Рішення

від 21.03.2018 по справі 910/21960/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2018 Справа № 910/21960/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,

За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Громадської організації Інститут практичної філософії

про стягнення 67 201,86 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Палій Ю.В. - по дов. №17072002 від 20.07.2017р

Від відповідача: Здоренко В.Є. - по дов. №15 від 15.02.2017

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Інститут практичної філософії" (далі - відповідач) про стягнення 67 201,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за спожиті комунальні послуги по договору №0250318100101 від 10.12.2014 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктами господарювання у сумі 67 201,86 грн., з яких 3 538, 48 грн. основний борг, 4 002, 84 грн. трьох відсотків річних та 59 660, 55 грн. інфляційної складової боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21960/17 та призначено до розгляду на 22.01.2018.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/21960/17 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2018.

29.12.2017 через канцелярію суду позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

18.01.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 22.01.2018 представники сторін з'явились; суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.02.2018.

15.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив.

У судове засідання 19.02.2018 представники сторін з'явились.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд ухвалою від 19.02.2018р. закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.02.2018р.

В судовому засіданні 21.03.20178р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень на підставі договору від 10.12.2014 №0250318100101 в період з листопада 2014 по квітень2015 на загальну суму 250 284, 93 грн. Відповідачем надані послуги оплачені частково в сумі 3 538, 48 грн.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що з 2013 року, відповідач отримував комунальні послуги, в тому числі і опалення, через виконавця КП Центральний Подільського району м. Києва на підставі договору №902 від 01.07.2013 року та оплачував отримані послуги на підставі відповідних актів та рахунків отриманих від КП Центральний Подільського району м. Києва . Більш того, саме КП Центральний Подільського району м. Києва було надано послуги з опалення нежитлових приміщень відповідача у листопаді 2014 року. З урахуванням викладеного відповідач вважає, що , у позивача були відсутні правові підстави нараховувати та стягувати з Відповідача суму коштів в розмірі 36 033 за надані послуги по опаленню у листопаді 2014 року.

В судовому засіданні 21.03.2017р. на підставі приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі позивач) та Громадською організацією Інститут практичної філософії (надалі відповідач) укладено Договір №0250318100101 про надавання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб єктам господарювання.

Згідно з п.1 Договору позивач зобов'язується надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з діючими нормативами, а Відповідач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Опалювальна площа приміщення 1283,8 кв.м (п. 3.1. договору).

Відповідно до пункту 32 договору він укладається до 15.04.2015 і набирає чинності з 01.07.2014.

Пунктом 33 договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

У відповідності до розділу 5 договору тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. До встановлення і в разі відсутності тарифів на послугу з централізованого опалення застосовуються тарифи, встановлені в додатку 2, що є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 13 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 14 договору встановлено, що плата за послуги вноситься у безготівковій формі на рахунки підприємства.

Відповідно до п. 15 договору за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в розмірах, встановлених законодавством.

Згідно із п. 18 договору, споживач зобов'язаний зокрема, оплачувати послуги в установлений договором строк.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором №0250318100101 від 10.12.2014 в частині оплати наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого за період з 01.11.2014 по 01.05.2015 утворилась заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 3 538,48 грн. в підтвердження чого позивачем надані рахунки на оплату.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 4 002,84 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 59 660,55 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як підтверджено матеріалами справи, у відповідача за період з 01.11.2014 по 01.05.2015 утворилась заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 3 538,48 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 13 договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату за спожиті комунальні послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором з оплати за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 3 5383,48 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині про стягнення заборгованості у розмірі 3 538,48 грн.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК Україні заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4002,84 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 59 660,55 грн., нараховані за період з грудня 2017 року по жовтеня 2017 року включно.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. (п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 40002,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 59 650,558 грн.. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві в частині того, що відповідач не надавав йому послуги в листопаді 2014 року судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

26 квітня 2014 року набув чинності Закон № 1198-VII про внесення змін, зокрема до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності в частині стягнення заборгованості за листопад 2014 року, суд зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи, позов подано до Господарського суду міста Києва 07.12.2017р. Відповідно до умов договору, а саме п. 13, відповідач зобов язаний оплачувати надані послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. З урахуванням викладеного, відповідач за послуги надані позивачем в листопаді 2017 року повинен був сплатити до 20 грудня 2017 року. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242, п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Громадської організації Інститут практичної філософії (04070,

м. Київ, вул. Фролівська, 1/6 (В літ А), ідентифікаційний код: 26548801) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) суму основного боргу у розмірі 3 538 грн. 48 коп. (зарахування провести на поточний рахунок №260303062201 ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ Державний ощадний банк України , МФО 322669).

Стягнути з Громадської організації Інститут практичної філософії (04070,

м. Київ, вул. Фролівська, 1/6 (В літ А), ідентифікаційний код: 26548801) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) 4 002 грн. 84 коп. - 3 % річних та 59 660 грн. 55 коп. - інфляційні (зарахування провести на р/рахунок №2600223590 в ПАТ ПУМБ м. Київ, МФО 334851).

Стягнути з Громадської організації Інститут практичної філософії (04070,

м. Київ, вул. Фролівська, 1/6 (В літ А), ідентифікаційний код: 26548801) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп. (зарахування провести на р/рахунок №2600223590 в ПАТ ПУМБ м. Київ, МФО 334851).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.04.2018р.

Суддя Трофименко Т.Ю.