Рішення

від 16.04.2018 по справі 910/23297/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018Справа № 910/23297/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства Виноградівська пересувна механізована колона № 78

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сигма Технолоджи

про стягнення 596 768,28 грн

Представники сторін:

від позивача: Чабанов А.О. - предст. за дов.;

від відповідача: не з'явився ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Виноградівська пересувна механізована колона № 78" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Технолоджи" про стягнення 596 768,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 01/03-4 від 30.03.2017 в частині передачі оплаченого товару.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позовні вимоги в частині повернення суми попередньої оплати задоволенню не підлягають з огляду на те, що відповідач, на виконання умов п. 2.1 договору, готовий передати майно в натурі. Крім того, за твердження відповідача, з боку позивача відбулося прострочення виконання свого зобов'язання з оплати 100 % вартості товару, що в свою чергу має наслідком непоставку товару відповідачем. Також відповідач заперечує проти нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, оскільки вважає, що прострочення виконання зобов'язань не відбулось.

Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, судом вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання у справі на 29.01.2018.

25.01.2018 відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 29.01.2018 представник позивача заявив клопотання про витребування доказів.

Суд, розглянувши клопотання позивача його відхилив, з огляду на те, що позивачем не було надано доказів неможливості самостійно отримати витребувані документи.

У судовому засіданні 29.01.2018 було відкладено підготовче засідання у справі до 16.02.2018.

30.01.2018 позивачем через канцелярію суду було надано відповідь на відзив.

08.02.2018 відповідачем через канцелярію суду було подано заперечення на відповідь на відзив.

15.02.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи.

У судовому засіданні 16.02.2018 представник позивача не навів заперечень щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи та залишив його вирішення на розсуд суду.

У судовому засіданні 16.02.2018 було відкладено підготовче засідання у справі до 19.03.2018.

У судовому засіданні 19.03.2018 судом було оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.04.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2018 надав усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 16.04.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. про дату та час проведення розгляду справи по суті був повідомлений належним чином.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 16.04.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2017 між Приватним акціонерним товариством Виноградівська пересувна механізована колона № 78 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сигма Технолоджи (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 01/03-4, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості, комплектності та по ціні, що вказані нижче, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатить його вартість у порядку і на умовах, визначних цим договором.

За умовами договору, продавець мав передати покупцю ескаватор-навантажувач Марки:JCB Модель: 3СХ (2008) року, той що був у використанні; Країна походження: Англія. Кількістю 1 штука вартістю 915 390,00 грн з ПДВ.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 1.2 договору, продавець підтверджує, що товар на момент його передачі покупцеві, буде належати йому на праві власності. Продавець гарантує, що у відношенні товару на момент укладення цього договору немає прав третіх осіб, товар не перебуває в заставі, під арештом, на товар немає яких-небудь інших існуючих зобов'язань та обтяжень.

За умовами п. 4.1 договору, ціна договору (загальна вартість товару, визначеного в п. 1.1 цього договору) становить грошову суму у розмірі 915 390,00 грн з ПДВ, що еквівалентно 31 500,00 євро на день укладання цього договору відповідно до курсу міжбанківського валютного ринку (1 євро - 29,06 грн.). В разі якщо на день оплати товару курс євро до гривні перевищить 29,06 грн за 1 Євро, ціна договору (загальна вартість товару) перераховується за чинним на день оплати курсом без укладання сторонами додаткової угоди до цього договору.

За умовами п. 4.2 договору, покупець здійснює оплату вартості товару, визначеної в п. 1.1. та п.4.1. договору, в порядку та строки, що визначені нижче:

- попередня оплата в розмірі 50% (п'ятдесят) від ціни договору, що складає на день укладання цього договору 457 695,00 грн сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання договору;

- остаточна оплата в розмірі 50% (п'ятдесят) від ціни договору, що складає на день укладання цього договору 457 695,00 грн сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту надходження товару на митну територію України.

За умовами п. 4.3 договору, моментом здійснення оплати вважається факт зарахування на поточний рахунок продавця грошових коштів в сумі, визначеній згідно п. 4.1, в повному обсязі в порядку, передбаченому цим договором, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 2.2 договору, строк поставки товару - протягом 20 робочих днів з моменту зарахування продавцю попередньої оплати в розмірі 50 % від вартості товару.

За умовами п. 2.1 договору, передача товару здійснюється після його повної оплати на складі покупця, який розташований за адресою: Закарпатська обл., м. Виноградів, вул.. І. Франка, 106.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що ним на виконання умов договору купівлі-продажу № 01/03-04 від 30.03.2017, на наступний день з моменту укладення договору, відповідно до платіжного доручення № 4697 від 03.04.2017 було перерахована на рахунок відповідача суму попередньої оплати у розмірі 458 000,00 грн, що становить 50 % вартості товару.

З урахуванням умов п. 2.2 договору, кінцевим строком виконання зобов'язання з поставки товару є 04.05.2017.

Проте, відповідач всупереч вимог п. 2.2 договору не здійснив поставки товару в зазначений строк, як і не здійснив поставку взагалі.

На неодноразові звернення позивача до відповідача про необхідність поставити товар, директор ТОВ "Сигма Технолоджи" обіцяв виконати свої зобов'язання та приносив свої вибачення, однак фактично нічого не здійснював для цього.

25 жовтня 2017 року директору ТОВ "Сигма Технолоджи" було нарочно вручено претензію про повернення авансу та сплату пені, про що останнім було зроблено підпис про отримання вказаної претензії.

27 жовтня 2017 року на юридичну адресу ТОВ "Сигма Технолоджи" та адресу реєстрації місця проживання директора ТОВ "Сигма Технолоджи" зазначену в ЄДР, відправлено повторну претензію № 2 від 27.10.2017 року з вимогою про повернення попередньої оплати, пені процентів та інфляційного збільшення боргу. Лист з претензією, що був відправлений на адресу ТОВ "Сигма Технолоджи" зі штрихкодовим ідентифікатором № 0200235763183 повернувся відправнику, у зв'язку з закінченням встановленого строку його зберігання у відділені пошти. Лист з претензією, що був відправлений на адресу реєстрації місця проживання директора ТОВ "Сигма Технолоджи" зазначену в ЄДР зі штрихкодовим ідентифікатором № 0200235763175 повернувся відправнику, у зв'язку з закінченням встановленого строку його зберігання у відділені пошти.

03.11.2017 року відповідачем частково було повернуто суму попередньої оплати у розмірі 60 000,00 грн, зв'язку з цим, розмір неповернутої попередньої оплати складає 398 000,00 грн.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі у розмірі 398 000,00 грн, 132 643,76 грн пені, 38 038,59 грн процентів нарахованих на підставі ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України та 28 085,93 грн інфляції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Часиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до умов договору, продавець мав передати покупцю екскаватор-навантажувач Марки:JCB Модель: 3СХ (2008) року, той що був у використанні; Країна походження: Англія. Кількістю 1 штука вартістю 915 390,00 грн з ПДВ.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4.1 договору, ціна договору становить 915 390,00 грн з ПДВ.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

При цьому, розділом 4 договору визначений порядок оплати товару. Зокрема, відповідно до п. 4.2.1. договору попередня оплата в розмірі 50% (п'ятдесят) від ціни договору, що складає на день укладання цього договору 457 695,00 грн та сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання договору; остаточна оплата в розмірі 50% (п'ятдесят) від ціни договору, що складає на день укладання цього договору 457 695,00 грн сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту надходження товару на митну територію України.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 01/03-04 від 30.03.2017, на наступний день з моменту кладення договору, відповідно до платіжного доручення № 4697 від 03.04.2017 позивачем було перерахована на рахунок відповідача суму попередньої оплати у розмірі 458 000,00 грн, що становить 50 % вартості товару.

Факт перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача не заперечувався останнім.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконані зобов'язання щодо здійснення 50 % передплати за товар в розмірі, обумовленому сторонами на підставі укладеного між ними договору, а факт перерахування позивачем грошових коштів по договору належним чином підтверджено матеріалами справи.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до п. 2.2 договору, строк поставки товару - протягом 20 робочих днів з моменту зарахування продавцю попередньої оплати в розмірі 50 % від вартості товару.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, з урахуванням умов п. 2.2. договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар протягом 20 робочих днів, зокрема, з моменту зарахування продавцю попередньої оплати в розмірі 50 % від вартості товару, тобто до 04.05.2017. включно.

Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за договором, в матеріалах справи відсутні.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення зазначених умов договору відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачені договором, здійснена не була. Доказів поставки товару як у встановлені в договорі строки, так і поза ним відповідачем суду не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором в частині поставки товару в строк до 04 травня 2017 включно належним чином не виконав, в зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою про повернення здійсненої передплати в сумі 458 000,00 грн, факт надсилання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копії фіскального чеку № 6116 від 27.10.2017 та відповідного опису вкладення.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарочно було надано відповідачу претензію від 23.10.2017 (вих. № 228) з вимогою про повернення здійсненої позивачем передплати за договором в сумі 458 000,00 грн, отримання якої відповідачем 25.10.2017 підтверджується підписом директора ТОВ Сигма Технолоджи Фучило С.Б. на наданій позивачем копії вказаної претензії.

03.11.2017 року відповідачем частково було повернуто суму попередньої оплати у розмірі 60 000,00 грн, зв'язку з цим, розмір неповернутої попередньої оплати складає 398 000,00 грн.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. ч. 1, 2 ст. 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на те, що відповідачем у строки встановлені в п. 2.2 договору не було передано товар, то суд вважає правомірними та такими, що підлягають повному задоволенню вимоги про повернення суми попередньої оплати у розмірі 398 000,00 грн.

При цьому, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази спростовують твердження відповідача про прострочення з боку позивача своїх зобов'язань по своєчасній оплаті поставки товару, адже умовами п. 2.2 договору чітко передбачений обов'язок відповідача здійснити поставку товару протягом 20 робочих днів з моменту внесення суми попередньої оплати.

За прострочення виконання зобов'язань з поставки товару, позивач на підставі п. 5.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 132 643,76 грн пені за період прострочення з 05.05.2017 по 30.11.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання продавцем своїх договірних обов'язків по передачі товару він зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної кількості товару за кожний день прострочення.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем невірно визначено період для нарахування пені за непоставку товару з огляду на те, що з моменту вручення директору відповідача претензії № 228 від 23.10.2017, а саме з 25.10.2017, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення передплати і як наслідок припинення зобов'язання щодо поставки товару.

З огляду на те, що позивачем невірно було визначено періоди нарахування пені, судом було здійснено її власний розрахунок, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 109 621,09 грн за період прострочення з 05.05.2017 - 25.10.2017.

Також позивачем на підставі статті 693 Цивільного кодексу України було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 38 038,59 грн процентів. При цьому, при визначенні розміру процентів, позивачем за аналогією закону було застосовано умови статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 статті 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, умовами Договору купівлі-продажу № 01/03-4 від 30.03.2017 розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Посилання позивача на статтю 1048 Цивільного кодексу України не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на наступне.

За умовами ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, з умов зазначеної статті вбачається, що умови зазначеної статті застосовують до відносин позики. При цьому, до спірних правовідносин не можливо застосовувати аналогію закону з огляду на те, що остання застосовується лише у випадку прогалин в законодавстві.

З огляду на те, що умови статті 536 Цивільного кодексу України чітко визначають порядок застосування процентів за користування чужими грошовими коштами, то в даному випадку застосування аналогії закону є безпідставним.

З урахуванням вищенаведеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 38 038,59 грн процентів.

Також позивачем заявлено до стягнення 28 085,93 грн інфляційних втрат, які були нараховані на суму попередньої оплати на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період з 05.05.2017-30.09.2017.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат на суму попередньої оплати нормами чинного законодавства не передбачено.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 28 085,93 грн інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно розміру задоволених позовних в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сигма Технолоджи (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Юрківська, 34-А, код ЄДРПОУ 37146634) на користь Приватного акціонерного товариства Виноградівська пересувна механізована колона № 78 (місцезнаходження: 090300, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, м. Виноградів, вул. Івана Франка, 106, код ЄДРПОУ 01037092) 398 000,00 грн суми попередньої оплати, 109 621,09 грн пені та судовий збір у розмірі 7 614,32 грн.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено

25.04.2018

Суддя Спичак О.М.