Постанова

від 24.04.2018 по справі 804/14322/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №804/14322/14

адміністративне провадження №К/9901/4713/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області Цапкової Катерини Юріївни, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області Кравченко К.В., треті особи: Реєстраційна служба Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Туркіної Л.П., Дурасової Ю.В., Проценко О.А. від 12 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

10 вересня 2014 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулося до суду з позовом до Дніпрпетровського окружного адміністративного суду, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції Кравченко К.В про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2014 року індексний номер: 11906169 за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" Солонянського району Дніпропетровської області на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором Реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області Кравченко К.В. було здійснено неправомірну реєстрацію іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки на підставі нікчемної додаткової угоди до договору оренди землі від 17.05.2011 року, у зв'язку з чим рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 11906169 від 25.03.2014 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Позивач відзначає, що між ним та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі від 29 листопада 2001 року, який було нотаріально посвідчено державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М. за реєстровим № 6033, який в послідуючому відповідно до чинного на період укладення даного правочину законодавства було зареєстровано у виконкомі Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 05.03.2002 року № 27. Даний договір виконується сторонами належним чином, при цьому підписана сторонами додаткова угода до договору оренди землі від 17.05.2011 року не була нотаріально посвідчена, у зв'яку з чим має ваду форми, згідно Цивільного кодексу України, а також не була зареєстрована протягом тривалого часу та сторони не приступили до її виконання, а отже вона є нікчемною й не може бути підставою для виникнення права оренди землі та не могла бути зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в якості підстави виникнення іншого речового права.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області Кравченко Крістіни Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 березня 2014 року індексний номер: 11906169.

Постанову суду обґрунтовано тим, що назване рішення винесено на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, яка не відповідає нормам частинам другій та четвертій статті 639, статтям 640, 654 ЦК України, згідно яких договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що внесені до державного реєстру відомості про додаткову угоду до договору оренди, правомірність яких спростував позивач, є наслідком винесення державним реєстратором рішення № 12040913 від 31.05.2014 року, тож підстави для скасування рішення державного реєстратора № 11906169 від 25.03.2014 року відсутні

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанціїї.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою вимогу позивача щодо визнання протиправним рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області Кравченко Крістіни В'ячеславівни про внесення до державного реєстру відомостей додаткової угоди від 17.05.2011 року до договору оренди земельної ділянки від 29.11.2001 року. Не звернуто увагу на недотримання відповідачем вимог статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зокрема в частині перевірки додаткової угоди від 17.05.2011 року б/н до договору оренди землі від 29.11.2001 року діючому законодавству України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі К/800/51173/15 (804/14322/14), витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

12 січня 2016 року Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області Цапковою Катериною Юріївною подано заперечення на касаційну скаргу, в яких просила відмовити в її задоволенні.

На підставі розпорядження керівника апарату Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2016 року за № 349 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ у зв'язку із настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Вищого адміністративного суду України Логвиненка А.О. (головуючого по справі) у розгляді розподілених йому судових справ.

Згідно протоколу повторного автоматизований розподіл судових справ від 08 червня 2016 року справу передано на розгляд головуючому судді Кравцову О.В.

На підставі розпорядження керівника апарату Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року за № 1003 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ у зв'язку із прийняттям рішення Вищою радою правосуддя Про звільнення Кравцова О.В. з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку від 29 серпня 2017 року № 2552/0/15-17.

Згідно протоколу повторного автоматизований розподіл судових справ від 21 вересня 2017 року справу передано на розгляд головуючому судді Гончар Л.Я.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 28.03.2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області Цапкової Катерини Юріївни, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області Кравченко К.В., треті особи: Реєстраційна служба Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення .

Від учасників справи у встановлений касаційним судом термін (до 18 квітня 2018 року) відзиву на касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_4 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС було укладено договір оренди землі від 29 листопада 2001 року (далі - договір), який було нотаріально посвідчено державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М. за реєстровим № 6033, який в послідуючому відповідно до чинного на період укладення даного правочину законодавства було зареєстровано у виконкомі Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 05.03.2002 року № 27.

17 травня 2011 року сторонами було підписано додаткову угоду до зазначеного договору оренди земельної ділянки, якою, зокрема, передбачалася зміна порядку сплати та розміру орендної плати.

24 березня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до реєстраційної служби щодо проведення реєстрації договору оренди земельної ділянки, що розташована на території Микільської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1. Державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 11906169 від 25.03.2014 року, на підставі якого право оренди на зазначену земельну ділянку було зареєстровано, номер запису про інше речове право: 5106035, що підтверджується заявою ОСОБА_4, рішенням від 25.03.2014 року, витягами із державного реєстру від 25.03.2014 року.

31 березня 2014 року ОСОБА_4 подав заяву про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі додаткової угоди до договору оренди землі щодо зміни строку дії договору оренди земельної ділянки.

Державним реєстратором було прийнято рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 12040913 від 31.03.2014 року та внесені відповідні зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується заявою третьої особи, рішенням від 31.03.2015 року, витягом із Державного реєстру від 28.04.2014 року, карткою прийому заяви № 12030797.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що спірні відносини регулювались Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV від 1 липня 2004 року, а також розробленим на реалізацію статті 15 вказаного Закону Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (в їх редакціях, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.

Згідно частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно-офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Частиною четверта статті 3 даного Закону закріплено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 3 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11.02.2010 року №1878-У1 Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень стаття 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і, за бажанням однієї із сторін, може бути посвідчений нотаріально. Матеріали справи свідчать, що сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки відповідно до положень чинного законодавства про оренду земель сільськогосподарського призначення, так як сторони домовились нотаріально посвідчити договір, що ними й було вчинено в відповідності з волевиявленням, про що свідчать підписи сторін в даному договорі та посвідчувальний напис нотаріуса, в присутності якого було сторонами було підписано даний договір.

За умовами даного договору ОСОБА_4 передавав в оренду земельну ділянку товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,630 га в тимчасове платне користування позивачу терміном на 25 років.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статтею 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом, або домовленістю сторін.

Відповідно до приписів частин другої та четвертої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Як уже зазначалось судом між ОСОБА_4 та позивачем 17 травня 2011 року було підписано додаткову угоду до зазначеного договору оренди земельної ділянки, якою, зокрема, передбачалася зміна порядку сплати та розміру орендної плати.

Згідно частиною статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу і припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Тобто, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором і внесення на цій підставі записів до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон 1952-ІV) у відповідній редакції, записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином підставою внесення запису щодо реєстрації змін до іншого речового права є рішення № 11906169 від 25.03.2014 року, що зазначено у витязі.

Оскільки внесені до державного реєстру відомості про додаткову угоду до договору оренди, правомірність яких спростував позивач, є наслідком, винесення державним реєстратором рішення № 12040913 від 31.05.2014 року, підстави для скасування рішення державного реєстратора № 11906169 від 25.03.2014 року відсутні.

Доводи позивача стосовно змісту витягів з Державного реєстру, у яких містяться лише відомості про рішення державного реєстратора від 25.03.2014 року, а також підтверджені у суді апеляційної інстанції вимоги про скасування саме рішення № 11906169 від 25.03.2014 року, не приймаються судом, виходячи з викладеного вище.

З огляду на вказане, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутні підстави для скасування реєстрації додаткової угоди, оскільки є чинним рішення № 12040913 від 31 березня 2014 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі якого таке майно було зареєстроване.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду попередньої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко