строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 зарахувати час утримання під вартою з 7 по 9 грудня 2001 року.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої інспекції.

В строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 зарахувати час утримання під вартою з 7 по 19 грудня 2001 року та з 24 жовтня 2002 року по 13 травня 2003 року.

Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді п»яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої інспекції.

В строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 зарахувати час утримання під вартою з 7 по 9 грудня 2001 року.

Запобіжні заходи засудженим до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: