Рішення

від 22.03.2018 по справі 922/95/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р.Справа № 922/95/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Новофарм" (07400, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 16) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кім. 8-7) про стягнення 9.611,89грн. без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

17.01.2018 ПП "Новофарм" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Родій Фарм" про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних та відсотків за користування коштами.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки від 23.05.2012 №123 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару. В якості правових підстав позову вказує на положення статей 16, 526, 610, 611, 612, 625, 651 ЦК України та статті 231, 232 ГК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Між ПП Новофарм (Постачальник) та ТОВ Родій Фарм (Покупець) було укладено Договір поставки від 23.05.2012 №123 (надалі - Договір), відповідно до положень якого Постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність Покупцю визначений Договором товар, а Покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату.

У відповідності до пункту 2.1. Договору поставка товару за цим Договором здійснюється Постачальником на підставі зробленої заявки Покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) на протязі 5 календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару.

Згідно пункту 4.2. Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці Покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки Покупцю не допускається.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку по мірі реалізації поставленого товару кожні 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Договору граничним терміном реалізації товару являється 6 місяців, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню Постачальнику. З настанням строку, передбаченого пунктом 6.1. даного Договору, Постачальник зобов'язується вивести нереалізований товар у 5 денний термін. Покупець додатково сповіщає Постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи електронною поштою.

Строк дії Договору встановлений пунктом 10.1. - з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий термін, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії Договору письмово не заявить про бажання розірвати його (пункт 10.2. Договору).

Позивач зазначає, що протягом дії договору відповідачу було поставлено товар під реалізацію на підставі видаткових накладних від 15.01.2015 №136 на суму 1.854,72грн. з ПДВ та від 11.03.2015 №2167 на суму 3.784,03грн. з ПДВ (т. I, арк. с. 35-36). За даними позивача, станом на 15.07.2017 несплаченим залишився товар на суму 5.504,68грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 15.07.2017 вих. №04-15/07/2017 (т. I, арк. с. 45-50) щодо сплати заборгованості. Однак, претензія залишена відповідачем без задоволення.

Відповідач у добровільному порядку заборгованість за отриманий товар не сплатив, нереалізований товар не повернув, що стало підставою для звернення ПП "Новофарм" до господарського суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки від 23.05.2012 №123. Отже до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню відповідні норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Встановлені по справі обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором та протягом часу дії договору здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Здійснивши аналіз вказаних видаткових накладних, суд констатує, що вони відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та підставою для оплати за поставлений товар у відповідності з вимогами ст. 692 ЦК України. Факт отримання товару за видатковими накладними, які надані позивачем до матеріалів справи, відповідачем будь-якими доказами не спростовується.

Таким чином, факт поставки товару відповідачу за Договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, а тому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Як встановлено статтею статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок розрахунків за Договором був погоджений між позивачем та відповідачем у пункті 5.1., а саме: оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку по мірі реалізації поставленого товару кожні 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору товар не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 5.504,68грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 23.05.2012 №123 у розмірі 5.504,68грн.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1.526,95грн., 3% річних у сумі 455,00грн. та інфляційних втрат у розмірі 2.125,26грн., суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2. Договору в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, в своїх розрахунках позивач здійснює нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми 1.854,00грн. та 3.784,00грн., хоча за видатковими накладними від 15.01.2015 №136 та від 11.03.2015 №2167 поставлено товар на суму 1.854,72грн. та 3.784,03грн. відповідно.

Разом з тим, позивачем було заявлено вимогу про стягнення заборгованості в розмірі 5.504,68грн., що є меншою (на 134,07грн.) від суми поставленого товару за вищезазначеними видатковими накладними.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.03.2018 ПП "Новофарм" запропоновано надати до суду письмові пояснення щодо відмінності суми боргу в розрахунках пені, 3% річних та інфляційних втрат за видатковими накладними.

Згідно частини 9 статті 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що позивач без поважних причин не виконав вимог ухвали суду, не надав пояснень в підтвердження своїх вимог, суд не мав можливості з'ясувати та перевірити здійснені позивачем нарахування щодо стягнення пені, 3% річних інфляційних втрат та розглянути позов в цій частині. У зв'язку з чим суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду в частині стягнення пені в розмірі 1.526,95грн., 3% річних у сумі 455,00грн. та інфляційних втрат у розмірі 2.125,26грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвокатського об'єдання "Декань і партнери" з метою надання йому юридичних послуг по вирішенню спору щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки від 23.05.2012 №123 з ТОВ "Родій Фарм", про що було укладено відповідний договір про надання правової допомоги від 01.03.2017 №01/03/2017-02.

Факт надання юридичних послуг адвокатом підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі виконаних (наданих) послуг від 29.01.2018, факт оплати - платіжним дорученням від 29.01.2018 №330 та довідкою-підтвердженням про проведення розрахунків від 12.03.2018.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з останнього на користь позивача 3.779,79грн.

Витрати по відправці поштової кореспонденції підтверджені позивачем у розмірі 24,00грн. та підлягають задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 13,75грн.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1.009,09грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кім. 8-7, код ЄДРПОУ 38117562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новофарм" (07400, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 16, код ЄДРПОУ 32279614) основну заборгованість в розмірі 5.504,68грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 3.779,79грн., витрати по відправці поштової кореспонденції в розмірі 13,75грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.009,09грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в розмірі 1.526,95грн., 3% річних у сумі 455,00грн. та інфляційних втрат у розмірі 2.125,26грн. - залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_1

/справа №922/95/18/