Постанова

від 27.07.2018 по справі 906/1181/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року Справа № 906/1181/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бердич-Буд" приватного підприємства "Подік" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2018р. у справі №906/1181/17 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Дочірнього підприємства "Бердич-Буд" приватного підприємства "Подік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11"

про розірвання договорів купівлі-продажу від 10.11.2016р

за участі представників:

позивача - Крижанівський В.В., посвідчення №000142 від 06.02.2018р.,

відповідача - Христюк І.А., довіреність №б/н від 26.07.2018р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.03.2018р. у справі №906/1181/17 відмовлено у позові Дочірнього підприємства "Бердич-Буд" приватного підприємства "Подік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" про розірвання договорів купівлі-продажу від 10.11.2016р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що на день розгляду справи відповідач має заборгованість за придбані об'єкти нерухомості, а також не довів істотність порушення відповідачем умов спірних договорів, що виключає можливість розірвання договорів купівлі-продажу від 10.11.2016р. в судовому порядку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Дочірнє підприємство "Бердич-Буд" приватного підприємства "Подік" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.1, арк.справи 224-230).

В скарзі апелянт зазначає, що Дочірнє підприємство Бердич-Буд приватного підприємства Подік ніяких фінансових зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11 на момент укладення договорів купівлі-продажу не мало. Договору фінансової позики від 12 травня 2016 року не укладало, а якщо такий існував на момент укладення договору купівлі-продажу, то він є фіктивним (п. 3.2 Договорів купівлі-продажу). В підтвердження цього суду надані дані бухгалтерського обліку, виписки з банківських операцій, які не містять даних про таку господарську операцію.

Звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву ДП Бердич-Буд ПП Подік , та безпосередньо в судовому засіданні стверджував, що між сторонами на час розгляду справи відсутні взаємні фінансові зобов'язання за Договором фінансової позики від 12.05.2016р., внаслідок чого розрахунки за Договорами купівлі-продажу від 10.11.2016р. мають проводитися в межах договірної ціни продажу об'єктів, яка зазначена в Договорах купівлі-продажу . При цьому представник відповідача звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини . Суд не дав оцінки наведеним доказам та аргументам.

Апелянт вважає незрозумілими мотиви суду, чому в договорах купівлі-продажу мали бути дані про кошти отримані внаслідок відчуження об'єктів нерухомості, які мали бути спрямовані на реалізацію проектів, та чому саме даними бухгалтерського та податкового обліку мають бути підтверджені суми втраченого доходу, оскільки, відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а тому подані розрахунки сум втраченого доходу з не реалізації бізнес-проектів є належними доказами.

Зазначає, що суд не дав оцінки доводам позивача, що укладаючи договори купівлі-продажу ДП Бердич-Буд ПП Подік розраховувало отримати 1125118 грн. 80 коп. прибутку за рахунок чого покращити економічне становище підприємства, поповнити оборотні кошти. Не отримавши коштів, ДП Бердич-Буд ПП Подік значною мірою позбавилося того, на що воно розраховувало при укладенні договору і в результаті потрапило вкрай тяжке фінансове становище. Підприємство позбавилося оборотних коштів, що підтверджується даними бухгалтерського обліку, виписками з банківських операцій.

Саме в результаті неотримання коштів за продане майно позивач позбавився можливості поповнити оборотні кошти підприємства в результаті виникла заборгованість зі сплати податків, комунальних платежів, орендної плати. Несплата цих платежів знаходяться у взаємозв'язку з неотриманням коштів від продажу майна. Несплата зазначених платежів підтверджується: актами про результати камеральної перевірки порушення правил сплати (перерахування) орендної плати за землю з юридичних осіб, претензіями, податковими повідомленнями-рішеннями, копіями рішень про відкриття виконавчого провадження та стягнення податкового боргу, копією акту камеральної перевірки про порушення строків сплати ПДВ, копією рішення ГУ ДФС у Житомирській області про виключення ДП Бердич-Буд ПП Подік з реєстру платників єдиного податку в зв'язку з наявністю податкового боргу, копією постанови про накладення штрафу у зв'язку з невчасною виплатою заробітної плати.

Апелянт звертає увагу, що ОСОБА_1. є одноосібним учасником (засновником) ПП Подік і ДП Бердич-Буд ПП Подік , заперечує складання протоколу загальних зборів учасників (засновників) ПП Подік від 04.08.2017р. та протоколу загальних зборів учасників (засновників) ДП Бердич-Буд ПП Подік від 04.08.2017р. Надання представником відповідача суду оригіналів цих протоколів викликає сумнів у їх достовірності. Зазначені протоколи не можуть бути тими документами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, а тому відповідно ст.76 ГПК України є неналежними.

На підставі викладеного скаржник просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 22 березня 2018 року скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позов задоволити, а також стягнути з ТОВ Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11 на користь ДП Бердич-Буд ПП Подік понесені судові витрати.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2018р. у справі №906/1181/17 відкрито апеляційне провадження за скаргою Дочірнього підприємства "Бердич-Буд", розгляд справи призначено на 23.05.2018р. о 14:30год.

У зв'язку із тимчасовою втратою працездатності судді - члена колегії Мамченко Ю.А. з 22.05.2018р. судове засідання призначене на 23.05.2018р. об 14:30 год. у справі не відбулося.

Як стало відомо 01.06.2018р., суддя - член колегії Мамченко Ю.А. продовжила перебувати на лікуванні.

Оскільки, головуючий суддя у справі Саврій В.А. мав перебувати у відпустці з 04.06.2018р. по 15.06.2018р., ним 01.06.2018р. було подано службову записку про заміну судді - члена колегії Мамченко Ю.А.

Однак, з 09:00 год. 01 червня 2018 року до 16:30 год. 01 червня 2018 року, у зв'язку із запланованими ремонтними роботами ПрАТ "Рівнеобленерго", було знеструмлено Рівненський апеляційний господарський суд, у зв'язку з чим автоматизовану зміну судді - члена колегії Мамченко Ю.А. здійснено не було.

Розпорядженням керівника апарату від 18.06.2018р., у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Дужича С.П., відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №906/1181/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.06.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою від 18.06.2018р., колегія суддів у новому складі прийняла апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бердич-Буд" приватного підприємства "Подік" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2018р. у справі №906/1181/17 до свого провадження та призначила розгляд скарги на 11 липня 2018р. о 15:00 год.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Мамченко Ю.А. з 11.07.2018р. по 13.07.2018р. судове засідання призначене на 11.07.2018р. об 15:00 год. у справі не відбулося. Учасники справи повідомлені про неможливість проведення даного судового засідання.

У зв'язку із перебуванням у відпустці до 26.07.2018р. судді Мамченко Ю.А. та перебуванням у відпустці з 30.07.2018р. по 15.08.2018р. судді Миханюк М.В., для розгляду апеляційної скарги в строки, передбачені ст.273 ГПК України, внесено зміни до складу колегії суддів - замінено суддю Мамченко Ю.А.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.07.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою від 20.07.2018р., колегія суддів у новому складі прийняла апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бердич-Буд" приватного підприємства "Подік" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2018р. у справі №906/1181/17 до свого провадження та призначила розгляд скарги на 27 липня 2018р. о 10:00 год.

Відповідач не скористався правом, передбаченим ч.1 ст.263 ГПК України, подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 зазначеної статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 27.07.2018р. представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог; представник відповідача заперечив доводи та вимоги апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

10.11.2016р. між Дочірнім підприємством "Бердич-Буд" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (т.1, арк.справи 13, 14), згідно п.1.1 якого продавець продає (передає у власність покупця), а покупець купує (приймає у власність) нежитлову будівлю, загальною площею 911,3кв.м. (надалі за текстом об'єкт), що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів, вул. Короленка, 41/1, та зобов'язується сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених даним договором. Об'єкт знаходиться на земельній ділянці площею 0,2966 га, кадастровий номер 1810400000:01:016:0164, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у користуванні продавця на підставі договору оренди від 27 березня 2009 року.

Згідно п.1.2 договору передбачено, що право власності на об'єкт, який відчужується, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, дублікат якого виданий ОСОБА_2., приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області від 27 вересня 2016 року за реєстром №953 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 жовтня 2016 року за реєстраційним номером 1049185818104.

Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що продавець підтверджує, що укладення та виконання ним даного Договору, зокрема передання об'єкту у власність покупцеві, не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам, а також підтверджує що укладання та виконання ним цього договору не суперечить цілям діяльності продавця, положенням його установчих документів чи інших локальних актів.

Згідно п.2.3 договору, право власності на об'єкт, що є предметом даного договору, переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації даного договору.

Відповідно до п.3.1 договору, загальна договірна ціна продажу об'єкту за даним договором складає 1010449,20 грн.

Грошові розрахунки проводяться в рахунок фінансових зобов'язань продавця перед покупцем за договором фінансової позики від 12 травня 2016 року (п.3.2 Договору).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Товянським С.Я. та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2235.

Крім цього, 10.11.2016р. між Дочірнім підприємством "Бердич-Буд" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" (покупець, відповідач) укладено ще один договір купівлі - продажу нерухомого майна (т.1, арк.справи 15, 16).

Відповідно до п.1.1. даного договору, продавець продає (передає у власність покупця), а покупець купує (приймає у власність) нежитлові приміщення літера А-2, загальною площею 46,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів, вул.Красіна, 3, та зобов'язується сплатити за нього повну ціну відповідно до умов, визначених цим Договором. Право власності на об'єкт, який відчужується, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу (споруди, приміщення) шляхом викупу, Дублікат якого виданий Пашинським О.М., приватним нотаріусом Бердичвського міського нотаріального округу Житомирської області від 24 травня 2016 року за реєстром № 544 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 травня 2016 року за реєстраційним номером 929018018104.

Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що продавець підтверджує, що укладення та виконання ним даного Договору, зокрема передання об'єкту у власність покупцеві, не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам, а також підтверджує що укладання та виконання ним цього договору не суперечить цілям діяльності продавця, положенням його установчих документів чи інших локальних актів.

Відповідно до п.2.3 договору, право власності на об'єкт, що є предметом даного договору, переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації даного договору.

Згідно п.3.1 договору загальна договірна ціна продажу об'єкту за даним договором складає 114669,60 грн.

Як погоджено п.3.2 договору, грошові розрахунки проводяться в рахунок фінансових зобов'язань продавця перед покупцем за договором фінансової позики від 12 травня 2016 року.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Товянським С.Я. та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2229.

11.11.2016р. відповідач перерахував на рахунок позивача 10000,00 грн., та 30.11.2016р. - 2000,00 грн. в рахунок оплати за договором від 10.11.2016р.

12.12.2017р. позивач направив на адресу відповідача в порядку п.6.1 договорів купівлі-продажу пропозицію про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016р., які відповідачем залишено без відповіді та задоволення (т.1, арк.справи 46-50).

Оскільки відповідач пропозицію про розірвання укладених договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016р. залишив без відповіді та задоволення, позивач з метою захисту свого порушеного права звернувся до суду з вимогою про розірвання вищевказаних договорів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між сторонами 10.11.2016р.

Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує, що відповідачем не проведено розрахунки за об'єкти нерухомого майна в повному обсязі, що вважає порушенням істотних умов договорів з боку відповідача та підставою для розірвання таких договорів згідно ст.651 ЦК України.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Згідно ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п.3.1 договору, загальна договірна ціна продажу об'єкту нерухомості за договором від 10.11.2016, а саме нежитлової будівлі, загальною площею 911,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, АДРЕСА_1 складає 1010449,20 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016р., а саме нежитлових приміщень літера А-2, загальною площею 46,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів, вул.Красіна, 3, ціна продажу об'єкту нерухомості за даним договором складає 114669,60 грн.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар, встановлений у договорі купівлі-продажу.

Разом із тим, статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту п.3.2 договору вбачається домовленість сторін, що грошові розрахунки за придбаний товар проводяться в рахунок фінансових зобов'язань продавця перед покупцем за договором фінансової позики від 12 травня 2016 року.

Тобто, проведення розрахунків за проданий товар сторони поставили в залежність від умов договору позики.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Однак, в матеріалах справи відсутній Договір фінансової позики від 12 травня 2016 року між Дочірнім підприємством Бердич-Буд приватного підприємства Подік та ТОВ "ВЖРЕП-11".

Позивач стверджує, що даного договору не укладалося, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи дані бухгалтерського обліку, виписки з банківських операцій, які не містять даних про зазначену господарську операцію.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву ДП Бердич-Буд ПП Подік , та в судових засіданнях стверджував, що між сторонами на час розгляду справи відсутні взаємні фінансові зобов'язання за Договором фінансової позики від 12.05.2016р., внаслідок чого розрахунки за Договорами купівлі-продажу від 10.11.2016р. мають проводитися в межах договірної ціни продажу об'єктів, яка зазначена в договорах купівлі-продажу .

Згідно ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч.1 ст.217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги п.3.2 договору, яким передбачено, що грошові розрахунки за придбаний товар проводяться в рахунок фінансових зобов'язань продавця перед покупцем за договором фінансової позики від 12 травня 2016 року.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що станом на 10.11.2016р. за позивачем обліковувалась поточна заборгованість в сумі 574998,91грн. З 11.11.2016р. по 30.05.2017р. відповідачем проведено додаткові оплати по спірним договорам купівлі-продажу, а також за товар, який позивачем не поставлено. Загальна сума додаткових виплат за вказаний період склала 17610,00грн. та відображена в платіжних документах, долучених позивачем до матеріалів справи. Заборгованість позивача перед відповідачем становила 592608,91 грн.

При цьому, колегія суддів щодо твердження відповідача, що в ході судового розгляду спору про визнання недійсними вищевказаних договорів у справі №906/882/17, який розглядався господарським судом Житомирської області, відповідачем зазначалось про зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем, внаслідок чого відповідач зараховує заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 592608,91 грн., зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З рішення господарського суду Житомирської області від "07" грудня 2017р. у справі №906/882/17 вбачається, що питання щодо зарахування заборгованості в сумі 592608,91грн. при розгляді справи не вирішувалося.

Відповідачем до матеріалів справи було долучено копії протоколу загальних зборів учасників (засновників) ПП "Подік" від 04.08.2017р. та протоколу загальних зборів учасників (засновників) ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік" від 04.08.2017р., згідно яких, на зборах за участю Подіка О.А., який одноосібно володіє часткою в статутному капіталі ПП "Подік" та одночасно являється ліквідатором ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік", були прийняті рішення про:

- проведення ДП "Бердич-Буд" зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ "ВЖРЕП-11" на суму 592608,91 грн.;

- про укладення ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік", як новому кредитору, з ТОВ "ВЖРЕП-11", як первісний кредитор", договору відступлення права вимоги в сумі 406106,13 грн. до ПП "Подік".

- зарахування зустрічних однорідних вимог між ДП "Бердич-Буд" та ТОВ "ВЖРЕП-11" на суму 406106,13 грн. та зменшено на вказану суму заборгованість ТОВ "ВЖРЕП-11" перед ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік" за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016р.

Скаржник стверджує, що ОСОБА_1. вказані протоколи не підписував.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно положень ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Колегія суддів зазначає, що вказані протоколи не являються первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути доказами проведення ДП "Бердич-Буд" зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ "ВЖРЕП-11".

Щодо посилання відповідача на акти звірок взаємних розрахунків від 16.03.2017р. станом на 31.03.2017р. між ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік" та ТОВ "ВЖРЕП-11", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до чч.1,3 ст.96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Вказана норма відображена в п.1.6 Статуту ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік", згідно якої ДП "Бердич-Буд" не відповідає за зобов'язаннями ПП "Подік", так само, як ПП "Подік" не відповідає за зобов'язання ДП "Бердич-Буд" (т.1, арк.справи 25).

Тому, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ксерокопії актів звірок взаємних розрахунків між ТОВ "ВЖРЕП-11" та ПП "Подік" (т.1, арк.справи 88-91) не мають відношення до предмету даного спору, оскільки ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік" не відповідає за зобов'язаннями ПП "Подік", а ПП "Подік" в свою чергу не відповідає за зобов'язаннями ДП "Бердич-Буд" ПП "Подік".

Також, колегія суддів вважає неналежними доказами копії платіжних доручень на підтвердження здійснених оплат перед позивачем, оскільки призначення таких оплат було не за спірними договорами, відтак останні не можна вважати належними та достовірними доказами у даному спорі.

Отже, в матеріалах справи наявні докази, що в рахунок оплати за договором від 10.11.2016р. відповідач перерахував на рахунок позивача лише 10000,00 грн. - 11.11.2016р., та 2000,00 грн. - 30.11.2016р.

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, потрібно з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Як зазначав позивач, укладаючи договори купівлі-продажу ДП Бердич-Буд ПП Подік розраховувало отримати 1125118 грн. 80 коп. прибутку за рахунок чого покращити економічне становище підприємства, поповнити оборотні кошти, виконати ряд бізнес-проектів. Не отримавши коштів, ДП Бердич-Буд ПП Подік значною мірою позбавилося того, на що воно розраховувало при укладенні договору і в результаті потрапило вкрай тяжке фінансове становище. Як наслідок, підприємство не змогло виконати ряд бізнес-проектів і отримати прибуток на який розраховувало.

Наведене підтверджується: розробленою проектною документацію про відкриття турецької бані (хамам) (т.1, арк.справи 137,138), налагодження виробництва піскосуміші на базі дочірнього підприємства (т.1, арк.справи 139, 140); довідками з банку про наявність та рух коштів підприємства (т.1, арк.справи 30-44); актами про результати камеральної перевірки порушення правил сплати (перерахування) орендної плати за землю з юридичних осіб (т.1, арк.справи 59, 60, 62), актом про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість (т.1, арк.справи 124), податковими повідомленнями-рішеннями (т.1, арк.справи 57, 58, 126, 127), претензіями до ДП Бердич-Буд ПП Подік (т.1, арк.справи 55, 56, 61), рішенням ГУ ДФС у Житомирській області про виключення ДП Бердич-Буд ПП Подік з реєстру платників єдиного податку в зв'язку з наявністю податкового боргу (т.1, арк.справи 120), постановою про відкриття виконавчого провадження (т.1, арк.справи 122), довідкою про сплату податку на нерухоме майно та земельний податок за період з листопада 2016р. по жовтень 2017р. (т.1, арк.справи 146), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку - про заборгованість по заробітній платі (т.1, арк.справи 147).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність істотного порушення договору відповідачем, наявність шкоди, завданої цим порушенням позивачу, що виражена у виді реальних збитків та упущеної вигоди, а розмір завданої шкоди не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладенні договору, а також підтверджується істотна різниця між тим, на що мав право розраховувати позивач (1125118,80 грн.), укладаючи договір, і тим, що в дійсності позивач зміг отримати (12000,00 грн.).

Статтею ч.1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

У відповідності до ст.277 ГПК України, Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне задоволити апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бердич-Буд" приватного підприємства "Подік", а саме: скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2018р. у справі №906/1181/17 та прийняти нове рішення у справі, яким позов задоволити.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бердич-Буд" приватного підприємства "Подік" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2018р. у справі №906/1181/17 - задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2018р. у справі №906/1181/17 - скасувати.

Прийняти нове рішення у справі.

Позов задоволити.

Розірвати договір купівлі-продажу від 10 листопада 2016 року, укладений між Дочірнім підприємством "Бердич-Буд" ПП "Подік" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11", нежитлової будівлі, загальною площею 911,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів вул. Короленка,41/1.

Розірвати договір купівлі-продажу від 10 листопада 2016 року, укладений між Дочірнім підприємством "Бердич-Буд" ПП "Подік" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11", нежитлового приміщення, літера А-2, загальною площею 46,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Бердичів вул. Красіна, 3.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" (10002, м.Житомир, майдан Смолянський, буд.3, іден.код ЄДРПОУ 30060116) на користь Дочірнього підприємства "Бердич-Буд" приватного підприємства "Подік" (13300, Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Львівська, буд.3, іден.код ЄДРПОУ 34126217) 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" (10002, м.Житомир, майдан Смолянський, буд.3, іден.код ЄДРПОУ 30060116) на користь Дочірнього підприємства "Бердич-Буд" приватного підприємства "Подік" (13300, Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Львівська, буд.3, іден.код ЄДРПОУ 34126217) 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01.08.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.