Постанова

від 18.04.2018 по справі 922/4765/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. Справа № 922/4765/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Барбашова С.В.

секретар судового засідання Бєлкіна О.М.

за участю представників сторін:

стягувача - не з'явився

боржника - ОСОБА_1

ВДВС - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної фірми «Еліна» , м. Харків (вх. № 487 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі № 922/4765/16

за скаргою Приватної фірми «Еліна» , м. Харків на дії державного виконавця

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» , м. Львів

до Приватної фірми «Еліна» , м. Харків

про стягнення 114 610,23 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Приватна фірма «Еліна» звернулась до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила суд:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 30.01.2018 в частині примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 07.04.2017 р. по справі №922/4765/16, в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку №26001019188901, відкритому в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 30346);

- скасувати постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 про арешт коштів боржника від 30.01.2018 р. в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку №26001019188901, відкритому в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 30346);

- зняти арешт з рахунку №26001019188901, відкритому в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 30346).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі № 922/4765/16 (суддя Суярко Т.Д..) відмовлено в задоволенні скарги Приватної фірми «Еліна» на дії державного виконавця.

Приватна фірма «Еліна» звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі № 922/4765/16, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12.03.2018 та задовольнити скаргу на дії державного виконавця у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на положення ст. 43 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, ст. 24 Закону України Про оплату праці , ст.ст. 6, 57, 59 Закону України Про виконавче провадження та неправомірність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця, оскільки скаржник вважає, що накладення арешту на рахунок боржника № 26001019188901 у ПАТ Альфа Банк порушує права працівників боржника, так я він використовується для виплати заробітної плати. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відокремити, які саме грошові кошти і в яких обсягах, що знаходяться на вказаному рахунку, призначені для виплати заробітної плати працівникам боржника, а які на інші цілі неможливо, а відтак вказаний арешт порушує права третіх осіб - працівників ПФ Еліна .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної фірми «Еліна» , м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі № 922/4765/17. Розгляд справи призначено на 18.04.2018.

ПАТ «Кредобанк» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами скаржника не погоджується, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі № 922/4765/16 законною та обґрунтованою. Стягувач посилається на те, що рахунок боржника № 26001019188901 у ПАТ Альфа Банк використовується скаржником не тільки для виплати заробітної плати, але й для проведення розрахунково-касових операцій та ведення підприємницької діяльності, що підтверджується банківськими виписками, довідкою банку від 22.02.2018 № 15572, а також визнається самим скаржником. Стягувач вважає, що скаржником не доведено та необґрунтовано неможливість здійснення виплати заробітної плати відповідно до умов договору зарплатно-карткового проекту № 33031 від 10.10.2017, або в інших належних йому рахунків, неможливість відкриття окремого спеціального рахунку для здійснення виплати заробітної плати та податків до бюджету, в тому числі й в інших банківських установах.

Крім того, 12.04.2018 стягувач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника ПАТ «Кредобанк» .

ВДВС відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з доводами апеляційної скарги не погоджується, посилаючись на те, що державним виконавцем було правомірно накладено арешт на банківський рахунок боржника № 26001019188901 у ПАТ Альфа Банк . Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі № 922/4765/16 - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, ПАТ «Кредобанк» наданим йому процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористалося.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника ПАТ «Кредобанк» в судовому засіданні 18.04.2018.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників боржника та ВДВС, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» - звернувся з позовом до відповідача - Приватної фірми «Еліна» - про стягнення заборгованості за договором №133/12-2015 від 28 грудня 2015 року в розмірі 114610,23 грн., з яких: 96689,98 грн. неповернута сума кредиту; 17542,41 грн. прострочені відсотки; 163,84 грн. нараховані відсотки; 214,00 грн. пеня по простроченій заборгованості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2017 року у справі № 922/4765/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

07.04.2017 на примусове виконання вказаного рішення судом видано відповідний судовий наказ.

Судовий наказ було пред'явлено стягувачем до примусового виконання в Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області; з приводу примусового виконання рішення державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №54095723.

Постановою державного виконавця від 30.01.2018, на виконання рішення суду у даній справі, накладено арешт на банківські рахунки скаржника (боржника), зокрема на банківський рахунок боржника №26001019188901 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві.

26 лютого 2018 року від Приватної фірми «Еліна» надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій скаржник просив суд

1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 щодо винесення Постанови про арешт коштів боржника від 30.01.2018 в частині примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 07.04.2017 по справі №922/4765/16, в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку №26001019188901, відкритому в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 30346);

2) скасувати Постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 про арешт коштів боржника від 30.01.2018 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку №26001019188901, відкритому в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 30346);

3) зняти арешт з рахунку №26001019188901, відкритому в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 30346).

ПФ «Еліна» стверджує, що накладення арешту на рахунок №26001019188901, відкритий в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 30346), є неможливим, оскільки з даного рахунку скаржник здійснює виплати заробітної плати своїм працівникам.

За приписами Закону України "Про виконавче провадження", обов'язок примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили покладається, зокрема, на державних виконавців в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

На виконання вказаних приписів законодавства, постановою державного виконавця від 30.01.2018 було накладено арешт на банківські рахунки скаржника (боржника), зокрема на банківський рахунок боржника №26001019188901 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2017 між ПАТ «Альфа-Банк» та скаржником було укладено договір на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання №14108190, яким банк зобов'язався надавати скаржнику широкий спектр банківських послуг: обслуговування зарплатного проекту; приймання платежів на користь скаржника; надання короткострокового кредиту; відкриття поточних рахунків тощо.

Як свідчить додаткова угода №1 від 28.09.2017 до договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання №14108190, скаржнику було відкрито рахунок №26001019188901.

Відповідно до довідки ПАТ «Альфа-Банк» від 22.02.2018 № 15572 вказаний рахунок №26001019188901 відкритий для здійснення всіх видів розрахунково касових операцій та використовується скаржником (боржником) для 1) проведення розрахунково-касових операцій, 2) виплати заробітної плати, 3) сплати податків до бюджету. З вказаної довідки банку від 22.02.2018 № 15572 вбачається, що між ПАТ «Альфа-Банк» та скаржником укладений договір зарплатно-карткового проекту №33031 від 10.10.2017.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що рахунок №26001019188901 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві використовується скаржником не тільки для виплати заробітної плати та сплати податків, але й для проведення розрахунково-касових операцій. Тобто відповідний рахунок використовується скаржником також й для ведення підприємницької діяльності.

При цьому, розрахунки, пов'язані із підприємницькою діяльністю скаржника становлять більшу частину здійснених платежів по рахунку №26001019188901 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві.

Відмовляючи в задоволенні скарги Приватної фірми «Еліна» на дії державного виконавця, місцевий господарський суд виходив з того, що чинним законодавством не передбачено заборону накладати арешт на грошові кошті, що знаходяться на рахунках боржника, з яких здійснюються у сукупності різні види розрахункових операцій (зокрема, 1) проведення розрахунково-касових операцій, 2) виплати заробітної плати, 3) сплати податків до бюджету). За таких обставин, суд першоїх інстанції дійшов висновку, що встановлене п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" обмеження щодо накладення арешту на банківський рахунок скаржника №26001019188901 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві - не поширюється.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги Приватної фірми «Еліна» на дії державного виконавця.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про неправомірність висновків суду першої інстанції, оскільки вважає, що накладення арешту на рахунок боржника № 26001019188901 у ПАТ Альфа Банк порушує права працівників боржника, так я він використовується для виплати заробітної плати, посилаючись при цьому на положення ст. 43 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, ст. 24 Закону України Про оплату праці .

З приводу наведених скаржником доводів колегія суддів зазначає наступне.

Так, ст. 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди на працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частинами 5 та 6 ст. 24 Закону України Про оплату праці передбачено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватись через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту наданої боржником довідки ПАТ «Альфа-Банк» від 22.02.2018 № 15572 рахунок №26001019188901 відкритий для здійснення всіх видів розрахунково касових операцій та використовується скаржником (боржником) для 1) проведення розрахунково-касових операцій, 2) виплати заробітної плати, 3) сплати податків до бюджету (а.с. 152).

Як свідчать банківські виписки (а.с. 156-159), рахунок №26001019188901 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві використовується скаржником не тільки для виплати заробітної плати та податків, але й для розрахунку за кондитерські вироби за низкою господарських договорів. При цьому, розрахунки за кондитерські вироби становлять більшу частину здійснених платежів по рахунку скаржника №26001019188901 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві, що свідчить про не виключність використання вказаного рахунку тільки для виплати заробітної плати працівникам.

Разом з цим, з вказаної довідки банку від 22.02.2018 № 15572 вбачається, що між ПАТ «Альфа-Банк» та скаржником укладений договір зарплатно-карткового проекту №33031 від 10.10.2017.

Тобто накладенні арешту на банківський рахунок скаржника №26001019188901 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві взагалі не свідчить про позбавлення скаржника можливості здійснювати виплату заробітної плати.

Скаржником не доведено та необґрунтовано неможливість здійснення виплати заробітної плати відповідно до умов договору зарплатно-карткового проекту №33031 від 10.10.2017; або в межах інших належних йому рахунків; неможливість відкриття окремого спеціального рахунку для здійснення виплати заробітної плати та податків до бюджету, в тому числі й в інших банківських установах.

За таких обставин, твердження скаржника щодо неможливості здійснення ним виплати заробітної плати у зв'язку з накладенням арешту на банківський рахунок скаржника №26001019188901 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві є безпідставними.

Посилання скаржника на положення ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ст.ст. 8,9,43 Конституції України та ст.ст. 15, 22, 24 Закону України «Про оплату праці» , в обґрунтування неможливості накладення арешту на рахунок, з якого, в тому числі, здійснюється виплата заробітної плати - базуються на довільному тлумаченні таких норм.

Адже, ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949. № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 встановлено, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством, тобто ця Конвенція передбачає можливість накладення арешту на заробітну плату в межах встановлених національним законодавством.

Положення Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ст.ст. 8,9,43 Конституції України та ст.ст. 15, 22, 24 Закону України «Про оплату праці» - встановлюють гарантії щодо виплати заробітної плати, однак не свідчать про наявність законодавчої заборони на арешт рахунків, які використовуються у підприємницькій діяльності.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад господарського судочинства є пропорційність.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Щодо обставин розгляду даної скарги, принцип пропорційності - це справедливий баланс між публічним інтересом, який полягає у забезпеченні принципу обов'язковості виконання судового рішення і приватним інтересом щодо вільного розпорядження грошовими коштами на рахунках з метою виплати заробітної плати.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що накладення державним виконавцем арешту на розрахунковий рахунок скаржника №26001019188901, який відкрито ПАТ «Альфа-Банк» - було пропорційним заходом, враховуючи мету такого обмеження і той факт, що вказаний рахунок використовується скаржником для господарської діяльності, а не тільки для виплати заробітної плати, а отже постанова державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку №26001019188901, відкритому в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 30346) є законною і такою, що відповідає законодавству, зокрема п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , і не порушує прав та законних інтересів боржника.

Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі суду законних та обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для задоволення скарги Приватної фірми «Еліна» на дії державного виконавця, в зв'язку з чим підстав для скасовування або зміни оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст.ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватної фірми «Еліна» , м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі № 922/4765/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складений 23.04.2018.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Барбашова С.В.