Постанова

від 10.07.2018 по справі 910/1807/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Справа№ 910/1807/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Мороз В.П., Глоба М.Ф.

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз"

на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2018 р. (повне рішення складено 16.04.2018 р.)

у справі № 910/1807/18 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Укрнафтогазпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз"

про стягнення заборгованості у розмірі 383677,22 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут "Укрнафтогазпроект" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" про стягнення заборгованості за договорами № 01-16 та № 02-16 від 08.11.2016 р. у загальному розмірі 383677,22 грн, з яких: 321614,71 грн - основний борг, 21885,90 грн - пеня, 32428,67 грн - інфляційні втрати та 7747,94 грн - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за укладеними за договорами № 01-16 та № 02-16 від 08.11.2016 р не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. у справі № 910/1807/18 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2018 р. відкрито провадження у справі № 910/1807/18 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2018 р. у справі № 910/1807/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Укрнафтогазпроект" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" на користь позивача 296614,00 грн основного боргу, 21885,90 грн пені, 21035,61 грн інфляційних втрат та 5352,15 грн 3% річних. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" за допомогою засобів поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про повну відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що частина актів приймання-передачі виконаних робіт були підписані після закінчення строку дії договорів, а тому стягнення з відповідача за цими актами не може здійснюватись на підставі договорів № 01-16 та № 02-16 від 08.11.2016 р., оскільки станом на дату виконання робіт вказані договори були вже нечинними.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" у справі № 910/1807/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 14.06.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 р. було відкладено розгляд справи до 10.07.2018 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/1735/18 від 09.07.2018 р. у зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1807/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2018 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 р. справу № 910/1807/18 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У засідання суду, призначене на 10.07.2018 р., представник відповідача вдруге не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

08.11.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут "Укрнафтогазпроект" (далі - підрядник) було укладено договір № 01-16 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами надати послуги згідно технічного завдання замовника по комплексному діагностичному обстеженню стану протикорозійного захисту та корозійного стану лінійної частини МН "Одеса-Броди" 390-567 км, загальною довжиною 177 км, в частині камеральної обробки результатів польових обстежень та передати у встановлений строк роботу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчену роботу.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору початок виконання робіт - протягом 2 (двох) днів після підписання договору. Закінчення виконання робіт - до 31.12.2016 р.

Як передбачено п. 5.1 договору, ціна договору складає 389114,00 грн в т. ч. ПДВ.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 р., а в частині розрахунків до повного виконання (п. 11.5 договору).

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2016 р. сторонами було внесено зміни до п. 11.5 договору та передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 28.02.2017 р., а в частині розрахунків до повного виконання.

21.03.2017 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаної роботи № 01-17 до договору.

Вказаним актом сторони підтвердили, що роботи за укладеним договором вважаються виконаними та сплаченими; вартість виконаних робіт 15000,00 грн; у замовника претензій до якості виконаних робіт немає.

Також 21.03.2017 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі виконаної роботи № 04-17 до договору, згідно якого сторони підтвердили якісне виконання робіт; вартість виконаних робіт 374114,00 грн; з урахуванням авансового платежу підлягає оплаті 299114,00 грн; у замовника претензій до якості виконаних робіт немає.

08.11.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут "Укрнафтогазпроект" (далі - підрядник) укладено договір № 02-16 (далі - договір № 2).

Відповідно до п. 1.1 договору № 2 замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами надати послуги згідно технічного завдання замовника по комплексному діагностичному обстеженню стану протикорозійного захисту та корозійного стану лінійної частини МН "Кременчук-Херсон" (основна: 70км-160км; лупинг: 70км-83км), загальною довжиною 103 км, в частині камеральної обробки результатів польових обстежень та передати у встановлений строк роботу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчену роботу.

Як передбачено п. п. 2.1, 2.2 вказаного договору, початок виконання робіт - протягом 2 (двох) днів після підписання договору. Закінчення виконання робіт - до 31.12.2016 р.

Згідно з п. 5.1 договору № 2 ціна договору складає 257500,00 грн в т. ч. ПДВ.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2017 р., а в частині розрахунків до повного виконання (п. 11.5 договору № 2).

21.03.2017 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаної роботи № 02-17, згідно з яким сторони підтвердили якісне виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору та п. 4.2 Технічного завдання до надання послуг (додаток № 2 до договору); вартість виконаних робіт 128750,00 грн; з урахуванням авансового платежу підлягає оплаті 78750,00 грн; у замовника претензій до якості виконаних робіт немає.

26.04.2017 р. між сторонами складено акт приймання-передачі виконаної роботи № 03-17, відповідно до якого сторони підтвердили якісне виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору та п. 4.2 Технічного завдання до надання послуг (додаток № 2 до договору); вартість виконаних робіт 128750,00 грн; у замовника відсутні претензії до якості виконаних робіт.

Таким чином, за двома договорами позивачем було виконано роботи на суму 646614,00 грн.

На виконання умов укладених договорів відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних робіт на загальну суму 350000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, а саме: 29.11.2016 р. на суму 15000,00 грн, 23.12.2016 р. на суму 10000,00 грн, 16.02.2017 р. на суму 45000,00 грн, 09.03.2017 р. на суму 10000,00 грн, 09.03.2017 р. на суму 10000,00 грн, 29.03.2017 р. на суму 10000,00 грн, 30.03.2017 р. на суму 10000,00 грн, 24.04.2017 р. на суму 10000,00 грн, 26.04.2017 р. на суму 10000,00 грн, 09.06.2017 р. на суму 100000,00 грн, 16.02.2017 р. на суму 50000,00 грн, 13.07.2017 р. на суму 40000,00 грн, 26.09.2017 р. на суму 30000,00 грн.

Отже, відповідачем у період з 29.11.2016 р. по 26.09.2017 р. було здійснено оплату за договорами на загальну суму 350000,00 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладених договорів свої зобов'язання по сплаті за виконані роботи виконав лише частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 6.3 укладених договорів платежі замовник здійснює за фактично виконані роботи на підставі підписаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом 30 календарних днів.

Згідно з ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг за укладеними договорами не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 296614,00 грн.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості, поданого позивачем, вбачається, що останній просить суд стягнути з відповідача 321614,71 грн.

Однак сума коштів у розмірі 25000,71 грн не є боргом за виконані роботи, а є нарахуванням пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за укладеними договорами підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 296614,00 грн.

Доводи скаржника про те, що частина актів приймання-передачі виконаних робіт були підписані після закінчення строку дії договорів, а тому стягнення з відповідача за цими актами не може здійснюватись на підставі договорів № 01-16 та № 02-16 від 08.11.2016 р., судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки умовами укладених договорів, зокрема, п. 11.5 сторони погодили, що ці договори діють а в частині розрахунків до повного виконання.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 21885,90 грн пені.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як передбачено п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.3 укладених договорів передбачено, що за порушення строків оплати замовник сплачує на користь підрядника пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку країни, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок розміру пені, нарахованої позивачем, судовою колегією було встановлено, що розмір пені за договором № 01-16 становить 23680,97 грн за період з 2.04.2017 р. по 25.05.2018 р. та за договором № 02-16 становить 21404,79 грн за період з 27.05.2017 р. по 26.11.2017 р., загалом в розмірі 45085,76 грн.

Пеня нарахована позивачем відповідними періодами, при цьому, тривалість цих періодів не перевищує шестимісячного строку, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає у розмірі 21885,90 грн, тобто у сумі, заявленій позивачем.

Також за неналежне виконання умов укладених договорів позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 32428,67 грн інфляційних втрат та 7747,94 грн 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім, при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат було допущено арифметичну помилку.

Судова колегія погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 21035,61 грн інфляційних втрат та 5352,15 грн 3% річних.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" не підлягає задоволенню.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2018 р. у справі № 910/1807/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТГ "Діптрансгаз".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.07.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко