Постанова

від 26.04.2018 по справі 474/764/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №474/764/17 26.04.2018

Провадження №22-ц/784/628/18

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Миколаїв

Справа № 474/764/17

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О.., ОСОБА_1

із секретарем - Яценко Л.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_2

до

приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро , Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство Веселий Роздол та Головне Управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та припиненим договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою

приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро (далі - ПП ВКП Каро )

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області, ухвалене під головуванням судді Фасія В.В. 15 лютого 2018 року в приміщенні цього ж суду , повний текст рішення складено 21 лютого 2018 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ПП ВКП Каро , Врадіївської районної державної адміністрації в Миколаївській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: - Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, ПП Веселий Роздол про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та припиненим договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що у 2006 році між нею та ПП ВКП Каро укладено договір оренди належної їй земельної ділянки загальною площею 7,31 га, розташованої на території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, строк дії якого мав закінчитися у серпні 2013 року. За взаємним погодженням початок строку його дії, сторони усно домовилися рахувати з моменту його державної реєстрації у 2008 році. Таким чином договір припинив свою дію у 2015 році.

У 2015 році вона направила відповідачу лист про повернення земельної ділянки у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди. Проте, директором ПП ВКП Каро їй було відмовлено та повідомлено про законність використання земельної ділянки на підставі додаткової угоди від 4 жовтня 2012 року, укладеної між ними.

Позивач зазначала, що додаткової угоди вона не укладала, повноважень на її укладення нікому не надавала, її волевиявлення на укладення додаткової угоди відсутнє. Вказувала, що з вказаного приводу вона також зверталася до правоохоронних органів, в рамках чого розглядається питання про підроблення документів від її імені.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позовні вимоги під час судового розгляду, позивач просила визнати недійсною додаткову угоду б/н до договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2006 року, укладену 4 жовтня 2012 року від її імені з орендарем ПП ВКП Каро , а також визнати договір оренди земельної ділянки припиненим.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено . Визнано недійсною додаткову угоду від 4 жовтня 2012 року до договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2006 року, зареєстрованого 25 березня 2008 року, який укладено від імені орендодавця ОСОБА_2 та орендарем ПП ВКП Каро . Визнано припиненим зазначений договір оренди земельної ділянки. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ПП ВКП Каро , посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та необґрунтованість судового рішення, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа - ПП Веселий Роздол не погоджуючись з доводами апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем відсутності волевиявлення на продовження строку дії договору оренди та пропуску строку звернення до суду, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України дійсним є договір, якщо сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Статтею 14 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на час укладення договору, передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

У разі невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин, згідно з вимогами ч.1 ст. 215 та ч. 3 ст. 203 ЦК України, є недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,31 га, яка розташована у межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту, виданого 11 березня 2001 року.

16 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ПП ВКП Каро в особі директора ОСОБА_3 укладено типовий договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,31 га, строком на 7 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему 25 березня 2008 року № 040801200088, та здійснено приймання - передачу земельної ділянки про що складено акт.

Після закінчення строку дії зазначеного договору оренди позивач дізналася, що дія зазначеного договору оренди продовжена до 4 жовтня 2022 року на підставі додаткової угоди від 4 жовтня 2012 року, укладеної між орендарем ПП ВКП Каро в особі директора ОСОБА_3 та від імені орендодавця ОСОБА_2

Звертаючись до суду з вимогами про визнання додаткової угоди недійсною позивач посилалася на те, що додаткову угоду до договору оренди вона не укладала, а підпис від її імені виконано іншою особою.

На підтвердження зазначених обставин позивачкою надано висновок експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 602 від 18 жовтня 2017 року, проведеного в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150200000294, порушеного за заявою ОСОБА_3 про підроблення підписів від імені орендодавця ОСОБА_2 в договорах оренди землі.

Згідно зазначеного висновку підпис від імені ОСОБА_2 у графі орендодавець додаткової угоди від 4 жовтня 2012 року до договору оренди землі від 16 серпня 2006 року, укладеної між ОСОБА_2 та ПП ВКП Каро , виконаний ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як пояснила позивач в засіданні судової колегії, ніякого доручення своєму сину на укладання додаткової угоди та продовження строку дії договору оренда вона не давала. Зі слів сина їй відомо, що він, розписуючись у відомостях про отримання орендної плати міг поставити по неуважності свій підпис й на оспорюваній додатковій угоді. Проте, з цією угодою його також ніхто не знайомив.

Крім того, про свій намір припинити дію договору оренди позивач поставили до відома відповідача ще наприкінці 2014 року.

До того ж, 6 липня 2017 року державним реєстратором Врадіївської РДА здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 7,306 га з кадастровим номером 4822382600:04:000:0426 на 10 років за орендарем ПП ОСОБА_1 роздол , номер запису про право в державному реєстрі прав 21377497, підстава виникнення речового права - договір оренди землі від 26 квітня 2016року між ПП ОСОБА_1 роздол та ОСОБА_2 (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №31869292 від 29 грудня 2014року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18446959);

З матеріалів справи також вбачається, що на час розгляду справи у суді, оригінал спірної додаткової угоди втрачено відповідачем, а в реєстраційній справі, яка зберігається у Врадіївській РДА, відсутні оригінали додаткової угоди до договору оренди між ПП ВКП Каро та ОСОБА_2, та наявні лише виготовлені електронні копії шляхом сканування таких документів, що долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

Отже, зазначені обставини справи свідчать про відсутність волевиявлення позивача на продовження строку дії договору оренди землі, а доказів, які б підтверджували наявність волевиявлення позивача на продовження строку дії договору з ПП ВКП Каро матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного та положень ст. ст. 203 , 215 ЦК України , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оспорювана додаткова угода до договору оренди землі, яка була підписана від імені власника земельної ділянки ОСОБА_2 іншою особою, яка на момент підписання цієї угоди не мала на це жодних повноважень, є недійсною, як така що не відповідає волевиявленню сторони правочину.

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції у порушення ст. 130 ЦПК України не було призначено почеркознавчу експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів позивачем було подано висновок експерта за результатами проведення експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження за зверненням ОСОБА_3 щодо підроблення підписів від імені орендодавця ОСОБА_2 в договорах оренди землі. Зазначений висновок містить необхідну інформацію про предмет доказування та був одержаний судом у встановленому законом порядку, а тому підстав, передбачених ст. 130 ЦПК України для призначення почеркознавчої експертизи в межах зазначеної цивільної справи у суду не було.

До того ж, на час розгляду зазначеної справи у суді першої інстанції оригінал додаткової угоди було втрачено, що унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи по копії.

Доказів, які б спростовували зазначений висновок експерта відповідачем не надано.

Не доведено відповідачем й того факту, що протягом 2016-2017 років сторони продовжували виконувати умови договору оренди та позивач отримувала орендну плату, а тому ці доводи не можуть бути прийняті до уваги.

Що стосується посилань відповідача про застосування строку позовної давності, то колегія суддів вважає, що строк звернення до суду з позовом про визнання додаткової угоди недійсною позивачем не пропущено.

Так, з матеріалів справи вбачається, що про порушення свого права позивач достеменно дізналася у жовтні 2014 року, тобто з часу ухвалення Миколаївським окружним адміністративним судом постанови про зобов'язання реєстраційної служби повторно розглянути заяви ПП ВКП Каро щодо реєстрації додаткових угод, в тому числі й оспорювану угоду. До суду з позовом про захист свого порушеного права позивач звернулася у вересні 2017 року тобто в межах строку передбаченого ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Твердження відповідача про те, що позивач дізналася про порушення свого права під час розгляду справи, а саме з моменту направлення на її адресу, 9 вересня 2014 року, ухвали про відкриття провадження по вище зазначеній справі, яка отримана останньою 10 вересня 2014 року, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки право у відповідача зареєструвати оспорювану додаткову угоду до договору оренди виникло з моменту ухвалення рішення, тобто з 27 жовтня 2014 року, та відповідно з цього часу позивач довідалась про порушення свого права, оскільки додаткова угода не була у встановленому порядку зареєстрована відповідачем, а тому у останнього й не виникало право оренди земельної ділянки.

Обставини щодо виготовлення ОСОБА_2 нової технічної документації на земельну ділянку та присвоєння іншого кадастрового номеру не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки не стосується предмету даного спору.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро залишити без задоволення , а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

ОСОБА_1

Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.