Ухвала

від 17.04.2018 по справі 912/630/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/630/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 (головуючий суддя - Березкіна О.В., судді: Іванов О.Г., Вечірко І.О.)

та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.07.2017 (головуючий суддя Шевчук О.Б., судді Вавренюк Л.С., Макаренко Т.В.)

за позовом Фермерського господарства "Черній Михайло Андрійович"

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

2. Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4

про визнання недійсним наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Черній Михайло Андрійович" (надалі - позивач) звернувшись в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - відповідач-1), Новомиргородської районної державної адміністрації (далі - відповідач-2), просило:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_5";

- зобов'язати Новомиргородську районну державну адміністрацію Кіровоградської області в особі сектору з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно і юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Новомиргородської районної державної адміністрації скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 2,00 га за ОСОБА_5.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що він має право оренди на земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 11.01.2006, який поновлено відповідно до рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16. Однак відповідач-1 без припинення в установленому законом порядку права оренди позивача на відповідну земельну ділянку, передав за оскаржуваним наказом частину орендованої земельної ділянки у власність фізичній особі ОСОБА_5.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.07.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2017, позовні вимоги задоволені частково.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 №11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_5".

В іншій частині провадження у справі - припинено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 (далі - третя особа-2) просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове, яким відмовити у позові.

В обґрунтування своїх вимог третя особа-2 посилається на те, що позивач обрав не правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки визнання наказу недійсним не відновить порушене право позивача, а судами не було враховано правові позиції Верховного Суду України з цього питання (справи №3-514гс16, №916/654/15-г, №815/13/16, №6-2510цс15, №21-405а14).

Окремо третя особа-2 звертає увагу на правову позицію у справі №6-55ц12, викладений у постанові від 31.10.2012 Верховним Судом України, а відтак вказує на порушення судами статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017.

Також третя особа-2 вважає, що суди помилково застосували положення частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, а не встановлювали факт недійсності правочину в порядку статті 83 названого Кодексу, без врахування того, що цей договір є неукладеним, оскільки позивачем не доведено факт його державної реєстрації, та те, що орендована земельна ділянка є сформованою, при тому, що розпорядження органу місцевого самоврядування, яким спірна ділянка надавалась в оренду не відповідає положенням статей 118, 123, 124 Земельного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 03.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.04.2018.

Третя особа-2 у касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14, за позовом прокурора до міської ради про визнання протиправним та скасування рішення міської ради, у якому суд дійшов висновку про те, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Тому позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений.

Разом з тим, під час підготовки матеріалів касаційної скарги до розгляду встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду від 07.03.2018 справу №916/1979/13 передано на перегляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду питання відступу від вказаної практики Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Оскільки у справі, що переглядається у касаційному порядку, суди попередніх інстанцій мотивували свою постанову висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо належного способу захисту права шляхом визнання недійсним наказу суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, і справа №916/1979/13 у подібних правовідносинах переглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку та виходячи із обмежених строків розгляду касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 912/630/17 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі №916/1979/13 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Керуючись статтями 11, 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №912/630/17 за касаційною скаргою ОСОБА_4 зупинити до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі №916/1979/13 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов