Постанова

від 27.03.2018 по справі 922/4616/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2018 р. Справа № 922/4616/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В. , суддя Фоміна В. О.

за участі секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.

за участі учасників справи:

апелянта - Коробки І.С. (довіреність №6892/8/20-30-10-18 від 19.12.2017),

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Центральної ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області вх. №3869 Х/2 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі № 922/4616/16 (ухвалене суддею Швидкіним А.О. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтопродукти", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтопродукти", м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі ст.ст.11, 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2017 затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Торговий Дім "Нафтопродукти" (код ЄДРПОУ 37068216, зареєстроване за адресою: 61000, м. Харків, вул. Шатилівська, буд. 1). Визнано вимоги кредиторів, що були не задоволені за недостатністю майна банкрута ТОВ "Торговий Дім "Нафтопродукти", погашеними. Провадження у справі припинено. Зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Центральна ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі.

Скарга обґрунтована тим, що Центральною ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області здійснено аналіз діяльності ТОВ Провід Групп на предмет взаємовідносин за укладеним з боржником договором відступлення права вимоги на суму 539000,00 грн. За результатом не встановлено взаємовідносин вказаного кредитора з боржником - ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти", тобто, на думку скаржника, мало місце фіктивне відображення кредиторської заборгованості.

Як зазначає скаржник, зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом кредиторських вимог лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом. Також судом не враховано факту відсутності документів, що свідчать про ведення кредитором - ТОВ Провід Групп претензійно-позовної роботи з метою стягнення суми заборгованості за укладеним договором відступлення права вимоги, оскільки відсутні судові рішення про стягнення заборгованості, виконавчі провадження, що ставить під сумнів реальність та достовірність кредиторської заборгованості, яка на думку скаржника, є штучною

Крім того, як зазначає скаржник, не було надано жодних доказів, які б свідчили, що ліквідатором проводилась претензійно-позовна робота, яка направлена на стягнення дебіторської заборгованості.

27.03.2018 до суду від скаржника надійшло клопотання (вх.№2534), в якому Центральна ОДПІ м.Харкова повідомляє, що відповідно до ідентифікаційних даних ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" з 13.05.2010 перебувало на обліку в Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області. За попереднім місцем обліку за підприємством рахувалося 16 об'єктів оподаткування. В ході ліквідаційної процедури ліквідатором не виконувалися належним чином свої обов'язки щодо розшуку майна боржника враховуючи відомості щодо зазначених об'єктів оподаткування.

Представник заявника апеляційної скарги у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Інші учасники справи про банкрутство у судове засідання не з'явились, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи ухвалою суду від 01.03.2018.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В грудні 2016 року ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2016 прийнято заяву ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти".

Постановою Господарського суду Харківської області від 08.02.2017 визнано ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором боржника Бакрадзе Катерину Андріївну, яку зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру та інші дії, передбачені Законом про банкрутство.

09.02.2017 на офіційному сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.05.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти". Визначено, що витрати кредиторів зі сплати судового збору за подання заяв з грошовими вимогами до боржника задовольняються відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у першу чергу.

Визначено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу, зокрема:

- ТОВ "Провід Групп" у розмірі 539 000,00 грн;

- Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на суму 1800,00 грн.

16.08.2017 Господарським судом Харківської області винесено оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 4-1 ГПК України (в редакції чинній станом на момент прийняття ухвали) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Приписами частин 1, 2 статті 95 "Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником" Закону про банкрутство встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню тощо. Про час та місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу за своєю правовою природою є судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, зокрема, наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури у відповідності до вимог Закону, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство від 25.01.2017 та постанова місцевого господарського суду від 08.02.2017 у даній справі не були предметом оскарження.

В апеляційній скарзі заявник просить припинити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти", посилаючись на порушення боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати правову оцінку здійсненому провадженню, починаючи з порушення провадження у справі.

Спрощена процедура банкрутства, що передбачена статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідне правило передбачено частиною 3 статті 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із наданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою , що порушується в порядку норм зазначеної статті.

Необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є надання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою .

В свою чергу, встановлення судом обставин недотримання необхідних передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону може бути підставою для припинення незаконно порушеного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами , в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з частиною 1 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Відповідно до частин 3, 4 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти", код ЄДРПОУ 37068216, зареєстроване як юридична особа 12.05.2010 в м. Луцьку (в подальшому відбулась зміна місцезнаходження юридичної особи, яке визначено за адресою: м. Харків, вул.Шатилівська, 1).

16.08.2016 загальними зборами учасників ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти": компанія Бікслі Інвестментс Лімітед, компанія Далефорд Ессетс ЛТД., компанія Кріспекс Інк., компанія Хіллфорд Сервісез ЛТД., компанія Шрівпорт Холдінгз Інк, за участі єдиного представника від усіх засновників- ОСОБА_3, прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" у зв'язку з ліквідацією, призначено ліквідатором Бакрадзе Катерину Андріївну, доручено ліквідатору проведення всіх ліквідаційних заходів ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" відповідно до чинного законодавства.

На виконання вказаних вимог ліквідатором 17.08.2016 передано державному реєстратору документи, необхідні для внесення в Єдиний державний реєстр запису про рішення щодо припинення юридичної особи та внесено запис про припинення юридичної особи.

17.08.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи - ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти", а також зазначено строк для пред'явлення вимог кредиторів - до 17.10.2016.

Ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно зі статтею 95 Закону про банкрутство, є неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства. При цьому приписи Закону щодо безспірності грошових вимог та строку їх невиконання (які визначають ознаки неплатоспроможності боржника) на такі правовідносини не поширюються.

Згідно з наведеною нормою закону ініціювання боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини.

Отже, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави зробити висновок, що юридична особа у своїй заяві до господарського суду про порушення відносно неї провадження у справі про банкрутство повинна навести обставини неспроможності боржника виконати підтверджені у встановленому порядку документами грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також - обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними документами.

З матеріалів справи вбачається, що з заявами про визнання кредиторських вимог звернулось лише ТОВ "Провід групп", вимоги якого в розмірі 539000,00 грн виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.10.2015 (т.1 а.с.33-37).

Як встановлено колегією суддів, зміст договору про відступлення права вимоги від 15.10.2015 передбачає одночасне виникнення права на звернення ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" (нового позикодавця за договором про надання фінансової допомоги від 30.06.2014) до ТОВ "Компанія Аміна-Лтд" з вимогою щодо сплати 500000,00 грн, а також кореспондуючого обов'язку ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" щодо сплати ТОВ "Провід Групп" (первісному позикодавцю) коштів у розмірі 490000,00 грн, які по суті стали основною підставою для звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

До заяви про порушення справи про банкрутство надано акт прийому-передачі документів до договору про відступлення права вимоги від 15.10.2015, відповідно до якого ТОВ "Провід Групп" передало ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" наступні документи: договір про надання поворотної фінансової допомоги від 30.06.2014, акт звірки взаєморозрахунків за вищевказаним договором, приходний касовий ордер, інші документи щодо виконання вищевказаного договору (т.1 а.с. 37). В свою чергу, заявником зазначених в акті документів до заяви про порушення справи про банкрутство надано не було.

До матеріалів справи 18.05.2017 заявником було надано копію договору про надання поворотної фінансової допомоги від 30.06.2014, інших, зазначених в акті від 15.10.2015 документів, також надано не було (а.с.142-147 т.1).

Місцевим господарським судом не з'ясовано наявність правовідносин з надання фінансової допомоги за договором від 30.06.2014.

Так, відповідно до п. 2.3 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 30.06.2014 № 2016вп/77 перерахування коштів позикодавцем здійснюється в готівковій формі та/або в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника протягом 30 банківських днів з дня підписання цього договору (т.1 а.с. 146-147).

Матеріали справи не містять доказів отримання від керівника ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" або іншої посадової особи первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких ліквідатор ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" мав би можливість встановити наявність або відсутність заборгованості та її розмір перед вказаною особою, первинних документів, якими підтверджується факт перерахування коштів позичальнику на виконання укладеного договору, на підставі яких має бути підтверджено реальне існування визнаної боржником заборгованості.

На думку колегії суддів, вказані обставини є суттєвими для визначення наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання інших зобов'язань.

Також, до кредиторів, вимоги яких визнані самим боржником, було віднесено Центральну ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, розмір грошового зобов'язання перед якою становив 1800,00 грн (т.1 а.с. 32).

Приписами ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти", оформленим протоколом від 16.08.2016, зобов'язано ліквідатора вжити всіх заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та заходи, спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна товариства, що знаходиться у третіх осіб (т.1 а.с. 11-12).

Ліквідатором боржника подано до матеріалів справи акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами від 26.10.2016, у якому зазначено, що дебітором боржника є ТОВ "Компанія АМІНА-ЛТД" з розміром заборгованості у сумі 500000 грн. (т.1 а.с.51 на звороті).

В заяві про порушення справи про банкрутство, як на підставу виникнення кредиторської заборгованості ліквідатор посилався на наявність у ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" перед ТОВ "Провід Груп" заборгованості у розмірі 539000,00 грн за укладеним 15.10.2015 між ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" та ТОВ "Провід Груп" договором про відступлення права вимоги в розмірі 500000,00 грн, у відповідності до умов якого, ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти", як новий позикодавець, набув право вимоги до ТОВ "Компанії Аміна-ЛТД" за укладеним 30.06.2014 між ТОВ "Провід Груп" та Компанією Аміна-ЛТД договором поворотної фінансової допомоги від 30.06.2014 в розмірі 490000,00 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що з 15.10.2015 ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти", як новий позикодавець, набув право вимоги до ТОВ "Компанії Аміна - ЛТД" за укладеним договором відступлення права вимоги.

За поясненнями, наведеними в заяві про порушення справи про банкрутство, дебіторську заборгованість ТОВ "Компанії Аміна - ЛТД" в розмірі 500000,00 грн за укладеним договором відступлення права вимоги від 15.10.2015 ліквідатору вжитими заходами стягнути не вдалось.

Водночас, окрім вказаних пояснень, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що ліквідатором проводилась претензійно-позовна робота, направлена на стягнення з ТОВ "Компанії Аміна -ЛТД" дебіторської заборгованості в розмірі 500000,00 грн за договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015, не зважаючи на те, що дебіторська заборгованість ТОВ "Компанії Аміна - ЛТД" становить 500000,00 грн та в значній частині покриває розмір кредиторської заборгованості перед ТОВ "Провід Груп" та Центральною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Згідно із частинами 3, 4 статті 111 ЦК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо було б встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зпівставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку, виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення, виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.

Пунктом 6 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 N 879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за N 1365/26142, встановлено, що суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов'язання (непередбачені активи та зобов'язання) підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.

Вищезазначене Положення встановлює, що інвентаризація активів та зобов'язань включає в себе інвентаризацію основних засобів, матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, готівки, грошових коштів та їх еквівалентів, бланків документів суворої звітності, дебіторської та кредиторської заборгованості, витрат і доходів майбутніх періодів.

Відповідно до п.1 розділу ІІ вищезазначеного Положення для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. До складу робочих інвентаризаційних комісій включаються представники апарату управління, бухгалтерської служби та досвідчені працівники підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

26.10.2016 ліквідатором Бакрадзе К.А. видано наказ про проведення інвентаризації, у якому зазначено: провести повну інвентаризацію активів та зобов'язань товариства з перевіркою їх фактичної наявності станом на 26.10.2016 та обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів; інвентаризацію провести в присутності матеріально відповідальної особи; встановлено інвентаризаційній комісії в п'ятиденний строк після закінчення інвентаризації розглянути її результати та передати її результати на затвердження керівнику підприємства (т.1, а.с.40).

Ліквідатором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство надані інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 26.10.2016р., який не містить жодної інформації, зокрема, про наявність чи відсутність у товариства товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку та по факту (т.1 а.с.46).

Також до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" ліквідатором надані акти інвентаризації наявності грошових коштів, які знаходяться в касі підприємства та на розрахункових рахунках, та розрахунків з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами і кредиторами, які складені 26.10.2016 без участі матеріально відповідальної особи, одноособово Бакрадзе К.А. (т.1 а.с.48, 51).

Відповідно до п. 5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення та отримання від керівника ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" Лози О.Г. будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності та інших документів, необхідних для проведення інвентаризації.

Колегія суддів зазначає, що завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.

В свою чергу, ліквідатором на підтвердження вчинення дій щодо виявлення майна боржника надано роздруківки з електронних ресурсів мережі Інтернет: Реєстру цивільних повітряних суден України, Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення, Державного реєстру патентів України на корисні моделі, Держархбудінспекції, Державного реєстру патентів України на виноходи, Державного реєстру патентів України на промислові зразки, Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, Державного реєстру України топографій інтегральних мікросхем, Регістрової книги суден 2016 року.

Однак, колегія суддів зазначає, що вищезазначені документи не були надані ліквідатором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, а відповідно до листа ліквідатора ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" Бакрадзе К.А. (вх.№4308 від 08.02.2017) було надано на вимогу суду. Крім того, вони не засвідчені з боку заявника належним чином, з огляду на що не можуть бути визнані судом в якості належних доказів у справі (а.с. 68-93 т.1).

Наявними матеріалами справи документами також не підтверджується звернення ліквідатора в досудовій ліквідаційній процедурі до органів державної реєстрації для отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, невід'ємною складовою частиною якого є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек, Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо банкрута, як і відсутні відповіді державних органів з зазначених питань.

Крім того, зі Статуту ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" вбачається, що товариство первісно було зареєстровано Виконавчим комітетом Луцької міської ради номер запису №1 198 102 0000 005558 (т.1 а.с.14-28), 06.06.2016 було здійснено зміну місцезнаходження товариства, а саме: перереєстровано у Харківську область, м.Харків, а 16.08.2016 загальними зборами прийнято рішення про ліквідацію. Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення до органів фіскальної служби та інших державних органів за місцем первинної реєстрації з метою отримання інформації щодо діяльності товариства та наявності у нього матеріальних та нематеріальних активів за місцем первинної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності .

Враховуючи викладене, наявні в матеріалах справи інвентаризаційні описи та акти інвентаризації, складені ліквідатором Бакрадзе К.А. за відсутності доказів отримання та дослідження первинних документів ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" від керівника товариства, не свідчать про здійснення ліквідатором боржника належної та повної інвентаризації активів та зобов'язань боржника, а її проведення здійснено в порушення вимог чинного законодавства.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо було б встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Відповідно до частини 7 статті 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з частиною 10 статті 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази подання до органів фіскальної служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування звітів за останній звітний період та доказів проведення контролюючим органом позапланової перевірки, що свідчить про порушення вимог статті 111 ЦК України.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду . Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.8 ст.111 ЦК України).

Частиною 11 статті 111 ЦК України встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника, відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ліквідатором ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" не надано проміжного ліквідаційного балансу, а надано лише фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2016 , який поданий до органів статистики 10.11.2016, та не відповідає вимогам частини 8 статті 111 ЦК України (т.1 а.с.44).

При порушенні провадження у справі та винесенні постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен встановити активи і пасиви боржника, їх наявність або відсутність, розмір та безспірність вимог кредитора.

Враховуючи відсутність проміжного ліквідаційного балансу, доказів належного проведення інвентаризації всіх активів та зобов'язань боржника, виконання ліквідатором рішення загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти", суд апеляційної інстанції вважає, що ліквідатором вчинені не всі дії, визначені нормами чинного законодавства, необхідні для порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про подання ліквідатором ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" проміжного ліквідаційного балансу до податкових органів.

На підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" прийнято рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу товариства від 10.11.2016р. (т.1 а.с. 9).

Також судом першої інстанції при порушенні справи про банкрутство не було з'ясовано якими належними та допустимими доказами підтверджується закриття боржником всіх рахунків в банках , оскільки докази звернення ліквідатора боржника до ДПІ для отримання довідки з переліком всіх відкритих рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття до заяви про порушення провадження у справі не додано.

В листі Головного управління ДФС у Харківській області від 03.11.2016 зазначено інформацію щодо 6 відкритих банківських рахунків ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" (а.с.73, т.1). Проте, колегія суддів зазначає, що докази закриття зазначених в листі ДФС рахунків було надано ліквідатором лише до звіту ліквідатора 01.08.2017 (а.с. 2-8 т.2).

До заяви про порушення провадження у справі було надано лише одну довідку ПАТ КБ Приватбанк від 16.11.2016 про залишок коштів на рахунку №26004057004791 в сумі нуль гривень (а.с.42 т.1).

За відсутності доказів про наявність всіх відкритих рахунків або їх відсутність, руху коштів на них, залишку коштів на рахунках ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" на дату прийняття рішення про припинення діяльності боржника неможливо дійти до висновку про обґрунтоване співвідношення активу та пасиву за даними проміжного ліквідаційного балансу боржника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за відсутності доказів дотримання вимог Цивільного кодексу України щодо ліквідації товариства, зокрема: вжиття всіх необхідних заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, у тому числі за місцем попередньої реєстрації, подання до податкових органів звітів товариства за останній звітний період, складання проміжного ліквідаційного балансу, на підставі якого можна з'ясувати питання про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, відсутні правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 3 статті 11 Закону про банкрутство визначено перелік документів, які надаються до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що документи, які підтверджують дотримання ліквідаційною комісією (ліквідатором) всіх вимог ЦК України, ГК України щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не можуть бути надані суду після порушення справи, а тим більше після визнання боржника банкрутом , оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

З матеріалів, доданих до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, вбачається, що ліквідатором боржника, як на момент звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, так і на момент прийняття оскаржуваної ухвали не надано проміжного ліквідаційного балансу, доказів звернення та отримання від керівника ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності та інших документів, необхідних для проведення інвентаризації, доказів вжиття заходів щодо виявлення майна боржника за місцем попередньої реєстрації товариства, переліку майна, в т.ч., що перебуває у заставі або є обтяженим, тощо.

Заява про порушення провадження у праві про банкрутство подана в порушення приписів статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При винесенні вказаної ухвали судом першої інстанції не надано оцінки наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками ст. 95 Закону про банкрутство шляхом перевірки дотримання заявником всіх необхідних передумов для звернення до суду, передбачених ст.ст.105, 110, 111 ЦК України, а також активам та пасивам боржника, без чого неможливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в порушення вимог Закону про банкрутство, ліквідатором ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" саме при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат , пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Суд першої інстанції не врахував, що відсутність у боржника активу, достатнього для покриття судових витрат, саме на момент звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство, в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Також, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять копію наказу №01/005 від 01.10.2016 щодо використання факсиміле, відповідно до якого для правильності застосування і використання печатки - факсиміле з відображення підпису ліквідатора Бакрадзе Катерини Андріївни та з метою належного проведення ліквідаційної процедури підприємства затверджено факсиміле з відображення підпису ліквідатора Бакрадзе Катерини Андріївни. Використання факсиміле з відображенням підпису ліквідатора Бакрадзе Катерини Андріївни надано на: особисто ліквідатора підприємства Бакрадзе К.А. або на уповноважених осіб, що можуть діяти в інтересах підприємства на підставі наданих повноважень. Дозволено використання факсиміле при підписанні різноманітних запитів, заяв, довіреностей, інших документів, в усіх органах влади та управління, інших установах та організаціях, незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності, у тому числі в усіх без винятку судових установах . Наказано періодично здійснювати вибіркову перевірку видаваних підприємством документів на предмет правильності застосування факсиміле ліквідатора. Контроль виконання залишено за Бакрадзе К.А. (а.с.29, том 1).

Колегія суддів зазначає, що факсиміле - це лише печатка за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису уповноваженої особи. Основною відмінністю факсиміле від власноручного підпису є відсутність можливості стверджувати, що у відповідному документі виражена воля особи, чий підпис відтворено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує, що в порушення вимог діючого законодавства, ліквідатором уповноважено використовувати факсиміле з її особистим підписом інших осіб, що взагалі ставить під сумнів здійснення ліквідаційної процедури особисто нею, а не іншими невстановленими особами.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справ, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст.91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Колегія суддів зазначає, що жодного разу ліквідатор Бакрадзе К.А. у судові засідання під час розгляду справи як у суді першої, так і апеляційної інстанцій не з'являлася.

Враховуючи зазначені обставини, а також наявність у суду обґрунтованих сумнівів щодо обставин підписання документів, копії яких додано до матеріалів справи, відсутні підстави та докази того, що саме Бакрадзе К.А. особисто здійснювала ліквідаційну процедуру у даній справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до листа Центральної ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області від 15.06.2017 №8461/10/20-30-07-02-39 відповідно до даних інформаційної системи Податковий блок підсистеми Облік платежів станом на 13.06.2017 в інтегрованих картках платника ТОВ "Торговий дім "Нафтопродукти" обліковуються сальдо розрахунків з бюджетом:

- по податку на прибуток приватних підприємств - переплата в сумі 128 720,59 грн;

- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - переплата в сумі 1 096,99 грн;

- єдиному внеску, нарахованому робітникам на суми заробітної плати, винагород за договором ЦПХ, доплата по тимчасовій непрацездатності - переплата в сумі 798,60 грн (а.с.151 т.1).

Однак, ліквідатором боржника не вчинено дій щодо повернення надмірно сплачених платежів. Вказані відомості в сукупності свідчать про відсутність доказів, спрямованих на стягнення дебіторської заборгованості, встановлення її розміру та погашення вимог кредиторів.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та не надав зазначеним обставинам жодної оцінки.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції без належного дослідження всіх обставин справи, повної та всебічної перевірки зібраних по справі доказів безпідставно порушив провадження по справі, визнав боржника банкрутом та затвердив звіт ліквідатора.

Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, апеляційна скарга Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі № 922/4616/16 підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі слід закрити відповідно п. 2 ч.1 статті 231 ГПК України, статті 83 Закону про банкрутство.

Керуючись, ст.ст. 231, 269, 270, п.4 ч.1 ст.275, ч.1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центральної ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі № 922/4616/16 скасувати.

Провадження у справі №922/4616/16 закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 02.04.2018.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Фоміна В. О.