Постанова

від 06.06.2007 по справі 14/449

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/449

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.06.2007                                                                                           № 14/449

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Корсака В.А.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача: Косова А.В., Безручко І.В. – за довіреністю

від відповідача: Цюра В.В., Кірічевський В.Я. – за довіреністю

від третьої особи : не з'явився,-

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2007

 у справі № 14/449  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс"

 до                                                   ЗАТ "Міжнародна агропромислова корпорація"

 третя особа без самостійних вимог на стороні позивача                     Виробничо-комерційне приватне підприємство "Соляріс-Агро"

 про                                                  стягнення 275662,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м.Києва передані позовні вимоги ТОВ "Югтранзитсервіс"  по стягненню з  ЗАТ "Міжнародна агропромислова корпорація"  275 662,24 грн. – збитків, завданих недотриманням відповідачем зобов'язань по збереженню зерна пшениці та складаються з неодержаного прибутку в сумі 11061,72 грн., 6846,59 грн. – вартість проведеної експертизи ТОВ «Котекна Україна Лімітед», 155700,56 грн. – вартість робіт перевізника ТОВ ТЕК “Зектер”, 831,37  грн. – вартість додаткових маневрових робіт ДП ДАК “Хліб України” “Миколаївський портовий елеватор”, 1667 грн. – вартість зберігання зерна ДП “Вознесенський”.

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2007 у справі №14/449 у позові було

відмовлено

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.  

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечує, оспорюване рішення вважає законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає, а тому просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а скаргу – без задоволення.  

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив, матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін,  колегія встановила наступне:

06.09.2005 р. між позивачем та третьою особою був укладений договір поставки № 06/09-01 НК (далі Договір поставки), за умовами якого третя особа як Продавець (Постачальник) зобов'язується передати, а позивач як Покупець прийняти і оплатити пшеницю врожаю 2005 р. у кількості згідно Додаткам до цього Договору +/- 10% за заліковою вагою (далі Товар).

01.03.2006 р. контрагенти за угодою підписали Додаткову угоду №6 , якою визначили кількість, ціну та умови товару, що підлягає поставці.

Відповідно до цієї угоди сторони домовились, що третя особа поставляє позивачу пшеницю 6 класу кількістю 4200+-10% тон за ціною 433,33 грн. загальною вартістю 2184000 грн. Умови поставки даної партії Товару: ЕХW Кагарлицький комбікормовий завод; строк поставки - 07.03.2006 р., в оплату входить завантаження до вагону та місяць зберігання.

На виконання додаткової угоди, зерно було передано Відокремленому структурному підрозділу „Агропереробка” ЗАТ “МАК” та було складено відповідний  трьосторонній акт приймання-передачі №1 та видано відповідачем прибуткову квитанцію №14 від 03.03.2006 р.

19.04.2006 р. Позивачем було укладено до  договору № 13-3 від 08.08.2005 р. з перевізником ТОВ ТЕК «Зектер»  додаткову угоду № 2 про перевезення товару зі станції Кагарлик на станцію Миколаїв-вантажний-експорт 21 квітня 2006 р.

На виконання досягнутих домовленостей, продавець відвантажив та передав перевізникові згідно актів приймання-передачі зернової продукції від 25, 26, 30 квітня 2006 р.1209,550 тон Товару для доставки в пункт призначення згідно квитанцій про приймання вантажу №№ 32466572, 32466568, 32466583, 32466584, 32466578, 32466574, 32466575, 32466585,  32466576,  32466567,  32466587,  32466569,  32466586,  32466570,  32466571, 32466573,32466577,32466582.

Після доставки товару на пункт призначення було здійснено аналіз якості зерна та складено відповідні акти.

Відповідно до актів від 30 квітня, 1, 2 та 3 травня 2006 р. інспектора Миколаївської обласної державної хлібної інспекції весь отриманий після зберігання товар є неякісним - має пліснявий запах.

Позивач звернувся до незалежної експертної установи - ТОВ «Котекна Україна Лімітед», який провів аналіз Товару та надав інспекторський звіт № 06-0630 від 04.05.2006 р., висновок якого щодо пліснявого запаху повністю збігається з попереднім.  

Крім того, при прийманні товару на станції призначення, Торгово-промисловою палатою Миколаївської області були складені акти експертизи № 120-658/34 від 06.05.2006 р., № 120-903/1 від 06.05.2006 р. та № 120-903 від 06.05.2006 р., які підтверджують справність вагонів та запірно-пломбувальних пристроїв на них. Отже, можливість набуття  неприродних властивостей в дорозі колегією виключається, тобто товар був відправлений вже із стороннім запахом.

Частина товару була завантажена в вагони в м. Кагарлику, але його відправка була зупинена у зв'язку із виявленням невідповідної якості. Перевірка даного зерна була проведена інспектором Київської державної хлібної інспекції 05.05.2006 р. та складено посвідчення на аналіз зразку проб пшениці №№ 1907, 1906, 1910, 1911, 1909, 1908, згідно яких залишки товару мають також сторонній запах, а тому відправлені на експорт не можуть бути.

Для уникнення сперечань щодо якості товару, що залишався на зберіганні у відповідача, позивач знов звернувся до ТОВ «Котекна Україна Лімітед» для здійснення аналізу зерна. Так, згідно звіту, № 06-0708 від 15.05.2006 р. весь товар має такі самі, невідповідні якісні показники.

Як вбачається з матеріалів справи, товар позивач перевозив в ДП ДАК «Хліб України» «Миколаївський портовий елеватор» для виконання контракту № 1/06-FW-СРТ від 17.02.2006 р. , додаткової угоди № 2 від 17.03.2006 р. та відправки його на експорт, але за таких якісних показників експорт товару став неможливим, оскільки у відповідності до п. 5.7. ДСТУ 3768:2004 пшениця, яку формують для експортування, повинна бути у здоровому стані, мати нормальний запах та колір. Тобто, в результаті вищевказаних дій Відповідача Позивач не зміг виконати зазначений контракт та поставити пшеницю на експорт.

У зв'язку із виникненням спірної ситуації, позивач звернувся до Відповідача із проханням вжити належних заходів з метою недопущення виникнення збитків у позивача та просив замінити товаром належної якості. Проте відповідач не прийняв пропозицію позивача.

В зв'язку з цим, з метою не допустити повного знищення Товару та зменшення розміру збитків, позивач був змушений продавати товар на території України.

Згідно з договором № 23/04-ПО від 06.05.2006 р. позивач продав 1073,9 тон товару, поставленого на станцію Миколаїв-вантажний-експорт, за ціною 590 грн. за тону на умовах СРТ згідно правил Інкотермс-2000. Факт поставки товару покупцю до Херсону,   підтверджується видатковою накладною № ЮТ-0000054 від 10.05.2006 р. на суму 629624,99 грн.

До того ж два вагони товару загальною вагою 135,65 тон, що були поставлені до ДП ДАК «Хліб України» «Миколаївський портовий елеватор», позивач не зміг продати, так як даний товар є некондиційним і майже не використовується в харчовій галузі. Тому Позивач був змушений відправити на зберігання в найближчий елеватор ДП Вознесенський КХП», так як ДП ДАК «Хліб України» «Миколаївський портовий елеватор» не надає послуг із постійного зберігання зерна. В подальшому дану частину товару було продано згідно договору № 05/06-01 НК ВІД 05.06.2006 р., з яких 72,535 тон за ціною 590 грн. за тону та 54,82 тон за ціною 610 гривень за тону. Дана поставка підтверджується видатковими накладними № ЮТ-0000069 від 13.07.2006 р.; № ЮТ-0000068 від 08.07.2006 р.; № ЮТ-0000070 від 06.07.2006 р. (76235,85грн.)

Залишок зерна, яке залишилося на зберіганні у відповідача, було продане позивачем згідно договору №43/05-ПО від 26.05.2006 р. в кількості 1897,5 тон за ціною 610 гривень за тону  ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»  відповідно до видаткових накладних № ЮТ-0000076 від 14.07.2006 р. та № ЮТ-0000077 від 14.07.2006 р. на суму 1143557,24 грн.; згідно договору №40/05-ПО від 10.05.2006 р. в кількості 409,55 тон за ціною 590 гривень за тону  ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»  відповідно до видаткових накладних № ЮТ-0000059 від 16.05.2006 р. та №ЮТ-0000058 від 15.05.2006 р. на суму 240425 грн.; згідно договору поставки №23/05-02 від 23.05.2006 р. в кількості 599.28 тон за ціною 525 гривень за тону (видаткові накладні - № ют-0000066 від 31.05.2006 р. та № ЮТ-0000067 від 01.06.2006 р.) на суму 314622 грн.

У відповідності до п. 10 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (надалі - Закон) зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтею 7 цього ж Закону встановлено, що суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Пункт 27 ст. 1 Закону надає визначення поняттю якість зерна - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Державним стандартом, який визначає споживчі властивості зерна пшениці є ДСТУ 3768:2004 «Пшениця: технічні умови».

Відповідно до ч. 2 ст. 1 ДСТУ 3768:2004, обов'язковими вимогами до зерна пшениці, що гарантують безпеку життя і здоров'я людини, тварин та природного довкілля містяться у п. 5.2. і до яких в тому числі відноситься запах.

Пункт 5.2. ДСТУ 3768:2004 зазначає, що пшениця всіх класів (тобто, незалежно від якісних показників, за якими її ділять на класи) повинна бути у здоровому стані та ,зокрема, мати властивий здоровому зерну цього типу нормальний запах (без затхлого, солодового, пліснявого та інших сторонніх запахів).

Враховуючи вищезазначене, колегія звертає увагу на те, що відповідач, здійснюючи зберігання зерна Позивача, повинен був проводити його доробку та забезпечити сукупність споживчих властивостей, які відповідають державним стандартам.

Як вже було вказано, товар, що знаходився на зберіганні у відповідача повинен був бути поставлений контрагенту позивача за контрактом №1/06-FW-СРТ від 17.02.2006 р. та додатковою угодою №2 від 17.03.2006 р. Згідно умов додаткової угоди, ціна товару встановлена в розмірі 121 долар США, що на момент подання позивачем позову, згідно офіційного курсу НБУ складає 611,05 грн. за тону. Так як, пшениця була невідповідної  якості, позивач не зміг виконати контракт та змушений був продати товар в кількості 4116 тон. на території України, в зв'язку з цим і просить стягнути з відповідача збитки у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 110616,72 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного Кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського Кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 942 Цивільного Кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно п. 1 ст. 494 Цивільного Кодексу України , зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.            

          Оскільки відповідачем було порушено умови зобов'язання щодо збереження належної якості товару та повернення товару належної якості, позивач має право на підставі ст.ст. 16 та 611 Цивільного Кодексу України вимагати відшкодування збитків.

Пунктом 1 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються у тому числі неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

             Позивач продав пшеницю неналежної якості, з метою зменшення розміру збитків,  за ціною значно меншою, чим очікував отримати позивач, продавши її за кордон. Тобто, колегією встновлено причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням відповідачем вимог законодавства щодо належного зберігання пшениці та збитками, що виникли у позивача в результаті змушеного продажу некондиційної пшениці за низькими цінами.

          Таким чином, колегія приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 110 616, 74 грн.

          Проте правових підстав для задоволення решти частини позову колегія не вбачає, оскільки вони не обґрунтовані та не доведені позивачем належними та допустимим доказами.

Так, позивач просить відшкодувати йому  6846,59 грн. – вартості проведеної експертизи ТОВ «Котекна Україна Лімітед», 155700,56 грн. – вартість робіт перевізника ТОВ ТЕК “Зектер”, 831,37  грн. – вартість додаткових маневрових робіт ДП ДАК “Хліб України” “Миколаївський портовий елеватор”, 1667 грн. – вартість зберігання зерна ДП “Вознесенський”.

Щодо вартості проведеної експертизи, то вона не підлягає відшкодуванню, так як висновки щодо якості зерна були зроблені державними експертними установами –  Миколаївською обласною державною хлібною інспекцією та Київською державною хлібною інспекцією, а тому звернення до незалежної приватної установи не було обумовлено необхідністю та не носило обов'язкового характеру, а було лише бажанням позивача, а тому можливість відшкодування цих витрат за рахунок відповідача виключається.

Відносно додаткових витрат позивача на зберігання, перевезення та маневри, то колегія вважає за необхідне вказати, що транспортування та зберігання зерна за договором купівлі-продажу  на території України може бути здійснено, як за рахунок продавця та і за рахунок покупця. В зв'язку з цим, колегія не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем зазначеними витратами.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга належить до задоволення частково, оскаржуване рішення скасуванню, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2007 р. у справі №14/449 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду  м. Києва від 26.01.2007 р. у справі №14/449 скасувати,  позов задовольнити частково.

Стягнути з  Закритого акціонерного товариства  "Міжнародна агропромислова корпорація"  (м. Київ, вул. Мечнікова, 16 ЄДРПОУ 31925477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Югтранзитсервіс" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13 р/р 26003101091001 в ЗАТ „Альфабанк" в м. Києві МФО 300345, код ЄДРПОУ 32921363) 110 616,72 грн. –збитків, 110,61 грн. –держмита за подання позову, 118 грн. –витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.  В решті частині позову відмовити.  Видати наказ.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація"   (м. Київ, вул. Мечнікова, 16 ЄДРПОУ 31925477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Югтранзитсервіс" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13 р/р 26003101091001 в ЗАТ „Альфабанк" в м. Києві МФО 300345, код ЄДРПОУ 32921363) 553 грн. –держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

4. Видачу наказів доручити господарському суду м.Києва.

5.Матеріали справи №14/449 повернути до господарського суду  м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 21.06.07 (відправлено)