Рішення

від 07.03.2018 по справі 396/2044/17

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/2044/17

Провадження № 2/396/101/18

РІШЕННЯ

Іменем України

07.03.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Шепетько Володимир Іванович

з участю секретаря судового засідання: Корольової Ю.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду м. Новоукраїнка, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Новоукраїнської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства, визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач зверунвся до суду із даним позовом, в обгрунтування якого посилається на те, що Новоукраїнською місцевою прокуратурою на підставі абз.4 ч.4 ст.23 ЗУ Про прокуратуру встановлено, що Головним управління Держземагенства (Держгеокадастру) в Кіровоградській області грубо порушено вимоги земельного законодавства при передачі в оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_1, чим порушено інтереси держави у сфері земельних відносин.

Вивченням стану законності при передачі земель в користування на території Новоукраїнського району встановлено, що наказом начальника Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №11-744/14-15-СГ від 09.02.2015 року. громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 19,67 га для ведення фермерського господарства на території Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Даний наказ ГУ Держземагенства області видано на підставі заяви ОСОБА_1 та доданих до них документів, однак є незаконним з підстав порушення вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Звертаючись до спеціально уповноваженого органу із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення в оренду зазначеної ділянки ОСОБА_1, ввівши в оману відповідний орган державної влади не повідомив, що з 05.12.2014 він є одноособовим засновником, керівником та вигодоодержувачем фермерського господарства ОСОБА_1Ю. . Крім того, з 01.09.2008 він є заступником голови фермерського господарства Світанок , яке зареєстровано 12.11.1992, та його членом, відповідно до інформаційної довідки ЄДРПОУ, яке також має в користуванні земельні ділянки на умовах оренди.

Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ФГ ОСОБА_1Ю. зареєстровано 21 земельна ділянка, які перебувають в користуванні ФГ на підставі договорів оренди на загальну площу 109,8312 га. При цьому, 20.02.2015 (до отримання рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою) укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,5615га сільськогосподарського призначення між самим ОСОБА_1, (орендодавець) та ФГ ОСОБА_1Ю. (орендар).

Таким чином, з метою уникнення процедури обґрунтування розміру земельної ділянки із земель державної форми власності при отриманні прав на них на поза конкурсних умовах ОСОБА_1, не маючи дійсного наміру займатися створенням та роботою нового фермерського господарства, звернувся до ГУ Держземагентства в області із відповідним клопотанням як фізична особа, а не голова існуючого фермерського господарства.

Таким чином, ОСОБА_1 як голова існуючого фермерського господарства, не мав права отримання земельної ділянки в користування без проведення земельних торгів.

Окрім цього, частиною 1 статті 7 ЗУ Про фермерське господарство встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідного уповноваженого органу.

У заяві зазначається: бажаний розмір і місце розташування земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частиною 7 статті 7 ЗУ Про фермерське господарство передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Таким чином, з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має містити обов'язкові реквізити, зокрема, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача-1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Захарівської сільської ради Новоукраїнського району для ведення фермерського господарства.

В порушення вимог частини 7 статті 7 ЗУ Про фермерське господарство , у зазначеній заяві ОСОБА_1 не обґрунтував розміри вищевказаної земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку, необхідність отримання зазначеної площі землі та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства. ОСОБА_1 взагалі не вказано про намір створення фермерського господарства за рахунок отриманих в користування земель.

Таким чином, відповідачами не дотримано положень Земельного кодексу України та ЗУ "Про фермерське господарства" в частині подання та прийняття обов'язкових документів та інформації для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки внаслідок ненадання відомостей ОСОБА_1 та неналежного виконання обов язків посадовими особами Головного управління Держземагенства в Кіровоградській області.

Так, Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області не встановлено і не зазначено обставин і фактів, які підлягали встановленню з огляду на положення статті 7 Закону Про фермерське господарство , а саме не надано оцінки обставинам та умовам, зазначеним у заяві ОСОБА_1 від 30.01.2015, та перевірено, як заявник обґрунтовував розмір земельної ділянки, про яку просив у заяві, які перспективи діяльності власного фермерського господарства він наводив при цьому, та які з них були враховані при прийнятті рішення ГУ Держземагентства про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. Зокрема, чи мав (має) можливість самостійно вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, чи мав (має) потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також чи буде взагалі проводити діяльність на відведених земельних ділянках саме його фермерське господарство.

Підставою для прийняття наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1, земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду для ведення фермерського господарства повинна бути не просто заява, а заява, яка містить обґрунтування їх розмірів, перспективи діяльності фермерського господарства.

За Законом, лише наявність цих даних та їх обґрунтованість забезпечить дотримання принципу раціонального використання земель, визначеного преамбулою Закону та ст. 5 Земельного кодексу України.

У той же час ОСОБА_1 фактично до заяви було долучено документ з назвою Обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства , який за своїм змістом не відповідає вимогам вказаних положень Закону та фактично не містить будь-якого вимагаємого Законом обґрунтування.

Також, при зверненні з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою до відповідача ОСОБА_1 належним чином не обґрунтовано розмір земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Так, в заяві та обґрунтуванні до нього, ОСОБА_1 не вказано які саме рослини заплановано вирощувати в перший рік діяльності, перспективи їх вирощування на понад 19 га, їх врожайність та можливість проведення сівозмін, не вказано дорожню мережу, яку він планує використовувати та не враховано грунтово-кліматичні умови розташування даної земельної ділянки, яким чином дані умови впливатимуть на дотримання ним агротехнічних норм при здійсненні своєї діяльності, не вказано наявність у нього будь-якої техніки, можливість її оренди та наявність субпідрядників, які погодилися б виконувати частину сільськогосподарських робіт на земельних ділянках. Також не зазначено шляхи та способи збуту виробленої в подальшому продукції, що також має значення при веденні фермерської діяльності, особливості виробленої товарної продукції, конкурентоспроможність фермерського господарства та виробленої продукції на продовольчому ринку країни. Взагалі не висвітлено питання щодо раціонального використання земель, про закупівлю та внесення добрив, засобів захисту рослин, тощо.

Крім того, ОСОБА_1 намірів займатися фермерським господарством не мав, оскільки у нього не має достатньої кількості сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку земель.

Приймаючи рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки та про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею понад 19,67 га ГУ Держземагентства всупереч вимогам ст.7 ЗУ Про фермерське господарство не прийнято до уваги, що заявником взагалі не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність.

Законодавча вимога щодо зазначення у заяві кількості членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок обумовлена тим, що в силу положень ч.5 ст.7 ЗУ Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель фермерського господарства у розмірі середнього по відповідній раді земельної частки (паю). Тому, зазначення кількості членів ФГ у заяві вже є частковим обґрунтуванням необхідної фермерському господарству земельної ділянки

Необхідність обґрунтування розміру земельної ділянки, що передається в користування фермерському господарству виходячи з кількості його членів випливає також з вимог ст.32 ЗК України.

Так, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). При цьому, середній розмір земельного паю на території Захарівської сільської ради Новоукраїнського району складає 7,37 га.

Таким чином, належного обґрунтування необхідності отримання в користування земельної ділянки ОСОБА_1Ю не надано, отже наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 09.02.2015 №11-744/14-15-СГ прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та всупереч встановленій законом процедурі набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

На підставі вказаного протиправного розпорядження ОСОБА_1 виготовлено документацію із землеустрою, яку скеровано до ГУ Держземагенства у Кіровоградській області для затвердження.

Наказом першого заступника начальника ГУ Держземагенства у Кіровогрдській області від 26.02.2015 №11-1065/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 19,6700 га (кадастровий №3524081400:02:000:0850 ) в оренду ОСОБА_1 строком на 25 років

В подальшому, 03.03.2015 між ГУ Держземагенства у Кіровоградській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) на підставі наказу першого заступника начальника ГУ Держземагенства у Кіровоградській області від 26.02.2015 № 11-1065/14-15-СГ укладено договір оренди земельної ділянки площею 19,67 га (кадастровий №3524081400:02:000:0850) строком на 25 років. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 526,141 грн.

На підставі акту приймання-передачі 05.03.2015 року земельну ділянку площею 19,67 га (кадастровий №3524081400:02:000:0850), яка розміщена на території Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, передано ОСОБА_1

На підставі вказаного спірного договору 05.03.2015 року право оренди земельної ділянки зареєстровано у відділі Державної реєстраційної служби Новоукраїнського РУЮ.

Таким чином внаслідок протиправних дій та рішень відповідачів спірна земельна ділянка площею 19,67 га, вартістю 526141 грн. вибула з володіння держави. В результаті чого, державу позбавлено можливості здійснити реалізацію права оренди земельної ділянки на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку та попередити неефективне використання землі некомпетентним суб'єктом господарювання.

Таким чином, земельна ділянка, яка вибула з володіння власника - Держави на підставі протиправних наказів ГУ Держземагенства у Кіровоградській області та недійсного договору оренди землі підлягає, поверненню у володіння держави.

Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та діє на підставі Положення про головне управління Держгеокадастру в області, застверлденого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Відповідно до Порядку взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, затвердженого наказом Держгеокадастру №95 від 04.06.2015, обласні управління Держгеокадастру в ході реалізації державної політики у сфері земельних відносин реалізують від імені держави право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності шляхом передачі їх громадянам у власність чи користування на умовах оренди.

Просить визнати недійсними наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області про надання дозволу на розробку документації землеустрою № 11-744/14-15-СГ від 09.02.2015 року, визнати недійсними наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-1065/14-15-СГ від 26.02.2015 про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.06.2015 укладений між ГУ Держземагенства у Кіровоградські області та ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держземагенства у Кіровоградській області від 26.02.2015 №11-1065/14-15-СГ щодо земельної ділянки площею 19,6700 га (кадастровий №3524081400:02:000:0850), зобов'язати ОСОБА_1 (проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, 27132, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути за актом прийому - передачі на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська обл., місто Кіровоград, вул. Тимірязва, 84; код 38802868) земельну ділянку з кадастровим №3524081400:02:000:0850 площею 19,67 га вартістю 526141 грн., та Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області зобов'язати прийняти вказану земельну ділянку, стягнути з відповідачів солідарно судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви, у розмірі 6400 грн. на користь прокуратури Кіровоградської області.

Відповідачі позов не визнали, надіславши суду відзив на позов, в якому вважають позовні вимоги безпідставними, посилаються на те, що підставою відмови у наданні дозволу на оренду земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Головне управління (відповідач по даній справі) є суб'єктом владних повноважень, що на даний час здійснює повноваження стосовно розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно вимог чинного законодавства України, органи державної влади на виконання своїх повноважень видають відповідні розпорядчі документи в формі наказів, рішень тощо.

Вважають, що у даному випадку відсутні взагалі порушень інтересів держави та відсутні підстави для звернення прокуратури до суду з відповідним позовом про захист непорушених прав або інтересів держави.

Накази головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 09.02.2015 року №11-744/14-15-СГ та від 26.02.2015 року № 11-1065/14-15-СГ вичерпали свою дію з моментом укладання договору оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 3524081400:02:000:0850 та в публічно-правових відносинах ніким не оскаржувалися.

Оскільки накази головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 09.02.2015 року № 11-744/14-15-СГ та від 26.02.2015 року № 11-1065/14-15-СГ вичерпали свою дію відсутні підстави задовольнити перші дві позовні вимоги.

Позивач не наводить підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, як недійсного правочину, а посилається на порушення порядку прийняття управлінням Держземагенства наказу про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі в оренду відповідачу 2 та наказу про затвердження цього проекту, зазначена правова позиція відображена в постанові Верховного суду України від 14.06.2017 року за результатами розгляду подібної справи у якій у задоволенні позовних вимог прокурора було відмовлено в повному обсязі.

Вирішуючи заявлений позов, суд виходить із наступного.

На підставі заяви відповідача ОСОБА_1 відповідачем ГУ Держземагенства у Кіровоградській області видано наказ від 09.02.2015 року про надання дозволу на розробку документації землеустрою, а 26.02.2015 року видано наказ про затвердження вказаної документації. На підставі цих наказів укладено договір оренди земельної ділянки від 25.06.2015 року площею 19,67 га (а.с.16-30).

Оскаржувані накази видавалися на підставі заяви ОСОБА_1 від 30.01.2015 року (а.с.34), до якої додані копії особистих документів, викопіювання з кадастрової карти, документи щодо відповідності місця розташування земельної ділянки, документи на підтвердження досвіду роботи, висновки сільської ради, обгрунтування (а.с.35-38).

Згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Згідно з частиною 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної або комунальної власності або права на них, зокрема у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Статтею 7 ЗУ "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Крім того, за змістом частини 1 статті 8 ЗУ "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89,91,92 ЦК України та статті 4 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.

Таким чином, аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Оскільки на момент прийняття оскаржуваних наказів, відповідач ОСОБА_1 був головою фермерського господарства, яке набуло статусу юридичної особи, то отримання у подальшому земельних ділянок в оренду, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124,134 Земельного кодексу України.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено винятки із загального правила отримання земель державної та комунальної власності в оренду або власність шляхом проведення земельних торгів. Одним із таких винятків є надання земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам для створення фермерського господарства. Згідно положень ЗУ "Про фермерське господарство" громадянин, як фізична особа, звертається з відповідним клопотанням про одержання земельної ділянки у власність або користування та після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Системний аналіз ЗК України та ЗУ Про фермерське господарство в аспекті даного спору свідчить про наступне: (1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; (2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства, останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність виключно на підставі земельних торгів відповідно до положень частини 1 статті 134 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.11.2014р. (справа №3-157гс14) та від 24.05.2016р. (справа №21551а16).

Виходячи зі змісту вищенаведених норм та матеріалів справи, суд встановив, що ГУ Держземагенства у Кіровоградській області перевищило свої повноваження щодо передачі земельної ділянки без проведення земельних торгів, що є підставою для визнання недійсним та скасування оспорюваних наказів, на підставі наступного:

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 21 ЦК України ,суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Враховуючи те, що оскаржувані накази суперечить приписам земельного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним укладеного на їх підставі договору оренди земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №911/436/17.

Такий висновок суду також відповідає правовій позиції ВСУ у справі №6-248цс1, згідно якого "відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, ЗУ Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним. Відповідно до частин першої та другої статті 1 ЗУ Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним ЗУ Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами 1,2 частини першої статті 7 Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства".

Відповідно до ст.22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у користування громадянам, зокрема для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Хоча землі для ведення фермерського господарства надаються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, але мета їх використання та порядок набуття права оренди мають свої особливості, визначені Земельним Кодексом, ЗУ Про фермерське господарство .

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.134 ЗК (в редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або право на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Саме для забезпечення реальної можливості для ведення фермерського господарства, як об'єднання членів сім'ї та родичів для спільного здійснення сільськогосподарської підприємницької діяльності положеннями статей 7,12 ЗУ Про фермерське господарство , ст.ст. 116,118,121,123,134 Земельного Кодексу передбачалося право громадянам на отримання на пільгових умовах (не на конкурентних засадах) в орендну земельної ділянки державної власності, але не в будь-яких розмірах, а в обґрунтованому можливостями та перспективами діяльності фермерського господарства.

Отже, обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 земельна ділянка була надана в оренду в порушення діючого на той час законодавства як самим ОСОБА_1, так і управлінням Держгеокадастру в Кіровоградській області, а тому накази Управління та Договір оренди земельної ділянки є недійсними (ст.ст. 203,215 ЦК), а земельна ділянка отримана ОСОБА_1 підлягає поверненню державі (ст.ст. 212,152,1212 ЗК).

Суд вважає, що таке вирішення справи не порушує ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд виходить з того, що обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду, бо з метою отримання земельної ділянки на позаконкурентних умовах приховав відомості про наявне у нього фермерське господарство, а заяву про створення фермерського господарства подав лише для отримання землі поза конкурсом, без належного обгрунтування розміру земельної ділянки, не створивши до цього часу нового фермерського господарства, що вказує про його недобросовісну поведінку.

До того ж обставини справи свідчать про те, що позбавлення права ОСОБА_1 орендувати земельну ділянку не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та інтересами (правами) ОСОБА_1, адже він не позбавлений права на конкурентній основі отримати право оренди зазначеної земельної ділянки.

Отже, позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, і позов підлягає до задоволення.

Судові витрати слід стягнути із відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 141,259-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області про надання дозволу на розробку документації землеустрою № 11-744/14-15-СГ від 09.02.2015 року.

Визнати недійсними наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-1065/14-15-СГ від 26.02.2015 року про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.06.2015 року, укладений між ГУ Держземагенства у Кіровоградські області та ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держземагенства у Кіровоградській області від 26.02.2015 року №11-1065/14-15-СГ щодо земельної ділянки площею 19,6700 га (кадастровий №3524081400:02:000:0850).

Зобов'язати ОСОБА_1 (проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, 27132, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути за актом прийому - передачі на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська обл., місто Кіровоград, вул. Тимірязва, 84; код 38802868) земельну ділянку з кадастровим №3524081400:02:000:0850 площею 19,67 га, вартістю 526141 грн., та Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області зобов'язати прийняти вказану земельну ділянку.

Стягнути з відповідачів солідарно судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви, у розмірі по 3200 (три тисячі двісті) грн. із кожного, на користь Прокуратури Кіровоградської області (вул. Верхня Пермська, 4, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 02910025), за реквізитами: розрахунковий рахунок 35215073004600, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800.

Повний текст рішення складено 19.03.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області або через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: В. І. Шепетько