Рішення

від 21.03.2018 по справі 805/761/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 р. Справа№805/761/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ЛІК-БУД» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови від 26.12.2017 року № 05-20-3355/0013/0179 про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ЛІК-БУД» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови від 26.12.2017 року №05-20-3355/0013/0179 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області, відповідно до якої накладено штраф в сумі 10368000,00 грн. на приватне підприємство ЛІК-БУД .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено постанову від 26.12.2017 року №05-20-3355/0013/0179 про накладення штрафу на приватне підприємство «ЛІК-БУД» у розмірі 10368000,00 грн. уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області без достатніх правових підстав, спірна постанова необґрунтована документально та підлягає скасуванню.

Вказує на те, що в акті перевірки №05-20-3355/0013 зазначено, що інспекторами проведено позапланову перевірку, а на сторінці 16 вищезазначеного акту вказано, що інспекторами проведено позаплановий захід у формі інспекційного відвідування, інспектори ГУ Держпраці у Донецькій області проводили перевірку за місцезнаходженням підприємства, але матеріали перевірки направили на адресу позивача поштою, чим порушили п.20 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26.04.2017 року №295.

Також позивач вказує на те, що зазначений акт №05-20-3355/0013 не містить передбачену законодавством інформацію, зокрема, дату складання акту, дату підписання перевіряючи ми ГУ Держпраці у Донецькій області, місце складання акту перевірки, предмет державного нагляду.

Позивач зазначив, що відповідачем не дотримано вимог діючого законодавства та порушено норми матеріального та процесуального права при здійсненні перевірки та складанні акту перевірки, зокрема, допущено порушення при отриманні матеріалів перевірки, не обґрунтовано встановлені порушення, а також відсутні підстави для висновків акту перевірки.

Враховуючи викладене, позивач просить скасувати постанову від 26.12.2017 року №05-20-3355/0013/0179 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області, відповідно до якої накладено штраф в сумі 10368000,00 грн. на приватне підприємство ЛІК-БУД .

Разом з позовом позивачем надано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається.

Ухвалою від 05.02.2018 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі №805/761/18-а та призначено підготовче засідання на 27.02.2018 року.

Ухвалою від 05.02.2018 року судом було відмовлено позивачу у задоволенні заяві про забезпечення позову по адміністративній справі №805/761/18-а за позовом приватного підприємства ЛІК-БУД до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області.

20.02.2018 року через відділ діловодства та документообігу суду від представника позивача надійшла заява щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням та заборони ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області вчиняти будь-які виконавчі дії з метою стягнення штрафу по постанові Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладання штрафу від 26.12.2017 року № 05-20-3355/0013/0179 до набрання законної сили судовим рішенням в судовій справі по суті.

Ухвалою від 22.02.2018 року судом було відмовлено позивачу у задоволенні заяві про забезпечення позову по адміністративній справі №805/761/18-а за позовом приватного підприємства ЛІК-БУД до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області.

27.02.2018 року через відділ діловодства та документообігу суду від представника позивача надійшла заява щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу від 26.12.2017 року №05-20-3355/0013/0179 до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається.

Ухвалою від 27.02.2018 року судом було відмовлено позивачу у задоволенні заяві про забезпечення позову по адміністративній справі №805/761/18-а за позовом приватного підприємства ЛІК-БУД до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Ухвалою від 14.03.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву і в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, ГУ Держпраці у Донецькій області згідно наказу ГУ Держпраці від 21.08.2017 року №1469 проводилось спеціальне розслідування групового нещасного випадку з тяжкими наслідками, який стався 18 серпня 2017 року з громадянином ОСОБА_7, який працював за цивільно-правовим договором в ПП ЛІК-БУД. Під час роботи комісії зі спеціального розслідування комісія дійшла висновку, що відносини між ОСОБА_7 та ПП ЛІК-БУД мали характер трудових відносин, в зв'язку з чим голова комісії зі спеціальних розслідувань листом №09-26/307 від 23.08.2017 року звернувся з проханням провести перевірку з питання оформлення трудових відносин.

Крім того, на адресу ГУ Держпраці у Донецькій області, 10.10.2017 року надійшов лист ПрАТ МК Азовсталь №09-1527 від 10.10.2017 року, яким було надано інформацію щодо пропускного режиму працівників контрагентів комбінату ПрАТ МК Азовсталь , а саме перелік працівників підприємства ПП ЛІК-БУД , які входили - виходили на територію / з території ПрАТ МК Азовсталь .

Представник позивача підтримав вимоги позовної заяви в повному обсязі, надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що в акті не зазначено жодного факту, який би свідчив про порушення позивачем норм законодавства. ПП ЛІК-БУД відповідно до договору підряду №2017/ICK від 18.10.2016 року здійснює ремонтні роботи на території ПрАТ МК Азовсталь , для визначення можливості використання окремих фахівців, ПП ЛІК-БУД пропонує їм ознайомитись з обсягами робіт та вимогами до якості робіт безпосередньо на об'єкті виконання робіт, саме тому підприємство отримувало перепустки для громадян, з якими в майбутньому не укладались трудові договори та/або цивільно-правові договори.

Також представник позивача зазначає, що при проведені інспекційних заходів ГУ Держпраці у Донецькій області не встановлено допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, приватне підприємство «ЛІК-БУД» , зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 35561181), місцезнаходження юридичної особи: 87531, м. Маріуполь, Іллічівський район, вул. 7-ий проїзд, буд. 5 (а.с.28-34).

Відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері державного нагляду за суб'єктами господарювання.

На підставі наказу від 30.10.2017 року №1909 та направлення на проведення перевірки від 30.10.2017 року №04.2/1115 посадовими особами позивача 01.11.2017 року - 02.11.2017 року проведено позапланову перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю. В результаті перевірки було складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове держане соціальне страхування від 02.11.2017 року №05-20-3355/0013 (а.с. 35-66).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що акт перевірки посадові особи відповідача почали складати 02.11.2017 року на об'єкті відвідування в м.Маріуполі, закінчили складати та підписали зазначений акт за місцезнаходженням відповідача в м.Маріуполі.

На адресу позивача (м.Маріуполь, вул.7-ий проїзд, буд.5) вищезазначений акт перевірки був направлений 03.11.2017 року з м.Константинівка, що підтверджується інформацією про відстеження поштового відправлення з штриховим кодовим ідентифікатором 8511402800180, яка надана суду в паперовій копії (т.1 а.с.67-68).

13.12.2017 року позивачем на адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області були направлені зауваження на висновки акту перевірки, які були отримані відповідачем 15.12.2017 року (т.1 а.с.74-84).

14.12.2017 року відповідач склав припис №05-20-3355/0013-0010, яким приписав (т.2 а.с.46) усунути порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України - укласти трудові договори, оформлені наказом чи розпорядженням з працівниками загальною кількістю 108 осіб, визначені в акті №05-20-3355/0013, були фактично допущені до роботи на ПП ЛІК-БУД без укладання трудового (контракту) та в подальшому фактично допускати до роботи працівників на ПП ЛІК-БУД після укладання трудового (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що зазначеним приписом приписано укласти трудові договори з 108 особами, в тому числі 107 особами, перелік яких зазначений на аркушах 18-21, 21-25 акту перевірки №05-20-3355/0013 від 02.11.2017 року та ОСОБА_7, з яким 18.08.2017 року стався нещасний випадок зі смертельними наслідками.

Також у вищезазначеному приписі відповідач повідомив позивача про те, що протягом 10 робочих днів з дня отримання припису необхідно письмово інформувати про виконання вимог припису.

14.12.2017 року ГУ Держпраці у Донецькій області направлено позивачу повідомлення про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу, відповідно до якого розгляд справи відбудеться 26.12.2017 року об 11 год. 30 хв. в приміщенні ГУ Держпраці у Донецькій області за адресою: м.Краматорськ, вул.Паркова, 43а (т.2 а.с.47).

Вищезазначені повідомлення, припис та акт про відмову від підпису (т.2 а.с.45) були направлені не на адресу місцезнаходження юридичної особи - позивача (м.Маріуполь, вул.7-ий проїзд, буд.5), а на адресу, за якою знаходиться орендоване позивачем нежитлове приміщення (м.Маріуполь, вул.Гугеля, 26), позивачем отримані не були, у зв'язку з чим повернулись за адресою відправлення (т.2 а.с.48-51).

26.12.2017 року начальником ГУ Держпраці у Донецькій області на підставі акту перевірки від 02.11.2017 року №05-20-3355/0013 було винесено постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої накладено штраф в сумі 10368000,00 грн. на приватне підприємство «ЛІК-БУД» (а.с.69).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. п. 2, 4, 5, 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики. Форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці. За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;

Отже, інспектори праці можуть проводити інспекційні відвідування або невиїзні інспектування. Інспекційні відвідування проводяться за місцем знаходження роботодавця. Невиїзні інспектування можуть проводитися у приміщенні органу контролю на підставі рішення керівника органу контролю, погодженого із об'єктом відвідування, якщо підставою для контрольного заходу стали звернення працівника, рішення суду, повідомлення правоохоронного органу, інформація державних органів, профспілкових організацій тощо Контроль за оформленням трудових відносин незалежно від підстав здійснюється виключно шляхом інспекційних відвідувань.

Враховуючи вищевикладене, положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Порядку № 295 інспектори праці діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №507 (далі Порядок №507) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

Пунктами 3 та 4 Порядку №507 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (п.6 Порядку №509).

Згідно п.7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

В якості підстави в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушенням посадовими особами відповідача передбаченого Порядком №295 порядку складання та направлення акту перевірки від 02.11.2017 року №05-20-3355/0013, а також повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу.

Суд критично ставиться до зазначених доводів представника позивача, оскільки зазначені порушення процедури складання акту перевірки та повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу не могли вплинути на прийняття відповідачем спірної постанови.

За результатами проведення перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ч.1 та ч. 3 ст.24 КЗпП України, оскільки 108 працівників були фактично допущені до роботи на ПП ЛІК-БУД без укладання трудового (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене порушення було підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі ст.265 КЗпП України шляхом накладення штрафу у розмірі 10368000 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, зазначені порушення були встановлені посадовими особами відповідача стосовно працівника ОСОБА_7 на підставі матеріалів розслідування нещасного випадку зі смертельними наслідками, який стався 18.08.2017 року з громадянином ОСОБА_7, що працював за цивільно-правовим договором з ПП ЛІК-БУД (т.1 а.с.60-62).

Стосовно інших зазначених в акті перевірки 107 осіб, порушення було встановлено на підставі інформації пропускного режиму (вхід-вихід на/з території) ПрАТ МК Азовсталь , яка була надана листом №09-1527 від 10.10.2017 року (т.2 а.с.24-27, 26-250, т.3 а.с.1-78) на запит відповідача №04.2/256 від 22.09.2017 року (т.2 а.с.23).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За приписами пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

За змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Судом встановлено, що між ПП ЛІК-БУД , в особі директора ОСОБА_2, та фізичною особою ОСОБА_7 було укладено цивільно-правову угоду № 48 від 05.06.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_7 зобов'язаний надати послуги, виконати роботи з підготовки поверхонь під ізоляцію, ізоляцію гарячих поверхонь, гідроізоляційні роботи, укладання пароізоляційних рулонних матеріалів на стиках з 05.06.2017 року по 31.08.2017 року (а.с. 48).

Також ОСОБА_7 під особистий підпис було ознайомлено з окремими внутрішніми організаційними документами з питань охорони праці, зокрема, лист ознайомлення з Регламентом взаємодії по охороні праці (т.2, а.с. 10), журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (т.2, а.с.11-12), журнал інструктажу по електробезпеці першої кваліфікаційної групи (т.2, а.с. 13-14), журнал інструктажу пожарної безпеки (т.2, а.с. 15-16), журнал перевірки знань ПТЄЄП, ПБЄЄП, пожарної безпеки (т.2, а.с.18-19), журнал реєстрації інструктажу з питань охорони праці на робочому місці (т.2 а.с. 20-22).

Під час спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідками, який стався 18.08.2017 року з ОСОБА_7 було встановлено, що нещасний випадок стався на території ПрАТ МК Азоставсталь , ОСОБА_7 виконував роботу за професією муляр-ізолювальник .

Отже, як вбачається з матеріалів перевірки, під час нещасного випадку був зафіксований факт виконання ОСОБА_7 роботи в адресу позивача.

З урахуванням наведеного та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд доходить висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 26.12.2017 року №05-20-3355/0013/0179 в частині накладення штрафу у розмірі 96000 грн. на позивача за неоформлення трудових відносин з ОСОБА_7 є правомірною.

Стосовно інших визначених в акті перевірки 107 осіб суд зазначає наступне:

У відповідності до вимог абз. 7,9 ч.2 ст.8 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані:

- не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом;

- дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Зважаючи на вищевикладене, суд звертає увагу на те, що за приписами ст.ст. 24, 265 КЗпП України відповідальність роботодавця наступає тільки у разі фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки 01-02 листопада 2017 року посадові особи відповідача не встановили та не могли встановити факт перебування на робочому місці та виконання трудових обов'язків визначеними в акті перевірки 107 особами на протязі грудня 2016 року, січня-жовтня 2017 року.

Крім цього, суд також зазначає, що жодних дій по встановленню такого факту перевіряючим здійснено не було. Пояснення з даного приводу, а саме початку здійснення фактичної трудової діяльності від визначених в акті перевірки 107 осіб не відбирались. Поясненнями інших працівників це також не доведено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, доказом на підтвердження фактичного допуску до роботи на ПП ЛІК-БУД 107 осіб є інформація про пропускний режим (вхід-вихід на/з території) ПрАТ МК Азовсталь , яка була надана листом №09-1527 від 10.10.2017 року на запит відповідача №04.2/256 від 22.09.2017 року.

Згідно до п.6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Відповідно до вищезазначеного документ, який покладений в обґрунтування висновків акту перевірки №05-20-3355/0013, отримано не у спосіб передбачений відповідним Порядком, а отже, згідно до ч. 1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не може бути взято до уваги судом. Інших доказів наявності трудових відносин між ПП ЛІК-БУД та 107 особами, що зазначені в акті перевірки не надано, а отже, відповідні трудові відносини не підтверджено.

Надані в судовому засіданні представником відповідача копії листів ПП ЛІК-БУД , які були направлені на адресу ПрАТ МК Азовсталь щодо отримання та блокування перепусток працівників, також не можуть бути належним доказом правомірності спірної постанови відповідно до вимог п.2 ст.77 КАС України, оскільки були отримані відповідачем після відкриття провадження в даній адміністративній справі.

Таким чином, на переконання суду фактичний допуск 107 осіб, перелік яких зазначений на аркушах 18-21, 21-25 акту перевірки № 05-20-3355/0013 від 02.11.2017 року відповідачем всупереч його обов'язку визначеного ч.2 ст. 77 КАС України не доведено.

Як вже раніше зазначалось, механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Таким чином, за змістом наведених норм, питання безпосереднього виконання роботи конкретної особи у конкретного суб'єкта господарської діяльності мало бути предметом детальної перевірки та об'єктивного дослідження відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.06.2017 у справі № К/800/16974/17.

Стосовно доводів відповідача про підтвердження наявності трудових відносин укладеними цивільно - правовими договорами з фізичними особами суд зазначає наступне.

Для притягнення особи до відповідальності відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України в його діях повинно бути декілька складових: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин та виплата йому заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

Таким чином, тільки наявність укладених цивільно - правових договорів між підприємством та фізичними особами не може свідчити про те, що такими особами здійснюються в адресу підприємства будь-які роботи чи надаються послуги, за що вони, відповідно, отримують кошти, які фактично є заробітною платою.

З урахуванням означеного, суд доходить висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 26.12.2017 року №05-20-3355/0013/0179 в частині накладення штрафу на позивача за неоформлення трудових відносин із 107 особами, перелік яких зазначений на аркушах 18-21, 21-25 акту перевірки № 05-20-3355/0013 від 02.11.2017 року, у розмірі 10272000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки прийнята без дослідження усіх обставин, що мали суттєве значення для правильного вирішення справи, тому підлягає скасуванню судом у цій частині.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України, чітко передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 155520,00 грн. (платіжне доручення № 105 від 31.01.2018 року).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого позивачем судового зору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 154080,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. та витрати пов'язані з прибуттям до суду в розмірі 1000 грн., суд зазначає наступне.

За приписами ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ. До останніх належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Нормами ч. 4 ст. 134 КАС України регламентовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, позивачем надано суду копію договору № 6 від 07.12.2017 року про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, копію довіреності №1-18 від 02.01.2018 року на представництво інтересів; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН №4914 від 25.10.2017 року, акт №3 від 08.02.2018 року.

Оскільки позивачем не дотримано вимоги ст.134 КАС України щодо порядку підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. та відсутність законних підстав для стягнення зазначених витрат з відповідача.

Стосовно витрат позивача, пов'язаних з прибуттям до суду, суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження здійснення витрат, пов'язаних з прибуття до суду у розмірі 1000 грн., у зв'язку з чим суд також приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача зазначених витрат.

Згідно пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись ст.2, ст. 5-14, ст. 19-22, ст. 72-78, ст. 94, ст. 132-143, ст. 159-165, ст. 192-205, ст. 241-247, ст. 255,ст. 295-297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «ЛІК-БУД» (код ЄДРПОУ 35561181, юридична адреса: 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 1-й проїзд, буд. 5) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82) про скасування постанови від 26.12.2017 року №05-20-3355/0013/0179 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області, відповідно до якої накладено штраф в сумі 10368000,00 грн. до приватного підприємства «ЛІК-БУД» - задовольнити частково.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 26.12.2017 року №05-20-3355/0013/0179 про накладення штрафу в сумі 10368000,00 грн. на приватне підприємство «ЛІК-БУД» в частині розміру штрафу в сумі 10272000,00 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства «ЛІК-БУД» (код ЄДРПОУ 35561181, юридична адреса: 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 1-й проїзд, буд. 5) судові витрати у сумі 154080 (сто п'ятдесят чотири тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82).

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 21 березня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.