Рішення

від 20.03.2018 по справі 922/4284/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р.Справа № 922/4284/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (64371,Харківська область, Ізюмський район, с. Довгеньке, вул. Борисова, 51, код 31003834) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодвор" (61068, м. Харків, вул. Тарасівська, 17, к. 333, код 40945258) про розірвання договору капітального ремонту двигуна, зобов'язання повернути двигун та стягнення сплачених коштів за ремонт в сумі 41 010,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 15.09.2017

відповідача - ОСОБА_3, ордер ХВ №000010 від 05.01.2018 року

фіксація судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу, для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R 922/4284/17

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд :

- розірвати договір № 4 на виконання капітального ремонту року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОДВОР» (код 40945258) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода»» (код 31003834);

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОДВОР» (код 40945258) повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Злагода» (код 31003834) двигун автомобіля КАМАЗ заводський № 067985 з ремонту;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОДВОР» (код40945258) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (код 31003834) грошові кошти в сумі 41 010,00 грн. сплачені на підставі укладеного договору № 4 на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 року.

Судові витрати просить покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОДВОР» .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання.

Відповідачем було надано суду відзив на позовну заяву (вх. № 601 від 10.01.2018) в якому він заперечує проти позовних вимог.

Також, відповідачем було подано заяву (вх. № 594 від 10.01.2018) про зобов'язання позивача надати акти передачі двигуна, яку було задоволено судом.

Позивачем було надано суду відповідь на відзив відповідача вх. № 1738 від 22.01.2018 з нотаріально посвідченою заявою свідка, яку було долучено до матеріалів справи.

06.02.2018 відповідачем було заявлено (вх. № 3317) про стягнення з позивача судових витрат в розмірі 8000 грн. на правничу допомогу.

Також 06.02.2018 відповідачем були подані заперечення (вх. №3248) щодо позовних вимог.

06.02.2018 від позивача надійшла заява (вх. № 3258) з поясненнями позивача щодо поданих відповідачем заперечень.

Також, позивачем було подано клопотання про зменшення витрат відповідача на оплату правничої допомоги (вх. № 4403 від 15.03.2018).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2018 справу було призначено до розгляду по суті на 14.03.2018.

Ухвалою суду від 14.03.2018, у зв'язку з тим, що обставини, викладені свідком у заяві, викликають у суду сумнів щодо їх змісту та повноти, судом було викликано в судове засідання в якості свідка громадянина ОСОБА_4.

Розгляд справи було відкладено на 20.03.2018.

Через канцелярію суду позивачем було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 7208 від 16.03.2018),

Оскільки, позивачем не заявлялось клопотань про поновлення строків на подання таких доказів, позивачем не було обґрунтовано неможливість їх подання у встановлений законом строк, позивач не повідомляв суд й про неможливість подати зазначені у заяві докази разом з позовом або відповіддю на відзив чи з іншими поясненнями на заперечення відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не приймає їх до розгляду та вважає за необхідне повернути позивачу.

В судовому засіданні відповідач звернувся до суду з заявою від 20.03.2018 про долучення до матеріалів справи документів в якій останній просив суд вважати неподання цих документів у встановлений законом строк з поважних причин.

Ухвалою суду від 20.03.2018 було відмовлено ТОВ Технодвор у поновленні процесуального строку на подання доказів, а подані докази повернуті ТОВ Технодвор , як такі, що подані з порушенням строків на їх подання та не прийняті до розгляду.

Також, в судовому засіданні 20.03.2018 року було опитано в якості свідка громадянина ОСОБА_4.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ТЕХНОДВОР та СТОВ Злагода було укладено договір № 4 від 29.12.2016.

ТОВ ТЕХНОДВОР на підставі укладеного договору № 4 на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 року зі СТОВ Злагода мав виконати роботи з капітального ремонту двигуна автомобіля КАМАЗ заводський № 067985, а СТОВ Злагода зобов'язався сплатити виконавцю вартість цих послуг.

Строк виконання робіт відповідно до пункту 2.7. зазначеного договору встановлений сторонами - 10 днів з моменту виконання у повному обсязі Замовником умов, визначений у цьому Договорі.

СТОВ Злагода на підставі рахунку № 6 від 23.01.2017 року сплатило 100 % передплати в сумі 41 010,00 гривень за капітальний ремонт двигуна.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказує на наступне.

01.02.2017 року ТОВ ТЕХНОДВОР передало СТОВ Злагода з ремонту двигун. Після встановлення двигуна в автомобіль КАМАЗ з'ясувалось, що двигун не працює. У березні 2017 року СТОВ Злагода повернуло двигун ТОВ ТЕХНОДВОР на ремонт. В квітні 2017 року ТОВ ТЕХНОДВОР вдруге передало СТОВ Злагода з ремонту двигун, але в червні 2017 року двигун знову був направлений до ТОВ ТЕХНОДВОР з зв'язку з тим, що він не працював. ТОВ ТЕХНОДВОР після другого повернення начебто відремонтували двигун та повернули його СТОВ Злагода , але 11.08.2017 року СТОВ Злагода здійснило нове повернення все того ж двигуна, оскільки він так і не працював.

Позивач вказує, що на теперішній час ТОВ ТЕХНОДВОР не повернув відремонтований двигун автомобіля КАМАЗ заводський № 067985. Строк виконання робіт з ремонту сплив ще 10 лютого 2017 року, але до цього часу двигун так і не відремонтовано. Двигун автомобіля КАМАЗ заводський № 067985 є власністю СТОВ Злагода , який безпідставно утримується ТОВ ТЕХНОДВОР . Зазначений двигун був знятий з автомобіля КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить СТОВ Злагода .

Надаючи оцінку та правову кваліфікацію обставинам, на які вказує позивач, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивачем та Відповідачем не заперечується факт отримання Відповідачем двигуна № 067985 для проведення ремонту та його повернення Позивачу 01 лютого 2017 року.

Отже, з урахуванням викладеного та зважаючи на відсутність заперечень з боку Відповідача та з боку Позивача стосовно обставин повернення Відповідачем двигуна № 067985 Позивачу 01 лютого 2017 року, то зазначена обставина є доведеною у цій справі.

Стосовно обставин, на які вказує позивач, передачі двигуна в період з березня 2017 року по серпень 2017 року суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 1 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, яке затверджено Наказом Міністерства інфраструктури України 28 листопада 2014 року N 615 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2014 р. за N 1609/26386, ці Правила регулюють взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг. Ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та їх складових частин (систем) та на яких поширюються вимоги Технічного регламенту з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 липня 2013 року N 643 (далі - Технічний регламент).

Відповідно до розділу IV зазначених Правил, приймання КТЗ та його складових частин (систем) здійснюється у присутності власника чи його уповноваженого представника в такому порядку:

перегляд експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації і заявки замовника; перевірка технічного стану КТЗ, його складових частин (систем); огляд щодо зовнішніх пошкоджень і дефектів;

оформлення акта передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Пунктом 2 зазначеного розділу передбачено, що Акт передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту складається у двох примірниках. Обидва примірники мають однакову юридичну силу. Акт передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту підписується власником КТЗ, його складових частин (систем), а також особою, відповідальною за прийняття КТЗ, його складових частин (систем) до ремонту, скріплюється печаткою виконавця (за наявності).

Отже, при передачі двигуна від Позивача до Відповідача повинні були складені акти передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Розділом VII зазначених Правил передбачено, що Акт передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту складається у двох примірниках за формою, наведеною в додатку 3 до цих Правил.

Отже, при передачі двигуна від Відповідача до Позивача після проведення ремонту повинні були складені Акти передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 7 розділу VIII Правил, разом з претензією, пред'явленою на послуги з технічного обслуговування та (або) ремонту, має бути наданий документ (накладна, квитанція, платіжне доручення, наряд-замовлення, договір тощо), що підтверджує оплату замовником вартості послуг з технічного обслуговування та (або) ремонту, а також на якому є запис, що містить покази опломбованого лічильника пробігу на спідометрі (тахографі) КТЗ, дату надання послуг, підпис відповідальної особи виконавця, скріплений печаткою виконавця (за наявності).

Претензія, відповідно до розділу І Правил, це письмовий документ, що містить вимогу замовника до виконавця щодо невідповідності наданої послуги вимогам Технічного регламенту та (або) умовам договору.

Таким чином, у випадку проведення неякісного ремонту Позивач зобов'язаний був направити на адресу Відповідача у письмовому вигляді претензію.

Крім того, відповідно до ст. 9 закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, оскільки Позивач зазначає про здійснення господарських операцій щодо приймання та передачу двигуна в гарантійний ремонт, його повернення з гарантійного ремонту, виконання гарантійного ремонту двигуна, тощо, то вказані операції є вчиненими за наявності складених сторонами первинних документів, таких як акти прийняття-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не навів належних та допустимих письмових доказів наявності обставин, які мають бути їм доведені у цій справі, зокрема передачу та повернення двигуна № 067985 на підставі договору № 4 на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.16, зокрема:

- Передачу двигуна Відповідачу для проведення гарантійного ремонту в березні 2017

- Повернення двигуна Відповідачем з гарантійного ремонту в квітні 2017

- Передачу двигуна Відповідачу для проведення гарантійного ремонту в червні 2017

- Передачу двигуна Відповідачу для проведення гарантійного ремонту 11.08.17

Відповідач же під час розгляду справи вказував, що відповідно до договору № 4 на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.16 двигун № НОМЕР_2 протягом березня - серпня 2017 року від Позивача для проведення гарантійного ремонту не отримував та відповідно не повертав.

Також, Відповідач вказує, що на його адресу після 01 лютого 2017 року, тобто після повернення двигуна № 067985 Позивачу, від останнього не надходили будь-які претензії щодо проведення неякісного ремонту.

Крім того, суд встановив, що гарантійний талон, виданий Відповідачем на двигун № НОМЕР_2, який був наданий до матеріалів справи Позивачем, не містить будь-яких відміток Відповідача про проведення гарантійного ремонту.

Отже, обставина проведення Відповідачем неякісного ремонту, що могло було б бути свідченням неналежного виконання умов договору, є недоведеною, а відповідно й правові підстави для стягнення з Відповідача грошових коштів за проведення ремонту двигуна № 067985 у розмірі 41010,00 гривень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на законодавчі вимоги документального оформлення у письмовому вигляді приймання передачі складових частин КТЗ, зокрема двигуна, шляхом складання актів за формою встановленою зазначеними вище Правилами, а також претензій Позивача на адресу Відповідача про проведення неякісного ремонту, то заява свідка ОСОБА_4 А В., яка направлена до суду Позивачем не може бути єдиним доказом підтвердження таких обставин за умови відсутності будь-яких первинних документів, які могли б свідчити про передачу двигуна Відповідачу.

Стосовно показань свідка наданих в судовому засіданні, а також заяви цього свідка поданої позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, встановлено наступне, 1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Стосовно поданої заяви свідка, суд звертає увагу на наступне.

По-перше, ОСОБА_4 згідно його заяви працював у 2016 році з 16.04.16 по 07.11.16, у 2017 році з 26.04.17 по 30.11.17.

Обставини, які є предметом судового розгляду відбулися 29 грудня 2016 року - укладання договору та передача двигуна в ремонт, 30.01.17 - сплата рахунку № 6 від 23.01,17, та 01 лютого 2017 року - повернення двигуна Позивачу з ремонту.

Отже, події, які є предметом судового розгляду сталися за межами виконання ОСОБА_4 А В своїх трудових обов'язків у Позивача.

По-друге, в самій заяві свідка містяться розбіжності, зокрема спочатку (абз.6 арк. 1) ОСОБА_4 стверджує, що Відповідач винаймав автомобіль, яким перевозився двигун. Потім (абз. 3 арк. 2) ОСОБА_4 стверджує, що двигун перевозився власним транспортом Відповідача.

Фактично ж, замовником з перевезення двигуна був саме Позивач, оскільки він сплачував доставку двигуна з с. Довгеньке до м. Харкова у січні 2017 року, а також його повернення після ремонту з м. Харкова до с. Довгеньке, про що свідчить лист перевізника, копія якого додана Відповідачем до його заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, суд критично поставиться до заяви свідка, оскільки як вбачається з заяви ОСОБА_4 починаючи з 2016 року періодично перебував у трудових відносинах з СТОВ ЗЛАГОДА , а отже має особисту зацікавленість та залежність від роботодавця СТОВ ЗЛАГОДА .

Крім того, суд зазначає, що в судовому засіданні, свідок плутався в своїх поясненнях та не міг надати чітких відповідей на запитання щодо обставин спору, не зміг чітко відповісти чи один і той же двигун (№067985) передавався на ремонт та не зміг надати чіткої відповіді щодо звіряння серійного номеру двигуна при передачі-поверненні з гарантійного обслуговування, більш того, повідомив про те, що автомобіль Камаз реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить СТОВ Злагода та двигун з якого, як вказує Позивач, утримується Відповідачем, на даний час є в робочому стані та експлуатується Позивачем.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.2.1 договору №4 від 29.12.2016 року відповідальною особою з боку замовника (позивача у справі) по виконанню цього договору є ОСОБА_1

Будь-яких доказів наділення гр. ОСОБА_4 повноваженнями відповідальної особи у відповідності до п.2.1 позивачем до суду не надано.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заява свідка ОСОБА_4 є недостовірним і неналежним доказом у цій справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту передачі Відповідачу двигуна автомобіля КАМАЗ заводський № 067985 на гарантійний ремонт після 01.02.2017 року та факту утримання вказаного майна Відповідачем у себе, у зв'язку з чим, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Відповідача повернути спірний двигун.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 статті 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Зважаючи на вказані вище вказані обставини, та на те, що Позивачем не було доведено у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань та умов договору, а також проведення неякісного ремонту двигуна № 067985, в порушення умов договору правові підстави для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору №4 від 29.12.2016 також відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не підтверджуються наданими суду доказами, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог Позивачу відмовлено, судові витрати Позивача по сплаті судового збору покладаються на нього.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, для надання правничої допомоги між Відповідачем та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО ОЛЕКСІЯ ЦИГАНЕНКО укладено договір від 05 січня 2018 року. Вартість вказаної допомоги у цій справі визначено сторонами у розмірі 12 000 грн.

Відповідачем подано розрахунок витрат на правничу допомогу, згідно якого Відповідач фактично поніс витрат на 8000 грн.

Також, Відповідач надав суду копії платіжних доручень №341 від 09.01.2018 та № 359 від 24.01.2018 на суму 8000 грн.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 669 від 20.06.2001 на ім'я ОСОБА_3 та ордер на надання правової допомоги серії ХВ № 000010 від 05.01.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Технодвор» у господарському суді Харківської області області адвокатом ОСОБА_3

Адвокат ОСОБА_3 з'являвся в судові засідання по розгляду справи.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що 8000 грн., сплачені Відповідачем за правову допомогу є співмірними з урахуванням складності справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом послуг, а також ціною позову.

Заперечення щодо розміру витрат Відповідача, викладені в клопотанні Позивача суд вважає не обґрунтованими та суб'єктивним баченням представника Позивача щодо вартості виконаних послуг. Крім того, суд звертає увагу, що заява про стягнення судових витрат подана адвокатом саме від імені Відповідача, а не від адвоката особисто.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правничої допомоги, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату та який брав участь у судових засіданнях по даній справі, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та покладення їх на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з СІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗЛАГОДА 64371, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Довгеньке, вул. Борисова, 51 Код 31003834 п/р 26007455046454 в АТ ОТП Банк м. Київ МФО 300528, на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТЕХНОДВОР 61068, м. Харків, вул. Тарасівська, 17 к. 333 код 40945258 п/р № 26005541614 в АТ Райффайзенбанк Аваль МФО 380805, судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу ТОВ ТЕХНОДВОР у розмірі 8 000 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати судовий наказ.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення до Харківського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_5