Постанова

від 27.07.2009 по справі 2а-1205/2009

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

                            № 2а-1205/2009 р.

                          П О С Т А Н О В А

  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 липня 2009 року  Якимівський районний суд Запорізької області

В складі головуючого судді Куценко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",    

                        в с т а н о в и в:  

06 червня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі з зазначеним позовом.

В позові вказує, що вона має статус «дитина війни», і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що набрав чинності з 01 січня 2006 року, її щомісячна пенсія повинна збільшитись на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідач не виконав вимог зазначеного Закону, а її письмові звернення про збільшення пенсії відповідно до вимог закону залишив без задоволення.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила признати відмову відповідача № 850-Т/05 від 05 червня 2009 року в нарахуванні і виплаті їй щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною. Зобов’язати відповідача нарахувати їй щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача на її користь невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач у судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того, просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

Представник відповідача – в судове засідання не зявився, надав до суду  письмові заперечення в яких просить розглянути справу за   відсутності представника, позовні вимоги не визнає, зазначає, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду за захистом свої прав передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, а вона як представник відповідача наполягає на відмові у задоволені позову з цих підстав.

Крім того, зазначають, що вони не заперечує фактів, викладених позивачем в позові, відносно того, що вона є дитиною війни, а тому згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01 січня 2006 року, вправі отримувати підвищену пенсію на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак дія ст. 6 вказаного Закону була призупинена ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік».

На 2007 рік ст. 11 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» підвищення пенсії «Дітям війни» мало здійснюватись у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з цим, дія ст.6 Закону була зупинена п. 12 ст. 71  вказаного Закону про бюджет.

Рішенням  Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6рп/2007, були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 та ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік». Отже ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», відновила дію з 09 липня 2007 року.

Однак вважають, що підстави для призначення та виплати вказаного підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року у органів пенсійного фонду відсутні з наступних причин.

Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до категорії громадян «діти війни» не застосовується.

Крім того, згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян. Кошти Пенсійного фонду України не повинні витрачатися на доплати до пенсії «дітям війни».

Законом України «Про державний бюджет  України на 2008 рік» передбачені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: «дітям війни» крім тих, (на які поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка становить 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ( з 01 січня 2008 року – 47 грн.;  з 01 квітня 2008 року – 48,10 грн.; з 01 липня 2008 року – 48,20 грн.; з 01 жовтня 2008 року – 49,80 грн.). Це підвищення до пенсії позивачка отримує з 01 січня 2008 року.

В зв’язку з викладеним, вважають, що жодних підстав для задоволення адміністративного позову немає.

Також вказують, що відповідно до п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 органи ПФУ звільнені від сплати державного мита.

 Дослідивши вимоги викладені в позовних заявах та надані письмові заперечення, письмові докази, а саме:

-   копію пенсійного посвідчення позивачки  ОСОБА_1 серії  АВ № 106682(а.с.5);

-   лист Управління Пенсійного фонду України № 850-Т/05 від 05 червня 2009 року (а.с.6);

-   довідку № 1664 про виплати надбавки, як дитині війни ОСОБА_1, видану Управлінням Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області від 13 липня 2009 року, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 – пенсіонерка, народилася в 1937 році, і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набула статусу «дитини війни» та згідно до ст. 6 Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Вказані обставини, що позивачка має статус «дитина війни» і на неї поширюється ст. 6 Закону, визнані представником відповідача та не підлягають доказуванню відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України.

 Відносно заперечень  представника відповідача проти позовних вимог з тих підстав, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду без поважних причин суд виходить з наступного.

 Згідно  ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» № 1931-XII від 06 грудня 1991 року (з наступними змінами) сума пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Разом з цим,  позивачем зазначено, що про порушення його прав, йому стало відомо лише в кінці 2008 року з преси, а також листа відповідача який ним було отримано в травні 2009 року. Зазначені обставини не спростовані відповідачем.

В зв’язку з викладеним, суд вважає, що заперечення представника відповідача в цій частині є безпідставними.

Вирішуючи вимоги позивача, які стосуються 2006 року, суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (зі змінами внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядок виплати 30 % надбавки до пенсії «дітям війни», то суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про нарахування та виплати надбавки до пенсії за 2006 рік, задоволенню не підлягають.

Відносно позовних вимог за 2007 рік суд виходить з наступного.  

     Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України № 2195-ІV.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно були зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року – були відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд, вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХII (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:

за липень - [(406 грн.+1%) х 30%] : 31 х 23 дня = 123,02 : 31 х 23  =  91,27 грн.;

за серпень - вересень [(406 грн.+1%) х 30%] х 2 міс. = (410,06 х30%) х 2 = 123,02 х 2  = 246,04 грн.;

жовтень-грудень [(411 грн. + 1%) х 30%] х 3  = 415,11 грн. х 30% х3 = 124,53 грн. х3 = 373,59 грн.

а всього за 2007 рік  необхідно донарахувати  710,90 грн.

Підстави для перерахунку за період з січня по липень 2007 року – були відсутні, оскільки позивач не надав доказів, що він є інвалідом і йому повинні підвищити пенсію відповідно до ст. 6 Закону у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, тому в цій частині позовні вимоги є не  обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи представника відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Так,  у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відносно вимог по виплатам за 2008 рік , суд  виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України № 2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні – березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV в новій редакції.

Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.

Ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня   2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:

травень –  (481 грн. х 30%) : 31 х 10 =  144,3 : 31 х 10 =  46,55 грн.;

червень –  481 грн. х 30%   =  144,3  грн.

липень - вересень   (482 грн. х 30%) х 3 міс. =  144,6 х 3   = 433,80 грн.;

жовтень-грудень   (498 грн. х 30%) х3 міс.  = 149,40 х 3  =   448,2  грн.

а всього за 2008 рік необхідно було нарахувати та виплатити -   1072,85  грн.

Таким чином, з врахуванням виплачених сум, відповідно до наданої відповідачем довідки, сума не виплачених позивачу коштів складає 1072,85 – 357,60 = 715,25 грн.

Разом з цим, суд не приймає до уваги, посилання представника відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження па підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено па відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, а саме Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача, щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003  за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена, є протиправними, і тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як є необгрунтованими.

Керуючись ст. 87 Закону України «Про Пенсійне забезпечення», ст.ст. 1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 77, 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст. ст. 62, 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року,    ст. ст. 9-12, ст. 71 ст.ст.  159-163 КАС України, суд

                       п о с т а н о в и в :    

     Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.

    Поновити пропущений строк для звернення до суду за період з   09 липня по 31 грудня 2007 року.

     Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області у здійснені перерахунку і виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком -  неправомірною.

    Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  

    В іншій частині позовних вимог – відмовити.      

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а вразі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

        Суддя: