Рішення

від 27.03.2018 по справі 441/1896/17

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1896/17 2/441/204/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сорока М.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у судовому засіданні в місті Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Городоцької РДА про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відділу освіти Городоцької РДА про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, в позовній заяві вказує, що на підставі наказу відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області №487 від 10.09.2013 року він був прийнятий на роботу та призначений на посаду директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи. В зв'язку з призовом на військову службу військовозобов'язаних згідно Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , та Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", 16.09.2016 року з ним було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та зараховано до списків особового складу військової частини №А2900.

У зв'язку з прийняттям його на військову службу за контрактом, видано наказ № 634 від 29.09.2016 року про його звільнення за п. 3 ст. 36, 44 КЗпП України з 16.09.2016 року, з яким його ознайомлено 21.11.2017р. Вважає, що дії відповідача щодо його звільнення з роботи є незаконними, просить поновити його на раніше займаній посаді та стягнути середній заробіток з дня звільнення до дня поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України , суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Представник відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, позов заперечує, мотивуючи тим, що гарантії, зазначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП України, стосуються лише громадян призваних на військову службу до закінчення особливого періоду або під час мобілізації, позивач добровільно уклав контракт про проходження військової служби, коли мобілізація скінчилася (а.с.32-34)

Позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, вказав, що вважає, що дані дії відповідача щодо його звільнення з роботи є незаконними, оскільки звернувся до роботодавця про поновлення його на роботі, однак отримав відповідь від керівника відділу освіти Городоцької райдержадміністації ОСОБА_2 від 21.11.2017р. за вих. №1419/01-14 про відмову у поновленні на посаді директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи. Саме з такої відповіді дізнався, що його було звільнено, а не увільнено від виконання обовязків. Єдиною причиною його увільнення була саме військова служба, тобто в силу закону його мають увільнити, а не звільнити. Вказує, що був звільнений під час особливого періоду, оскільки підставою закінчення такого має бути указ Президента України про демобілізацію, натомість такого указу прийнято не було.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 263,264 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, як розподілити між сторонами судові витрати, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами трудового законодавства, а саме Кодексом законів про працю України.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (далі Постанова № 9 від 06.11.1992 року) розяснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом директора №487 від 10.09.2013 року був прийнятий на роботу та призначений на посаду директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7-8 )

Наказом керівника відділу освіти Городоцької районнох державної адміністрації № 634 від 29.09.2016 року ОСОБА_1 звільнено за п. 3 ст. 36, ст. 44 КЗпП України з 16.09.2016 року у зв'язку з призовом на військову службу. (а.с. 9 )

Відповідно п. 3 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову службу), крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до ч.3, 4 ст. 119 цього Кодексу.

Міністерством Оборони України з позивачем укладено контракт про проходження військової служби у Зборойних Силах України відповідно до якого ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання проходити військову службу в Збройних силах України протягом строку контракту - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. (а.с. 15 )

Згідно копії військового квитка серії СО №139274 від 12.09.2016р. ОСОБА_1 військову присягу прийняв 01.10.2016р. у в/ч А2900, та якому присвоєно військове звання молодший сержант (а.с.12-14)

Відповідно довідки від 01.11.2017р. №1309 (а.с.15) молодший сержант ОСОБА_1, перебуває на військовій службі у військовій частині А 0284 м. Львів.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України ( в редакції станом 12.06. 2016 року) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

З диспозиції даної статті вбачається, що за працівниками прийнятими на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Таким чином, суд вважає, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, а тому він не підлягає звільненню, а увільняється від роботи (звільняються від виконання посадових обовязків) відповідно до статті 119 КЗпП України. При цьому за ним зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обовязок і військову службу" громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації від 20 травня 2014 року № 1275 -VII поширено дію частин другої і третьої статті 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , частини третьої статті 2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та частини третьої статті 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які були призвані на військову службу .

Таким чином, працівники, які були звільнені з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, мають бути поновлені роботодавцем на роботі у зв'язку із набуттям чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації від 20 травня 2014 року № 1275-VII.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обовязком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоровя і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обовязок згідно із законодавством.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 40 Закону України Про військовий обовязок і військову службу встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обовязок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України Про Збройні Сили України , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , ;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у звязку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей та іншими законами.

Призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному V Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу ).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації (вступив в дію з 01.04.2014) внесені зміни до Законів України Про військовий обовязок і військову службу , Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

Відповідно до статті 2 Закону України Про військовий обовязок і військову службу окремим видом служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обовязку і особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України "Про оборону" визначено поняття особливого періоду - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Скасування особливого періоду здійснюється окремим Указом Президента України Про демобілізацію після стабілізації обстановки.

Згідно листа Начальника Головного управління персоналу -заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (а.с. 67) від 22.03.2018р. особливий період -це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014р. №303 Про часткову мобілізацію , затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у звязку з чим в Україні настав особливий період.

Водночас зазначеним Законом передбачено такий захід як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно- рятувальної служби цивільного захисту - на організацію та штати мирного часу.

Згідно ст. 11 зазначеного Закону рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою приймає Президент України.

На цей час відповідних рішень Президентом України не приймалось.

Водночас питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було предметом судового розгляду.

Вищий адміністративний суд України у постанові від 16.02.2015р. (справа №800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Враховуючи викладене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період, який діє в Україні з 17.03.2014р.

В той же час, ст. 119 КЗпП України, встановлено, що працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві , сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Позивач звернувся до керівника відділу освіти Городоцької РДА із заявою від 15.11.2017р. про поновлення його на посаді директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи (а.с.10).

На його звернення від 15.11.2017р. керівник відділу освіти Городоцької РДА листом від 21.11.2017р. відмовив позивачу у поновленні його на попередній посаді (а.с.11).

З огляду на вищезазначене, гарантії, які передбачені ст. 119 КЗпП України, дію особливого періоду в Україні, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення в повному обсязі.

З огляду на вимоги ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача в користь держави 640 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12,89,141,258-259,265,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 10.06.1982р.н. на посаді директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи з 29.09.2016 р.

Зобовязати Відділ освіти Городоцької РДА провести розрахунок та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 29.09.2016р. до поновлення на роботі.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Відділу освіти Городоцької РДА код ЄДРПОУ 02144594 судовий збір у розмірі 640 ,00 грн. в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Перетятько О.В.