Рішення

від 22.03.2018 по справі 906/1181/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1181/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

при секретарі: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, доручення № 3 від 31.01.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 16.11.17.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Бердич-Буд" приватного підприємства " Подік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11"

про розірвання договорів купівлі-продажу від 10.11.2016р

Позивачем подано позов про:

- розірвання договору купівлі-продажу від 10 листопада 2016 року, укладеного між Дочірнім підприємством "Бердич-Буд" ПП "Подік" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11", нежитлової будівлі, загальною площею 911,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів вул. Короленка,41/1;

- розірвання договору купівлі-продажу від 10 листопада 2016 року, укладеного між Дочірнім підприємством "Бердич-Буд" ПП "Подік" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11", нежитлового приміщення, літера А-2, загальною площею 46,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів вул. Красіна,3.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 01.02.2018.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.02.2018 оголошено в підготовчому судовому засіданні перерву до 22.02.2018.

Ухвалою від 22.02.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Позовні вимоги позивача грунтуються на неналежному виконанні відповідачем умов договорів купівлі-продажу від 10.11.2016.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та запереченнях (а.с.83-85,178-181).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

10.11.2016 між Дочірнім підприємством "Бердич-Буд" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі- продажу нерухомого майна (а..с 13-14).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець продає (передає у власність Покупця), а Покупець купує (приймає у власність) нежитлову будівлю, загальною площею 911,3 кв.м. (надалі за текстом об'єкт), що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів, вул. Короленка, 41/1, та зобов'язується сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених даним договором.

Об'єкт знаходиться на земельній ділянці площею 0,2966 га, кадастровий номер 1810400000:01:016:0164, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у користуванні продавця на підставі договору оренди від 27 березня 2009 року.

Згідно п. 1.2 договору передбачено, що право власності на об'єкт, який відчужується, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, дублікат якого виданий ОСОБА_3, приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області від 27 вересня 2016 року за реєстром № 953 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 жовтня 2016 року за реєстраційним номером 1049185818104.

У пункті 1.5 договору передбачено, що продавець підтверджує, що укладення та виконання ним даного Договору, зокрема передання об'єкту у власність покупцеві, не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам, а також підтверджує що укладання та виконання ним цього договору не суперечить цілям діяльності продавця, положенням його установчих окументів чи інших локальних актів.

За приписами п. 2.3 договору, право власності на об'єкт, що є предметом даного договору, переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації даного догвоору.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна договірна ціна продажу об'єкту за даним договором складає 1010449,20 грн.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що грошові розрахунки проводяться в рахунок фінансових зобов'язань продавця перед покупцем за договором фінансової позики від 12 травня 2016 року.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2235.

Крім того, 10.11.2016 між Дочірнім підприємством "Бердич-Буд" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" (покупець, відповідач) укладено ще один договір купівлі- продажу нерухомого майна (15-16).

Відповідно до п. 1.1. даного договору, продавець продає (передає у власність покупця), а покупець купує (приймає у власність ) нежитлові приміщення літера А-2, загальною площею 46,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів, вул. Красіна,3, та зобов'язується сплатити за нього повну ціну відповідно до умов, визначених цим Договором.

Право власності на об'єкт, який відчужується, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу (споруди, приміщення) шляхом викупу, Дублікат якого виданий ОСОБА_5, приватним нотаріусом Бердичвського міського нотаріального округу Житомирської області від 24 травня 2016 року за реєстром № 544 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 травня 2016 року за реєстраційним номером 929018018104.

У пункті 1.5 договору передбачено, що продавець підтверджує, що укладення та виконання ним даного Договору, зокрема передання об'єкту у власність покупцеві, не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам, а також підтверджує що укладання та виконання ним цього договору не суперечить цілям діяльності продавця, положенням його установчих окументів чи інших локальних актів.

За приписами п. 2.3 договору, право власності на об'єкт, що є предметом даного договору, переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації даного догвоору.

Згідно п. п. 3.1, 3.2 договору загальна договірна ціна продажу об'єкту за даним договором складає 114669,60 грн. Грошові розрахунки проводяться в рахунок фінансових зобов'язань продавця перед покупцем за договором фінансової позики від 12 травня 2016 року.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2229.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 11.11.2016 відповідач перерахував на рахунок позивача 10000,00 грн. та 30.11.2016 2000,00 грн. в рахунок оплати за договором від 10.11.2016.

В решті розрахунки відповідачем перед позивачем за договороами купівлі- продажу об'єктів нерухомого майна проведено не було.

Позивач вважає, що такі договори мають бути розірваними, оскільки відповідач не виконав своїх обов'язків в частині оплати товару.

Заначає, що позивач будь-яких фінансових зобов'язань перед відповідачем не має, договору фінансової позики від 12 травня 2016 позивач не укладав, а якщо такий існував на момент укладення договору купівлі-продажу, то такий договір є фіктивним. Підтвердженням вказаного вважає дані бухгалтерського обліку, виписки з банківських операцій , які не містять таких даних про зазначену господарську операцію.

Позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати товару за договорами купівлі- продажу від 10.11.2016, останнім порушено істотні умови договорів.

Несплативши кошти згідно укладених договорів, відповідач поставив ДП "Бердич-Буд" у складне фінансове становище. ПП "Бердич-Буд" значною мірою позбавилося того, на що воно розраховувало при укладенні договорів. Підприємство позбавилось оборотних коштів, що підтверджується даними бухгалтерського обліку та виписками з банківських операцій.

Як наслідок, підприємство позивача не змогло виконати ряд бізнес-проектів і відповідно отримати прибуток, на який розраховувало.

Вказаний факт позивач підтверджує розробленою проектною документацією про відкриття турецької бані (хамам), налагодження виробництва піскосуміші на базі ДП "Бердич-Буд". Вказує, що затратна частина на впровадження цих бізнес проектів становила близько 1350000,00 грн. За підрахунком позивача неодержавний прибуток (упущена вигода) внаслідок незапуску вказаних бізнес проектів в період з листопада 2016 по грудень 2017 року становить 692440,00 грн.

Позивач зазначає, що ПП "Подік" як засновник підприємства ДП "Бердич-Буд" мав наміри за рахунок виручених коштів покращити своє фінансове становище. В результаті ПП "Подік" змушене було відправляти працівників у відпустки без збереження заробітної плати, значна частина працівників звільнилася з роботи, звертатися до інших підприємств за допомогою про надання позик. Наведене підтверджується: копіями заяв, наказів про надання відпусток без збереження заробітної плати, звільнення з роботи, копією договору про надання поворотної фінансової допомоги, копією постанови про накладення штрафу у зв'язку з невчасною виплатою заробітної плати.

Зажаючи на істотне порушення відповідачем умов укладених договорів, позивач 12.12.2017 направив на адресу відповідача в порядку п.6.1 договорів купівлі-продажу пропозицію про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016, які відповідачем залишено без відповіді та задоволення (а.с. 46-50).

Оскільки відповідач пропозицію про розірвання укладених договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016 залишив без відповіді та задоволення, позивач з метою захисту свого порушеного права звернувся до суду з вимогою про розірвання вищевказзаних договорів.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що твердження позивача про відсутність будь-яких фінансових зобов'язань перед відповідачем на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу не відповідає дійсності, оскільки станом на 10.11.2016 за позивачем обліковувалась поточна заборгованість в сумі 574998,91 грн.

З 11.11.2016 по 30.05.2017 відповідачем проведено додаткові оплати по спірним договорам купівлі-продажу, а також за товар, який позивачем не поставлено. Загальна сума додаткових виплат за вказаний період склала 17610,00 грн. та відображена в платіжних документах, долучених позивачем до матеріалів справи. Заборгованість позивача перед відповідачем становила 592608,91 грн.

Зауважує, що згідно протоколу ПП "Подік" від 04.08.2017, яке є засновником позивача, та протоколу засновників позивача за участю ліквідатора позивача від 04.08.17 позивач зарахував суму заборгованості перед відповідачем в розмірі 592608,91грн., яка виникла до моменту укладання вищевказаних договорів та частково була збільшена після укладання договорів. Відтак сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 532509,89 грн. Крім того, згідно вказаних протоколів засновників, позивач зобов'язався зменшити залишок суми заборгованості за приміщення шляхом переведення на себе права вимоги до ПП Подік на суму 406106,13 грн., які останній заборгував відповідачу.

За таких обставин, відповідач вважає, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на сьогоднішній день має становити лише 126403,76 грн. (532509,89 - 406106,13).

Відповідач зазначив, що в ході судового розгляду спору про визнання недійсними вищевказаних договорів у справі 906/882/17, який розглядався господарським судом Житомирської області, відповідачем зазначалось про зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем, внаслідок чого відповідач зараховує заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 592 608,91 грн.

Крім того вказує, що згідно протоколу загальних зборів учасників ПП Подік від 28.03.2017р. було прийнято рішення про ліквідацію ДП Бердич-Буд ПП Подік в добровільному порядку з підстав ...відсутність замовлень на будівництво об єктів... . За таких обставин вважає, що позивач намагається безпідставно звинуватити відповідача у невиконанні бізнес проектів, яких взагалі не було за відсутності замовлень.

Водночас зазначає, що в п.3.2. Договорів купівлі-продажу вказано, що грошові розрахунки продяться в рахунок фінансових зобов'язань Продавця (Позивача) перед Покупцем (ВІдповідачем) за Договором фінансової позики від 12.05.2016р., при цьому не вказано суму таких зобов'язань. Відповідач, як і Позивач, не стверджує про наявність на момент укладання договорів купівлі-продажу від 10.11.2016р. фінансових зобов'язань позивача за договором фінансової позики від 12.05.2016. Відповідач не може підтверждити текст такого договору, оскільки позивач з 25 серпня 2017 року і до даного часу не допускає працівників відповідача до адміністративного приміщення за юридичною адресою відповідача.

Оскільки позивач не заявляв вимоги про надання такої фінансової позики з посиланням на вказаний договір, Відповідач не володіє інформацією про необхідний розмір та строки надання такої фінансової позики позивачу, а тому відповідач вважає, що між сторонами на даний час відсутні взаємні фінансові зобов'язанням за Договором фінансової позики від 12.05.2016 (а.с. 83-85).

Позивач, не погоджуючись з запереченнями відповідача, вказує, що питання щодо зарахування заборгованості в сумі 592608,91 грн. при розгляді справи № 906/882/17 не розглядалось. Вказує, що заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач не отримував.

Вважає, що протоколи загальних зборів ПП "Подік", на які посилається відповідач, не можуть бути доказами проведення між сторонами взаєморозрахунків. Протоколи не підписавались ОСОБА_6 Відповідач не надає належних і достовірних доказів, що позивач має перед ним зобов'язання і такі зобов'язання відповідно до ст.ст. 601, 602 ЦК України підлягають зарахуванню.

Ксерокопії актів звірок взаємних розрахунків від 16.03.2017 станом на 31.03.2017 між ДП "Бердич-Буд" ПП " Подік" та ТОВ ВЖРЕП -11 " не мають будь-якого відношення до предмету даного спору, оскільки ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік" не відаповідає за зобов'язаннями ПП "Подік", а ПП "Подік" в свою чергу не відповідає за зобов'язаннями ДП "Бердич-Буд" ПП " Подік".

Також вважає неналежними доказами, долучені відповідачем, копії платіжних доручень на підтвердження здійснених оплат перед позивачем, оскільки призначення таких оплат було не за спірними договорами, відтак останні не входять до предмету доказування, тому є неналежними та недостовірними доказами.

За вкзазаних обставин заперечення відповідача вважає безпідставними.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зі змісту положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вбачається, що завданням суду при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між сторонами 10.11.2016.

Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує, що відповідачем не проведено розрахунки за об'єкти нерухомого майна в повному обсязі, що вважає порушенням істотних умов договорів з боку відповідача та є підставою для розірвання таких договорів згідно ст. 651 ЦК України.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна договірна ціна продажу об'єкту нерухомості за договором від 10.11.2016, а саме нежитлової будівлі, загальною площею 911,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів, вул. Короленка, 41/1 складає 1010449,20 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016, а саме нежитлових приміщеннь літера А-2, загальною площею 46,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів, вул. Красіна,3, ціна продажу об'єкту нерухомості за даним договором складає 114669,60 грн.

Статтею 691 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар, встановлений у договорі купівлі-продажу.

Разом із тим, статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту п. 3.2 договору вбачається домовленість сторін, що грошові розрахунки за придбаний товар проводяться в рахунок фінансових зобов'язань продавця перед покупцем за договором фінансової позики від 12 травня 2016 року.

Тобто, проведення розрахунків за проданий товар сторони поставили в залежність від умов договору позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Укладаючи 10.11.2016 договори купівлі-продажу сторони підтвердили, що договір позики має місце, і за цим договором виникли чи можуть виникнути зобов'язання продавця майна (за договором позики - позичальника) перед покупцем (за договором позики - позикодавцем).

Натомість, позивач, звернувшись до суду з позовом про розірвання договорів купівлі-продажу, стверджує, що ДП "Бердич-Буд" на момент укладення договорів купівлі-продажу не мало фінансових зобов'язань перед ТзОВ "ВЖРЕП№ 11" , договору позики від 12.05.2016 не укладало, а якщо такий і мав місце, то він є фіктивним.

При цьому позивач не надав доказів оспорювання ним договору позики у судовому порядку, відповідно до приписів ст. 1051 ЦК України, згідно якої позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Виходячи з підстав та предмету спору у даній справі, дослідження обставин укладання договору позики та його виконання виходить за межі даного позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, Цивільний кодекс України визначає істотність порушення договору, як завдання конкретної шкоди однією із сторін договору, яка призводить до позбавлення другої сторони отримати бажаний результат, очікуваний нею при укладенні договору.

Важливим критерієм істотності порушення договору також є розмір завданої шкоди, спричиненої таким порушенням, і який позбавляє потерпілу сторону отримати бажане при укладенні договору. Мова йде не лише про завдання шкоди у грошовій формі, які є прямими збитками, а також і про становище такої сторони, коли вона позбавляється можливості використовувати отримані результати договору.

З огляду на викладене вище, підставою для розірвання договору є його істотне порушення однією із сторін. При цьому сторона, якій завдано таке порушення має довести реальну наявність такої шкоди та належним чином обґрунтувати свої доводи, а також надати належні та допустимі докази, що їх підтверджують, оскільки відсутність обґрунтованого підтвердження доводів про наявність завданої шкоди не матиме правового значення для розгляду справи.

Позивач істотність порушення умов договорів пов'язує з тим, що продавець не отримав від покупця (відповідача) суми коштів, на яку він розраховував, що завдало підприємству позивача шкоди.

Разом з тим, як наголошувалось вище, позивач не надав доказів в спростування його зобов'язань за договором позики від 12.05.2016.

Посилання позивача на неотримання доходу внаслідок нереалізації бізнес-проектів щодо побудови турецької бані (хамаму) та налагодження виробництва піскосуміші ПП "Подік" на базі дочірнього підприємства не може бути доказом неотримання прибутку внаслідок невиконная відповідачем своїх зобов'язань за договорами купівлі-продажу.

Зі спірних правочинів не вбачається, що кошти отримані внаслідок відчуження об'єктів нерухомості мали бути спрямовані на реалізацію проектів, про які зазначає позивач.

Крім того, позивач первинними документами, а саме даними бухгалтерського та податкового обліку, не підтверджує заявлені ним суми втраченого доходу.

Водночас суд зауважує, що відповідно до полежнь ч.3 ст. 692 ЦК України позивач не позбавлений права вимагати у покупця (відповідача) оплати придбаних за спірними договорами об'єктів нерухомості.

Однак, станом на день зверненян до суду матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивачем вчинялись заходи щодо стягнення з відповідача заборгованості за спірними договорами.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться протокол загальних зборів учасників (засновників) ПП "Подік" від 04.08.2017 та протокол загальних зборів учасників (засновників) ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік" від 04.08.2017, згідно яких, як на одних та і на других зборах за участю ОСОБА_6, який одноосібно володіє часткою в статутному капіталі ПП "Подік" та одночасно являється ліквідатором ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік" було прийнято рішення про:

- проведення ДП "Бердич-Буд" зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ "ВЖРЕП-11" на суму 592608,91 грн.;

- про укладення ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік", як новому кредитору, з ТОВ "ВЖРЕП-11", як первісний кредитор", договору відступлення права вимоги в сумі 406106,13 грн до ПП "Подік"

- зарахування зустрічних однорідних вимог між ДП "Бердич-Буд" та ТОВ "ВЖРЕП-11" на суму 406106,13 грн. та зменшено на вказану суму заборгованість ТОВ "ВЖРЕП-11" перед ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік" за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016.

Незважаючи на те, що вказані протоколи не являються первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте вказують на те, що сторонами обговорювались питання заборгованості та проведення розрахунків.

Пояснення позивача про те, що ОСОБА_6 вказані протоколи не підписував не підтверджені відповідними доказами, а грунтуються лише на усних заявах.

Твердження позивача про те, що в результаті неотримання коштів за продане майно у останнього виникла заборгованість зі сплати податків, комунальних платежів, орендної плати також не підтверджені відповідними доказами. Тим більше, сплата вищевказаних платежів не знаходиться у взаємозв'язку з коштами, отриманими від продажу майна.

Щодо звільнення та перебування у відпустках працівників ПП "Подік", яке є засновником ДП "Бердич-Буд", то за загальними приписами норм чинного законодавства, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Вказана норма закріплена в п. 1.6 статуту ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік", згідно якої ДП "Бердич-Буд" не відповідає за зобов'язаннями ПП "Подік", так само, як ПП "Подік" не відповідає за зобов'язання ДП "Бердич-Буд" (а.с. 25 ).

Отже, несплата коштів відповідачем не може бути визначальним фактом звільнення працівників ПП "Подік" та перебування у відпустках без збереження заробітної плати .

З огляду на викладене, належними та допустимими доказами позивачем не доведено, що на день розгляду справи відповідач має заборгованість за придбані об'єкти нерухомості, а також не довів істотність порушення відповідачем умов спірних договорів, що виключає моливість розірвання договорів купівлі-продажу від 10.11.2016 в судовому порядку.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не доведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами , відтак суд двійшов висновку про відмову в задоволені позову.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.03.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (13300, м. Бердичів, вул. Красіна, буд. 3 ( рек. з пов.)

3 - відповідачу ( м. Житомир, майдан Смолянський, буд.3) ( рек. з пов.)

4- ОСОБА_7 ( 10014, АДРЕСА_1) ( рек. з пов)