Рішення

від 20.03.2018 по справі 638/20051/15-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/20051/15-ц

Провадження № 2/638/1364/18

20.03.2018 р. Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ООО ЛАККІ , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку із загибеллю годувальника,-

В С Т А Н О В И В :

01.12.2015 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовом про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку із загибеллю годувальника, в якому після уточнення позовних вимог просила суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди щодо втраченого заробітку за період з 01.10.2014 року по 01.01.2017 року одноразово - 69903,54 грн. та починаючи з 01.01.2017 року і довічно по 2589,00 грн. на місяць з наступним перерахуванням суми у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на благоустрій території кладовища біля могили, вартість пам'ятника, ритуальні металовироби у розмірі 21741,00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.01.2016 року відкрито провадження по справі.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрнутовує тим, що її чоловік - ОСОБА_4, був травмований 26.09.2014 року в результаті наїзду на нього автомобілю НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який належить відповідачу. Від отриманих травм ОСОБА_4 скінчався 30.09.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.10.2014 року( серія І-ВЛ №454870) та довідкою про причину смерті від 01.10.2014 р. Згідно з Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2015 року, 26.09.2014 року близько 12 год. 40 хв. водій автомобілю НОМЕР_2 ОСОБА_3 після проведення маневру - розвороту на під'їзній автодорозі до магазину Чудо-Маркет , розташованого по вул. Ак. Ляпунова, 7 у м. Харкові, почав рух заднім ходом від проїжджої частини вул. ОСОБА_5 у напрямку будинку №26 по пр. Леніна порушив Правила дорожнього руху і скоїв наїзд на ОСОБА_4 Вироком суду ОСОБА_3 притягнутий до кримінальної відповідальності.

Позивач, ОСОБА_1, знаходилася з ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 17 вересня 1960 року І-УР №3990866. Згідно Довідки Комунального підприємства Жилкомсервіс від 10.02.2015 року позивач проживала з чоловіком однією сім'єю та вела з ним спільне господарство, мала постійну матеріальну допомогу від чоловіка. Смертю чоловіка була завдана матеріальна шкода. Середній розмір доходу чоловіка складає -5178,03 грн.: 2, тобто 2589,02 грн. на місяць. А всього за період з 01.10.2014 року по 01.01.2017 року сума, що підлягає відшкодуванню складає 69903,54 грн.

Крім того, позивач вказує, що понесла витрати на виготовлення пам'ятника, благоустрій території кладовища, встановлення металевої скам'ї загальною сумою 21741,00 грн., що підтверджується доказами (чеки, квитанції).

Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання повідомлялися завчасно і належним чином.

Також суд звертає увагу на те, що відповідач, зловживаючи своїми процесуальними правами неодноразово клопотав про відкладення судових засідань, про що свідчать матеріали справи, а саме:

-Клопотання про відкладення розгляду справи від 13.06.2017 року; (а.с.96)

-Клопотання представника відповідача, ОСОБА_6, з якого вбачається, що лише в день перед засіданням відповідач уклав з ним договір про надання правової допомоги; (а.с.105)

-Клопотання представника відповідача, ОСОБА_6 від 28.11.2017 року, про відкладення розгляду справи; (а.с.114)

-Заява від адвоката ОСОБА_7 як від представника відповідача від 20.03.2018 року, про відкладення розгляду справи, на підставі того, що 19.03.2018 року, тобто за день до судового засідання відповідачем було укладено договір на представництво його інтересів в суді, тому необхідний час для ознайомлення з матеріалами справи. (а.с.140-141)

Враховуючи вищевикладене, суд критично відноситься до заяви ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи та не бере її до уваги, з огляду на те, що відповідно до Довідки судового розпорядника ОСОБА_8 в заяві ОСОБА_7 відсутній підпис (а.с.142)

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника ( Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року).

Треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та завчасно, про що свідчать матеріали справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4, був травмований 26.09.2014 року в результаті наїзду на нього автомобілю НОМЕР_1, під керівництвом водія ОСОБА_3, який належить ОСОБА_2. Від отриманих травм ОСОБА_4 скінчався 30.09.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.10.2014 року( серія І-ВЛ №454870) та довідкою про причину смерті від 01.10.2014 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи без дійсності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно п. 4 ч. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01 березня 2013 року, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення ), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом , що спричинило смерть потерпілого і призначено покарання у вигляді позбавлення строком на п'ять років. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки з покладанням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в відшкодування витрат на лікування та поховання ОСОБА_4 9727 (дев'ять тисяч сімсот двадцять сім) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 50000 (п'ятьдесят тисяч ) гривень. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування втраченого заробітку у зв'язку з втратою годувальника залишено без розгляду. Запобіжний захід в виді застави, обраний у відношенні ОСОБА_3 Київським районним судом м. Харкова 26.12.2014. до вступу вироку в законну силу змінено на особисте зобов'язання.(справа №638/87/15-к, Провадження 1-кп/638/68/15)

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20.09.2016 року вироком Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.06.2017 року Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2015 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 28.01.2016 року та від 20.09.2016 року щодо засудженого ОСОБА_3 скасувати в частині вирішення цивільного позову потерпілої та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілої.

Отже особою винною у ДТП є ОСОБА_3, який на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з фірмою ООО ЛАККІ , директором якої був ОСОБА_2. Крім того, ОСОБА_2 був власником автомобіля НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3

Відповідно до матеріалів кримінального провадження №12014220480005112, які також були оглянуті в судовому засіданні, автомобіль НОМЕР_4 дійсно належав ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27.11.2007 року та копією ОСОБА_6 №АА/5193935 на ім'я ОСОБА_2. (а.с.58,66)

Відповідно до Наказу №01-07/1 за Водієм ОСОБА_3 було закріплено автомобіль НОМЕР_4, наказ підписано Директором ОСОБА_2 (а.с.59)

Справу в частині вирішення цивільного позову потерпілої виділено в окреме провадження та передано до суду першої інстанції для розгляду по суті.( Справа №638/10331/17, Провадження№ 2/638/946/18) Суддею в судовому засіданні було оглянуто вищевказані матеріали цивільної справи та встановлено, що справа №638/10331/17 та справа №638/20051/15-ц містять різні позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищено небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині до досягнення нею вісімнадцяти років.

У відповідності до ч. 3 ст. 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу , у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.

У ст. 2 ЗУ "Про поховання та похоронну справу" зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Суду позивачем подано на підтвердження понесених витрат на поховання фіскальні чеки за благоустрій території кладовища (а.с. 7), Договір-замовлення на пам'ятник (а.с. 8), Договір замовлення на виготовлення ритуального миталовиробу (а.с. 9 на звороті). Таким чином, на відшкодування понесених витрат на благоустрій території кладовища біля могили, вартість пам'ятника, ритуальні металовироби у розмірі 21741,00 грн. Вказані витрати позивачкою понесені фактично, вони не перевищують нормативно встановленого розміру, а тому підлягають стягненню.

Виходячи з п.2 ч.1, ч.2 ст. 1200 ЦК України, дружині, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом шкода, завдана смертю потерпілого відшкодовується довічно у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Оскільки інших утриманців у ОСОБА_4 не було, то визначена сума позивачкою через середній розмір доходу чоловіка складає -5178,03 грн.: 2, тобто 2589,02 грн. на місяць. А всього за період з 01.10.2014 року по 01.01.2017 року сума, що підлягає відшкодуванню складає 69903,54 грн.

Стаття 1200 ЦК України пов'язує право на відшкодування з непрацездатністю особи яка була на його утриманні або мала на день його смерті право на одержання утримання. Суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 мала право на утримання від чоловіка з яким разом проживала, і фактично перебувала на утриманні ОСОБА_4, який своєю працею у домашньому господарстві, доглядом за нею, підтримував та утримував її.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Враховуючи той факт, що саме ОСОБА_2 на правовій підставі належав автомобіль НОМЕР_2, то саме він повинен нести відповідальність за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір пропорційно до суми задоволених позовних вимог, позовні вимоги суд задовольняє в повному обсязі, ціна позову відповідно до уточненої позовної заяви складає 91644,54 грн., отже судовий збір, що підлягає сплаті складає 1% ціни позову - 91644,54 грн. х 0,01 = 916,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263, 265, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ООО ЛАККІ , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку із загибеллю годувальника - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди щодо втраченого заробітку за період з 01.10.2014 року по 01.01.2017 року одноразово - 69903,54 грн. та починаючи з 01.01.2017 року і довічно по 2589,00 грн. на місяць з наступним перерахуванням суми у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на благоустрій території кладовища біля могили, вартість пам'ятника, ритуальні металовироби у розмірі 21741,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 916,45 грн. на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30.03.2018 року.

Суддя: