Рішення

від 29.03.2018 по справі 910/22894/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018Справа № 910/22894/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., при секретарі судового засідання Чаплигіній А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 2 149 212, 92 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3 154 786, 37 грн.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Дубина О.О., Петлицький Я.А.

від відповідача (за первісним позовом): Гаврюшенко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 2149212,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" умов договору № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 в частині сплати страхових платежів, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за договором у сумі 1051595,43 грн. Також у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" заявлено до стягнення 1009053,04 грн. - інфляційних нарахувань та 88564,45 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 порушено провадження по справі № 910/22894/16 та призначено її до розгляду на 24.01.2017.

13.03.2017 Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн. Також ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" подало копію листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вих. №1565/13-8 від 09.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн. для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 (суддя Турчин С.О.) визнано недійсним договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013, укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

В задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3154786,37 грн. та судові витрати у розмірі 47321,79 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року у справі № 910/22894/16 - скасовано. Прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" 1 051 595,43 грн. (один мільйон п'ятдесят одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 43 коп.) заборгованості за Договором № 244, 1 009 053,04 грн. (один мільйон дев'ять тисяч п'ятдесят три грн. 04 коп.) інфляційних втрат за період прострочення, 88 564,45 грн. (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят чотири грн. 45 коп.) 3% річних від простроченої суми, 32 238,20 (тридцять дві тисячі двісті тридцять вісім грн. 20 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 87 515,99 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятнадцять грн. 99 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду міста Києва видати наказ. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі. Матеріали справи № 910/22894/16 повернуто до Господарського суду міста Києва.

04.07.2017 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі № 910/22894/16 видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2017 р. у справі №910/22894/16 скасовано. Справу №910/22894/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

15.12.2017 матеріали справи № 910/22894/16 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2017 передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 суд ухвалив справу № 910/22894/16 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16.01.2018.

09.01.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому представник позивача (за первісним позовом), зокрема зазначає, що договір про обов'язкове страхування повітряного судна №244 від 15.02.2013 не припиняв свою дію, ані 15.11.2013, ані 26.03.2014, ані 19.02.2015, оскільки строк договору згідно його умов закінчився 14.02.2014, а отже він припинив свою дію на підставі п. 1 ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про страхування".

12.01.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшов відзив на первісний позов, у якому представник відповідача (за первісним позовом) зазначає, що відсутність страхового сертифікату (полісу) свідчить про те, що факт укладання Договору № 244 не посвідчений належним чином, оскільки товариству не видавався документ, обов'язковий для пред'явлення у разі настання страхового випадку, то в такому випадку Товариство було позбавлено права на отримання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку за Договором № 244.

У судовому засіданні 16.01.2018 оголошено перерву до 08.02.2018.

01.02.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" надійшла відповідь на відзив у якому представник позивача (за первісним позовом) зазначає, що страховик видає страхувальнику страховий сертифікат (поліс) після укладання Договору. Даний страховий сертифікат (поліс) має містити стислий перелік тих умов, які вже є у Договорі. Страховий сертифікат (поліс) не є бланком суворої звітності, видається на бланку Страховика та засвідчується тільки підписом та печаткою Страховика. Підпис та печатка Страхувальника на даному полісі не ставляться.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2018, у зв'язку із проходженням суддею Щербаковим С.О. щорічної підготовки у Національній школі суддів України призначено судове засідання на 20.02.2018.

08.02.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача (за зустрічним позовом) зазначає, що договір обов'язкового страхування повітряного судна № 244 від 15.02.2013 не відповідає типовому договору затвердженому постановою Кабінета Міністрів України Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації від 12.10.2002 № 1535. Крім того, зазначає, що висновки Нацкомфінпослуг щодо невідповідності спірного договору Типовому договору, зроблені в межах повноважень наданих ст. 19 Конституції України, ст. ст. 27, 28 ЗУ Про фінансові послуги та державне врегулювання ринків фінансових послуг та пунктів 3, 4 Положення № 1070, у зв'язку з чим, на думку представника позивача (за зустрічним позовом), лист Нацкомфінпослуг від 09.03.2017 № 1565/13-8 є належним доказом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/22894/17 призначено на 06.03.2018.

У судовому засіданні 06.03.2018 оголошено перерву до 29.03.2018.

У даному судовому засіданні представники позивача (за первісним позовом) підтримали заявлені первісні позовні вимоги та заперечили проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.02.2013 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Гарант-Система (далі - страховик) та Публічним акціонерним товариством Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (далі - страхувальник) укладено договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна, умовами якого передбачено, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 №1535, страховик зобов'язується надати страхувальнику послуги з обов'язкового страхування повітряного судна - вертольоту AGUSTA AW 139 , у межах і терміни, зазначені в цьому договорі, а страхувальник прийняти і оплатити такі послуги.

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном вертоліт AGUSTA AW 139 згідно з Порядком та правилами проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затвердженим постановою КМУ від 12.10.2002 №1535 (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1.2. договору визначено, що застраховані ризики - ризики, що виникають: під час руління, у повітрі чи на землі, на стоянці, внаслідок яких настає повна загибель (в тому числі зникнення без вісті) або ушкодження повітряного судна при умові додержання вимог стандартних застережень.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 4 206 381, 80 грн. без ПДВ згідно із п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України від 23.12.2010 № 2856-VI із змінами та доповненнями.

Згідно із п. 4.1 Договору (у редакції додаткової угоди №3/873 від 13.09.2013) розрахунки проводяться шляхом оплати страхувальником після пред'явлення страховиком рахунку на оплату послуг. Страховий платіж, зазначеній у п. 3.1 договору сплачується шляхом перерахуванням коштів на поточний рахунок страховика, перша частина в сумі 1 051 595, 45 грн., протягом 30 календарних днів з дати початку періоду страхування, наступні за графіком

1 частина в сумі 1 051 595,45 грн. до 15.03.2013;

2 частина в сумі 1 051 595,45 грн. до 26.07.2013;

3 частина в сумі 350 531,81 грн. до 19.09.2013;

4 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.10.2013;

5 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.11.2013;

6 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.12.2013;

7 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.01.2014;

8 частина в сумі 350 531,81 грн. до 01.02.2014.

Відповідно до п. 5.1. Договору, строк надання послуг 1 (один) рік, починаючи з 15.02.2013.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 15.02.2013 і діє 1 рік до 14.02.2014.

Як зазначає позивач (за первісним позовом) Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" свої зобов'язання за договором в частині сплати страхових платежів виконало частково, сплачено перші п'ять частин страхового платежу у загальному розмірі 3 154 786, 37 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії у матеріалах справи), у зв'язку з чим несплаченими залишись шоста, сьома та восьма частина страхового платежу.

Так, листами від 11.03.2014 № 05/159 та від 26.03.2014 № 05/230 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", в якому повідомило відповідача (за первісним позовом) про утворення заборгованості за договором № 244 від 15.02.2013 по сплаті 6, 7 та 8 частин страхового платежу у сумі 1 051 595, 43 грн., що підтверджується накладнами кур'єрської служби доставки.

Відповідач (за первісним позовом) на вищезазначені листи відповіді не надав.

Позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) з претензією від 16.12.2014 № 01/699, в якій вимагав відповідача (за первісним позовом) невідкладно сплатити страховику заборгованість в розмірі 1 372 071, 49 грн. , що становить суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, 3 % річних та пеню за прострочене зобов'язання по договору № 244 від 15.02.2013.

Листом від 26.12.2014 № 20-1199 відповідач (за первісним позовом) надав відповідь на вищезазначену претензію позивача (за первісним позовом), в якому повідомив, що внаслідок тимчасової окупації частини території України та в результаті неправомірних дій самопроголошеної влади Автономної Республіки Крим, Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" не має доступу до оригіналів документів, що відображають фінансово - розрахункові та інші господарські операції, у зв'язку з чим просило позивача (за первісним позовом) надати завірені належним чином копії договорів обов'язкового страхування повітряного судна, зокрема № 244 від 15.02.2013.

Тож, супровідним листом від 12.01.2015 № 01/009 позивачем (за первісним позовом) було надіслано на адресу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" документи, зокрема договір обов'язкового страхування повітряного судна № 244 від 15.02.2013.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 19.02.2015 № 152 відповідач (за первісним позовом) повідомив позивача (за первісним позовом), що Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося за висновком до Торгової-промислової палати щодо підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" всупереч взятих на себе зобов'язань за договором оплати шостої, сьомої та восьмої частини страхового платежу не здійснило, внаслідок чого за відповідачем (за первісним позовом) утворилась заборгованість у розмірі 1 051 595, 43 грн.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) 1 009 053, 04 грн. - інфляційних втрат та 88 564, 45 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування зустрічного позову Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" вказує, що договір № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 є неукладеним, оскільки не відповідає Типовому договору обов'язкового страхування повітряних суден, у зв'язку із чим, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3 154 786, 37 грн.

На підтвердження своїх доводів, Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надано лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вих. №1565/13-8 від 09.03.2017, в якому Національною комісією встановлено, що договір № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 не відповідає Типовому договору обов'язкового страхування повітряних суден.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом та позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про страхування , страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Частиною 1 статті 16 Закону України Про страхування , договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Вищий господарський суд України скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у даній справі та передаючи справу № 910/22894/16 на новий розгляд, зазначив, що суду під час нового розгляду справи необхідно по-перше: надати належну правову оцінку доводам відповідача про непідписання сторонами додатків до договору, зокрема, додаткових застережень про виключення певних ризиків; по-друге: встановити фактичні обставини щодо дії спірного договору страхування в часі, з огляду на приписи п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про страхування".

Таким чином, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 11.12.2017 у справі № 910/22894/16, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, 15.02.2013 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Гарант-Система (далі - страховик) та Публічним акціонерним товариством Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (далі - страхувальник) укладено договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна, умовами якого передбачено, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 №1535, страховик зобов'язується надати страхувальнику послуги з обов'язкового страхування повітряного судна - вертольоту AGUSTA AW 139 , у межах і терміни, зазначені в цьому договорі, а страхувальник прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно із п. 4.1 Договору (у редакції додаткової угоди №3/873 від 13.09.2013) розрахунки проводяться шляхом оплати страхувальником після пред'явлення страховиком рахунку на оплату послуг. Страховий платіж, зазначеній у п. 3.1 договору сплачується шляхом перерахуванням коштів на поточний рахунок страховика, перша частина в сумі 1 051 595, 45 грн., протягом 30 календарних днів з дати початку періоду страхування, наступні за графіком

1 частина в сумі 1 051 595,45 грн. до 15.03.2013;

2 частина в сумі 1 051 595,45 грн. до 26.07.2013;

3 частина в сумі 350 531,81 грн. до 19.09.2013;

4 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.10.2013;

5 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.11.2013;

6 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.12.2013;

7 частина в сумі 350 531,81 грн. до 15.01.2014;

8 частина в сумі 350 531,81 грн. до 01.02.2014.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" свої зобов'язання за договором в частині сплати страхових платежів виконало частково, сплачено перші п'ять частин страхового платежу у загальному розмірі 3 154 786, 37 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії у матеріалах справи) а саме 13.03.2013 відповідач (за первісним позовом) перерахував на рахунок ПрАТ СК Гарант-Система 250 000, 00 грн. та 801 595, 45 грн. в рахунок сплати першої частини страхового платежу, 26.07.2013 ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз перерахувало 1 051 595, 45 грн. в рахунок сплати другої частини страхового платежу та 19.09.2013 відповідачем (за первісним позовом) було сплачено третю частину страхового платежу в розмірі 350 531, 85 грн., а також 16.12.2013 ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз сплатило четверту та п'яту частини страхового платежу в розмірі 350 531.81 грн. кожна.

Матеріалами справи підтверджується, що страхувальник не сплатив шосту, сьому та восьму частини страхового платежу, що в загальному розмірі складає 1 051 595, 43 грн.

Тож спір за первісним позовом, як стверджує ПрАТ Страхова компанія Гарант-Система (позивач за первісним позовом) виник у зв'язку із неналежним виконанням ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз зобов'язань зі сплати шостої-восьмої частин страхового платежу за договором №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 19.07.2013, у зв'язку з чим несплаченими залишились шоста, сьома та восьма частина страхового платежу у розмірі 1 051 595, 43 грн.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про страхування договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно з приписами ст. 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитись від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором. Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч 1 ст. 28 Закону України Про страхування , дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: закінчення строку дії; виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж

не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору; ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 цього Закону;

ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Частинами 2-3 ст. 28 Закону України Про страхування встановлено що дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди

страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

Пунктом 9.4. Договору визначено, що усі положення договору страхування, які не врегульовані цим Договором, регулюються Порядком і правилами та чинним законодавством України.

Постанова КМУ від 12.10.2002 р. №1535 Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації є спеціальним законодавством, яке регулює відносини в сфері авіаційного страхування цивільної авіації. Відповідно до п. 3.4. додатку 2 до Порядку передбачено, що у разі коли будь-який із страхових платежів не вноситься страхувальником у зазначений термін, страховик має право в односторонньому порядку припинити дію цього договору шляхом повідомлення страхувальника про припинення дії договору страхування та одночасно уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації. При цьому дія договору не може бути припинена раніше ніж за десять робочих днів після такого повідомлення. Після погашення заборгованості дія договору може бути поновлена з відповідним повідомленням страхувальника та уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

У Договорі обов'язкового страхування повітряного судна №244 від 15.02.2013 умови про порядок зміни та припинення Договору наявні у п. 2.3.21 - про припинення договору, п.п 6.2.1. 6.4.3. які визначають право страховика та страхувальника розірвати договір страхування та визначають порядок цього розірвання на умовах, передбачених чинним законодавством. В Договорі також наявні п.п 2.1.11. 6.2.3. 11.1. - які містять право сторін вносити зміни в договір та містять порядок внесення змін та доповнень до нього.

При цьому, суд відзначає, що не підписання сторонами додатків до договору, зокрема додаткових застережень про виключення певних ризиків ніяким чином не впливає на права та обов'язки сторін за даним договором, оскільки розділом 2.2. договору № 244 від 15.02.2013 визначено страхові ризики та виключення із страхових випадків.

Отже, як зазначено судом вище, 6 частину страхового платежу в сумі 350 531, 81 грн. відповідач (за первісним позовом) зобов'язаний був сплатити до 15.12.2013, 7 частину в сумі 350 531, 81 грн. до 15.01.2014 та 8 частину в сумі 350 531, 81 грн. до 01.02.2014 відповідно, тобто з моменту не внесення відповідачем (за первісним позовом) шостої частини страхового платежу відбулося порушення грошового зобов'язання за договором №244 від 15.02.2013

Враховуючи наведене вище суд відзначає що відповідно до нормам чинного законодавства, враховуючи невнесення страхувальником (Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз") будь-яких із страхових платежів, позивач (за первісним позовом) мав право в односторонньому порядку припинити дію договору страхування, чого останнім не вчинено.

Так, пунктом 10.1. договору № 244 від 15.02.2013 сторони погодили, що цей договір набирає чинності з 15.02.2013 і діє 1 рік до 14.02.2014.

Разом з тим, суд відзначає, що обов'язковою умовою договору страхування є страхові платежі, які вносяться страхувальником.

При цьому, приписи чинного законодавства безпосередньо пов'язують чинність договору страхування саме з внесенням страхових платежів, як обов'язкова умова договору.

В той же, час п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України Про страхування встановлено, що дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі не сплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Проте, як встановлено судом, позивач (за первісним позовом) не звертався до відповідача (за зустрічним позовом) з вимогою про сплату шостої частини страхового платежу, як підставу для дострокового припинення договору.

Отже, даний договір припинив свою дію на підставі п. 1 ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про страхування" у зв'язку із закінченням строку дії договору, тобто 14.02.2014.

При цьому, листами від 11.03.2014 № 05/159 та від 26.03.2014 № 05/230 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" вже після закінчення строку дії договору страхування, звернулося до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", в якому повідомило відповідача (за первісним позовом) про утворення заборгованості за договором № 244 від 15.02.2013 по сплаті 6, 7 та 8 частин страхового платежу у сумі 1 051 595, 43 грн., що підтверджується накладними кур'єрської служби доставки.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до п. 8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (епідемія, війна тощо). Строк дії таких обставин підтверджується Торгово-Промисловою палатою України.

Згідно п. 8.3. договору, доказами виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документ, які видаються органами, уповноваженими видавати такі документи.

Після закінчення дії таких обставин, сторона, яка попала під вплив таких обставин, зобов'язана протягом 7 (семи) робочих днів виконати належним чином зобов'язання, відповідно до умов даного договору (п. 8.4. договору).

Відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Так, Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла. Торгово-промислова палата (далі - ТПП) засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин. Сертифікат (висновок) видається заявнику на бланку ТПП. У сертифікаті (висновку) вказуються сторони контракту (договору), дата його укладення, місце, час, період (якщо це можливо вказати на дату звернення), протягом якого мали місце надзвичайні та невідворотні події.

Згідно ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ст.ст. 1,2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією України. Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною України, на яку поширюється дія Конституції України. Датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014 року.

Згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

З урахуванням положення п. 8.3 договору, суд відзначає, що торгово-промислова палата України є єдиним компетентним органом щодо встановлення обставин непереборної сили.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 19.02.2015 № 152 відповідач (за первісним позовом) повідомив позивача (за первісним позовом), що Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося за висновком до Торгової-промислової палати щодо підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Так, Торгово-промислова палата України розглянувши звернення Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" від 17.11.2014 № 20-1068 зазначила, що 27 лютого 2014 року збройне терористичне угрупування захопило приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим. 28 лютого 2014 року мали місце спроби захоплень невідомими озброєними бійцями аеропорту в місті Сімферополі, аеропорту Бельбек поблизу міста Севастополя та території АР Крим. 01 березня 2014 року Рада Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації ухвалила рішення щодо можливості використання збройних сил Росії на території України, 17.03.2014 нелегітимною Верховною Радою Республіки Крим прийнято постанову Про незалежність Криму № 1745-6/14, відповідно до якої на території Республіки Крим не застосовується законодавство України.

На підставі наведеного, у своєму висновку № 5668/05-5 від 04.12.2014 Торгово-промислова палата України повідомила, що внаслідок настання вищевказаних непередбачуваних обставин, ДАТ "Чорноморнафтогаз" не має доступу до своїх виробничих потужностей, втратило можливість здійснювати свою господарську діяльність за звичайних умов, в тому числі виконувати власні зобов'язання у порядку, передбаченому чинним законодавством України, умовами укладених договорів, починаючи з 27.02.2014 і до відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим здійснення господарської діяльності у відповідності з вимогами законодавства України неможливе.

Крім того, сертифікатом № 2018 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) з 27.02.2014 Публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз". На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

При цьому, пунктом 8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (епідемія, війна тощо). Строк дії таких обставин підтверджується Торгово-Промисловою палатою України.

Таким чином, з урахуванням положень п.п. 8.1-8.4 договору суд зазначає, що на момент виникнення обставин - 27.02.2014 року, які підтверджені висновком торгово-промислової палати України від 04.12.2014 № 5668/05-5 та сертифікатом Торгово-промислової палати України від 03.12.2014 № 5592/05-4 продовжували існувати зобов'язання сторін, які виникли за договором № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 13.09.2013.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тож, виходячи з наведених фактичних обставин суд дійшов висновку, що через наявність обставин непереборної сили на відповідача не може бути покладено визначену договором відповідальність за невиконання умов договору.

При цьому, пунктом 8.4. договору сторони визначили, що після закінчення дії таких обставин, сторона, яка попала під вплив таких обставин, зобов'язана протягом 7 (семи) робочих днів виконати належним чином зобов'язання, відповідно до умов даного договору (п. 8.4. договору).

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд відзначає, що виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором відтерміновується до моменту закінчення обставин непереборної сили.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 1 051 595, 43 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 1 009 053, 04 грн. - інфляційних втрат та 88 564, 45 грн. - 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов'язання, у задоволенні якого судом відмовлено.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог, суд відзначає наступне.

В обґрунтування зустрічного позову Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" вказує, що договір № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 є неукладеним, оскільки не відповідає Типовому договору обов'язкового страхування повітряних суден, у зв'язку із чим, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3 154 786, 37 грн.

На підтвердження своїх доводів, Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надано лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вих. №1565/13-8 від 09.03.2017, в якому Національною комісією встановлено, що договір № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 не відповідає Типовому договору обов'язкового страхування повітряних суден.

Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно із ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Водночас, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши зміст договору №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 судом встановлено, що у даному договорі відсутні умови визначені пунктом 3.4. типового Договору, згідно із яким, у разі, коли будь-який із страхових платежів не вноситься страхувальником у зазначений термін, страховик має право в односторонньому порядку припинити дію цього договору шляхом повідомлення страхувальника про припинення дії договору страхування та одночасно уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації. При цьому дія договору не може бути припинена раніше ніж _ робочих днів (але не раніше ніж за десять робочих днів) після такого повідомлення. Після погашення заборгованості дія договору може бути поновлена з відповідним повідомленням страхувальника та уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України Про страхування авіаційне страхування цивільної авіації відноситься до обов'язкового виду страхування.

В пункті 1 Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1535 визначено, що обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і включає, зокрема, страхування повітряних суден.

Судом встановлено, що договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 укладений між сторонами у відповідності до Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1535, якими у додатку 2 визначено форму типового договору обов'язкового страхування повітряних суден.

У договорі №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 відсутні положення щодо прав страхувальника, які визначені у пункті 7.4. Типового договору, а саме право страхувальника достроково припинити дію цього договору у відповідності до вимог законодавства та умов цього договору; змінити умови цього договору та/або відновити його дію після узгодження із страховиком умов страхування, якщо дію договору було припинено після зміни оцінки ризику або невнесення страхового платежу.

У той же час, дослідивши зміст спірного договору, суд зазначає, що незважаючи на відсутність в договорі умов визначених п. 3.4., п. 7.4. типового договору, положення спірного договору не суперечать ані змісту типового договору, ані нормам чинного законодавства.

Приписами ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними передбачено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

За приписами ст.ст. 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі №914/4540/14.

З огляду на наведене, визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладення господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

За таких обставин посилання ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз на те, що договір №244 обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013 є неукладеним, відхиляються судом.

Щодо вимоги позивача (за зустрічним позовом) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3 154 786, 37 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Суд відзначає, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Оскільки між сторонами у справі, було укладено договір № 244 з обов'язкового страхування повітряного судна від 15.02.2013, а кошти, які Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система", отримано останнім у якості оплати перших п'яти частин страхового платежу, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Отже, посилання представника позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки кошти відповідачем не були отримані без будь-яких правових підстав, а перераховані у якості оплати перших п'яти частин страхового платежу, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) грошових коштів у розмірі 3 154 786, 37 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3 154 786, 37 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за первісним позовом, а витрати позивача за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" - відмовити.

2. У задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 04.04.2018

Суддя Щербаков С.О.