Постанова

від 04.07.2018 по справі 922/95/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. Справа № 922/95/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Слободін М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги позивача (вх.№709Х/1-43) та відповідача (вх.№708Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року (суддя О.В. Бринцев, повне рішення складено 22.03.2018 року) у справі №922/95/18

за позовом Приватного підприємства «Новофарм» , м. Бровари, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм", м. Мерефа, Харківська область

про стягнення 9611,89 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

17.01.2018 ПП "Новофарм" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Родій Фарм" про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних та відсотків за користування коштами.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки від 23.05.2012 №123 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару. В якості правових підстав позову вказує на положення статей 16, 526, 610, 611, 612, 625, 651 ЦК України та статті 231, 232 ГК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року (суддя О.В. Бринцев) у справі №922/95/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новофарм" основну заборгованість в розмірі 5.504,68грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 3.779,79грн., витрати по відправці поштової кореспонденції в розмірі 13,75грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.009,09грн.

В частині стягнення пені в розмірі 1.526,95грн., 3% річних у сумі 455,00грн. та інфляційних втрат у розмірі 2.125,26грн. залишено без розгляду.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року у справі №922/95/18 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також позивач просить суд розглянути справу у порядку спрощеного провадження, а у разі відмови у задоволенні клопотання просить постановити ухвалу про участь ПП "Новофарм" у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні господарського суду м. Києва.

Зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме, що позивач отримав ухвалу суду від 07.03.2018 року, в якій суд запропонував надати пояснення щодо відмінності суми боргу, розрахунку пені, інфляційних та річних, лише 31.03.2018 року. Відтак, позивач вважає, що суд неправомірно вказав в рішенні про невиконання позивачем вимог ухвали суду від 07.05.2018 року та залишення без розгляду позовні вимоги в цій частині.

Відповідач, з рішенням господарського суду першої інстанції також не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського Харківської області від 22.03.2018 року у справі №922/95/18 в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Вказує, що обов'язок оплати товару за спірним договором виникає тільки після реалізації товару в роздріб. Крім того вважає не співмірними витрати на оплату послуг адвоката в сумі 6600 грн. як ціні позову так і складності справи.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року у справі №922/95/18. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №№922/95/18 у зв'язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу, а саме: апелянтом не в повному обсязі сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, залишено без руху апеляційну скаргу відповідача на підставі п. 2 ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу та надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

04.05.2018 року відповідач подав до суду клопотання про усунення недоліків (вх.№3336) в якому просить долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №4333 від 02.05.2018 року про сплату судового збору.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.05.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року у справі №922/95/18. Об'єднано апеляційну скаргу позивача та апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року у справі №922/175/18 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, в порядку, визначеному ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, з наданням доказів надсилання (надання) копії відзивів та доданих до них документів відповідачу. Попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Сторони відзивів на апеляційні скарги не надали.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Між ПП «Новофарм» (Постачальник) та ТОВ «Родій Фарм» (Покупець) було укладено Договір поставки від 23.05.2012 №123 (надалі - Договір), відповідно до положень якого Постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність Покупцю визначений Договором товар, а Покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату.

У відповідності до пункту 2.1. Договору поставка товару за цим Договором здійснюється Постачальником на підставі зробленої заявки Покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) на протязі 5 календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару.

Згідно пункту 4.2. Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці Покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки Покупцю не допускається.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку по мірі реалізації поставленого товару кожні 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Договору граничним терміном реалізації товару являється 6 місяців, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню Постачальнику. З настанням строку, передбаченого пунктом 6.1. даного Договору, Постачальник зобов'язується вивести нереалізований товар у 5 денний термін. Покупець додатково сповіщає Постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи електронною поштою.

Строк дії Договору встановлений пунктом 10.1. - з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий термін, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії Договору письмово не заявить про бажання розірвати його (пункт 10.2. Договору).

Позивач зазначає, що протягом дії договору відповідачу було поставлено товар під реалізацію на підставі видаткових накладних від 15.01.2015 №136 на суму 1.854,72грн. з ПДВ та від 11.03.2015 №2167 на суму 3.784,03грн. з ПДВ (т. I, арк. с. 35-36). За даними позивача, станом на 15.07.2017 несплаченим залишився товар на суму 5.504,68грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 15.07.2017 вих. №04-15/07/2017 (т. I, арк. с. 45-50) щодо сплати заборгованості. Однак, претензія залишена відповідачем без задоволення.

Відповідач у добровільному порядку заборгованість за отриманий товар не сплатив, нереалізований товар не повернув, що стало підставою для звернення ПП "Новофарм" до господарського суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими, оскільки факт поставки товару відповідачу є доведеним, а тому у відповідача виник обов'язок по оплаті отриманого товару.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Встановлені по справі обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором та протягом часу дії договору здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Здійснивши аналіз вказаних видаткових накладних, суд констатує, що вони відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та підставою для оплати за поставлений товар у відповідності з вимогами ст. 692 ЦК України. Факт отримання товару за видатковими накладними, які надані позивачем до матеріалів справи, відповідачем будь-якими доказами не спростовується.

Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку, що факт поставки товару відповідачу за Договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, а тому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Як встановлено статтею статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок розрахунків за Договором був погоджений між позивачем та відповідачем у пункті 5.1., а саме: оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку по мірі реалізації поставленого товару кожні 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору товар не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 5.504,68грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 23.05.2012 №123 у розмірі 5.504,68грн.

Судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача щодо виникнення у нього обов'язку по сплаті поставленого товару після його реалізації в роздріб.

Кінцевий строк оплати за накладними зазначений в самих накладних. Згідно з п. 5.1. Договору, оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку по мірі реалізації поставленого товару кожні 14 календарних днів, а згідно п. 5.3. Договору, оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та накладної, за якою передавався товар, або на підставі рахунку. Тобто, Відповідач повинен був сплачувати грошові кошти кожні 14 днів до 15.04.2015 року та 09.06.2015 року за другою накладною.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач зобов'язань по оплаті грошових коштів за поставку товару не виконав, а також не виконав й зобов'язання щодо надання звіту про реалізований товар, що передбачено п. 5.4. Договору, чим порушив умови Договору.

Отже рішення в цій частині є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга відповідача безпідставною.

Залишаючи позов без розгляду в частині стягнення пені в розмірі 1.526,95грн., 3% річних у сумі 455,00грн. та інфляційних втрат у розмірі 2.125,26грн., суд першої інстанції зазначив, що позивач без поважних причин не виконав вимог ухвали суду від 07.03.2018 року, не надав пояснень в підтвердження своїх вимог, суд не мав можливості з'ясувати та перевірити здійснені позивачем нарахування щодо стягнення пені, 3% річних інфляційних втрат та розглянути позов в цій частині.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Не погоджуючись з рішенням суду в цій частині, позивач зазначає, що зазначена ухвала суду була направлена позивачу лише 13.03.2018 року, що підтверджується відтиском печатки підприємства Укрпошта , а ухвалу отримано лише 31.03.2018 року, що підтверджується роздруківкою про відстеження поштового відправлення.

Судова колегія відхиляю такі доводи позивача, з огляду на таке.

Відповідно до п. 94 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» , Порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Відповідно до п. 99 рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З матеріалів справи вбачається, що спірна ухвала була направлена позивачу 12.03.2018 року за вих.№005721, що вбачається зі штампу, проставленого на зворотному боці ухвали (а.с.88).

З наявного в матеріалах справи зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала була отримана позивачем 31.03.2018 року.

До апеляційної скарги позивачем було надано роздруківку з сайту підприємства Укрпошта про відстеження поштового відправлення, з якої вбачається, що 16.03.2018 року відбулася невдала спроба вручення поштового відправлення. Отже позивач мав змогу отриману спірну ухвалу ще 16.03.2018 року та до 19.03.2018 року подати пояснення щодо розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було направлено ухвалу від 07.03.2018 року з урахуванням строків поштового перебігу.

Натомість отримання представником позивача вказаної ухвали суду лише 31.03.2018 року суд пов'язую лише з тією обставиною, що позивач не з'явився до поштового відділення для отримання поштової кореспонденції раніше.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача в цій частині є безпідставними.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, зі спірною ухвалою суду, в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ), оскільки позивач обізнаний про наявність судового провадження, адже воно було порушено саме з його ініціативи.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо не співмірності стягнутих витрат за послуги адвоката заявленому позову, з огляду на таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судова колегія зазначає, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Разом з тим, вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Також, згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В якості доказів витрат на оплату адвокатських послуг позивач надав до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2601/10, видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.05.2004 року №108; копію Договору про надання правової допомоги №01/03/2017 від 01.03.2017 року (а.с.51-52); копію Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №01/03/2017 від 01.03.2017 року з детальним переліком послуг згідно Договору на загальну суму 10000 грн. (а.с.53), копію акту приймання-передачі виконаних (наданих) послуг від 29.01.2018, платіжне доручення від 29.01.2018 №330 (а.с. 57) та довідка-підтвердження про проведення розрахунків від 12.03.2018 (а.с.58).

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №01/03/2017 від 01.03.2017 року (Додаток №1 до Договору), укладеного між ПП «Новофарм» (як замовником) та виконавцем послуг Адвокатським об'єднанням ОСОБА_1 і партнери , виконавець зобов'язався надати юридичні послуги по вирішенню спору щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки від 23.05.2012 №123 з ТОВ "Родій Фарм".

Як підтверджується актом приймання-передачі виконаних (наданих) послуг від 29.01.2018, що виконавцем була надані зазначені вище послуги.

Даним актом також підтверджується, з замовником, що правова допомога надана йому в повному обсязі та прийнята ним.

Вартість послуг адвоката за цим Актом складає 6600,00 грн.

Замовник немає жодних претензій до якості наданих Виконавцем послуг. Виконавець не має жодних претензій до Замовника що до розрахунків за надані послуги.

Місцевий суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження того, що правова допомога надається Адвокатським об'єднанням ОСОБА_1 і партнери в особі керуючого ОСОБА_1 саме у справі №922/95/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутися до адвоката для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують надання послуг Адвокатським об'єднанням ОСОБА_1 і партнери в особі керуючого ОСОБА_1 по даній справі, а також те, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката 6600,00 грн., є співрозмірним з переліком наданих адвокатом послуг, отже сума оплати вказаних послуг позивачем є співрозмірною з ціною позову, тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Натомість апеляційна скарга відповідача не містить правового обґрунтування щодо неспівмірності адвокатських витрат з ціною позову.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що часткового задоволення позовних вимог в розмірі 5.504,68грн. у зв'язку з їх обґрунтованістю.

Колегія суддів зазначає, що доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах, спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишення рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року у справі №922/95/18 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати понесені сторонами, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ч.13 статті 8, статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги позивача та відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року у справі №922/95/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України, через Харківський апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Слободін М.М.