Ухвала

від 26.03.2018 по справі 924/108/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"26" березня 2018 р. Справа № 924/108/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Павлюк І. Ю.

судді Демидюк О.О.

судді Савченко Г.І.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ

на ухвалу господарського суду Хмельницької області

від 28.02.18 р. за скаргою на дії органу ДВС у справі № 924/108/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", м.Харків

до - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Хмельницький

- Приватного підприємства "Альпи", м.Хмельницький

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус", м.Хмельницький

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 11181124000 від 10.07.2007 року в сумі 1761358,37 доларів США (що еквівалентно 14078537,45 грн.), з яких - 1135838,48 доларів США (що еквівалентно 9078756,97 грн.) кредитної заборгованості, 625519,89 доларів США (що еквівалентно 4999780,48 грн.) заборгованості по процентам, а також 8076,37 грн., з яких - 3441,86 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 4634,51 грн. пені за прострочення сплати процентів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суд Хмельницької області від 28.02.2018р. у справі №924/108/13-г скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (№23-4/192 від 16.02.2018р.) на дії органу ДВС задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій, а саме: невчинення виконавчих дій щодо повного з'ясування майнового стану позичальника.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо передчасного винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.02.2018р. по виконавчому провадженні №51857054.

У задоволенні скарги в частині вимог про визнання неправомірною та незаконною бездіяльності начальника ВПВР Департаменту ДВС МУЮ ОСОБА_3 в частині нездійснення контролю за виконавчим провадженням про стягнення заборгованості з ТОВ "Ельбрус" на користь АТ "УкрСиббанк" та зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 відновити виконавче провадження про стягнення заборгованості з ТОВ "Ельбрус" на користь АТ "УкрСиббанк", відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги АТ "УкрСиббанк" відмовити у повному обсязі. Також, просить вирішити питання розподілу судових витрат.

Однак, вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діє з 15.12.2017р.), до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно ч.2 ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.258 цього Кодексу, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В силу п.2 ч.1 ст.164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом ч.2 ст.123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 07.12.2017р. №2246-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018р. складає 1762,00грн..

Відповідності до ст.2 Закону України "Про судовий збір", платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду.

У відповідності до ст.2 Закону України "Про судовий збір", платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до приписів підпункту 7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суд становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Однак, до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Водночас, скаржником з апеляційною скаргою заявлено клопотання, в якому просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суд Хмельницької області від 28.02.2018р. у справі №924/108/13-г до розгляду справи по суті.

В обґрунтування вказаного клопотання скаржник посилається на те, що він є бюджетною установою, який фінансується за рахунок коштів з Державного бюджету України, розрахункове - касове обслуговування якої, відповідно до Бюджетного кодексу України, здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань. Враховуючи те, що процедура сплати судового збору займе деякий час в зв'язку з необхідністю погодження та проведення виплат, а законодавством передбачені досить стислі строки подачі апеляційної скарги на судове рішення, просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 1 ч.2 ст.129 Конституції України та ст.7 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та інші органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг бюджетним установам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Також, колегія суддів зазначає, що відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком господарського суду, яким суд користується враховуючи майновий стан сторони в кожному конкретному випадку.

На думку колегії, наведені скаржником обставини не мають характеру виключних та не підтверджують те, що на час звернення з апеляційною скаргою майновий стан скаржника перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, зважаючи на те, що скаржник не надав будь - яких доказів в обґрунтування свого клопотання, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до прийняття судового рішення у справі, зокрема, доказів звернення до Державної казначейської служби України про здійснення оплати судового збору за подання апеляційної скарги, Рівненський апеляційний господарський суд має обґрунтовані сумніви щодо реальної можливості сплати судового збору заявником в установлений законом строк - до розгляду справи по суті.

Відтак, відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, передбачені ст.8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги).

Також слід зазначити, що згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013р. у справі "ОСОБА_4 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п.1 ст.6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п.31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013р. у справі "ОСОБА_4 проти України").

Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати, залишати без руху позовну заяву (в т.ч. апеляційних скарг) заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no.28249/95 від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України необхідно залишити без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.8 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ про відстрочення сплати судового збору до розгляду справи по суті.

2. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 28.02.18 у справі №924/108/13-г залишити без руху.

3. Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги та надатии суду відповідні докази.

4. Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків в установлений строк, апеляційна скарга вважається неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.