Постанова

від 19.04.2018 по справі 823/653/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/653/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Федотова І.В.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

представників учасників справи:

від відповідача Пенсійного фонду України Зінченко І.Є.,

від третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Супряга О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, треті особи: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії голови правління Пенсійного фонду України Зарудного О.Б., пов'язані із виданням і підписанням п. 4 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області ;

- визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області ;

- поновити позивача на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.04.2017 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць;

- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень при нарахуванні відповідних платежів, провести їх з урахуванням п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення ;

- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень сплатити належні платежі до Державного бюджету України та державних цільових фондів з донарахованих сум, забезпечити подання належної звітності до контролюючих органів, провести відповідні перерахунки попередньо виплачених платежів з урахуванням рішення суду;

- постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними та направити її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України;

- встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови;

- постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати Правління Пенсійного фонду України усунути причини та умови, що сприяли порушенню трудового законодавства та направити її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України;

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області;

- поновлено позивача на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017 року;

- вирішено стягнути зі Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (ідентифікаційний код 40383821, місцезнаходження: 20200, Черкаська обл., Звенигородський район, місто Звенигородка, вулиця Софії Терещенко, будинок 28) на користь ОСОБА_2 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 90630,00 грн. (дев'яносто тисяч шістсот тридцять грн. 00 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів;

- вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017;

- звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення зі Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_2 суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця у розмірі 4488,75 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім грн. 75 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів;

- зобов'язано Пенсійний фонд України та Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах апелянти, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на апеляційні скарги позивач просив залишити рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, починаючи з 1995 року, позивач працював в органах Пенсійного фонду України на різних посадах, а саме:

- з 01.02.1995 - на посаді спеціаліста І категорії Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду;

- з 01.11.1996 - на посаді головного спеціаліста Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду;

- з 10.07.1998 - на посаді заступника начальника Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду - начальника підвідділу надходження доходів цього райвідділу;

- з 03.03.2000 позивача звільнено з посади заступника начальника відділу - начальника підвідділу надходження доходів Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду;

- з 16.08.2000 позивача призначено на посаду начальника Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду України по переводу з Тальнівської районної ради, як такого, що був зарахований до кадрового резерву на цю посаду;

- з 24.05.2002 - позивач перебував на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (т.1, а.с.103-104).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком №2.

Згідно додатку №2 до вказаної постанови Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області реорганізоване шляхом приєднання до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Відповідно до пункту 1 наказу Пенсійного фонду України від 26.12.2016 №177 Про заходи у зв'язку із реорганізацією деяких територіальних органів Фонду зобов'язано начальників Пенсійного фонду України в областях:

1.1. попередити про наступне вивільнення осіб, які працюють на посадах, звільнення з яких віднесено до повноважень Голови правління Пенсійного фонду України;

1.2. запропонувати особам, вказаним в підпункті 1.1. цього наказу, іншу роботу у відповідному управлінні;

1.3. забезпечити у порядку, визначеному законодавством, документування дій, передбачених пп. 1.1, 1.2 цього наказу;

1.4. після вжиття заходів, зазначених у підпунктах 1.1-1.3 цього наказу, невідкладно направляти департаменту персоналу та адміністративного забезпечення Пенсійного фонду України необхідні документи з метою проведення процедури призначення та/або звільнення (т. 2, а.с.54а).

Згідно з пунктом 1 наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області відповідно до Закону України від 15.05.2003 №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (із змінами), пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ Про державну службу , статті 49-2 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України , наказів Пенсійного фонду України від 26.12.2016 №177 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду , від 03.01.2017 №1 Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. №988 , наказано попередити про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією осіб, які працюють на посадах, звільнення з яких віднесено до повноважень Голови правління Пенсійного фонду України, згідно з додатком 1 (т. 2, а.с.60-61).

Пунктами 2 та 3 вищевказаного наказу від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області передбачено запропонувати особам, вказаним у пункті 1 цього наказу, інші посади у відповідному управління згідно з додатком 2. Наказано призначити голів комісій з припинення управлінь Пенсійного фонду України в районах Черкаської області, що реорганізуються, згідно з додатком 3.

Додатком 1 до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 затверджено Список керівників підвідомчих управлінь, що підлягають попередженню про наступне вивільнення , в якому, зокрема, є і начальник Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_2 (т. 2, а.с.62).

Крім цього, додатком 2 до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 затверджено Список керівників підвідомчих управлінь, які підлягають попередженню про наступне вивільнення, та запропоновані їм посади , в якому, зокрема, начальнику Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_2 запропоновано посаду головного спеціаліста Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (т. 2, а.с.63-64).

06.01.2017 заступником начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області за два місяці до вивільнення працівників заповнено та подано до відповідного територіального органу Державної служби зайнятості України звітність форми № 4-ПН Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці за вих. №132/09 про вивільнення посади, зокрема, начальника управління на підставі наказу про попередження про заплановане вивільнення від 04.01.2017, запланована дата вивільнення 06.03.2017 (том 5, а.с.19).

16.01.2017 позивач як начальник управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із запитом Про письмове підтвердження , згідно із яким вимагав надати письмове підтвердження наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області (том 1, а.с.25).

16.01.2017 комісією з припинення УПФУ в Тальнівському районі о 17 годині 10 хвилин складено акт про те, що 16.01.2017 надано для ознайомлення начальнику управління ПФУ в Тальнівському районі о 16 годині 20 хвилин:

- завірену заступником начальника управління - начальником загального відділу управління адміністрування - господарського забезпечення ОСОБА_9 копію наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області на 2 аркушах;

- завірену заступником начальника управління - начальником загального відділу управління адміністрування - господарського забезпечення ОСОБА_9 копію додатку 1 до наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області на 2 аркушах;

- завірену копію заступником начальника управління - начальником загального відділу управління адміністрування - господарського забезпечення ОСОБА_9 додатку 2 до наказу головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області на 3 аркушах;

- завірену заступником начальника управління - начальником загального відділу управління адміністрування - господарського забезпечення ОСОБА_9 копію додатку 3 до наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області на 2 аркушах;

- завірену заступником начальника управління - начальником загального відділу управління адміністрування - господарського забезпечення ОСОБА_9 копію додатку 4 до наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області на 2 аркушах (том 2,а.с.77-78).

Також у вищевказаному акті від 16.01.2017 зазначено, що від підписання повідомлення про ознайомлення 16.01.2017 з наказом Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області позивач відмовився. Наказ повернено комісії.

17.01.2017 позивач ознайомлений з наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області , що підтверджується особистим підписом ОСОБА_2 (т. 2, а.с.67-68).

При цьому, позивачем на примірнику наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області зазначено: Звертаю увагу, що ані комісією, ані керівництвом Головного управління ПФУ в Черкаській області не надано на мій запит письмового підтвердження даного наказу. Вбачаю порушення, внаслідок неправомірних дій вищезазначених посадових осіб, зокрема, положень Європейської Конвенції з прав людини, ст. ст. 9, 24, 43 Конституції України (т. 2, а.с.68).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області на лист позивача від 16.01.2017 Про письмове підтвердження листом від 19.01.2017 вих. №557/08 повідомлено, зокрема, про те, що засвідчена копія наказу від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області надіслана 05.01.2017 голові комісії з припинення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_10 (т. 1, а.с.26).

Суд зазначає, що 17.03.2017 за вих. №1317/09 голова комісії з припинення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_10 звернулась до голови первинної профспілкової організації працівників Пенсійного фонду України в Тальнівському районі з поданням, відповідно до якого на виконання статті 43 Кодексу законів про працю України просила дати згоду виборчого органу первинної профспілкової організації управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі (членом якої він є) на звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності і штату працівників відповідно п.1 частини першої ст. 87 Закону України Про державну службу , як такого, що згоди не надав (том 3, а.с.294).

17.03.2017 на засіданні профспілкового комітету управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області складено протокол №10, згідно якого ухвалили, зокрема, надати згоду первинної профспілкової організації працівників управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, членом якої є позивач, на розірвання договору з ОСОБА_2 та звільнення його з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі відповідно до п.1 частини першої ст. 87 Закону України Про державну службу , як такого, що станом на 17.03.2017 згоди не надав на запропоновану посаду в Звенигородському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Черкаської області (том 3, а.с.295-299).

Судом встановлено, що до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області 20.03.2017 надійшла від первинної організації профспілки працівників Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області за вх. №335/06 Згода профспілкової організації (том 3 а.с.300).

22.03.2017 начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області направлено до голови правління Пенсійного фонду України подання за вих. №2838/07, згідно з яким внесено пропозицію щодо звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу (том 2, а.с.55).

У поданні вказано, що станом на 22.03.2017 ОСОБА_2 не надав згоди на запропоновані йому вакантні посади Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України Пенсійним фондом України прийнято наказ №213-о від 29.03.2017 Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області (т. 3, а.с.303).

Згідно з пунктом 4 вищевказаного наказу від 29.03.2017 №213-о наказано звільнити ОСОБА_2 з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією, пункт 4 частини першої статті 83 та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

30.03.2017 начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за вих. №3174/07 направлено для опрацювання головам комісій з припинення управлінь Пенсійного фонду України, у тому числі, в Тальнівському районі Черкаської області копію наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області (т. 2, а.с.74).

30.03.2017 головою комісії з припинення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, заступником начальника управління ОСОБА_10 видано наказ від 30.03.2017 №17-о Про оголошення п.4. наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області , пунктом 1 якого наказано оголосити пункт 4 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №№213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області :

4. Звільнити ОСОБА_2 з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією, пункт 4 частини першої статті 83 та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу (т. 3, а.с.304-306).

Пунктом 2 наказу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області від 30.03.2017 №17-о наказано вважати ОСОБА_2 таким, що припинив виконання обов'язків на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області 31.03.2017.

Згідно з пунктом 3 вказаного наказу від 30.03.2017 №17-о визначено виплатити ОСОБА_2:

- вихідну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до частини 4 статті 87 Закону України Про державну службу ;

- грошову компенсацію за невикористані відпустки відповідно до статті 24 Закону України Про відпустки ;

- щорічну основну оплачувану відпустку за період роботи з 16.08.2014 по 15.08.2015 тривалістю 10 календарних днів;

- щорічну основну оплачувану відпустку за період роботи з 16.08.2015 по 15.08.2016 тривалістю 15 календарних днів;

- щорічну основну оплачувану відпустку за період роботи з 16.08.2016 по 31.03.2017 тривалістю 4 календарних дні;

- додаткову відпустку за стаж державної служби понад 19 років (з 01.02.2014 по 31.01.2015) тривалістю 15 календарних днів;

- додаткову відпустку за стаж державної служби понад 20 років (з 01.02.2015 по 31.01.2016) тривалістю 15 календарних днів;

- додаткову відпустку за стаж державної служби понад 21 рік (з 01.02.2016 по 31.01.2017) тривалістю 15 календарних днів;

- додаткову відпустку за стаж державної служби понад 22 роки (з 01.02.2017 по 31.01.2018) тривалістю 15 календарних днів.

Вважаючи наказ про звільнення протиправним, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення позивача було проведено з порушенням встановленої законодавством процедури та без дотримання гарантій, встановлених законодавством про працю.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, звільнення позивача відбулося з порушенням встановленого порядку.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку зі звільненням позивача з державної служби на підставі п. 4 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), у зв'язку з реорганізацією.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII передбачено, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною 3 ст. 87 того ж Закону передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів містяться роз'яснення, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).

Судом встановлено, що реорганізація органів Пенсійного фонду України проводилась на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України .

Згідно з пунктом 1 наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області відповідно до Закону України від 15.05.2003 №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (із змінами), пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ Про державну службу , статті 49-2 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України , наказів Пенсійного фонду України від 26.12.2016 №177 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду , від 03.01.2017 №1 Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. №988 , наказано попередити про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією осіб, які працюють на посадах, звільнення з яких віднесено до повноважень Голови правління Пенсійного фонду України, згідно з додатком 1 (т. 2, а.с.60-61).

Матеріалами справи підтверджується, 17.01.2017 позивача було ознайомлено з наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області , що підтверджується особистим підписом ОСОБА_2 (т. 2, а.с.67-68).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивача попереджено про наступне звільнення у встановлений законодавством двомісячний строк.

Посилання останнього, що таке попередження було проведено неналежним чином, з яким погодився суд першої інстанції, з посиланням на ч. 9 ст. 9 Закону Закон № 889-VIII, є помилковим з огляду на наступне.

Статтею 9 Закону № 889-VIII врегульовано порядок підпорядкування державного службовця та виконання наказу (розпорядження), доручення.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов'язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов'язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Згідно з ч.7 ст. 9 Закону № 889-VIII якщо державний службовець виконав наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинив дій, зазначених у частині шостій цієї статті, він несе відповідальність за своє діяння відповідно до закону.

Частиною 8 цієї статті передбачено, що керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення зобов'язаний письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк. У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим.

Таким чином, положеннями цієї статті врегульовано відносини щодо виконання державним службовцем наказів (доручень) керівництва, що підлягають виконанню в межах посадових обов'язків.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин щодо ознайомлення позивача із наказом про наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією державного органу положення даної статті застосуванню не підлягають, у зв'язку з чим посилання суду першої інстанції на вказану правову норму при вирішенні питання про скасування наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області є помилковим. Проте, наведене не призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи доводи позивача стосовно того, що при звільненні йому не було запропоновано всі наявні рівнозначні вакантні посади, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, структура Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, затверджена начальником Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області 15.02.2017, погоджена начальником головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 15.02.2017 та введена в дію з 31.03.2017 наказом Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 30.03.2017 №71, передбачає наступні структурні підрозділи:

- керівництво у кількості 3 штатних одиниць: начальник об'єднаного управління, перший заступник начальника об'єднаного управління, заступник начальника об'єднаного управління;

- Звенигородський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць;

- Ватутінський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць;

- Катеринопільський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць;

- Лисянський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць;

- Тальнівський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць;

- Звенигородський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 12 штатних одиниць;

- Ватутінський сектор з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 3 штатних одиниць;

- Катеринопільський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 6 штатних одиниць;

- Лисянський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 6 штатних одиниць;

- Тальнівський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 7 штатних одиниць;

- фінансово-економічний відділ у кількості 9 штатних одиниць;

- відділ адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації у кількості 14 штатних одиниць;

- сектор персоналу та організаційно-інформаційної роботи у кількості 4 штатних одиниць;

- юридичний відділ у кількості 5 штатних одиниць;

- адміністративно-господарський відділ у кількості 5 штатних одиниць (том 2, а.с.98).

Відповідно до штатного розпису на 2017 рік Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, затвердженого начальником головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 15.02.2017, передбачено штат у кількості 99 штатних одиниць, а саме:

- керівництво у кількості 3 штатних одиниць: начальник об'єднаного управління, перший заступник начальника об'єднаного управління, заступник начальника об'єднаного управління;

- Звенигородський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, головний спеціаліст (4 штатні одиниці);

- Ватутінський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, головний спеціаліст (3 штатні одиниці), провідний спеціаліст;

- Катеринопільський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (3 штатні одиниці);

- Лисянський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (2 штатні одиниці), спеціаліст;

- Тальнівський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, головний спеціаліст (4 штатні одиниці);

- Звенигородський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 12 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (10 штатних одиниць);

- Ватутінський сектор з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 3 штатних одиниць: завідувач сектору, головний спеціаліст (2 штатні одиниці);

- Катеринопільський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 6 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (4 штатні одиниці);

- Лисянський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 6 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (4 штатні одиниці);

- Тальнівський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 7 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (5 штатних одиниць);

- фінансово-економічний відділ у кількості 9 штатних одиниць: начальник відділу - головний бухгалтер, заступник начальника відділу - заступник головного бухгалтера, головний спеціаліст (7 штатних одиниць);

- відділ адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації у кількості 14 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (12 штатних одиниць);

- сектор персоналу та організаційно-інформаційної роботи у кількості 4 штатних одиниць: завідувач сектору, головний спеціаліст (3 штатні одиниці);

- юридичний відділ у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, головний спеціаліст - юрисконсульт (4 штатні одиниці);

- адміністративно-господарський відділ у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, провідний документознавець, водій автотранспортних засобів (3 штатні одиниці) (том 2, а.с.99-100).

Таким чином, при приєднанні управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області відбулось скорочення штату, зокрема, кількість штатних одиниць у Тальнівському відділі обслуговування громадян у кількості було визначено як 5 штатних одиниць, у Тальнівському відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій - 7 штатних одиниць, тобто всього 12 штатних одиниць замість 32 штатних одиниць в УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області до початку реорганізації.

Згідно із частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (частина друга статті 42 КЗпП України).

Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП, колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу. Таку правову позицію відображено у постанову Верховного Суду України від 10.03.2015 № 21-52а15.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2017 начальником Звенигородського ОУПФУ о 16:19 год. листом від 14.03.2017 Пропозиція вакантної (постійної, тимчасової) посади запропоновано позивачу наявну тимчасову вакантну посаду головного спеціаліста Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського ОУПФУ, тимчасово на період соціальної відпустки основного працівника (том 2 а.с.57).

У графі погоджуюсь (відмовляюсь) на вищезазначеному листі Пропозиція вакантної (постійної, тимчасової) посади позивачем власноруч вказано, що так як про дану пропозицію дізнався лише за 15 хвилин, тому необхідний час для роздумів та прийняття рішення.

21.03.2017 начальником Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області листом Пропозиція вакантної (постійної, тимчасової) посади запропоновано ОСОБА_2 наступні вакантні посади у Звенигородському об'єднаному управлінні ПФУ Черкаської області:

1) головний спеціаліст Тальнівського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

2) головний спеціаліст Звенигородського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій (постійна);

3) головний спеціаліст Звенигородського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій (тимчасова);

4) головний спеціаліст фінансово-економічного відділу у м. Звенигородка (постійна);

5) головний спеціаліст Звенигородського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

6) головний спеціаліст відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації (віддалене робоче місце у м. Ватутіне) (тимчасова);

7) провідний спеціаліст Ватутінського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

8) спеціаліст Лисянського відділу обслуговування громадян (постійна) (том 2, а.с.58).

Також у листі Пропозиція вакантної (постійної, тимчасової) посади від 21.03.2017 вказано, що є вакантна посада начальника юридичного відділу, але запропонувати її ОСОБА_2 неможливо, так як останній не відповідає кваліфікаційним вимогам щодо зайняття даної посади (не має юридичної освіти).

З даними пропозиціями позивач був ознайомлений 21.03.2017.

23.03.2017 на електронну пошту Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов лист за вх. №986/04 від позивача (вих. №1404/01-01 від 23.03.2017), яким було повідомлено, що від вакантної посади головного спеціаліста Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, тимчасово на період соціальної відпустки основного працівника, яка була запропонована 14.03.2017 за підписом начальника Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області відмовився (том 2, а.с.56).

Відповідно до наданої Звенигородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області інформації у формі довідки від 12.09.2017 №9284/14 (том 2, а.с.135), у Звенигородському об'єднаному управлінні ПФУ Черкаської області станом на 29-30 березня 2017 року були наявні наступні вакантні посади:

1) головний спеціаліст Тальнівського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

2) головний спеціаліст Звенигородського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій (постійна);

3) головний спеціаліст Звенигородського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій (тимчасова);

4) головний спеціаліст фінансово-економічного відділу у м. Звенигородка (постійна);

5) головний спеціаліст Звенигородського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

6) головний спеціаліст відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації (віддалене робоче місце у м. Ватутіне) (тимчасова);

7) провідний спеціаліст Ватутінського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

8) спеціаліст Лисянського відділу обслуговування громадян (постійна);

9) начальник Тальнівського відділу обслуговування громадян (постійна);

10) начальник юридичного відділу (постійна).

Також у структурі Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області передбачений Тальнівський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 7 штатних одиниць, який очолюється начальником відділу.

Таким чином, після початку реорганізації управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області було передбачено дві керівні посади, які відповідали спеціальності та кваліфікації позивача, а саме начальник Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області та начальник Тальнівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Вказані посади, які за рівнем кваліфікації та посадовими обов'язками є рівнозначними з посадою, яку до звільнення обіймав позивач, ОСОБА_2 не було запропоновано, як і не враховано при звільненні тривалості його безперервного стажу роботи в УПФУ в Тальнівському райроні.

Наведене відповідачами як суб'єктами владних повноважень, на яких ст. 77 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень, не спростовано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при звільненні позивача відповідачем не було дотримано гарантій, які передбачені 49-2 КЗпП України, оскільки не запропоновано останньому вакантні рівнозначні посади та не враховано його кваліфікацію, а тому оскаржуваний наказ п. 4 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області в частині про звільнення позивача не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, ОСОБА_2 повинен бути поновлений на посаді.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.01.2018 за №1003469534, управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (ідентифікаційний код 21366691), з якого було звільнено позивача, припинено, про що внесено запис 04.04.2017 за №10141120011000363 (том 6, а.с.217-221).

Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Таку правову позицію відображено у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 № 810/1783/13-а.

Як вбачається з матеріалів справи, управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, посаду начальника якого обіймав позивач, припинено. При цьому, фактично відбулася реорганізація цього органу шляхом приєднання до Звенигогородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому функціонують Тальнівський відділ обслуговування громадян і Тальнівський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, до яких фактично перешли права та обов'язки управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Період, за який обчислюється середня заробітна плата визначено розділом ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100).

Так відповідно до п. 3 ч. 2 Порядку № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 05.09.2017 №9002/12, сума нарахованої заробітної плати позивача у січні 2017 року (за 12 робочих днів) - 5130,00 грн. та у лютому 2017 року (за 9 робочих днів) - 3847,50 грн.

Отже, сума нарахованої позивачу заробітної плати за січень та лютий 2017 року становить 8977,50 грн. (5130,00 грн. + 3847,50 грн.).

При цьому, кількість робочих днів, за які позивачу виплачена заробітна плата складає 40 днів: 20 днів у січні 2017 року та 20 днів у лютому 2017 року.

Як вбачається з табелів обліку використання робочого часу за січень та лютий 2017 року, фактично позивачем було відпрацьовано 21 робочий день за період з січня по лютий 2017 року, у тому числі, 12 відпрацьованих робочих днів у січні 2017 року, 9 - у лютому 2017 року (том 2, а.с.115-116).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 427,50 грн. (8977,50 грн./21 день).

Період вимушеного прогулу позивача складає 212 робочих днів та обраховується, починаючи з першого дня після звільнення - 03.04.2017 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 07.02.2018 включно (з 03.04.2017 по 30.04.2017 - 19 робочих днів; з 01.05.2017 по 31.05.2017 - 20 робочих днів, з 01.06.2017 по 30.06.2017 - 20 робочих днів; з 01.07.2017 по 31.07.2017 - 21 робочий день; з 01.08.2017 по 31.08.2017 - 22 робочих днів; з 01.09.2017 по 30.09.2017- 21 робочий день; з 01.10.2017 по 31.10.2017 - 21 робочий день; з 01.11.2017 по 30.11.2017 - 22 робочих днів; з 01.12.2017 по 31.12.2017 - 20 робочих днів; з 01.01.2018 по 31.01.2018 - 21 робочий день; з 01.02.2018 по 07.02.2018 - 5 робочих днів).

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 212 робочих днів, розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 90 630,00 грн. (212 х 427,50 грн.).

Наведені розрахунки сторонами не оспорюються.

Згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про звернення судового рішення до негайного виконання.

В частині про відмову у задоволенні позову рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується та судом апеляційної інстанції в силу положень ч. 1 ст. 308 КАС України не переглядається.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 4 цієї статті зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 19.04.2018