Постанова

від 19.06.2018 по справі 922/4284/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа № 922/4284/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - Білоголовська Л.А., ордер ХВ № 000011 від 30.05.2018;

відповідача - Циганенко О.П., ордер ХВ № 000010 від 05.01.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - СТОВ "Злагода" (вх. № 731Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 20 березня 2018 року по справі № 922/4284/17

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодвор", м. Харків;

про розірвання договору капітального ремонту двигуна, зобов'язання повернути двигун та стягнення сплачених за ремонт коштів в сумі 41010,00 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року СТОВ "Злагода" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Технодвор", в якому просить: 1) розірвати договір на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 № 4, укладений між СТОВ "Злагода" та ТОВ "Технодвор"; 2) зобов'язати відповідача повернути двигун автомобіля КАМАЗ заводський № НОМЕР_1 з ремонту; 3) стягнути з відповідача на користь позивача 41010,00 грн, сплачених на підставі договору на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 № 4. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2018 у справі № 922/4284/17 (суддя Прохоров С.А.) у позові відмовлено повністю. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Повний текст зазначеного рішення складено 28.03.2018 та його копію 04.04.2018 отримано позивачем - СТОВ "Злагода", що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням № 6102224784308 (а.с. 178).

Позивач - СТОВ "Злагода" 17.04.2017, тобто в межах передбаченого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що неналежне виконання відповідачем робіт з капітального ремонту двигуна за договором від 29.12.2016 № 4 підтверджується відсутністю акту здачі приймання наданих послуг і робіт, оформленого при завершенні робіт у порядку, встановленому в п. 5.1 договору від 29.12.2016 № 4. Зазначає, що відповідно до умов договору від 29.12.2016 № 4 та Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 № 615, обов'язок щодо складання акту прийому-передачі двигуна на ремонт та з ремонту покладено на відповідача, проте судом першої інстанції не враховано, що саме з вини відповідача жодного такого акту не було складено під час передачі спірного двигуна від позивача до відповідача для ремонту та при поверненні двигуна після ремонту відповідача. Вважає лист перевізника - ФОП Кротченко О.В. неналежним доказом на підтвердження факту перевезення спірного двигуна автомобільним транспортом на ремонт, оскільки таким доказом відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, є товарно-транспортна накладна на перевезення вантажу. Посилається на відсутність жодного доказу на підтвердження неотримання відповідачем двигуна заводський № НОМЕР_1 для проведення гарантійного ремонту та про відсутність у нього спірного двигуна. Зазначає, що доказом передачі двигуна заводський № НОМЕР_1 відповідачу для проведення ремонту є заява свідка ОСОБА_4, який відповідно до п. 2.1 договору від 29.12.2016 № 4 є відповідальною особою по виконанню цього договору. Посилається на те, що ОСОБА_4 на момент передачі двигуна на ремонт та повернення його з ремонту 01.02.2017 не був у трудових відносинах з позивачем, з 14.12.2016 по 14.03.2017 проходив в СТОВ Злагода безкоштовне професійне стажування за професією Бригадир на дільницях основного виробництва відповідно до договору від 13.12.2016 № 2033/43270С/16 про професійне навчання безробітного у роботодавця, укладеного між Ізюмським міськрайонним центром зайнятості, ОСОБА_4 і СТОВ Злагода .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у справі у справі № 922/4284/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та встановлено відповідачу строк до 11.05.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання апелянту копії відзиву та доданих до нього документів.

На виконання зазначеної ухвали відповідач - ТОВ "Технодвор" 11.05.2018 за вх. № 3530 надало відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, а також просить судові витрати покласти на позивача, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в Харківському апеляційному господарському суді в сумі 4000,00 грн. Зазначає, що судом враховано приписи ч. 1 ст. 74, ст. 76 та ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, надані сторонами докази у всій їх сукупності досліджено всебічно, повно та об'єктивно та оцінено їх належним чином, висновки, зроблені судом, є обґрунтованими та відповідають обставинам справи. Зазначає про відсутність жодного доказу на підтвердження передачі замовником (позивачем) двигуна заводський № НОМЕР_1 на ремонт. Посилається на те, що відповідно до п. 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, оформлення товарно-транспортної накладної покладено саме на замовника (вантажовідправника).

14.05.2018 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Медуниці О.Є. у справі № 922/4284/17 проведено повторний автоматичний розподіл та визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

За приписами ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі у справі № 922/4284/17 призначено справу до розгляду на 31.05.2018 о 12:00 год.

В судовому засіданні 31.05.2018 оголошено перерву до 19.06.2018 о 10:30 год.

До початку судового засідання позивач - СТОВ "Злагода" 18.06.2018 за вх. № 4702 подав заяву про долучення до матеріалів справи облікових листів праці та виконаних робіт від 14.03.2017, 26.04.2017, 01.06.2017, 14.07.2017 та 08.08.2017, яку задоволено судом апеляційної інстанції.

Представник позивача - СТОВ "Злагода" в судовому засіданні 19.06.2018 підтримав апеляційну скаргу повністю.

Представник відповідача - ТОВ "Технодвор" в судовому засіданні 19.06.2018 підтримав у повному обсязі заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційні скарзі, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 29.12.2016 між СТОВ "Злагода" (замовником) ТОВ "Технодвор" (виконавцем) укладено договір на виконання капітального ремонту двигуна № 4, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надати замовнику послуги з ремонту двигуна автомобіля КАМАЗ заводський № НОМЕР_1, а замовник зобов'язався сплатити виконавцю вартість наданих послуг.

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору, послуги надаються Замовнику за умови обов'язкового пред'явлення ним: документа, що посвідчує особу Замовника (паспорт (посвідчення водія), посвідчення для фізичних осіб і довіреність для представників юридичних осіб); свідоцтва про реєстрацію техніки; документа, який підтверджує право Замовника на користування технікою, якщо він не є його власником.

Також у вказаному пункті договору сторони визначили, що Відповідальною особою з боку Замовника по виконанню цього договору є Сухар С.І., або особа, на яку видане доручення (довіреність) на одержання техніки, або яка управляє технікою або передала техніку в ремонт. Вказана відповідальна особа уповноважена: визначати та погоджувати вартість робіт та запчастин, що необхідні для капітального ремонту та термін проведення робіт; підписувати всі необхідні документи у т.ч. наряд-замовлення, дефектні відомості, Акт прийому-передачі техніки в ремонт та з ремонту; перевіряти якість наданих послуг і виконаних робіт. Надання додаткового погодження або дозволу з боку Замовника на здійснення вищевказаних дій відповідальною особою не передбачається.

Відповідно до п. 2.7 договору на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 № 4, строк виконання капітального ремонту двигуна встановлено 10 днів з моменту оплати Замовником вартості ремонтних робіт.

Умовами пп. 7.1, 7.3 договору від 29.12.2016 № 4 передбачено, що Виконавець гарантує відповідність ТЗ або його комплектуючих, які піддавалися технічному обслуговуванню і (або) ремонту, вимогам технічної документації і нормативним документам. Гарантійні зобов'язання Виконавця не розповсюджуються на комплектуючі, надані йому Замовником. Гарантійні зобов'язання Виконавця, зокрема щодо комплектуючих, встановлених на ТЗ, виконаних робіт (наданих послуг), початок гарантійного терміну і його тривалість встановлюється в гарантійному талоні або в акті наданих послуг/виконаних робіт.

У відповідності до п. 8.2 договору на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 № 4, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

З боку Замовника (СТОВ "Злагода") договір підписав директор Сухар С.І. та з боку Виконавця (ТОВ "Технодвор") договір підписав директор Кротченко Д.Є.

Порядок розрахунків за договором від 29.12.2016 № 4 сторони визначили в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору від 29.12.2016 № 4, вартість послуг і робіт, а також запасних частин, матеріалів визначається згідно прейскуранта цін на надані послуги, виконані роботи, що діють у Виконавця на момент надання послуг і виконання робіт.

У відповідності до п. 4.5 договору від 29.12.2016 № 4, зміна об'єму і вартості послуг, робіт узгоджується сторонами після розбирання і дефекації ТЗ. У разі потреби перевищити первинний об'єм і вартість робіт Виконавець зобов'язаний сповістити про це Замовника і прикласти розрахунок/докази, що обґрунтовує перевищення первинної договірної ціни. Замовник зобов'язаний протягом 3-х днів після отримання такого повідомлення погодити збільшення ціни цього договору або відмовитися від договору. З обопільної згоди сторін, зміна вартості послуг, робіт в межах 30% від первинної, додаткове узгодження не передбачається і оплачується Замовником після надання послуг.

Пунктом 4.8 зазначеного договору сторони визначили, що оплата послуг, робіт здійснюється в безготівковому порядку шляхом 100% передплати. Остаточний розрахунок за виконані послуги, роботи, матеріали, запасні частини, вартість яких визначена в акті наданих послуг, Замовник проводить впродовж 2-х днів з моменту повідомлення Виконавцем про закінчення послуг, робіт.

На виконання п. 4.8 договору від 29.12.2016 № 4 Замовником - СТОВ "Злагода" 30.01.2017 на підставі рахунку № 6 від 23.01.2017 сплачено 100% передплати в сумі 41010,00 грн за капітальний ремонт двигуна, що підтверджується банківською випискою по рахунку СТОВ "Злагода" за січень 2017 року (а.с. 21-22).

Сторони підтверджують виконання відповідачем ремонтних робіт двигуна та повернення двигуна з ремонту позивачеві 01.02.2017. Доказом цього сторони визначили копію паспорта на двигун та Гарантійний талон (т. 1 а.с. 23-24), оформлений згідно з пп. 7.1, 7.3 договору від 29.12.2016 № 4 на підтвердження гарантійних зобов'язань виконавця.

З вказаного Гарантійного талону вбачається, що станом на 31.01.2017 Дизель КАМАЗ № НОМЕР_1 цілком відповідає кресленням, технічним умовам і державним стандартам та визнаний годним до експлуатації, справність дизеля гарантовано протягом 12 місяців з дня відгрузки.

В матеріалах справи міститься лист від 29.01.2018 ФОП Кротченко Олени Вікторівни (т. 1 а.с. 112), яка підтверджує перевезення двигуна КАМАЗ заводський № НОМЕР_1 на замовлення СТОВ Злагода від 29.12.2016 за маршрутом з СТОВ Злагода (с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області) до ТОВ Технодвор (м. Харків) та на замовленням СТОВ Злагода від 01.02.2017 за маршрутом від ТОВ Технодвор (м. Харків) до СТОВ Злагода (с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області), а також оплату замовником - СТОВ Злагода рахунків за перевезення.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що вказаний лист перевізника в силу ст. 76 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом на підтвердження факту перевезення спірного двигуна в ремонт та з ремонту, оскільки жодна із сторін не заперечує, що двигун № НОМЕР_1 був переданий відповідачеві для проведення капітального ремонту та повернуто його позивачеві з ремонту 01.02.2017.

СТОВ "Злагода" в позовній заяві посилається на те, що двигун заводський № НОМЕР_1 та автомобіль КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2, з якого був знятий зазначений двигун, є його власністю. Зазначає, що після встановлення відремонтованого та повернутого з ремонту 01.02.2017 двигуна з'ясувалось, що двигун не працює, у зв'язку з чим у березні 2017 року СТОВ "Злагода" передало зазначений двигун ТОВ "Технодвор" на здійснення гарантійного ремонту. В квітні 2017 року ТОВ "Технодвор" повернуло СТОВ "Злагода" з гарантійного ремонту двигун, але в червні 2017 року двигун знову був направлений до ТОВ "Технодвор" через те, що він не працює. В подальшому ТОВ "Технодвор" повернуло власнику начебто відремонтований двигун, але 11.08.2017 СТОВ "Злагода" ще раз передало ТОВ "Технодвор" на ремонт вказаний двигун, оскільки він не працював. Як стверджує позивач, на теперішній час виконавець не повернув замовнику з ремонту двигун автомобіля КАМАЗ заводський № НОМЕР_1. Строк виконання робіт з гарантійного ремонту сплив ще 10.02.2017, але до цього часу двигун так і не відремонтовано.

Вказані обставини стали причиною для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 № 4, зобов'язання відповідача повернути двигун автомобіля КАМАЗ заводський № НОМЕР_1 з ремонту та стягнення з відповідача 41010,00 грн, сплачених на підставі договору на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 № 4.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2018 у справі № 922/4284/17 у позові відмовлено повністю.

Правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем регулюються укладеним між ними договором на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 № 4 та Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженими Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2014 № 615 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17.12.2014 за № 1609/26386. Зазначені правила регулюють взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів (КТЗ), їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг, та поширюються на суб'єктів господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та їх складових частин (систем) та на яких поширюються вимоги Технічного регламенту з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 № 643 (далі - Технічний регламент).

В пп. 1, 2 розділу IV зазначених Правил передбачено прийняття Виконавцем КТЗ та його складових частин (систем) в ремонт у присутності власника чи його уповноваженого представника, про що оформлюється Акт передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) для надання послуг технічного обслуговування та ремонту, який підписується власником КТЗ та особою, відповідальною за прийняття КТЗ, його складових частин (систем) до ремонту, його складових частин (систем), а також скріплюється печаткою виконавця (за наявності).

В п. 3.1.4 договору від 29.12.2016 № 4 сторони встановили, що виконавець зобов'язаний прийняти по Акту прийому-передачі і забезпечити відповідальне зберігання техніки (його складових) в період надання послуги і виконання робіт.

Таким чином, згідно з пп. 1, 2 розділу IV Правил від 28.11.2014 № 615 та п. 3.1.4 договору від 29.12.2016 № 4 виконавець - ТОВ "Технодвор", отримуючи в ремонт двигун автомобіля КАМАЗ заводський № НОМЕР_1, зобов'язаний був скласти Акт передавання-приймання двигуна в присутності власника - СТОВ "Злагода" чи уповноваженої ним особи на передачу двигуна в ремонт, а також особи, відповідальної за прийняття двигуна до ремонту, які повинні були підписати зазначений Акт.

До матеріалів справи сторони не надали жодного Акту передавання-приймання двигуна автомобіля КАМАЗ заводський № НОМЕР_1 в ремонт, оформленого та підписного сторонами у відповідності до вимог договору від 29.12.2016 № 4 та розділу ІV Правил від 28.11.2014 № 615.

Згідно з п. 1 розділу VII Правил від 28.11.2014 № 615, замовник приймає КТЗ, його складових частин (систем) після ремонту у присутності контролера якості, про що оформлюється Акт передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) після ремонту у двох примірниках за формою, наведеною в додатку 3 до цих Правил.

У відповідності до п. 8 розділу VII Правил від 28.11.2014 № 615, Виконавець після виконання робіт надає замовнику такі документи:

- рахунок-фактуру, наряд-замовлення, накладну, квитанцію тощо (окремо пов'язані з виконанням технічного обслуговування (крім гарантійного) та окремо пов'язані з виконанням ремонту);

- гарантійний талон (один примірник);

- додатки до експлуатаційної документації у випадках, зазначених у п. 7 розділу VІ цих Правил, а також п. 7 цього розділу;

- довідку-рахунок на складові частини, придбані й установлені виконавцем на КТЗ;

- довідку про колір (основний колір) КТЗ, якщо цей колір змінено під час ремонту;

- приймально-здавальний акт виконавця, який має право на випробування систем живлення КТЗ з газобалонного обладнання і виконав ці випробування.

У відповідності до п. 3.1.5 договору від 29.12.2016 № 4, Виконавець зобов'язаний повернути з ремонту техніку Замовнику по акту передачі-приймання техніки на підставі довіреності на отримання товарних матеріальних цінностей встановленого зразка зі зробленим записом: Техніка (марка), заводський № НОМЕР_1, з відповідального зберігання.

Пунктом 3.3.1 зазначеного договору передбачено, що Замовник зобов'язаний забрати техніку за актом приймання-передачі протягом двох календарних днів після отримання від Виконавця повідомлення про закінчення робіт.

Отже, згідно з пп. 1, 8 розділу VІІ Правил від 28.11.2014 № 615 та пп. 3.1.5, 3.3.1 договору від 29.12.2016 № 4 при отриманні з ремонту двигуна автомобіля КАМАЗ заводський № НОМЕР_1 власник - СТОВ "Злагода" мав скласти відповідний Акт передавання-приймання у присутності контролера якості виконавця - ТОВ "Технодвор".

Матеріали справи не містять жодного Акту передавання-приймання двигуна автомобіля КАМАЗ заводський № НОМЕР_1 з ремонту, оформленого у відповідності до вимог договору від 29.12.2016 № 4 та розділу VII Правил № 615 від 28.11.2014.

Разом з тим, як вже зазначалось раніше, сторони не заперечують виконання відповідачем ремонтних робіт двигуна по договору від 29.12.2016 № 4 та повернення двигуна з ремонту позивачеві 01.02.2017, що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви копією паспорта на двигун та Гарантійного талону (т. 1 а.с. 23-24), оформленого згідно з пп. 7.1, 7.3 договору від 29.12.2016 № 4 на підтвердження гарантійних зобов'язань виконавця.

Обов'язок виконавця гарантувати замовнику виконання передбачених договором послуг у повному обсязі визначено розділом VIII Правил № 615 від 28.11.2014.

У відповідності до п. 2 розділу VIII Правил № 615 від 28.11.2014, виконавець гарантує відповідність КТЗ, його складових частин (систем) у процесі технічного обслуговування та (або) ремонту вимогам технічної документації. У гарантійних зобов'язаннях виконавцем зазначаються його зобов'язання щодо складових частин та систем, установлених на КТЗ, зобов'язання щодо виконаних робіт, початок гарантійного строку і його тривалість.

Згідно з п. 4 зазначеного розділу Правил № 615 від 28.11.2014, початок гарантійного строку обчислюється з дня передачі замовнику КТЗ чи його складових частин (систем).

Відповідно до п. 5 зазначеного розділу Правил № 615 від 28.11.2014, гарантійний строк збільшується на час перебування КТЗ чи його складової частини в гарантійному ремонті або технічному обслуговуванні у виконавця. Зазначений час обчислюється від дня, коли замовник звернувся до виконавця з претензією.

Претензія, відповідно до розділу І Правил № 615 від 28.11.2014, це письмовий документ, що містить вимогу замовника до виконавця щодо невідповідності наданої послуги вимогам Технічного регламенту та (або) умовам договору.

Відповідно до п. 7 розділу VIII Правил, разом з претензією, пред'явленою на послуги з технічного обслуговування та (або) ремонту, має бути наданий документ (накладна, квитанція, платіжне доручення, наряд-замовлення, договір тощо), що підтверджує оплату замовником вартості послуг з технічного обслуговування та (або) ремонту, а також на якому є запис, що містить покази опломбованого лічильника пробігу на спідометрі (тахографі) КТЗ, дату надання послуг, підпис відповідальної особи виконавця, скріплений печаткою виконавця (за наявності).

В п. 3.3.1 договору від 29.12.2016 № 4 сторони визначили, що Замовник, приймаючи результати виконаного Виконавцем ремонту, зобов'язаний підписати Акт наданих послуг/виконаних робіт, провести остаточний розрахунок та за актом приймання-передачі забрати техніку, а при виявленні відступів від договору, що погіршують результати робіт, а також інших недоліків в роботі негайно заявити про це Виконавцю, склавши відповідний акт.

У разі неприбуття для підписання акту наданих послуг/виконаних робіт, не підписання Акту наданих послуг та неотримання техніки або його складових у визначений договором термін, Замовник відшкодовує Виконавцю вартість їх зберігання у розмірі 200,00 грн (ПДВ передбачено) за кожну добу.

У випадку порушення Замовником обов'язків, визначених п. 3.3.1 договору, вважається, що надані послуги та/або роботи Виконавця є прийнятими Замовником, Акт наданих послуг виконаних робіт є підписаним і по ним Замовник не має будь-яких претензій, а також підлягають оплаті відповідно до вимог цього договору (п. 3.3.4 Договору).

Пунктом 5.1 вказаного договору сторони передбачили, що при завершенні робіт Виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання наданих послуг і робіт, оформлений в установленому порядку; довідку-рахунок на номерні комплектуючі, придбані і встановлені Виконавцем на ТЗ.

Таким чином, у випадку проведення відповідачем неякісного ремонту позивач зобов'язаний був скласти Акт про недоліки в ремонті, повідомити про це відповідача, а також направити на його адресу письму претензію.

Доказів складення позивачем Акту про недоліки в ремонті та звернення до відповідача з претензією щодо проведення неякісного ремонту у відповідності до пп. 3.3.1, 3.3.4 договору позивачем не надано.

Отже, зважаючи на п. 3.3.4 договору від 29.12.2016 № 4, надані відповідачем послуги щодо капітального ремонту двигуна № НОМЕР_1 вважаються прийнятими Замовником, по ним Замовник не має будь-яких претензій, а тому вони підлягають оплаті відповідно до вимог цього договору.

За таких обставин, посилання позивача на відсутність акту здачі-приймання наданих послуг і робіт та невиконання відповідачем робіт з капітального ремонту двигуна заводський № НОМЕР_1 за договором від 29.12.2016 № 4 не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів за проведення ремонту двигуна № НОМЕР_1 в сумі 41010,00 грн, тому апеляційна скарга позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Позивач не довів передачу відповідачу двигуна заводський № НОМЕР_1 для проведення гарантійного ремонту після повернення його власнику 01.02.2017, жодного Акту передавання-приймання зазначеного двигуна в гарантійний ремонт у відповідності до вимог договору від 29.12.2016 № 4 та розділу ІV Правил від 28.11.2014 № 615 не надав.

В Гарантійному талоні на двигун Дизель КАМАЗ № НОМЕР_1, заповненому відповідачем у відповідності до п. 2 розділу VIII Правил № 615 від 28.11.2014 (а.с. 24) не міститься будь-яких відміток про проведення гарантійного ремонту протягом визначеного в цьому талоні 12-тимісячного гарантійного строку.

Інших доказів про жодну передачу двигуна № НОМЕР_1 відповідачу на гарантійний ремонт протягом визначеного в Гарантійному талоні 12-тимісячного гарантійного строку (з 01.02.2017 по 01.02.2018) та його повернення з гарантійного ремонту позивачем не надано.

Стосовно заяви свідка ОСОБА_4 (а.с. 79), наданої позивачем в якості доказу на підтвердження передачі спірного двигуна в гарантійний ремонт відповідачу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

За приписами ч. 2 зазначеної статті, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Частиною 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України визначено право суду за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Як вбачається з заяви свідка, ОСОБА_4 працював у позивача - СТОВ Злагода бригадиром тракторної бригади на умовах строкового трудового договору у період з 16.04.2016 по 07.11.2016 та у період з 26.04.2017 по 30.11.2017.

Предметом розгляду у даній справі є обставини, що відбулися у інший період, починаючи з 29 грудня 2016 року - моменту укладання договору та передача двигуна в ремонт.

Відповідно до п. 2.1 договору від 29.12.2016 № 4, відповідальною особою з боку замовника (позивача у справі) по виконанню цього договору є Сухар С.І.

Будь-яких доказів наділення гр. ОСОБА_4 повноваженнями відповідальної особи у відповідності до п. 2.1 позивачем до суду не надано.

З 14.12.2016 по 14.03.2017 ОСОБА_4 проходив в СТОВ Злагода безкоштовне професійне стажування за професією Бригадир на дільницях основного виробництва відповідно до договору від 13.12.2016 № 2033/43270С/16 про професійне навчання безробітного у роботодавця, укладеного між Ізюмським міськрайонним центром зайнятості, ОСОБА_4 і СТОВ Злагода (т. 1 а.с. 212-215, 216, 217).

Тобто на час передачі двигуна на ремонт та повернення його з ремонту 01.02.2017 ОСОБА_4 не був у трудових відносинах з позивачем, а тому не міг бути уповноваженою особою від позивача - СТОВ Злагода на передачу спірного двигуна на ремонт.

Крім того, у змісті вказаної заяви свідка ОСОБА_4 містяться істотні розбіжності.

Так, спочатку (арк. 1 абз. 6 заяви свідка) ОСОБА_4 стверджує, що Відповідач винаймав автомобіль, яким перевозився двигун.

Проте матеріалами справи таке твердження свідка на підтверджено, оскільки в матеріалах справі відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення спірного двигуна автомобільним транспортом, які відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, є первинними документами на підтвердження факту перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Пізніше в своїй заяві (абз. 3 арк. 2 заяви свідка) ОСОБА_4 стверджує, що двигун перевозився власним транспортом Відповідача.

Але, фактично замовником з перевезення двигуна був саме позивач, оскільки він сплачував доставку двигуна з с. Довгеньке до м. Харкова у січні 2017 року, а також його повернення після ремонту з м. Харкова до с. Довгеньке, що підтверджується листом перевізника - ФОП Кротченко О.В. від 29.01.2018 (т. 1 а.с. 112).

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджує представник відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, свідок під час надання пояснень в судовому засіданні в суді першої інстанції плутався в своїх поясненнях та не міг надати чітких відповідей на запитання щодо обставин спору, не зміг чітко відповісти чи один і той же двигун (№ НОМЕР_1) передавався на ремонт та не зміг надати чіткої відповіді щодо звіряння серійного номеру двигуна при передачі-поверненні з гарантійного обслуговування, більш того, повідомив про те, що автомобіль КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить СТОВ "Злагода" та двигун з якого, як вказує Позивач, утримується Відповідачем, на даний час є в робочому стані та експлуатується Позивачем.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що одна лише заява свідка ОСОБА_4 за відсутності жодного письмового документу на підтвердження обставин, які б могли свідчити про обставини, викладені в цій заяві, зокрема, неодноразові передачі спірного двигуна відповідачу в гарантійний ремонт після повернення його позивачу з капітального ремонту (01.02.2017) та про повернення цього двигуна з гарантійного ремонту, не може бути визнана достовірним і належним доказом факту передачі відповідачу двигуна автомобіля КАМАЗ заводський № НОМЕР_1 на гарантійний ремонт після 01.02.2017 та факту утримання вказаного майна відповідачем.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу спірний двигун.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно здійснено перевірку та досліджено докази, подані позивачем та відповідачем та наявні в матеріалах справи в усій їх сукупності, та надано їм правомірну юридичну оцінку.

Враховуючи вищезазначене посилання позивача в апеляційній скарзі на неподання відповідачем доказів на підтвердження того, що він не отримував двигун для проведення гарантійного ремонту та про відсутність у нього спірного двигуна, є безпідставними та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Позивачем не доведено істотне порушення відповідачем умов договору на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 № 4 щодо здійснення якісного ремонту двигуна № НОМЕР_1, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання вказаного договору.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що місцевий господарський суд, ухвалив рішення з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Заявлене відповідачем - ТОВ "Технодвор" у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу в Харківському апеляційному господарському суді в сумі 4000,00 грн задоволенню не підлягає, оскільки на момент прийняття даної постанови судом апеляційної інстанції заявником не надано Акту про надання правничої допомоги у відповідності до п. 4.2 Договору про надання правничої допомоги від 05.01.2018 на підтвердження наданих послуг.

Керуючись ст.ст. 233, 240, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - СТОВ "Злагода" на рішення Господарського суду Харківської області від 20 березня 2018 року по справі № 922/4284/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20 березня 2018 року по справі № 922/4284/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 25.06.2018.

Постанова може бути оскаржена в порядку ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.