Постанова

від 07.05.2018 по справі 924/108/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року Справа № 924/108/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І. Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від стягувача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 29.12.2017р. №23-1/52467

від боржників:

- ФОП ОСОБА_2: не з'явився

- ПП "Альпи": не з'явився

- ТОВ "Ельбрус": не з'явився

від ВДВС: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 29.12.2017р. №3738/20.3-03

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ

на ухвалу господарського суду Хмельницької області, постановлену 28.02.18р. головуючим суддею Виноградовою В.В., суддею Танасюк О.Є., суддею Муха М.Є. о 15:52 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 03.03.18р., за скаргою на дії органу ДВС

у справі № 924/108/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", м.Харків

до - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Хмельницький

- Приватного підприємства "Альпи", м.Хмельницький

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус", м.Хмельницький

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 11181124000 від 10.07.2007 року в сумі 1761358,37 доларів США (що еквівалентно 14078537,45 грн.), з яких - 1135838,48 доларів США (що еквівалентно 9078756,97 грн.) кредитної заборгованості, 625519,89 доларів США (що еквівалентно 4999780,48 грн.) заборгованості по процентам, а також 8076,37 грн., з яких - 3441,86 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 4634,51 грн. пені за прострочення сплати процентів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суд Хмельницької області від 28.02.2018р. у справі №924/108/13-г скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (№23-4/192 від 16.02.2018р.) на дії органу ДВС задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій, а саме: невчинення виконавчих дій щодо повного з'ясування майнового стану позичальника.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо передчасного винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.02.2018р. по виконавчому провадженні №51857054.

У задоволенні скарги в частині вимог про визнання неправомірною та незаконною бездіяльності начальника ВПВР Департаменту ДВС МУЮ ОСОБА_5 в частині нездійснення контролю за виконавчим провадженням про стягнення заборгованості з ТОВ "Ельбрус" на користь ПАТ "УкрСиббанк" та зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 відновити виконавче провадження про стягнення заборгованості з ТОВ "Ельбрус" на користь ПАТ "УкрСиббанк", відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "УкрСиббанк" відмовити у повному обсязі. Також, просить вирішити питання розподілу судових витрат.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- зазначає, що оскільки, в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у ТОВ "Ельбрус" відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи розшуку такого майна виявились безрезультатними, а тому державним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" було прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві та роз'яснено право стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа до відділу в строк до 06.02.2021р.;

- обґрунтовує, що державним виконавцем, в межах повноважень, правомірно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 06.02.2018р. ВП №51857054, оскільки правовий аналіз вказаних скаржником статей та положень свідчить, що у разі якщо у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи, щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, виконавчий документ повертається стягувану;

- додає, що повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених Законом України "Про виконавче провадження";

- стосовно того, що судом було встановлено належність на праві власності боржнику ТОВ "Ельбрус" житлового будинку загальною площею 473,1кв.м. та земельної ділянки (присадибної ділянки) площею 0,1га за адресою м.Хмельницький вул.І.Гонти, 13, які перебувають в іпотеці ПАТ "Мегабанк". Зауважує, що даний житловий будинок та земельна ділянка за адресою м.Хмельницький вул.І.Гонти, 13, належить на праві власності ФОП ОСОБА_2, що підтверджується ухвалою господарського суду Хмельницької області №924/108/1З-г від 07.04.2016р. у якій зазначено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №16141599 від 15.01.2014р. за ФОП ОСОБА_2 зареєстровано нерухоме майно житловий будинок та земельна ділянка за адресою м.Хмельницький, вул.І.Гонти, буд.13;

- вказує, що твердження суду про те що матеріали виконавчого провадження не містять інформації щодо здійснення державним виконавцем всіх передбачених законом заходів, спрямованих на реальне виконання рішення суду та відсутність у матеріалах виконавчого провадження належних доказів звернення державного виконавця до усіх реєструючи органів та отримання від них відповідей за запитами про наявність чи відсутність зареєстрованого за боржником майна, спростовуються самими матеріалами виконавчого провадження №51857054 у яких містяться запити державного виконавця та відповіді на них;

- додає, що ні скаржником, ні судом в ухвалі не було вказано яких саме дій (запитів) державним виконавцем направлено не було;

- вважає безпідставним твердження суду про те, що наявні в матеріалах справи витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, сформовані 05.08.2016р. та 08.08.2016р. відповідно до яких вбачається, що власником рухомого та нерухомого майна, на яке накладено арешт, являється боржник - ТОВ "Ельбрус", оскільки рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстровано;

- також зазначає, що ухвалою господарського суду Хмельницької області №924/108/13-г скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (№23-4/192 від 16.02.2018р.) на дії органу ДВС призначено до розгляду в судовому засіданні на 14:30год. 28.02.2018р. та запроповано Відділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надати суду належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження № 51857054 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2013р. у справі №924/108/13-г, письмові пояснення з приводу поданої скарги в строк до 26.02.2018р.. Відділом ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ухвалу господарського суду Хмельницької області №924/108/13-г від 20.02.2018р. отримано 26.02.2018р.. Матеріали виконавчого провадження №51857054 були направлені 26.02.2018р. на адресу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, а отримані 01.03.2018р. за вх.№755/02.2, надати їх на судове засідання, що відбувалось 28.02.2018р. не було можливим. У зв'язку з вищенаведеним судом повністю не досліджено матеріали виконавчого провадження №51857054.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2018р. у справі №924/108/13-г апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

11.04.2018р. до Рівненського апеляційного господарського суду від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява від 04.04.2018р. №924/108/13/20.3-03 додатком про усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду 16.04.2018р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суд Хмельницької області від 28.02.2018р. у справі №924/108/13-г, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суд Хмельницької області від 28.02.2018р. у справі №924/108/13-г та призначено справу №924/108/13-г до розгляду на 07.05.2018р. об 12:00год..

В судовому засіданні 07.05.2018р. до суду від представника ПАТ "УкрСиббанк" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви ПАТ "УкрСиббанк" від 29.05.2017р. №23-5/1363.

Представник скаржника в судовому засіданні 07.05.2018р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконним та необґрунтованою. Просить суд ухвалу господарського суд Хмельницької області від 28.02.2018р. у справі №924/108/13-г скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "УкрСиббанк" відмовити у повному обсязі.

Представник ПАТ "УкрСиббанк" в судовому засіданні 07.05.2018р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу господарського суд Хмельницької області від 28.02.2018р. у справі №924/108/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Сторони не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, ФОП ОСОБА_2, ПП "Альпи", ТОВ "Ельбрус" наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника та ПАТ "УкрСиббанк", проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при полстаноленні оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.07.2013р. у справі №924/108/13-г задоволено позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Приватного підприємства "Альпи", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №11181124000 від 10.07.2007р. в сумі 1761358,37 доларів США (що еквівалентно 14078537,45грн.).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 1135838,48 доларів США, що еквівалентно 9078756,97грн. кредитної заборгованості, 625519,89 доларів США, що еквівалентно 4999780,48грн. заборгованості по процентам, 3441,86грн. пені за прострочення сплати кредиту та 4634,51грн. пені за прострочення сплати процентів, 68820,00грн. витрат по оплаті судового збору. Обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус» є солідарним (інші солідарні боржники - приватне підприємство "Альпи", ФОП ОСОБА_2).

15.07.2013р. на виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 03.07.2013р. видано відповідні накази.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.01.2017р. у справі №924/108/13-г, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2017р., частково задоволено скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на дії органу ДВС. Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у зв`язку із недотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій, а саме: не вчинення виконавчих дій щодо повного з'ясування майнового стану позичальника. Визнано неправомірними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо передчасного винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. Визнано неправомірними та незаконними дії начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 в частині затвердження постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.09.2016р.. Визнано неправомірною та незаконною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 в частині нездійснення контролю за виконавчим провадженням про стягнення заборгованості з ТОВ "Ельбрус" на користь ПАТ "УкрСиббанк". Постанову ВП №51857054 від 22.09.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 з виконання наказу №924/924/108/13-г, виданого 15.07.2013р. господарським судом Хмельницької області, скасовано.

Водночас вказаними судовими рішеннями встановлено, що 04.08.2016р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області за №924/108/13-г від 15.07.2013р. і постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ТОВ "Ельбрус", у межах суми звернення стягнення 14155433,82грн..

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 08.08.2016р. №65260935 на підставі постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.08.2016р. ВП 51857054 зареєстровано обтяження (арешт) всього нерухомого майна ТОВ "Ельбрус" в межах суми 14155433,82грн..

У відповідності до інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №65115489 від 04.08.2016р. за ТОВ "Ельбрус" зареєстровано нерухоме майно: 1. Житловий будинок загальною площею 473,1кв.м. та земельна ділянка (присадибна ділянка) площею 0,1га за адресою м.Хмельницький, вул.Гонти І., буд.13, які перебувають в іпотеці ВАТ "Мегабанк", іпотекодавець та майновий поручитель за договором іпотеки ОСОБА_2; 2. Оздоровчо-розважальний комплекс (кафе, бар, сауна, більярд) з добудованими допоміжними приміщеннями загальною площею 2358,7кв.м. у м.Хмельницькому, пров.Купріна, буд.3, на вказане нерухоме майно накладено обтяження у вигляді арешту; 3. Нежитлове приміщення площею 1781,7кв.м. у м.Хмельницькому, пров.Купріна, буд.3, на вказане нерухоме майно накладено обтяження у вигляді арешту.

04.08.2016р. державним виконавцем направлено запити на адреси Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області, Держаної інспекції сільського господарства у Хмельницькій області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держаної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, Управління держпраці у Хмельницькій області, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Управління Держземагенства у Хмельницькому районі з проханням надати інформацію про майно, належне ТОВ "Ельбрус".

Державна фіскальна служба 08.08.2016р. на запит держаного виконавця надала відповідь стосовно номерів рахунків, відкритих ТОВ "Ельбрус" у ПАТ "Укрінбанк", ПАТ "Мегабанк", ПАТ "Свербанк", ПАТ "КБ "Хрещатик", ПАТ "Креді ОСОБА_7".

11.08.2016р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти ТОВ "Ельбрус", які містяться на всіх рахунках наступних банківських установ: ПАТ "Мегабанк", ПАТ "Свербанк", ПАТ "Креді ОСОБА_7", а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми 1761358,37 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.08.2016р. складає 43710908,51грн., або в аналогічній сумі в українській гривні.

12.08.2016р. державним виконавцем до банківських установ було направлено платіжні вимоги.

ПАТ "Креді ОСОБА_7" листом повідомили, що розрахункові рахунки належні ТОВ "Ельбрус" закриті.

Згідно листа ПАТ "СверБанк" від 18.08.2016р. на арештованих рахунках відсутні кошти для виконання постанови про арешт коштів.

ПАТ "МегаБанк" повідомили, що на рахунках платника відсутні грошові кошти.

Листом від 12.08.2016р. №4699/16 Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці повідомили, що реєстраційні дії щодо великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, іншого устаткування підвищеної небезпеки, рухомого та нерухомого майна ТОВ "Ельбрус" не здійснювало.

Регіональний сервісний центр в Хмельницькій області Міністерства внутрішніх справ України листом від 15.08.2016р. №31/22-3883 повідомив, що згідно регіональної автоматизованої бази даних "Автомобіль" ЄДР МВС зареєстрованих в регіоні автотранспортних засобів за ТОВ "Ельбрус" не виявлено.

З листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.08.2016р. вбачається, що станом на 30.06.2016р. ТОВ "Ельбрус" серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу), відсутнє.

В подальшому, постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 від 12.08.2016р. створено виконавчу групу при відділі примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 15.07.2013р. №924/108/13-г про стягнення з ТОВ "Ельбрус" на користь ПАТ "УкрСиббанк" коштів у сумі 14155433,82грн..

Зокрема, державним виконавцем Кузьменком О.С. дорученням №407/9 від 16.08.2016р. доручено державним виконавцям Першого відділу державної виконавчої служби м.Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_9 та ОСОБА_10 провести всі необхідні виконавчі дії в межах чинного законодавства щодо перевірки майнового стану боржника - ТОВ "Ельбрус" за адресами: м.Хмельницький, вул.Заболотного, буд.78 та м.Хмельницький, пров.Купріна, буд.3.

У подальшому, державними виконавцями за адресою у м.Хмельницькому по вул.Заболотного, буд.78 майна ТОВ "Ельбрус" не виявлено, описати майно виявилось неможливо. При виїзді за адресою м.Хмельницький, пров.Купріна, буд.3 державними виконавцями встановлено, що оздоровчо-розважальний комплекс (кафе, бар, сауна, більярд) з добудованими допоміжними приміщеннями загальною площею 2358,7кв.м. не належить на праві власності ТОВ "Ельбрус", про що державним виконавцям було надано підтверджуючі документи, а саме договір купівлі-продажу від 31.01.2015р., укладений між ПП "007" та ТОВ "Діамант плюс" про передачу у власність нежитлового приміщення, готельно-ресторанного та оздоровчо-розважального комплексу загальною площею 3295,6кв.м., що знаходиться по пров.Купріна, буд.3 в м.Хмельницькому.

Згідно наявного в матеріалах акта державного виконавця від 29.05.2017р., від 29.05.2017р. державним виконавцем в ході виконання наказу №924/103/13-г господарського суду Хмельницької області встановлено, що при перевірці майнового стану боржника за адресою м.Хмельницький, пр.Купріна, 3 майна (рухомого та нерухомого), належного ТОВ "Ельбрус", не виявлено. За зазначеною адресою знаходиться ТОВ "Діамант-Плюс" та його приміщення - готельний та оздоровчо-розважальний комплекс площею 3295,6кв.м. та земельна ділянка.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкті нерухомого майна щодо суб'єкта (№91255569 від 05.07.2017р.) за відповідачем зареєстровано право приватної власності на оздоровчо-розважальний комплекс (кафе, бар, сауна, більярд) з добудованими допоміжними приміщеннями загальною площею 2358,7кв.м. за адресою: м.Хмельницький, пров.Купріна, буд.3, що виникло на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 07.03.2008р. у справі №20/1218, зареєстроване 20.03.2008р., а також право колективної власності на нежиле приміщення загальною площею 1781,7кв.м. за адресою: м.Хмельницький, пров.Купріна, буд.3, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.1998р. та зареєстровано 30.10.2003р.; 15.07.2014р. та 14.07.2014р. зареєстровано обтяження - арешт вищезазначеного нерухомого майна. Зазначені відомості містяться у відповідних реєстрах також згідно з інформацією з реєстрів від 27.02.2018р..

06.02.2018р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №51857054 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з тим, що в результаті вжитих заходів у ТОВ "Ельбрус" не виявлено коштів і майна, на яке можу бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За вказаних обставин, 19.02.2018р. Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до господарського суду Хмельницької області зі скаргою (№23-4/192 від 16.02.2018р.) на дії органу ДВС про, зокрема, про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій, а саме: не вчинення виконавчих дій щодо повного з'ясування майнового стану позичальника; визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо передчасного винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві; визнання неправомірною та незаконною бездіяльності начальника ВПВР Департаменту ДВС МУЮ ОСОБА_5 в частині нездійснення контролю за виконавчим провадженням про стягнення заборгованості з ТОВ "Ельбрус" на користь ПАТ "УкрСиббанк"; скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.02.2018р. по виконавчому провадженні №51857054; зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 відновити виконавче провадження про стягнення заборгованості з ТОВ "Ельбрус" на користь ПАТ "УкрСиббанк".

Обґрунтовуючи подану скаргу, ПАТ "УкрСиббанк" посилається на те, що за боржником на праві власності зареєстровано нерухоме майно, що відображено в реєстрі речових прав на нерухоме майно, прав власності на нерухоме майно, однак державним виконавцем без вчинення всіх можливих виконавчих дій з метою виявлення майна боржника, з'ясування його місцезнаходження, проведення його опису та передання на реалізацію передчасно повернуто виконавчий документ стягувачу, при цьому начальником ВПВР Департаменту ДВС МЮУ не здійснювався контроль в частині перевірки наявності та достатності підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві. При цьому посилається на положення ст.124 Конституції України, ст.11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст.11, 13, 18, 36, 37 Закону України "Про виконавче провадження", п.20 р.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.02.2018р. у справі №924/108/13-г скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (№23-4/192 від 16.02.2018р.) на дії органу ДВС призначено до розгляду в судовому засіданні на 14:30год. 28.02.2018р..

Представник стягувача (заявника) у засіданні суду першої інстанції вимоги скарги підтримав, наполягав на її задоволенні.

Органом ДВС письмових пояснень та копії матеріалів виконавчого провадження не надано. Представник органу ДВС у засіданні суду першої інстанції проти задоволення скарги заперечив, зазначив, що державним виконавцем вчинено всі дії щодо виконання рішення суду, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суд Хмельницької області від 28.02.2018р. у справі №924/108/13-г скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (№23-4/192 від 16.02.2018р.) на дії органу ДВС задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Згідно ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", однією із засад виконавчого провадження є обов'язковість виконання рішень.

Згідно ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 3 вищезазначеного Закону встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Приписами ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень якими є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" покладено на виконавця обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Також виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. При цьому частина 3 зазначеної статті передбачає, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч.5 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Реалізація учасниками виконавчого провадження своїх повноважень, а також залучення інших осіб до участі у проведенні виконавчих дій та реалізації ними своїх повноважень здійснюються відповідно до розділу ІІІ Закону. Виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення (п. 8 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016р. №2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802) (далі - Інструкція).

Згідно ст.13 Закону України "Про виконавче провадження", п.6 р.1 Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (ст.36 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами ст.48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ст.52 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч.4 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження").

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону (п.20 р.2 Інструкції).

Про наявність обставин, зазначених у п.п.2-6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець складає акт (ч.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно п.8 р.1 Інструкції, акт - це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події, в якому, зокрема, викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

У поданій скарзі ПАТ "УкрСиббанк" вважає, що винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.02.2018р. у виконавчому провадженні №51857054 на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення.

Як свідчать матеріали справи, за відповідачем (боржником) відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (від 05.07.2017р., від 27.02.2018р.) зареєстровано право приватної власності на оздоровчо-розважальний комплекс (кафе, бар, сауна, більярд) з добудованими допоміжними приміщеннями загальною площею 2358,7кв.м. за адресою: м.Хмельницький, пров.Купріна, буд.3, що виникло на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 07.03.2008р. у справі №20/1218, зареєстроване 20.03.2008р., а також право колективної власності на нежиле приміщення загальною площею 1781,7кв.м. за адресою: м.Хмельницький, пров.Купріна, буд.3, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.1998р. та зареєстровано 30.10.2003р..

Також, 15.07.2014р. та 14.07.2014р. зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, а саме: оздоровчо-розважального комплексу (кафе, бар, сауна, більярд) з добудованими допоміжними приміщеннями загальною площею 2358,7кв.м. та нежилого приміщення загальною площею 1781,7кв.м., що знаходяться за адресою: м.Хмельницький, пров.Купріна, буд.3, накладений постановою від 02.07.2014р., виданою відділом примусового виконання рішень ДВС України.

Крім того, наявний запис про арешт всього нерухомого майна боржника, накладений постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України 27.12.2013р., а також арешт всього нерухомого майна боржника в межах суми 14155433,82грн., накладений постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України 04.08.2016р..

Згідно ч.ч.2, 4 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону; опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

У відповідності до ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч.8 ст.56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (ст.61 Закону України "Про виконавче провадження").

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, в тому числі на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Хмельницький, пров.Купріна, 3, однак будь-яких доказів вчинення подальших дій щодо накладення стягнення на зазначене майно, як суду першої інстанції так суду апеляційної інстанції не подано. Натомість, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та зазначено, що в результаті вжитих заходів у боржника не виявлено коштів і майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Водночас, акт державного виконавця від 17.05.2017р. про знаходження за адресою пров. Купріна, 3 майна іншої юридичної особи - ТОВ "Діамант Плюс" площею 32965,6кв.м., при наявності інформації про зареєстроване на праві власності за боржником нерухомого майна за адресою пров.Купріна, 3 площею 2358,7кв.м. та 1781,7кв.м. не може свідчити про дійсну відсутність зареєстрованого за боржником майна на праві власності. При цьому, державним виконавцем не вчинено всіх можливих дій, передбачених Законом, щодо ідентифікації майна боржника у визначений Законом спосіб та відповідні копії матеріалів виконавчого провадження, які б свідчили про зворотнє, також не надано і до поданої апеляційної скарги.

Слід зазначити, що лише у випадку, якщо за результатами проведення передбачених чинним законодавством заходів державним виконавцем буде встановлено факт відсутності у боржника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, на які можливо звернути стягнення з метою задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, в результаті чого виконання за виконавчим документом не здійснено або здійснено частково, державний виконавець відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" може винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

За обставин невжиття всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів, зокрема, неповного з'ясування майнового стану позичальника, виявлення та реалізації належного боржнику майна, в тому числі нерухомого, на яке може бути звернуто стягнення, правові підстави для повернення стягувачу виконавчого документа у державного виконавця були відсутні.

Як встановлено судом при розгляді поданої скарги, факт наявності у боржника нерухомого майна або неможливості звернути стягнення на наявне майно державним виконавцем не спростовано, а тому враховуючи вищезазначене у сукупності, висновок державного виконавця про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, є безпідставним та передчасним.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012р. зазначено, що право на суд, захищене п.1 ст.6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п.1 ст.6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п.74, ECHR 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012р. суд повторює, що п.1 ст.6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення п.1 ст.6 Конвенції, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010р.).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997р. у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003р. у справі "Ясюнієне проти ОСОБА_10", заява №41510/98, п.27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005р. у справі "Фуклев проти України", заява №71186/01, п.84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява №35382/97, п.23, ECHR 2000-IV).

Таким чином, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

За приписами ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про неправомірність бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо вчинення виконавчих дій, а саме: невчинення виконавчих дій щодо повного з'ясування майнового стану позичальника; неправомірність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у зв'язку з недотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо передчасного винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві; скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.02.2018р. по виконавчому провадженні №51857054.

Стосовно вимог скарги ПАТ "УкрСиббанк" про визнання неправомірною та незаконною бездіяльності начальника ВПВР Департаменту ДВС МУЮ ОСОБА_5 в частині нездійснення контролю за виконавчим провадженням про стягнення заборгованості з ТОВ "Ельбрус" на користь ПАТ "УкрСиббанк", судом критично оцінене посилання скаржника на Закон України "Про виконавче провадження" щодо здійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зокрема, ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", яка регламентує порядок оскарження рішень дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Однак доказів про оскарження дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, визначеному зазначеною статтею, суду не подано.

З врахуванням викладеного вище, вимога скарги про визнання неправомірною та незаконною бездіяльності начальника ВПВР Департаменту ДВС МУЮ ОСОБА_5 в частині нездійснення контролю за виконавчим провадженням про стягнення заборгованості з ТОВ "Ельбрус" на користь ПАТ "УкрСиббанк" не підлягає задоволенню.

Також, не підлягає й задоволенню вимога ПАТ "УкрСиббанк" про зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 відновити виконавче провадження про стягнення заборгованості з ТОВ "Ельбрус" на користь ПАТ "УкрСиббанк" з огляду на те, що відповідно приписів п.7 постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003р. №14, п.9.13 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012р. суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Крім того, у зв`язку з прийняттям постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, останньому був повернутий виконавчий документ, який необхідний для вчинення виконавчих дій. Таким чином, з огляду на зазначене вище така вимога є передчасною.

Отже, за вказаних обставин, враховуючи зазначене вище та встановлені обставини справи в сукупності, господарський суд Хмельницької області дійшов обґрунтованого висновку, що скарга ПАТ "УкрСиббанк" надії органу ДВС підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу господарського суд Хмельницької області від 28.02.2018р. у справі №924/108/13-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ залишити без задоволення, а ухвалу господарського суд Хмельницької області від 28.02.2018р. у справі №924/108/13-г - без змін.

2. Справу №924/108/13-г та матеріали оскарження ухвали повернути до господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.05.2018р.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.