Постанова

від 17.04.2018 по справі 911/1280/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1280/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор"

на рішення господарського суду Київської області від 02.12.2016 (головуючий суддя - Мальована Л.Я.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О. і Зеленін В.О.)

у справі №911/1280/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грантех Інжиніринг" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" (далі - Відповідач-1) та

товариства з обмеженою відповідальністю "Портабл Плюс" (далі - Відповідач-2)

про стягнення 506 862,29 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення з Відповідача-1 заборгованості за договором поставки від 11.11.2014 №190/11-2014 (далі - Договір поставки) в сумі 506 862,29 грн., з яких: 470 950,86 грн. - основного боргу, 20 000 грн. - пені, 6 593,22 грн. - 3% річних, 9 318,21 грн. - "інфляційних втрат" та солідарне стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 500 грн. за договором поруки від 10.09.2015 (далі - Договір поруки).

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачами своїх договірних зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2016: позов задоволено повністю; стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача 470 950,86 грн. боргу, 20 000,00 грн. пені, 6 593,22 грн. - 3% річних, 9 318,21 грн. "інфляційних втрат", 7 602,93 грн. судового збору; стягнуто з Відповідача-2 на користь Позивача 500 грн. боргу.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та документальним підтвердженням позовних вимог, оскільки: Відповідачем-1 належним чином не виконано зобов'язання з оплати поставленого товару в сумі 471 450, 86 грн., позовні вимоги про стягнення з Відповідача-1 боргу в сумі 470 950, 86 грн. та з Відповідача-2 (який за Договором поруки поручився за виконання грошового зобов'язання Відповідачем-1 у розмірі 500 грн. за Договором поставки) боргу в сумі 500 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню; у зв'язку з простроченням Відповідачем-1 виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором поставки суд першої інстанції, посилаючись на частину другу статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пункт 7.1 Договору, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 3% річних, "інфляційних витрат" та пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 змінено рішення місцевого господарського суду шляхом викладення його резолютивної частини в такій редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" (61044, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 257, код 34629751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантех Інжиніринг" (08654, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Дослідницьке, вул. Зоряна, буд. 1-б, код 39838759) - 470 950 (чотириста сімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 86 коп. боргу, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. пені, 6 593 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 9 318 (дев'ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 7 602 (сім тисяч шістсот дві) грн. 93 коп. судового збору.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портабл Плюс" (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Молодіжна, буд. 76-А, код 38272494) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" (61044, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 257, код 34629751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантех Інжиніринг" (08654, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Дослідницьке, вул. Зоряна, буд. 1-б, код 39838759) - 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. боргу.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу".

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що в рішенні місцевого господарського суду помилково зазначено про стягнення боргу в сумі 500 грн. з Відповідача-2, тоді як у силу статей 553, 554, 543 та пункту 1.2 Договору поруки вказана сума підлягає стягненню солідарно з обох відповідачів. Крім того, саме в такій редакції позивач викладав свої вимоги в позовній заяві. Жодних уточнень позовних вимог та/або заяв про вихід за межі позовних вимог матеріали справи не містять.

Відповідач-1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти попередніх судових інстанцій зі справи №911/1280/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Так, згідно з доводами Відповідача-1, викладеними в касаційній скарзі:

- висновок експертизи за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою місцевого господарського суду від 15.06.2016, є неповним, оскільки експерт витребував не всі необхідні документи для проведення експертизи. Крім того, на думку скаржника, даний висновок є неясним, таким, що носить непевний та неконкретний характер;

- скаржник просив провести додаткову експертизу. Апеляційний господарський суд вправі був призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку;

- Відповідач-1 Договір поруки не підписував, з його текстом раніше ознайомлений не був;

- Договір поставки не містить умов щодо поруки та не містить зобов'язань Відповідача-1 щодо сплати по будь-якому договору поруки;

- судами порушено стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017;

- Позивач на вимогу суду не надав для огляду в судовому засіданні оригінал довіреності від 02.07.2015, отже, видаткова накладна від 02.07.2015 №154 є неналежним та недопустимим доказом у справі;

- у товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" на день укладення договору відступлення права вимоги від 10.09.2015 №2 ще не виникло право вимоги щодо сплати коштів згідно з пунктом 4.1.6 Договору поставки за видатковими накладними від 02.07.2015 №153, №154;

- на порушення приписів статті 517 ЦК України первісний кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю "СП" І.С.К. Інжиніринг" не передало новому кредитору - Позивачу належні документи, які засвідчували б право вимоги до боржника на 417 761 грн., а Позивач не подав суду належних доказів переходу до нього права, а відтак у позові слід відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач посилається на її необґрунтованість, відповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального і процесуального права, та просить судові рішення першої та апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно з доводами Позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу:

- висновком експерта, який міститься у матеріалах справи, експерт відповів на всі поставлені перед ним питання та надав відповіді на інші питання, які мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, жодних підстав для призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи немає;

- пред'явлення позову до відповідачів здійснено у повній відповідності з частиною першою статті 58 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки позовні вимоги Позивача до Відповідачів пов'язані між собою як підставами виникнення, так і поданими доказами;

- жодних порушень пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій допущено не було;

- доводи Відповідача-1 про передання Позивачу недійсної вимоги за договором про відступлення права вимоги є хибними, оскільки ненастання обумовленого сторонами строку оплати згідно з пунктом 4.1.6 Договору поставки на момент укладення договору про відступлення права вимоги не призводить до недійсності вимоги за укладеним правочином;

- перерахунок ціни за шостим етапом оплати здійснено у повній відповідності з умовами пункту 9.18 Договору поставки, а застосування положень статті 625 ЦК України здійснено відповідно до вимог чинного законодавства;

- на виконання частини першої статті 517 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" як первісним кредитором та Позивачем як новим кредитором на виконання укладеного договору про відступлення права вимоги від 10.09.2015 №2 підписано акт приймання-передачі документів, за яким Позивачу передано документи, які засвідчують права, що передаються.

Розгляд касаційної скарги Відповідача-1 здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.

Відповідно до умов укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (постачальник) та Відповідачем-1 (покупець) Договору поставки:

- постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання для автоматизованої лінії гранулювання (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1);

- дані про товар (найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість) вказуються у специфікації (додаток №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною даного договору, з підписами і печатками представників сторін (пункт 1.2);

- загальна ціна договору складає 1 417 761 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 236 293,50 грн. (пункт 2.1);

- ціна за товар встановлюється у специфікації до договору (пункт 2.2);

- присутність представника покупця за місцем відвантаження для прийому-передачі товару за кількістю та якістю обов'язкова. За відповідності товару кількості та якості сторони підписують видаткову накладну. Покупець при отриманні товару зобов'язаний надати постачальнику оригінал довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей. Після підписання видаткової накладної покупець втрачає право висувати претензії щодо кількості чи якості товару, крім прихованих дефектів, які не можна виявити шляхом звичайного прийняття товару (пункт 3.2);

- оплата товару покупцем здійснюється в шість етапів: 1 етап - попередня оплата в розмірі 400 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 66 666,67 грн., перераховується частинами шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти календарних днів з моменту набуття чинності договору згідно з рахунком постачальника; 2 етап - оплата в розмірі 600 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 100 000 грн., здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 70-ти календарних днів з моменту набуття чинності договором згідно з рахунком постачальника; 3 етап - оплата в розмірі 100 000 грн., у тому числі ПДВ 20% -16 666,67 грн., здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання акта прийняття-передачі виконаних шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, які будуть виконуватися за окремим договором, але в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів від дати передачі товару, що підтверджується підписаною видатковою накладною; 4 етап - оплата в розмірі 100 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 16 666,67 грн., здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання акта прийняття - передачі виконаних шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, які будуть виконуватися за окремим договором, але в будь-якому разі не пізніше 75 календарних днів від дати передачі товару, що підтверджується підписаною видатковою накладною; 5 етап - оплата в розмірі 100 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 16 666,67 грн., здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90-ти календарних днів з моменту підписання акта прийняття - передачі виконаних шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, які будуть виконуватися за окремим договором, але в будь-якому разі не пізніше 105 календарних днів від дати передачі товару, що підтверджується підписаною видатковою накладною; 6 етап - оплата в розмірі 117 761 грн., у тому числі ПДВ 20% - 19 626,83 грн., здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 150-ти календарних днів з моменту підписання акта прийняття - передачі виконаних шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, які будуть виконуватися за окремим договором, але в будь-якому разі не пізніше 165 календарних днів від дати передачі товару, що підтверджується підписаною видатковою накладною (пункт 4.1);

- покупець за порушення строків оплати вартості товару на письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми боргу (пункт 7.1);

- у разі збільшення офіційно встановленого НБУ курсу долара США та/або євро по відношенню до гривні на дату виставлення рахунка постачальником на три і більше відсотків порівняно з курсом, встановленим НБУ на дату підписання специфікації, постачальник має право в односторонньому порядку змінити вартість неоплаченого товару (неоплачену частину вартості товару) шляхом перерахунку вартості за новим курсом. У випадку порушення строку оплати рахунка, встановленого статтею 4 договору, постачальник має право здійснити перерахунок простроченого платежу за новим курсом на дату здійснення фактичної оплати і виставити рахунок на доплату (пункт 9.18);

- договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1).

10.09.2015 товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (первісний кредитор) та Позивачем (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2 (далі - Договір відступлення вимоги), відповідно до умов якого:

- первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за Договором поставки, укладеним між первісним кредитором та Відповідачем-1 (пункт 1.1);

- згідно з відступленням права вимоги за цим договором боржник сплачує новому кредитору суму заборгованості в розмірі 417 761 грн., у тому числі ПДВ 69 626,83 грн., згідно з Договором поставки шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок нового кредитора (пункт 2.1);

- Договір відступлення вимоги набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 5.1).

10.09.2015 товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" та Позивачем складено і підписано акт приймання-передачі документів до Договору відступлення вимоги.

10.09.2015 товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (поручитель) та Позивачем (кредитор) укладено Договір поруки, за умовами якого:

- поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Відповідачем-1 щодо виконання грошового зобов'язання у розмірі 500 грн. за Договором поставки, в якому Договором про відступлення права вимоги кредитору було відступлено право вимоги основного боргу, пені, штрафних санкцій тощо (пункти 1.1, 2.1);

- у випадку порушення боржником обов'язку за Договором поставки боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.2);

- договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки (пункт 4.1);

- порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (пункт 4.2).

На виконання умов Договору поставки товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (у подальшому змінено назву на товариство з обмеженою відповідальністю "Портабл Плюс") поставило Відповідачу-1 товар, про що було складено відповідні видаткові накладні. Однак Відповідач-1 не виконав у повному обсязі свої грошові зобов'язання за Договором поставки, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 471 450, 86 грн.

Позивач направив Відповідачу-1 претензію від 15.12.2015 №190 з вимогою погасити борг з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, Позивач звернувся до Відповідача-2 з вимогою від 25.01.2016 №50, в якій просив погасити борг у сумі 500 грн. відповідно до Договору поруки.

У зв'язку з відмовою відповідачів у добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимоги про стягнення 470 950,86 грн. основного боргу, позивач просив суд стягнути з Відповідача-1 пеню в сумі 20 000 грн., 3% річних у сумі 6 593,22 грн. та "інфляційні втрати" у сумі 9 318,21 грн. Решту суми основного боргу в розмірі 500 грн. позивач просив стягнути з Відповідача-2 як поручителя за Договором поруки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору поставки товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" поставило Відповідачу-1 товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, які містять підписи як постачальника, так і покупця.

На порушення взятих на себе зобов'язань Відповідач-1 не здійснив оплату вартості отриманого за Договором поставки товару у встановлені цим договором порядку і строки, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 471 450,86 грн.

Заперечуючи проти позову, Відповідач-1 посилався на те, що Позивачем не надано суду довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, підписаних комерційним директором ОСОБА_5

З метою з'ясування даного питання, вирішення якого потребувало спеціальних знань, місцевим господарським судом було призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу; в ході експертного досліджено було з'ясовано, що досліджуваний підпис на наданих позивачем видаткових накладних виконаний ОСОБА_5.

Судами попередніх інстанцій згаданий висновок судового експерта прийнятий як належний та допустимий доказ у розумінні статей 32, 34 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Врахувавши відсутність належних та допустимих доказів, які свідчили б про повернення (повне або часткове) отриманого за Договором поставки товару, наявність зауважень щодо якості, кількості, строків поставки товару тощо, попередні судові інстанції дійшли висновку, що Відповідач-1 отримав товар згідно із згаданими видатковими накладними, у зв'язку з чим у Відповідача-1 виник обов'язок щодо оплати цього товару.

Відповідач-1 не подав доказів проведення розрахунків за Договором поставки та/або доказів відсутності боргу в сумі 471 450,86 грн.

Врахувавши умови Договору поруки, позовні вимоги, приписи статей 553, 554, 543 ЦК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що основний борг у сумі 500 грн. підлягає стягненню солідарно з обох відповідачів.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з Відповідача-1 на користь Позивача підлягає стягненню 470 950,86 грн. основного боргу, а 500 грн. основного боргу, з урахуванням укладеного Договору поруки, має бути стягнуто на користь Позивача з обох відповідачів солідарно.

Оскільки в процесі розгляду справи було встановлено прострочення виконання Відповідачем-1 своїх грошових зобов'язань за Договором поставки, суди попередніх інстанцій, посилаючись на частину другу статті 625 ЦК України, статтю 611 ЦК України, статтю 230 ГК України пункт 7.1 Договору, дійшли висновку про застосування до Відповідача-1 штрафних санкцій у вигляді пені, а також нарахування "інфляційних витрат" та 3% річних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суди встановили, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним та відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів ЦК України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712);

- покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692);

- покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина друга статті 692);

- кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги; частина перша статті 512);

- правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513);

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625);

- у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції, встановивши, що: Відповідачем-1 належним чином не виконано зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 471 450, 86 грн.; відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про повернення (повне або часткове) отриманого за Договором поставки товару, наявність зауважень щодо якості, кількості, строків поставки товару; Відповідач-1 не подав доказів проведення розрахунків за Договором поставки та/або доказів відсутності боргу в сумі 471 450,86 грн.; основний борг у сумі 500 грн. (з урахуванням умов укладеного Договору поруки) підлягає стягненню солідарно з обох відповідачів; з Відповідача-1 на користь Позивача підлягає стягненню 470 950,86 грн. основного боргу, а 500 грн. основного боргу, з урахуванням укладеного Договору поруки, має бути стягнуто на користь позивача з обох відповідачів солідарно; оскільки Відповідачем-1 прострочено виконання грошових зобов'язань за Договором поставки, то з урахуванням частини другої статті 625 ЦК України, статті 611 ЦК України, статті 230 ГК України пункту 7.1 Договору з Відповідача-1 підлягає стягненню пеня, "інфляційні витрат" та 3% річних; здійснений Позивачем розрахунок, пені, інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, - дійшов висновку про задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги належним чином спростовуються висновками суду апеляційної інстанції з посиланням на відповідні обставини справи, а ті з аргументів, що стосуються з'ясування фактичних обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути прийняті, оскільки суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, посилання Відповідача-1 на те, що висновок експертизи за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою місцевого господарського суду від 15.06.2016, є неповним, неясним, таким що носить непевний та неконкретний характер та те що скаржник у суді апеляційної інстанції просив провести додаткову експертизу, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів з огляду на таке.

Відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017:

- для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (частина перша стаття 41);

- у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу (частина третя стаття 42).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, призначення судом судової експертизи має місце у випадку необхідності у спеціальних знаннях, якими не володіє суд, та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмета доказування, без її призначення та є правом, а не обов'язком суду. Це стосувалося й призначення додаткової судової експертизи.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача-1 про призначення у справі додаткової судово-почеркознавчої експертизи, суд апеляційної інстанції зазначив, що з висновку судового експерта від 25.10.2016 №10999/11000/16-12, вбачається, що експертом надано відповіді на всі поставлені ухвалою суду питання. Клопотання Відповідача-1 про призначення повторного експертного дослідження фактично ґрунтується на незгоді Відповідача-1 з попереднім експертним висновком, призначення повторної (додаткової) судової експертизи є недоцільним і може призвести до затягування судового розгляду у даній справі, що є неприпустимим.

Не виявивши при дослідженні висновку судової експертизи від 25.10.2016 №10999/11000/16-12 недостатньої якості чи неповноти, суд апеляційної інстанції не зобов'язаний був призначати додаткову судову експертизу лише за бажанням сторони у справі, тим більше, що таке призначення могло б невиправдано затягнути судовий процес та призвести до недодержання розумного строку розгляду справи, тобто до порушення права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, як це передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами порушено статтю 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, є безпідставними, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, заявлені позивачем вимоги у даній справі є пов'язаними між собою як підставами виникнення, так і поданими доказами, тобто позивачем не було порушено правила об'єднання вимог, тому що правовідносини між сторонами виникли з Договору поставки, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" та Відповідачем-1. Згодом право вимоги за Договором поставки товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" передало Позивачу на підставі укладеного ними Договору відступлення вимоги. Також Відповідачем-2 та Позивачем було укладено Договір поруки.

Аргументи касаційної скарги стосовно того, що позивач на вимогу суду не надав для огляду в судовому засіданні оригінал довіреності від 02.07.2015, отже, видаткова накладна від 02.07.2015 №154 є неналежним та недопустимим доказом у справі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції визначених частиною другою статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що Позивач надавав місцевому господарському суду пояснення стосовно втрати оригіналу названої довіреності. Відсутність довіреності за наявності інших доказів поставки товару та руху активів не зумовлює жодних правових наслідків. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено поставку Відповідачу-1 товару за Договором поставки та отримання товару Відповідачем-1.

Що ж до посилань скаржника на те, що у товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" на день укладення Договору відступлення права вимоги ще не виникло право вимоги щодо сплати коштів згідно з пунктом 4.1.6 Договору поставки за видатковими накладними від 02.07.2015 №153, №154, то Касаційний господарський суд погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про те, що вимога кредитора за договором поставки є дійсною саме після укладення такого договору, і настання чи ненастання строку оплати за поставлений товар жодним чином не впливає на дійсність самої вимоги. Після передання товару за Договором поставки Відповідачу-1 у останнього виник обов'язок з оплати вартості цього товару, і саме право на отримання (вимога) виконання цього обов'язку було передано за умовами Договору відступлення вимоги. При цьому ненастання обумовленого сторонами строку оплати, передбаченого пунктом 4.1.6 Договору поставки на момент укладення Договору про відступлення права вимоги, не має наслідком недійсність вимоги за укладеним правочином.

Аргументи касаційної скарги стосовно того, що на порушення приписів статті 517 ЦК України первісний кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю "СП" І.С.К. Інжиніринг" не передало новому кредитору - Позивачу належні документи, які засвідчували б право вимоги до боржника на 417 761 грн., а Позивач не подав суду належних доказів переходу до нього права, не заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем як новим кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "СП" І.С.К. Інжиніринг" як первісним кредитором на виконання Договору відступлення вимоги було складено та підписано акт приймання-передачі документів, за яким позивачу передано документи, що засвідчують права, які передаються.

Інші аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційної інстанції, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Доводи, викладені Позивачем у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційної інстанції - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовані судом з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, суд покладає на скаржника витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 911/1280/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов