Рішення

від 28.03.2018 по справі 910/13287/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2018Справа № 910/13287/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист-Агро" до 1) Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного HAH України; 2) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним патенту на винахід. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача:Голосов Ю.А. - представник за довіреністю; від відповідача-1: від відповідача-2:Щербакова С.М. - представник за довіреністю; Цвик А.О. - представник за довіреністю; Саламов О.В. - представник за довіреністю; Тюріна Л.А. - представник за довіреністю. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захист-Агро" (надалі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України (надалі - відповідач-1) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним патенту на винахід № 73682 від 15.08.2005 та про зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання недійсним патенту України на винахід № 73682 від 15.08.2005 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2017 порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справі № 910/13287/17 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, виконання якої доручено експерту Стародубову Ігорю Вадимовичу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 провадження у справі № 910/13287/17 зупинено до проведення експертом Стародубовим Ігорем Вадимовичем судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та отримання висновку експерта.

27.09.2017 позивачем через канцелярію суду надано клопотання про визнання поважним пропуску строку подачі позову, мотивоване тим, що до березня 2017 року у позивача не було об'єктивної можливості дізнатись про порушення своїх прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018, у зв'язку із надходженням висновку експерта № 06/18 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності складений 24.01.2018, поновлено провадження у справі № 910/13287/17 та призначено підготовче судове засідання на 02.03.2018.

20.02.2018 відповідачем-2 через канцелярію суду, на виконання вимог ухвали від 29.01.2018 року було подано відзив на позов з урахуванням висновку експертизи, в якому він наполягав на законності рішення про видачу відповідачеві-1 патенту відповідно до поданої останнім заявки та вказував на те, що єдиним належним доказом у справі є висновок експерта. Також відповідач-2 у своєму відзиві просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Окрім того 20.02.2018 відповідачем-2 через канцелярію суду надано заяву про сплив позовної давності, в якій відповідач-2 також просив суд викликати в суд для дачі пояснень по висновку експерта № 06/18 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності судового експерта Стародубова Ігоря Вадимовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.03.2018, а також викликано у судове засідання експерта Стародубова Ігоря Вадимовича для участі та надання відповідних пояснень щодо проведеної судової експертизи.

В судове засідання, що відбулось 28.03.2018 експерт Стародубов Ігор Володимирович не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частиною 1 статті 203 ГПК України визначено, що у разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку учасників справи про можливість розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність особи, яка не з'явилася.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності експерта Стародубова І. В. з урахуванням наявного в матеріалах справи висновку експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні, що відбулося 28.03.2018 наполягав на задоволенні позову, надав суду усні пояснення по справі. Представники відповідачів проти позову заперечували, також надали суду усні пояснення по суті спору. Представник відповідача-2 вважав, що позивачем пропущено строк позовної давності.

У судовому засіданні 28.03.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного HAH України є власником патенту України на винахід № 73682 від 15.08.2005 Інсектофунгіцидний біопрепарат для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур , що був оприлюднений в бюлетені № 8 Промислова власність 15.08.2005 та зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 154 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Частинами 1 та 3 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України належать, зокрема, винаходи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Згідно ч. 1 ст. 460 ЦК України корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання.

Об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (ч. 2 ст. 460 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Відповідно до ч .ч. 1, 2 ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на корисну модель засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою корисної моделі

Суб'єктами права інтелектуальної власності на корисну модель є: винахідник; інші особи, які набули прав на корисну модель за договором чи законом (ст. 463 ЦК України).

Частина 1 статті 464 ЦК України встановлює, що майновими правами інтелектуальної власності на корисну модель є: 1) право на використання корисної моделі; 2) виключне право дозволяти використання корисної моделі (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню корисної моделі, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на корисну модель належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом (ч. 2 ст. 464 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Згідно ч. 3 ст. 7 наведеного Закону винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо.

Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету (ч. 4 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").

Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Згідно з п. 6.6.1 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, від 22.01.2001 № 22 (із змінами та доповненнями), суть винаходу (корисної моделі) виражається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід (корисна модель).

Відповідно до п. 7.1.1 вищенаведених Правил, формула винаходу (корисної моделі) призначена для визначення обсягу правової охорони, яка надається патентом, призначена.

Отже, обсяг правової охорони винаходу (корисної моделі) визначається за формулою винаходу, яка складається зі всіх його (її) суттєвих ознак.

Законами України про набуття та здійснення права на конкретні об'єкти інтелектуальної власності також передбачено способи захисту відповідного права.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону. Згідно з ч. 2 ст. 7 наведеного Закону, корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватися від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права у суспільстві. Однією із основних засад права є справедливість, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Справедливість розглядають як властивість права, зокрема, виражену в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності відповідальності вчиненому порушенню.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під поняттям "охоронюваний законом інтерес", відповідно до рішення Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004р., необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, полягає в тому, що на думку позивача, оспорюваний патенту на винахід № 73682 від 15.08.2005 не є новими, оскільки сукупність їх суттєвих ознак стала загальнодоступною в світі до дати подання відповідних заявок.

Так, позивач зауважує, що біопрепарат для підвищення врожаю рослин на основі культурного середовища, що містить штами Pseudomonas aureofaciens ІMB В-7096 та ІMB В-7097 розроблено всередині 80-х років, а вперше технічні умови на виробництво біопрепарату Гаупсин (ТУ 400 ТО А 110.271-247-02-92) введено у 1992 році та починаючи з 1992 року, кожний аграрій міг придбати штами мікроорганізмів Pseudomonas aureofaciens ІMB В-7096 та ІMB В-7097 в будь-якій біологічній станцій України, Росії, Білорусі та виробляти біопрепарат Гаупсин (ТУ 400 ТО А 110.271-247-02-92).

Між тим позивач вказує на те, що, у березні 2017 року СВ УСБУ в Одеській області проведено обшуки в офісних та виробних приміщеннях позивача у рамках кримінального провадження № 22016160000000384 від 24.11.2016, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. З ст. 177 Кримінального кодексу України, в ході яких було вилучено повністю всю сировину, продукцію, тару упаковку, бухгалтерську та фінансову документацію позивача.

Так позивач зазначає, що підставою внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні стала заява директора Інституту мікробіологої і вірусології HAH України від 17.11.2016, у якій йдеться про те, що Шаповалов І.В., засновник та директор Tовариства з обмеженою відповідальністю Захист-Arpo (позивача у справі) через мережу своїх підприємств незаконно використовує винахід, що належить на праві власності Інституту мікробіологої і вірусології HAH України (відповідача-1 у справі).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять докази, які підтверджують наявність у позивача охоронюваного законом інтересу, за захистом якого позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Між тим, відповідачем-1 було заявлено прохання про застосування до вимог позивача позовної давності, в зв'язку із чим просив суд та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Так, обґрунтовуючи вимоги про застосування наслідків пропуску позовної давності відповідач-2 зазначає, що з 15.08.2005 року - дати офіційної публікації відомостей про видачу патенту, інформація про патент стала загальнодоступною, та позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, що спричинені видачею патенту.

Крім того, позивач вказує на те, що 25.03.2009 в бюлетені № 6 було оприлюднений зареєстрований на ім'я власника та директора позивача Шаповалова I.B. патент на корисну модель № 40089 Біопрепарат для підвищення врожаю росли , а саме на стор. 3 абз. 3 опису патенту зазначено, що найбільш до заявленої корисної моделі є винахід, який захищений патентом № 73682 від 15.08.2005 Інсектофунгіцидний біопрепарат для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур . Тобто позивач, в особі директора та власника Шаповалова І.В. в разі порушення свого права або охоронюваного інтересу міг починаючи з 25.03.2009 звернутися до суду з позовними вимогами про визнання недійсним патенту України на винахід № 73682 від 15.08.2005.

Положеннями ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Так, позовна заява була подана до суду 04.08.2017 та позивач, у свою чергу, просить визнати поважними причин пропуску позовної давності на подачу позову, мотивуючи це тим, що до березня 2017 року - тобто до здійснення СВ УСБУ в Одеській області обшуків в офісних та виробних приміщеннях позивача у рамках кримінального провадження № 22016160000000384 від 24.11.2016, у позивача не було об'єктивної можливості дізнатись про порушення своїх прав.

На підтвердження зазначених обставин, позивач надав копію клопотання слідчого СВ УСБУ в Одеській області Витягнаця С.В. від 24.03.2017 на адресу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про накладення арешту на тимчасово вилучене майно TOB Захист-Aгpo у кримінальному провадженні № 220161600000000384 від 24.11.2016, копію ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Іванова В.В. від 24 березня 2017 року по справі №522/5170/17, копію листа Біляївського ВП ГУНП в Одеській області від 18.09.2017 вих. №43/7517 та витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 220161600000000384 від 24.11.2016.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що порушення прав позивача відбулось у березні 2017 року, а отже - позивачем не пропущено строки позовної давності щодо заявлених у даному позові вимог та порушене право позивача підлягає захисту.

Так, відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивачем у справі було заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, в якому він також просив доручити проведення дослідження судовому експерту Стародубову Ігорю Вадимовичу.

Так, з метою об'єктивного вирішення спору у справі № 910/13287/17, оскільки вказані питання належать до предмету доказування по справі, а для встановлення суттєвих ознак винаходу за спірним патентом необхідні спеціальні знання, судом призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено судовому експерту Стародубову Ігорю Вадимовичу.

Здійснивши експертне дослідження, судовий експерт прийшов до висновку винахід за патентом України №73682 від 15.08.2005 Інсектофунгіцидний біопрепарат для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур не відповідає критеріям патентоздатності новизна та винахідницький рівень та сукупність ознак даного винаходу була розкрита (стала загальнодоступною в світі), до дати подання відповідної заявки 2004031748 на його оформлення - тобто до 10.03.2004.

Суд вважає, що Висновок експерта № 06/18 від 24.01.2018 складений кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що сукупність суттєвих ознак винаходу за патентом України №73682 від 15.08.2005 року Інсектофунгіцидний біопрепарат для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки, а тому, винахід за спірним винахід за патентом не відповідає умовам надання правової охорони за критерієм "новизна" як передбачено ч. 1 ст. 460 ЦК та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", оскільки вона не була новою на дату (28.11.2013) подання заявки № u201313798 до Державної служби інтелектуальної власності України.

Права інтелектуальної власності, зокрема, на корисну модель визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 469 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.

В силу приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, результатів судової експертизи, пояснень сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним патенту на винахід № 73682 від 15.08.2005 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також звернувся до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання недійсним патенту України на винахід № 73682 від 15.08.2005 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в чинній редакції) при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту. Згідно ст. 1 наведеного Закону термін "Установа" вживається у значенні центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 436/2011, зі змінами і доповненнями (далі - Положення про Державну службу) Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності. Державна служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Згідно з п.п. 2, 3, 5, 9, 11 п. 4 Положення про Державну службу, Державна служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 2.2 Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 20.06.2001 № 469 (з подальшими змінами і доповненнями), у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо визнання патенту (деклараційного патенту) недійсним повністю або частково (абз. 12 вказаного пункту).

Згідно п. 2.3 Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі підставою для внесення відомостей до реєстру визначено, зокрема, рішення судових органів. З огляду на те, що позовні вимоги про визнання недійсним патенту на винахід № 73682 від 15.08.2005 підлягають задоволенню, також підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання недійсним патенту України на винахід № 73682 від 15.08.2005 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені.

Згідно положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору та витрати з проведення експертизи покладаються на відповідача-1, як на особу з вини якої виник спір.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист-Агро" задовольнити.

2. Визнати недійсним патент України на винахід № 73682 від 15.08.2005 "Інсектофунгіцидний біопрепарат для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур".

3. Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання недійсним патенту України на винахід № 73682 від 15.08.2005 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені.

4. Стягнути з Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного HAH України (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 154; код ЄДРПОУ 05417087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист-Агро" (67613, Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Калініна, 27; код ЄДРПОУ 31374036) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 200, 00 грн. та витрати на оплату експертизи у розмірі 28 000, 00 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко