Постанова

від 12.04.2018 по справі 369/6772/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 369//6772/15-ц

провадження № 61-14056св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного

цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Дослідницьке підприємство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України ,

відповідачі: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю АДС , Товариство з обмеженою відповідальністю Граніт-2000 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, Компанія ПАНАЛЕГ ЛІМІТЕД ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року у складі судді Усатова Д. Д. та рішення Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Кашперської Т. Ц.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Державного підприємства Дослідницьке підприємство Чабани Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України (далі - ДП ДГ Чабани ) звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА), ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю АДС (далі - ТОВ АДС ), товариства з обмеженою відповідальністю Граніт-2000 (далі - ТОВ Граніт-2000 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, про визнання недійсним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, договорів суперфіцію та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у червні

2015 року прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства при наданні у власність 12-ти громадянам України земельних ділянок, які відносяться до категорії особливо цінних земель. Розпорядженням Києво-Святошинська РДА від 14 березня 2005 року вилучено із земель

ДП ДГ Чабани земельну ділянку площею 14,6334 га (рілля). З матеріалів проведеної перевірки вбачається, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення та перебувала у користуванні сільськогосподарської науково-дослідної установи, а спірним розпорядженням була передана несільськогосподарському підприємству для ведення підсобного сільського господарства, що повністю не відповідає встановленому Земельним кодексом України(далі - ЗК України) основному цільовому призначенню даної земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від

15 грудня 2009 року зазначене розпорядження Києво-Святошинської РДА визнано недійсним та скасовано. Вказаною постановою встановлено, що зазначена земельна ділянка, яка перебувала в постійному користуванні ДП ДГ Чабани , мала цільове призначення - для проведення науково-дослідних робіт, використовувалась для певних соціально-значимих потреб, отже, відноситься до категорії особливо цінних земель. Судом також доведено той факт, що розпорядження Києво-Святошинської РДА від 14 березня 2005 року прийнято з порушенням законодавства, а саме, що вилучення особливо цінних земель проводиться лише за згодою Кабінету Міністрів України.

Головою Києво-Святошинської РДА видано розпорядження від 11 червня 2009 року, яким із земель державної власності вилучено земельну ділянку площею 14,6336 га, розташовану в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та безоплатно передано у власність 12-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства відповідно до проекту землеустрою, на підставі якого виготовлено державні акти на право власності на земельну ділянку, які зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

За договорами купівлі-продажу від 06 серпня 2009 року земельні ділянки були відчужені на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_15, які зареєстрували право власності на земельні ділянки площею по 7,3168 га кожен та отримали кадастрові номери.

Розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 18 листопада 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_15 затверджено проекти землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок зі зміною цільового призначення з ведення особистого селянського господарства на для будівництва та експлуатації виробничо-складських, торговельно-розважальних та готельно-ресторанних комплексів.

На підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2014 року ОСОБА_15 відчужив земельну ділянку площею 7,3168 га на користь ТОВ АДС , а 26 січня 2015 року між ТОВ АДС та ТОВ Граніт-2000 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області у кримінальній справі № 369/6256/14-к, який набрав законної сили 05 серпня 2014 року, встановлено, що 09 серпня 2006 року виконуючий обов'язки начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, внаслідок несумлінного ставлення до них, та маючи реальну можливість їх належного виконання, у порушення вимог статті 118 ЗК України та пункту 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26 травня 2004 року № 667, статті 60 Закону України Про землеустрій , ст. 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , не пересвідчився у належності відведених земельних ділянок загальною площею 14,6336 га ДП ДГ Чабани та відношення їх до категорії особливо цінних земель, щодо яких відповідно до ЗК України (в редакції від 11 січня 2005 року) встановлено особливу процедуру вилучення, а саме рішення про їх вилучення приймається постановою КМУ або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Розпорядження Києво-Святошинської РДА від 11 червня 2009 року незаконне та підлягає скасуванню, вищевказані державні акти на право власності на землю, договори купівлі-продажу та договір оренди підлягають визнанню недійсними, а спірна земельна ділянка - витребуванню від останніх набувачів, а саме ОСОБА_1 та ТОВ АДС .

Під час розгляду справи прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури подано заяву про залучення співвідповідачів та уточнення позовних вимог, в якій він просив суд залучити до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є власниками спірних земельних ділянок, та компанію ПАНАЛЕГ ЛІМІТЕД як особу, що уклала договір іпотеки на частину спірних земельних ділянок як іпотекодержатель, а також уточнив позов, змінивши вимоги з урахуванням даних, що стали відомі йому на час розгляду справи по суті, посилаючись на те, що ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було відчужено п'ять земельних ділянок, також ОСОБА_1 укладено шість договорів суперфіцію із ОСОБА_3 Крім цього, між ТОВ АДС та компанією ПАНАЛЕГ ЛІМІТЕД укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 7,3168 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 січня 2017 року до справи залучено як співвідповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та компанію ПАНАЛЕГ ЛІМІТЕД .

Позивач остаточно просив:

визнати недійсним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської РДА від 11 червня 2009 року № 683 Про передачу у власність земельної ділянки 12-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради ;

визнати недійсними договори суперфіцію, укладені 14 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за №№ 2788, 2790, 2789, 2787, 2785, 2786 щодо земельних ділянок: площею 0,0911 га з кадастровим номером НОМЕР_2; площею 0,0989 га з кадастровим номером НОМЕР_3; площею 0,0872 га з кадастровим номером НОМЕР_4; площею 0,1188 га з кадастровим номером НОМЕР_5; площею 0,1079 га з кадастровим номером НОМЕР_6; площею 0,1333 га з кадастровим номером НОМЕР_7, розташованих у межах Гатненської сильської ради Києво-Святошинського району Київської області;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,3168 га, яка розташована в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, від 26 січня 2015 року № 35 та скасувати його державну реєстрацію;

визнати недійсним договір іпотеки від 13 лютого 2015 року № 124, укладений між ТОВ АДС та компанією ПАНАЛІГ ЛІМІТЕД , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А., щодо передачі в іпотеку земельної ділянки площею 7,3168 га з кадастровим номером НОМЕР_1;

витребувати на користь держави в особі КМУ та ДП ДГ Чабани з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 0,0854 га з кадастровим номером НОМЕР_8; площею 0,1036 га з кадастровим номером НОМЕР_9; площею 0,1397 НОМЕР_10; площею 0,1872 га з кадастровим номером НОМЕР_11; площею 0,1855 га з кадастровим номером НОМЕР_12;

ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 0,0854 га з кадастровим номером НОМЕР_8; площею 0,0911 га з кадастровим номером НОМЕР_2; площею 0,0989 га з кадастровим номером НОМЕР_3; площею 0,0872 га з кадастровим номером НОМЕР_4; площею 0,1188 га з кадастровим номером НОМЕР_5; площею 0,1079 га з кадастровим номером НОМЕР_6; площею 0,1333 га з кадастровим номером НОМЕР_7; площею 0,1036 га з кадастровим номером НОМЕР_9; площею 0,1192 га з кадастровим номером НОМЕР_13; площею 0,1079 га з кадастровим номером НОМЕР_14; площею 0.1397 га з кадастровим номером НОМЕР_10; площею 0,1202 га з кадастровим номером НОМЕР_15; площею 0,103 га з кадастровим номером НОМЕР_16; площею 0,0959 га з кадастровим номером НОМЕР_17; площею 0,0899 га з кадастровим номером НОМЕР_18; площею 0,1024 га з кадастровим номером НОМЕР_19; площею 0,0921 га з кадастровим номером НОМЕР_20; площею 0,0959 га з кадастровим номером НОМЕР_21; площею 0,1352 га з кадастровим номером НОМЕР_22; площею 0,1178 га з кадастровим номером НОМЕР_23; площею 0,1297 га з кадастровим номером НОМЕР_24; площею 0,1005 га з кадастровим номером НОМЕР_25; площею 0,1178 га з кадастровим номером НОМЕР_26; площею 0,088 га з кадастровим номером НОМЕР_27; площею 0,0927 га з кадастровим номером НОМЕР_28; площею 0,0926 га з кадастровим номером НОМЕР_29; площею 0,0937 га з кадастровим номером НОМЕР_30; площею 0,0787 га з кадастровим номером НОМЕР_31; площею 0,1052 га з кадастровим номером НОМЕР_32; площею 0,1075 га з кадастровим номером НОМЕР_33; площею 0,1099 га з кадастровим номером НОМЕР_34; площею 0,0844 га з кадастровим номером НОМЕР_35; площею 0,1099 га з кадастровим номером НОМЕР_36; площею 0,1075 га з кадастровим номером НОМЕР_37; площею 0,1096 га з кадастровим номером НОМЕР_38; площею 0,0960 га з кадастровим номером НОМЕР_39; площею 0,0914 га з кадастровим номером НОМЕР_40; площею 0,3480 га з кадастровим номером НОМЕР_41; площею 0,9067 га з кадастровим номером НОМЕР_42; площею 0,1872 га з кадастровим номером НОМЕР_11; площею 0,1902 га з кадастровим номером НОМЕР_43; площею 0,1908 га з кадастровим номером НОМЕР_44; площею 0,1765 га з кадастровим номером НОМЕР_45; площею 0,1972 га з кадастровим номером НОМЕР_46; площею 0,1855 га з кадастровим номером НОМЕР_12; площею 1,0737 га з кадастровим номером НОМЕР_47;

ТОВ АСД земельну ділянку площею 7,3168 га з кадастровим номером НОМЕР_1,

які розташовані в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження Києво-Святошинської РДА від 11 червня 2009 року № 683 Про передачу у власність земельної ділянки 12-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Києво-Святошинського районного управління юстиції Осадчої М. М., індексний номер 568783 від 26.02.2013 11:27:20, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 7,3168 га, розташовану в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером НОМЕР_48.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Косенко Л. А., індексний номер 18400941 від 26.12.2014 18:40:52, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ТОВ АДС на земельну ділянку площею 7,3168 га, розташовану в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером НОМЕР_1.

У решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки відносяться до категорії особливо цінних земель, щодо яких відповідно до статей 149-151 ЗК України встановлено особливу процедуру вилучення. Рішення про їх вилучення приймається постановою КМУ або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Однак такі рішення не приймалися, згоди ДП ДГ Чабани на вилучення земельної ділянки площею 14,6336 га, розташованої в межах Гатненської сільської ради, надано не було, дозволів на зміну цільового призначення земель КМУ не надавалося. Встановлена законом процедура вилучення земельної ділянки була порушена Києво-Святошинською РДА, а отже, розпоряджатися цією ділянкою Києво-Святошинська РДА не мала права, що є підставою для визнання недійсними оскаржуваних розпоряджень та державних актів.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтував свою позицію тим, що земельні ділянки в тому вигляді, в якому вони існували на момент їх передачі у володіння ОСОБА_1 та ТОВ АДС , не існують. Із земельної ділянки ОСОБА_1 було утворено велику кількість менших за розміром. На спірних земельних ділянках здійснено та здійснюється капітальне будівництво багатоповерхових житлових будинків, розташовані діючі об'єкти інфраструктури, де проводиться діяльність суб'єктів господарювання. Вказана нерухомість перебуває, у тому числі у власності осіб, які не заявлені сторонами у справі. Перелік такого нерухомого майна судом не встановлювався та сторонами не подавався. Отже, задоволення вказаних позовних вимог призведе до порушення прав невстановленої судом значної кількості юридичних та фізичних осіб, що набули ці права у встановленому законом порядку.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі КМУ, ДП Чабани до Києво-Святошинської РДА Київської області, ОСОБА_1, ТОВ АДС , ТОВ Граніт-2000 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, Компанії ПАНАЛЕГ ЛІМІТЕД , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, про визнання недійсним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, договорів суперфіцію та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову згідно з ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 січня та 27 січня 2017 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що висновки суду першої інстанції стосовно незаконності передачі Києво-Святошинською РДА спірних земельних ділянок у власність фізичним особам є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону. Оскільки КМУ є власником земельної ділянки, яка вибула з володіння поза його волею, а відповідачі користуються нею без достатньої правової підстави, позовні вимоги про витребування з незаконного володіння земельних ділянок є обґрунтованими. Однак Прокуратурі Києво-Святошинського району з 25 лютого 2011 року було відомо про те, що розпорядження Києво-Святошинської РДА від 11 червня 2009 року № 683 було винесене з порушенням вимог земельного законодавства. Тому позовна давність для звернення до суду з даним позовом закінчилася 26 лютого 2014 року. Прокурор пред'явив позов після спливу позовної давності.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора Києва-Святошинського району Київської області.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що допущені порушення вимог законодавства при відведенні спірних земельних ділянок у власність першим набувачам мають наслідком відсутність у ТОВ АДС належного обсягу повноважень власника і розпорядника спірної земельної ділянки, яку передано в іпотеку, тому договір оренди земельної ділянки площею 7,3168 га від 26 січня 2015 року № 35, укладений між ТОВ АДС та ТОВ Граніт-2000 , і договір іпотеки від 13 лютого 2015 року № 124, укладений між ТОВ АДС та компанією ПАНАЛЕГ ЛІМІТЕД щодо передачі в іпотеку земельної ділянки площею 7,3168 га з кадастровим номером НОМЕР_1, підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 21, 152 ЗК України. Допущені порушення вимог законодавства під час відведення спірних земельних ділянок у власність першим набувачам мають наслідком відсутність у суперфіціарія - ОСОБА_1 належного обсягу прав власника і розпорядника спірних земельних ділянок і є підставою для визнання договорів суперфіцію від 14 вересня 2016 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за №№ 2788, 2790, 2789, 2787, 2785, 2786, недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України, статей 21, 152 ЗК України. Дійсний власник землі - держава в особі КМУ і законний землекористувач - ДП ДГ Чабани не були сторонами правочинів, а тому прокурором правильно обрано спосіб захисту порушеного права як витребування майна з незаконного володіння останніх власників зазначених земельних ділянок.У цій справі прокурор діє в інтересах держави в особі КМУ, ДП ДГ Чабани , які могли дізнатися про порушення свого права на підставі вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області у кримінальній справі № 369/6256/14-к, який набрав законної сили 05 серпня 2014 року.Носієм порушеного права власності держави на спірні землі та відповідно особами, з обізнаністю яких пов'язано виникнення права на позов та початок перебігу позовної давності, є відповідний орган державної влади, який у межах компетенції реалізує права власника, та ДП ДГ Чабани .Судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано позовну давність, оскільки особи, чиї цивільні права порушені, не знали про порушення оскаржуваним розпорядженням їхніх прав та вибуття з державної власності спірних земель і зміну їх цільового призначення.У даному випадку державна реєстрація припинення права постійного користування ДП ДГ Чабани на спірну земельну ділянку не проведена і зміни до правовстановлюючих документів ДП ДГ Чабани не вносилися, нові правовстановлюючі документи не виготовлялися. Юридично земля продовжує перебувати у постійному користуванні ДП ДГ Чабани .Винесення прокурором постанови від 25 листопада 2011 року про порушення кримінальної справи № 63-3112 жодним чином не пов'язано з моментом обізнаності позивачів про порушення вимог земельного законодавства та їх прав на спірні земельні ділянки, що стали підставою для звернення до суду з цим позовом.Закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушенням закону та порушення у зв'язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів. Отже, обчислення позовної давності у справі з моменту відкриття кримінальної справи не відповідає вимогам законодавства і є хибним. Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області набрав законної сили 05 серпня 2014 року, а тому на день звернення прокуратури до суду позовна давність не спливла.Апеляційним судом не зазначено, на підставі яких обставин і доказів та коли саме КМУ та ДП ДГ Чабани стало відомо про виявлені порушення вимог законодавства, зважаючи також на те, що до їх функцій не віднесено здійснення контролю законності рішень органів виконавчої влади у сфері земельних правовідносин та відсутні повноваження щодо витребування від органів державної влади інформації щодо власників земельних ділянок. Положення законодавства про доступ до публічної інформації не регулюють правовідносини між державними органами та суб'єктами владних повноважень.Звернення прокурора до суду в таких спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення в державну власність особливо цінних земельних ділянок.Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція) система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів до усунення несправедливості.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 01 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільну справу № 369/6772/15-ц передано до Верховного Суду.

ТОВ Гарант-2000 та ТОВ АДС подали заперечення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, Прокуратурі Києво-Святошинського району ще з 25 лютого 2011 року було відомо про розпорядження Києво-Святошинської РДА від 11 червня 2009 року № 683. Постанову про порушення кримінальної справи від 25 лютого 2011 року винесено заступником прокурора Києво-Святошинського району. Позовна давність для зверненням до суду з цим позовом спливла 26 лютого 2014 року. Посилання Прокуратури Києво-Святошинського району Київської області на вирок, який набрав законної сили, не є доказом того, що позивач дізнався про порушення закону лише після набуття вироком законної сили.

Заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_17 на касаційну скаргу мотивовані тим, що апеляційний суд об'єктивно оцінив усі обставини та докази у справі, ухвалив законне та справедливе рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_18 також подала заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що при первісному розгляді справи суди не встановили обгрунтованості позову і відмовили в його задоволенні на підставі пропуску позовної давності. Будучи обізнаним про існування незаконного розпорядження Києво-Святошинської РДА з 2011 року, прокурор стверджував, що в 2011 році Прокуратура Києво-Святошинського району діяла в інтересах держави в особі інших державних органів, ніж ті, чиї інтереси представляються зараз. Спочатку позивач пред'явив до відповідача вимоги про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, а після отримання зазначеного відшкодування поставив питання про незаконність зміни цільового призначення земельної ділянки. КМУ, здійснюючи виконавчу владу, у тому числі через Києво-Святошинську РДА, контролюючи її діяльність, не міг не знати про винесення розпорядження від 11 червня 2009 року № 683 і про незаконність цього розпорядження. Таким чином, позовна давність сплинула 12 червня 2012 року. Земельна ділянка, що перебувала у постійному користуванні ДП ДГ Чабани , за згодою Президії Української академії аграрних наук від 06 липня 2004 року вибула з користування ДП ДГ Чабани ще 14 березня 2005 року. Після скасування у судовому порядку розпорядження Києво-Святошинської РДА від 14 березня 2005 року № 124 спірна земельна ділянка в постійне користування ДП ДГ Чабани не поверталася, оскільки за рішенням суду була повернута державі в особі Києво-Святошинської державної адміністрації як розпоряднику земель державної власності, розташованих поза межами населених пунктів. Віндикаційний позов заявлено щодо речі, якої не існує, а отже, її не можна витребувати. Цільове призначення землі змінено, про що свідчать правовстановлюючі документи, і земельна ділянка використана власниками за зміненим цільовим призначенням. Прокурор вимогає повернути особливо цінні землі науково-дослідних полів , а цих земель не існує, оскільки зараз на спірній земельній ділянці побудовані багатоповерхові житлові будинки і будівлі соціальної інфраструктури. На підставі якого закону громадяни України мають фактично відповідати за незаконні дії посадових осіб державних органів, прокурор не зазначає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, що на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 19 грудня 2003 року № 549 ДП ДГ Чабани було надано землі площею 330,92 га, у тому числі земельна ділянка, розташована на території Гатненської сільської ради, площею 15,43 га. Право постійного користування зазначеною земельною ділянкою підтверджується державним актом від 19 грудня 2003 року серія НОМЕР_49, згідно з яким цільове призначення земельної ділянки - для проведення науково-дослідних робіт.

Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 11 червня 2009 року № 683 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 12-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району і передано їм у власність земельну ділянку загальною площею 14,6336 га (рілля) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради (а. с. 22 т. 1).

На підставі розпорядження № 683 були виготовлені державні акти на право власності на земельну ділянку, які зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, а саме: ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_50, кадастровий номер НОМЕР_51, загальною площею 0,9145 га; ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_52, кадастровий номер НОМЕР_53, загальною площею 0,9146 га; ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_54, кадастровий номер НОМЕР_55, загальною площею 0,9146 га; ОСОБА_7 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_56, кадастровий номер НОМЕР_57, загальною площею 0,9146 га; ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_58, кадастровий номер НОМЕР_59, загальною площею 0,9146 га; ОСОБА_9 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_60, кадастровий номер НОМЕР_61, загальною площею 0,9146 га; ОСОБА_10 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_62, кадастровий номер НОМЕР_63, загальною площею 0,9146 га; ОСОБА_11 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_64, кадастровий номер НОМЕР_65, загальною площею 0,9146 га; ОСОБА_12 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_66, кадастровий номер НОМЕР_67, загальною площею 1,8292 га; ОСОБА_13 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_68, кадастровий номер НОМЕР_69, загальною площею 1,8292 га; ОСОБА_14 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_70, кадастровий номер НОМЕР_71, загальною площею 1,8292 га; ОСОБА_16 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_72, кадастровий помер НОМЕР_73, загальною площею 1,8292 га.

06 серпня 2009 року за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Києво-Святошинського району Федотовою О. В., зареєстрованими в реєстрі за №№ 3667, 3682, 3697, 3702, 3677, 3712, 3672, 3707, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_10 (продавці) передали у власність належні їм вищевказані земельні ділянки ОСОБА_1 (покупцю).

Згідно з пунктом 1.2 указаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала земельні ділянки площею по 0,9146 га (рілля), кадастрові номери: НОМЕР_61, НОМЕР_65, НОМЕР_59, НОМЕР_53, НОМЕР_55, НОМЕР_57, НОМЕР_51, НОМЕР_63, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

06 серпня 2009 року за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Києво-Святошинського району Федотовою О. В., зареєстрованими в реєстрі за №№ 3662, 3647, 3652, 3657, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 (продавці) передали належні їм указані вище земельні ділянки у власність ОСОБА_15 (покупцю).

Згідно з пунктом 1.2 зазначених договорів купівлі-продажу ОСОБА_15 придбав земельні ділянки площею по 1,8292 га (рілля), кадастрові номери: НОМЕР_67, НОМЕР_69, НОМЕР_71, НОМЕР_73, які розташовані на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності індексний номер 759405 від 26 лютого 2013 року підтверджується, що об 11:55:44 державний реєстратор Реєстраційної служби Києво-Святошинського району Київської області Осадча М. М. внесла відомості про об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_48, яка розташована за адресою: Гатненська сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська область, з цільовим призначенням - для будівництва та експлуатації виробничо-складських, торговельно-розважальних готельно-ресторанних комплексів, що належить ОСОБА_1 на праві власності, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія та номер НОМЕР_74, виданого 13 січня 2010 року Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області.

На підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 18 листопада 2009 року № 1008 ОСОБА_15 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7,3168 га, за адресою: Гатненська сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська область, з цільовим призначенням - для будівництва та експлуатації виробничо-складських, торговельно-розважальних та готельно-ресторанних комплексів, кадастровий номер НОМЕР_1.

29 листопада 2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір про будівництво житлового комплексу за адресою: село Гатне, Києво-Святошинський район, Київська область. Об'єкт будівництва - житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці площею 7,3167 га з кадастровим номером НОМЕР_48.

26 грудня 2014 року ТОВ АДС на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А., придбало у ОСОБА_15 земельну ділянку площею 7,3168 га за адресою: Гатненська сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська область, з цільовим призначенням - для будівництва та експлуатації виробничо-складських, торговельно-розважальних та готельно-ресторанних комплексів, кадастровий номер НОМЕР_1.

26 січня 2015 року на підставі нотаріально посвідченої угоди - договору оренди ТОВ АДС передало вказану земельну ділянку ТОВ Граніт-2000 в оренду строком до 25 січня 2025 року з правом пролонгації та правом передачі в піднайм.

13 лютого 2015 року між ТОВ АДС та компанією ПАНАЛІГ ЛІМІТЕД укладено договір іпотеки № 124, яким передано в іпотеку земельну ділянку площею 7,3168 га з кадастровим номером НОМЕР_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру від 20 січня 2017 року №10-10-02-856/2-17 із земельної ділянки площею 7,3168 га за кадастровим номером НОМЕР_48, що належить ОСОБА_1, у вересні 2016 року були утворені земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_8; НОМЕР_4; НОМЕР_7; НОМЕР_14; НОМЕР_16; НОМЕР_19; НОМЕР_22; НОМЕР_25; НОМЕР_28; НОМЕР_31; НОМЕР_34; НОМЕР_37; НОМЕР_40; НОМЕР_11; НОМЕР_47; НОМЕР_2; НОМЕР_5; НОМЕР_9; НОМЕР_10; НОМЕР_17; НОМЕР_20; НОМЕР_23; НОМЕР_26; НОМЕР_29; НОМЕР_32; НОМЕР_35; НОМЕР_38; НОМЕР_41; НОМЕР_43; НОМЕР_46; НОМЕР_3; НОМЕР_6; НОМЕР_13; НОМЕР_15; НОМЕР_18; НОМЕР_21; НОМЕР_24; НОМЕР_27; НОМЕР_30; НОМЕР_33; НОМЕР_36; НОМЕР_39; НОМЕР_42; НОМЕР_44; НОМЕР_12; НОМЕР_45.

14 вересня 2016 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужила ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 0,1855 га з кадастровим номером НОМЕР_12, площею 0,1036 га з кадастровим номером НОМЕР_9, площею 0,1397 га з кадастровим номером НОМЕР_10, площею 0,0854 га з кадастровим номером, НОМЕР_8, площею 0,1872 га з кадастровим номером НОМЕР_11.

14 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договори суперфіцію, на підставі яких зареєстровано право забудови земельної ділянки за ОСОБА_3 на наступні земельні ділянки: площею 0,0911 га з кадастровим номером НОМЕР_2; площею 0,0989 га з кадастровим номером НОМЕР_3; площею 0,0872 га з кадастровим номером НОМЕР_4; площею 0,1188 га з кадастровим номером НОМЕР_5; площею 0,1079 га з кадастровим номером НОМЕР_6; площею 0,1333 га з кадастровим номером НОМЕР_7.

Судами встановлено, що постановою заступника прокурора Києво-Святошинського району від 25 лютого 2011 року була порушена кримінальна справа № 63-3112 за фактом зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки, службовими особами управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України. Приводом для порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки, проведеної прокуратурою Києво-Святошинського району за фактом надання у власність 12-ти громадянам земельної ділянки загальною площею 14,6336 га для ведення особистого селянського господарства на території Гатненської сільської ради.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2014 року у вказаній справі встановлено, що 09 серпня 2006 року виконуючий обов'язки начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, внаслідок несумлінного ставлення до них, та маючи реальну можливість їх належного виконання, у порушення вимог статті 118 ЗК України та пункту 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26 травня 2004 року № 667, статті 60 Закону України Про землеустрій , статті 6 Закону України Про державний контроль за використання та охороною земель , не пересвідчився у належності відведених земельних ділянок загальною площею 14,6336 га ДП ДГ Чабани та відношення їх до категорії особливо цінних земель, щодо яких відповідно до статей 149-151 ЗК України (в редакції від 11 січня 2005 року) встановлено особливу процедуру вилучення, а саме: рішення про їх вилучення приймається постановою КМУ або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. На підставі розпорядження Києво-Святошинскої РДА від 11 червня 2009 року № 683, прийнятого з урахуванням вищевказаного проекту землеустрою про надання земельних ділянок загальною площею 14,6336 га, видано державні акти на право власності на зазначену земельну ділянку, яка відноситься до категорії особливо цінних земель, 12-ти фізичним особам. Продовжуючи неналежним чином виконувати свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них при наявності реальної можливості їх належного виконання, виконуючий обов'язки начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області у порушення вимог частини другої статті 150 ЗК України, статті 56 Закону України Про землеустрій та Інструкції, підписав складені на підставі вищевказаного розпорядження державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я вказаних громадян. Внаслідок службової недбалості з боку виконуючого обов'язки начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області із земель державної власності неправомірно вибули земельні ділянки загальною площею 14,6336 га (особливо цінні землі), нормативно-грошова оцінка яких становить 204 783 грн, що більше як у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, та згідно з пунктом 4 примітки до статті 364 Кримінального кодексу України є тяжкими наслідками.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 150 ЗК України визначає склад особливо цінних земель і регулює порядок їх вилучення.

За змістом цієї статті в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі дослідних полів науково-дослідних установ є особливо цінними і можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбаченістаттею 141 ЗК України, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, закріплене у статті 149 ЗК України.

Згідно із частинами першою, третьою цієї статті земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень КМУ, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Установлено, що спірні земельні ділянки відносяться до категорії особливо цінних земель, щодо яких відповідно до статей 149, 150 ЗК України встановлено особливу процедуру вилучення, а саме: рішення про їх вилучення приймається постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Рішення про вилучення і передачу спірних земельних ділянок КМУ не приймалося, згоди ДП ДГ Чабани на вилучення земельної ділянки площею 14,6336 га, розташованої у межах Гатненської сільської ради, надано не було, дозволів на зміну цільового призначення цих особливо цінних земель КМУ не надавалося. Процедура вилучення земельної ділянки не відповідає вимогам закону та була порушена Києво-Святошинською РДА.

Враховуючи наведене, висновок судів про те, що розпоряджатися спірною земельною ділянкою Києво-Святошинська РДА не мала права, а тому є підстави для визнання недійсним оспорюваного розпорядження, є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону. Отже, заявлений прокурором Києво-Святошинського району позов у вказаній частині є обґрунтованим.

Разом з тим під час розгляду справи судом першої інстанції до ухвалення рішення ТОВ АДС , ОСОБА_1, ТОВ Граніт-2000 звернулися до суду із заявами про застосування позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлений на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки, держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Вказані правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-832цс15.

Як зазначалося вище, постановою про порушення кримінальної справи від 25 лютого 2011 року, яка винесена заступником прокурора Києво-Святошинського району юристом 1 класу Ціцуашвілі Н. І., був установлений факт передачі земельних ділянок площею 14,6336 га у власність 12-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради із числа земель, які належать ДП ДГ Чабани та відносяться до категорії особливо цінних.

У постанові про накладення арешту від 19 квітня 2011 року, яка винесена старшим слідчим Прокуратури Києво-Святошинського району Київської області, юристом 1 класу Нагорним А. А. при розгляді кримінальної справи № 63-3112, зазначено, що досудовим слідством було встановлено, що Києво-Святошинською РДА 11 червня 2009 року прийнято розпорядження № 683, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 14,6336 га та передано у власність 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з метою забезпечення цивільного позову було накладено арешт на земельні ділянки в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Заступником прокурора Києво-Святошинського району у квітні 2011 року було пред'явлено позови до ОСОБА_1 та ОСОБА_15 про відшкодування сільськогосподарських втрат, провадження за якими в подальшому ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2011 року у справі № 2-1782/2011 та від 25 березня 2011 року у справі № 2-1388/2011 були закриті за заявою прокурора, оскільки заподіяна шкода ОСОБА_1 та ОСОБА_15 була відшкодована у розмірі, заявленому прокурором, що також свідчить про достатню обізнаність позивача як уповноваженого органу держави про оскаржуване ним розпорядження та пропуск ним строків, визначених статтею 257 ЦК України, для вчинення дій на захист інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України , чинного на час прийняття оскаржуваного розпорядження Києво-Святошинської РДА, КМУ здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно зі статтею 19 Закону України Про Кабінет Міністрів України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, діяльність КМУ спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів.

Аналогічні норми містить і чинний Закон України Про Кабінет Міністрів України .

Отже, КМУ, здійснюючи виконавчу владу, у тому числі через Києво-Святошинську РДА, контролюючи її діяльність, зобов'язаний був і мав можливість дізнатися про розпорядження Києво-Святошинської РДА від 11 червня 2009 року № 683 і про його незаконність принаймні з часу порушення вищевказаної кримінальної справи № 63-3112.

Що стосується ДП ДГ Чабани , то це підприємство могло довідатися про порушення свого права щодо спірної земельної ділянки з часу надання її іншим особам, але не пізніше порушення згаданої кримінальної справи.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до частини другої - четвертої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження місцевої державної адміністрації за пропуском позовної давності, оскільки не пізніше 25 лютого 2011 року прокурору та юридичним особам, яких він представляє в інтересах держави, було відомо чи мало бути відомо про те, що розпорядження Києво-Святошинської РДА Київської області від 11 червня 2009 року № 683 Про передачу у власність земельної ділянки 12-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради було прийнято з порушенням вимог законодавства.

Решта заявлених прокурором позовних вимог випливає з вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження Києво-Святошинської РДА від 11 червня 2009 року № 683 і залежить від її вирішення. При відмові у задоволенні цієї вимоги решта позовних вимог також не можуть бути задоволені.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом статті 10 ЦПК України 2004 рокуцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час розгляду справи в суді) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуване рішення апеляційного суду містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам статей 213-215, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

У пунктах 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , у справі Ґаші проти Хорватії та у справі Трґо проти Хорватії .

Доводи касаційної скарги про те, що у цій справі прокурор діє в інтересах держави в особі КМУ, ДП ДГ Чабани , які могли дізнатися про порушення свого права на підставі вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області у кримінальній справі № 369/6256/14-к, який набрав законної сили 05 серпня 2014 року, а тому позовна даність не пропущена, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс15, є необґрунтованими, оскільки апеляційним судом установлено,що про порушення прав прокурору і особам, в інтересах яких він діє, стало відомо принаймні в день порушення кримінальної справи - 25 листопада 2011 року.

Викладені в касаційній скарзі доводи прокурора про те, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, та неврахування судом правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-2070цс16, від 08 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-832цс16, від 20 серпня 2013 року у справі № 3-18гс13, спростовуються встановленими апеляційним судом вищенаведеними обставинами справи, положеннями норм матеріального права і вказаними правовими висновками.

Оскаржуване судове рішення не суперечать висновкам Верховного Суду України, викладеним у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги про те, що звернення прокурора до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення у державну власність особливо цінних земельних ділянок, про що зауважував ЄСПЛ у своїй практиці, не заслуговують на увагу, оскільки критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися в першу чергу на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. На спірних земельних ділянках фактично здійснено будівництво нерухомого майна, зокрема багатоповерхових житлових будинків та об'єктів соціальної інфраструктури, тому фактично ділянка, цільове призначення якої - для проведення науково-дослідних робіт, у тому вигляді, у якому вона була до її передачі у власність фізичним особам, вже не існує, а повернення цієї ділянки не відновить її до стану на момент прийняття оспорюваного розпорядження.

Стаття перша Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішеннями ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі Стретч проти Сполученого Королівства та від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України вказується про необхідність додержання принципу належного урядування при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном.

Також у рішенні ЄСПЛ від 01 червня 2006 року в справі Федоренко проти України зазначено про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому у рішенні ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року в справі Кривенький проти України наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті першої Першого протоколу до Конвенції.

Інші доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору іне дають підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд неправильно застосував норми матеріального права чи порушив норми процесуального права. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак