Справа № 2-6109/09
копія
РІШЕННЯ
іменем України
27 листопада 2009 р.
Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі
головуючого судді:
ОСОБА_1
при секретарі:
ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу.
Вказує, що 1 жовтня 2009 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого останній передав позивачці у власність земельну ділянку площею 0,0471 га у межах згідно з планом, яка знаходиться за адресою пров. Василівський, 10, м. Кіровоград. Також, відповідач продав їй матеріали та обладнання, використанні при будівництві незакінченого будівництвом житлового будинку №10 на пров. Василівському в м. Кіровограді, що знаходиться на даній земельній ділянці та права забудовника вказаної земельної ділянки.
Зазначила, що передала відповідачеві обумовлену договором суму та прийняла у володіння земельну ділянку та незавершене будівництво, що знаходилося на ній. Відповідач зобов’язувався не пізніше ніж через сім днів посвідчити договір нотаріально, але даної умови не виконав. 9 жовтня 2009 року вона направила відповідачеві листа з пропозицією посвідчити договір нотаріально, але останній у зворотному листі відмовився посвідчити договір нотаріально.
В судовому засіданні позивачка доповнила свої позовні вимоги та просила визнати дійсним зазначений договір купівлі-продажу, визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку, визнати за нею майнове право на отримання на її ім'я документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, визнати за нею право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, розташованого на даній земельній ділянці та просить визнати за нею права забудовника вказаної земельної ділянки.
Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Пояснила, що між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач передав їй вказану земельну ділянку, об’єкт незавершеного будівництва, який розташований на зазначеній земельній ділянці та права забудовника вказаної земельної ділянки.
На виконання умов договору позивачка сплатила відповідачеві обумовлену договором суму та прийняла вказані об’єкти у володіння.
Відповідач безпідставно ухиляється від посвідчення договору нотаріально, тому посилалася на ст. 220 ЦК України та просила визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки та незавершеного будівництвом об’єкта нерухомого майна, що знаходиться на ній, укладений між нею та відповідачем 01.10.2009 р., визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку, визнати за нею право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, що знаходиться на даній земельній ділянці та визнати за нею права забудовника зазначеної земельної ділянки.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно 01 жовтня 2009 року між ним та позивачкою було укладено вказаний договір купівлі-продажу. На час укладення договору він вважав, що може відчужити даний будинок, так, як він набув на нього право власності згідно рішень третейського суду.
Після укладення з позивачкою зазначеного договору купівлі-продажу він почав збирати необхідні документи, але нотаріусом йому було роз’яснено, що до узаконення вказаного будівництва та прийняття будинку в експлуатацію він не набуває статусу нерухомого майна, тому посвідчити договір є неможливим. Витрачати кошти та час на узаконення та введення в експлуатацію будинку він не має можливості, тому посвідчувати договір нотаріально не має наміру.
На даний час ним вже було витрачено більшу частину коштів, отриманих від позивачки, він не заперечує проти повернення їй коштів, але частинами протягом наступного року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 1 жовтня 2009 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого відповідач передав позивачці у власність земельну ділянку площею 0,0471 га у межах згідно з планом, яка знаходиться за адресою пров. Василівський, 10, м. Кіровоград.
Крім того, передав позивачці матеріали та обладнання, використанні при будівництві незакінченого будівництвом житлового будинку №10 на пров. Василівському в м. Кіровограді, що знаходиться на даній земельній ділянці та права забудовника вказаної земельної ділянки з правом добудови та введення в експлуатацію житлового будинку з надвірними будівлями та отримання документа, що посвідчує право власності на житловий будинок, з правом узаконення самовільно побудованих або переобладнаних об’єктів нерухомого майна, що знаходяться на вказаній земельній ділянці.
Відчужені матеріали та обладнання, використанні при будівництві незакінченого будівництвом житлового будинку належать відповідачеві на підставі рішення третейського суду від 23.07.2008 р. по справі №2-80/08, рішення третейського суду від 23.07.2008 р. по справі №2-79/08, рішення третейського суду від 23.072008 р. по справі №2-81/08.
Відчужувана земельна ділянка належить відповідачеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 29 вересня 2009 р., р.№010939100681.
Суд вважає доведеним той факт, що кошти за відчужувані об’єкти були передані позивачем відповідачеві до підписання договору. Зазначене підтверджується умовами самого договору, згідно яких покупець передав продавцеві кошти до укладення договору, особистим підписом відповідача на договорі та поясненнями відповідача, який даний факт не заперечувала.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Суд вважає встановленим той факт, що позивачка фактично прийняла у володіння та користування відчужену земельну ділянку та об’єкт незавершеного будівництва, який на ній знаходиться. Зазначена обставина підтверджується поясненнями відповідача.
Таким чином, фактично умови договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачем були виконані в повному обсязі, а саме позивачка передала відповідачу за відчужуване майно суму, обумовлену договором та прийняла вказане майно.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст. 656 ЦК предметом договору купівлі-продажу можуть буди майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовується загальні положення про купівлю-продаж. Тобто, предметом договору купівлі-продажу може бути право забудовника земельної ділянки, яке включає в себе всі права пов’язані з введенням будинку в експлуатацію, вчиненням дій направлених на узаконенням самовільно побудованих споруд, отриманням документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно тощо.
Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Таким чином, при відчуженні земельної ділянки набувачеві разом з правом власності на земельну ділянку передається і манове право на отримання документу, що посвідчує його право власності на земельну ділянку. Тобто, предметом договору купівлі-продажу може бути і майнове право на отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Таким чином, істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет договору та його ціна. За зазначених вище обставин, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди, щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, що підтверджується письмовим доказом – текстом самого договору купівлі-продажу.
Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Зі змісту даної норми вбачається, що для визнання судом дійсним договору, не посвідченого нотаріально, необхідна одночасна наявність наступних обставин: домовленість сторін договору щодо всіх істотних умов договору, така домовленість підтверджується письмовими доказами, відбулося повне або часткове виконання умов договору, одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору підтверджується листом від 09.10.2009 року та листом від 15.10.2009 р.
З зазначеного вище вбачається, що в даному випадку наявні всі необхідні умови для визнання договору купівлі-продажу дійсним, тому суд вважає за можливе визнати договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та відповідачем дійсним.
Враховуючи викладене суд вважає за можливе задовольнити позов.
Керуючись ст..126 ЗК України, ст.ст. 220, 331, 334, 638, 655, 656, 657 ЦК України, ст.ст. 208, 209, 213, 215, 223 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 майнове право на отримання на її ім'я документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку (державного акту на право власності на земельну ділянку) площею 0,0471 га у межах згідно з планом, яка знаходиться за адресою пров. Василівський, 10, м. Кіровоград, кадастровий номер 3510100000:33:212:0030.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою пров. Василівський, 10, м. Кіровоград.
Визнати за ОСОБА_3 права забудовника земельної ділянки площею 0,0471 га у межах згідно з планом, яка знаходиться за адресою пров. Василівський, 10, м. Кіровоград, кадастровий номер 3510100000:33:212:0030 в тому числі з правом будівництва на ній житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, з правом введення в експлуатацію житлового будинку та розміщених на земельній ділянці будівель та споруд, з правом отримання документа, що посвічує право власності на об’єкти нерухомого майна, що розміщенні на земельній ділянці, з правом узаконення самовільно побудованих або переобладнаних об’єктів нерухомого майна, що знаходяться на земельній ділянці.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Кіровського
районного суду підпис ОСОБА_1
м. Кіровограда
Згідно з оригіналом
Суддя Кіровського
районного суду ОСОБА_1
м. Кіровограда
Суд | Кіровський районний суд м.Кіровограда |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2009 |
Оприлюднено | 11.01.2010 |
Номер документу | 7325012 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Кіровський районний суд м.Кіровограда
Куценко Олександр Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні