Рішення

від 16.04.2018 по справі 910/1807/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018Справа № 910/1807/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрнафтогазпроект

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз

про стягнення 383.677,21 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

16.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрнафтогазпроект до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз про стягнення 383.677,21 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.11.2016 між сторонами укладено договори № 01-16 та № 02-16, за умовами якого позивач мав виконати певні роботи. Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт у замовника (відповідача) претензій до якості виконаних робіт немає, а отже останній мав сплатити позивачу 646.614,00 грн. Проте, відповідачем сплачено лише 350.000,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 383.677,21 грн., з яких 321.614,71 грн. основного боргу, 21.885,90 грн. пені, 32.428,67 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 7.747,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1807/18 від 19.02.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

23.02.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/1807/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.02.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045207076 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03170, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 26.02.2018 (номер відправлення 0103045207076) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою від 27.02.2018 форми Ф-20 з позначкою не розшукано, не зареєстровано .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на викладене, день (27.02.2017) не розшуку відповідача для вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. а отже відповідач мав подати відзив до 15.03.2018.

Відповідачем 05.03.2018 до відділу діловодства суду подано заяву про надання матеріалів справи № 910/1807/18 для ознайомлення. Представник відповідача 05.03.2018 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі розпискою останнього.

Позивачем 12.03.2018 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача в ПАТ УкрСиббанк та ПАТ КБ Приватбанк у межах заборгованості у сумі 383.677,21 грн. до винесення судом рішення по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1807/18 від 14.03.2018 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрнафтогазпроект про забезпечення позову відмовлено повністю.

15.03.2018 на адресу суду надійшов відзив, поданий до відділення поштового зв'язку 13.03.2018, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Відповідач підтверджує укладення 08.11.2016 договорів № 01-16 та № 02-16. Зазначає, що строк дії договору № 1-16 від 08.11.2016 встановлено до 28.02.2017, а договору № 02-16 від 08.11.2016 до 31.03.2017, в частині розрахунків договори діють до повного виконання зобов'язань. Як вбачається з актів приймання-передачі виконаних робіт № 01-17 від 21.03.2017 на суму 15.000,00 грн. та № 04-17 від 21.03.2017 на суму 374.114,00 грн., роботи по договору № 01-16 були виконані лише 21.03.2017, тобто вже після завершення строку дії цього договору. Окрім того, 21.03.2017 та 26.04.2017 сторонами було підписано акти приймання-передачі виконаних робіт по договору № 02-16 на загальну суму 257.500,00 грн., а саме: акт № 02/17 від 21.03.2017 на суму 128.750,00 грн., акт № 03-17 від 26.04.2017 на суму 128.750,00 грн. Звертає увагу суду, що акт приймання передачі виконаних робіт № 03-17 від 26.04.2017 також був підписаний сторонами після закінчення строку дії договору № 02-16. Таким чином, стягнення з відповідача оплати за актами: № 01-17 від 21.03.2017 , № 04- 17 від 21.03.2017, № 03-17 не може здійснюватися на підставі договорів № 01-16 та № 02-16, оскільки станом на дату виконання робіт вказані договори були вже не чинними. Відтак, застосування позивачем положень договорів щодо оплати робіт, а також відповідальності (пені) за прострочення оплати є безпідставним. Вважає, що порушення з боку відповідача щодо строків оплати виконаних робіт були зумовлені виключно простроченням самого позивача. Так, згідно умов обох договорів, роботи повинні були бути виконані до 31.12.2016, однак позивач безпідставно допустив прострочення виконання робіт, внаслідок чого відповідачем понесено збитки у сумі 56.768,80 грн., що зумовило погіршення фінансового стану та платоспроможності ТОВ ВТГ Діптрансгаз . Вважає, що вина відповідача у порушенні строку оплати виконаних робіт за вказаними актами відсутня, а відтак відсутній склад господарського правопорушення, що включає застосування до відповідача заходів відповідальності, зокрема, неустойки (пені).

15.03.2018 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрнафтогазпроект про стягнення 131.480,27 грн. пені за прострочення надання послуг за договорами № 01-16 та № 02-16 від 08.11.2016.

Позивачем 16.03.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/1807/18 для ознайомлення. Представник позивача 16.03.2018 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі розпискою останнього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1807/18 від 19.03.2018 зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.

20.03.2018 відповідачем до відділу діловодства суду подано заяву про залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви щодо порушення правил об'єднання позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1807/18 від 23.03.2018 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз про залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення недоліків позовної заяви щодо порушення правил об'єднання позовних вимог відмовлено повністю.

Представник позивача 23.03.2018 ознайомився з матеріалами справи № 910/1807/18, що підтверджується наявною у справі розпискою останнього.

27.03.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, подана до відділення поштового зв'язку 23.03.2018, в якій зазначає, що договори № 01-16 та № 02-16 є чинними, оскільки діють в частині розрахунків до повного їх виконання. Зазначає, що роботи за договорами позивачем виконано вчасно, проте відповідач відмовлявся підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт посилаючись на необхідність отримання висновку-погодження від ПАТ Укртранснафта , що не передбачалось договорами, а було передбачено договором між відповідачем та ПАТ ПАТ Укртранснафта . Більше того, з актів вбачається, що вони складені про виконання робіт передбачених п. 1.1 договорів та п. 4.2 Технічного завдання до надання послуг виконано якісно, в повному обсязі, згідно з умовами зазначених договорів та Технічного завдання до надання послуг. Також у актах зазначено, що на підставі зазначеного роботи вважаються виконаними і підлягають оплаті згідно з договорами, у замовника (відповідача) претензій до якості виконаних робіт немає. Оскільки відповідачем заявлено про порушення позивачем строків виконання робіт через один рік після їх виконання, вважає, що такі твердження відповідача є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи. З умов договорів вбачається, що відповідач зобов'язаний негайно повідомити позивача про виявлені під час та/або після прийняття робіт відступи від умов договору або інші недоліки. В разі відсутності таких зауважень відповідач зобов'язаний оплатити виконані роботи. Зауваження замовником в письмовій формі та будь-якій іншій формі не надавались.

03.04.2018 відповідачем до відділу діловодства суду подано клопотання про роз'єднання позовних вимог, виділивши в самостійне провадження позовні вимоги за договором № 02-16 від 08.11.2016, при цьому просить поновити відповідачу строк для звернення з даним клопотанням.

Позивачем 03.04.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/1807/18 для ознайомлення. Представник позивача ознайомився з матеріалами справи 10.04.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою останнього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1807/18 від 16.04.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз процесуальний строк для звернення з клопотанням про роз'єднання позовних вимог; в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз про роз'єднання позовних вимог, виділивши в самостійне провадження позовні вимоги за договором № 02-16 від 08.11.2016 відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інститут Укрнафтогазпроект (підрядник, позивач) укладено договір № 01-16 (далі - договір № 01-16).

Відповідно до п. 1.1 договору № 01-16 замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами надати послуги згідно технічного завдання замовника по комплексному діагностичному обстеженню стану протикорозійного захисту та корозійного стану лінійної частини МН Одеса-Броди 390-567 км, загальною довжиною 177 км, в частині камеральної обробки результатів польових обстежень та передати у встановлений строк роботу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчену роботу.

Згідно з п. 2.1 договору № 01-16 початок виконання робіт - протягом 2 (двох) днів після підписання договору. Закінчення виконання робіт - до 31.12.2016 (п. 2.2 договору № 01-16).

Відповідно до п. 5.1 договору № 01-16 ціна договору складає 389.114,00 грн. в т. ч. ПДВ.

Відповідно до п. 11.5 договору № 01-16 даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків до повного виконання.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2016 внесено зміни до п. 11.5 договору № 01-16 та встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 28.02.2017, а в частині розрахунків до повного виконання.

21.03.2017 сторонами вкладено акт приймання-передачі виконаної роботи № 01-17 до договору № 01-16, згідно якого сторони підтвердили якісне виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору та п. 4.2 Технічного завдання до надання послуг (додаток № 2 до договору); роботи вважаються виконаними та сплаченими згідно з договором; вартість виконаних робіт 15.000,00 грн.; у замовника претензій до якості виконаних робіт немає.

21.03.2017 сторонами складено акт приймання-передачі виконаної роботи № 04-17 до договору № 01-16, згідно якого сторони підтвердили якісне виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору та п. 4.2 Технічного завдання до надання послуг (додаток № 2 до договору); вартість виконаних робіт 374.114,00 грн.; з урахуванням авансового платежу підлягає оплаті 299.114,00 грн.; у замовника претензій до якості виконаних робіт немає.

08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інститут Укрнафтогазпроект (підрядник, позивач) укладено договір № 02-16 (далі - договір № 02-16).

Відповідно до п. 1.1 договору № 02-16 замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами надати послуги згідно технічного завдання замовника по комплексному діагностичному обстеженню стану протикорозійного захисту та корозійного стану лінійної частини МН Кременчук-Херсон (основна: 70км-160км; лупинг: 70км-83км), загальною довжиною 103 км, в частині камеральної обробки результатів польових обстежень та передати у встановлений строк роботу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчену роботу.

Згідно з п. 2.1 договору № 02-16 початок виконання робіт - протягом 2 (двох) днів після підписання договору. Закінчення виконання робіт - до 31.12.2016 (п. 2.2 договору № 02-16).

Відповідно до п. 5.1 договору № 02-16 ціна договору складає 257.500,00 грн. в т. ч. ПДВ.

Відповідно до п. 11.5 договору № 02-16 даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2017, а в частині розрахунків до повного виконання.

21.03.2017 сторонами вкладено акт приймання-передачі виконаної роботи № 02-17 до договору № 02-16, згідно якого сторони підтвердили якісне виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору та п. 4.2 Технічного завдання до надання послуг (додаток № 2 до договору); вартість виконаних робіт 128.750,00 грн.; з урахуванням авансового платежу підлягає оплаті 78.750,00 грн.; у замовника претензій до якості виконаних робіт немає.

26.04.2017 сторонами вкладено акт приймання-передачі виконаної роботи № 03-17 до договору № 02-16, згідно якого сторони підтвердили якісне виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору та п. 4.2 Технічного завдання до надання послуг (додаток № 2 до договору); вартість виконаних робіт 128.750,00 грн.; у замовника претензій до якості виконаних робіт немає.

Отже загалом за двома договорами виконано роботи на суму 646.614,00 грн.

Наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать, що відповідачем згідно договору № 01-16 здійснено часткову оплату виконаних робіт на загальну суму -230.000,00 грн., наступним чином: 29.11.2016 на суму 15.000,00 грн., 23.12.2016 на суму 10.000,00 грн., 16.02.2017 на суму 45.000,00 грн., 09.03.2017 на суму 10.000,00 грн., 09.03.2017 на суму 10.000,00 грн., 29.03.2017 на суму 10.000,00 грн., 30.03.2017 на суму 10.000,00 грн., 24.04.2017 на суму 10.000,00 грн., 26.04.2017 на суму 10.000,00 грн., 09.06.2017 на суму 100.000,00 грн.

Наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать, що відповідачем згідно договору № 02-16 здійснено часткову оплату виконаних робіт на загальну суму -120.000,00 грн., наступним чином: 16.02.2017 на суму 50.000,00 грн., 13.07.2017 на суму 40.000,00 грн., 26.09.2017 на суму 30.000,00 грн.

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідачем у період з 29.11.2016 по 26.09.2017 здійснено оплату за договорами на загальну суму 350.000,00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договорів свої зобов'язання по сплаті за виконані роботи повністю не здійснив, в зв'язку з чим виник борг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Пунктом 6.3 договорів передбачено, що платежі замовник здійснює за фактично виконані роботи на підставі підписаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом 30 календарних днів.

Згідно з ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: за договором № 01-16 від 08.11.2016 в сумі 159.114,00 грн. та за договором № 02-16 від 08.11.2016 в сумі 137.500,00 грн., загалом в розмірі 296.614,00 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами в розмірі 296.614,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В позові в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 25.000,71 грн. слід відмовити, оскільки з розрахунку заборгованості поданого позивачем вбачається, що дана сума не є боргом за виконані роботи, а є нарахуванням пені (включена до колонки прострочена сума* ).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.3 договорів передбачено, що за порушення строків оплати замовник сплачує на користь підрядника пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку країни, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за виконані роботи.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт відповідач не оплатив повністю, він повинен сплатити, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов договорів, розмір якої за розрахунками суду за договором № 01-16 становить 23.680,97 грн. та за договором № 02-16 становить 21.404,79 грн., загалом в розмірі 45.085,76 грн.

Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром пені - 21.885,90 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 21.885,90 грн. пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача нараховані 32.428,67 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 7.747,94 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За результатами здійснення судом власного перерахунку збитки від зміни індексу інфляції складають 21.035,61 грн. та 3% річних - 5.352,15 грн., та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки нараховані позивачем на суму боргу, до якої включено пеню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на те, що в актах приймання-передачі виконаних робіт № 01-17 від 21.03.2017, № 02-17 від 21.03.2017, № 03-17 від 26.04.2017 та № 04-17 від 21.03.2017, які з боку відповідача підписані та скріплені печаткою, зазначено, що вони складені на виконання договорів № 01-16 та № 02-16, строк дії яких в частині розрахунків встановлений - до повного їх виконання. Посилання відповідача на те, що порушення ним строків оплати виконаних робіт були зумовлені простроченням позивача строків виконання робіт не приймаються судом до уваги, оскільки умовами договорів оплата робіт визначена протягом 30 календарних днів після складання актів виконаних робіт.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрнафтогазпроект обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз (03170, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, код ЄДРПОУ 34047002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрнафтогазпроект (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 49-А, код ЄДРПОУ 40911700) 296.614 (двісті дев'яносто шість тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 21.885 (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 90 коп., пені, 21.035 (двадцять одна тисяча тридцять п'ять) грн. 61 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 5.352 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 15 коп. - 3% річних, 5.173 (п'ять тисяч сто сімдесят три) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова