Рішення

від 17.04.2018 по справі 904/9506/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2018м. ДніпроСправа № 904/9506/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Ковтун А.В.

за позовом Фізичної особи-підприємця Таланової Лариси Борисівни, м. Дніпро

до відповідача-1: Виконавчого комітету Дніпровської міської Ради, м. Дніпро

відповідача-2: Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради,

м. Дніпро

відповідача-3: Приватного підприємства виробнича фірма "Стронг", м. Дніпро

про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 року та визнання недійсним договір № 407 ОП від 14.03.2017 року

Представники:

від позивача: Підлужний В.М., договір № б/н від 05.09.2017, адвокат,

від відповідача-1: Конарева С.К., довіреність № 7/10-2554 від 28.12.2016, представник;

від відповдіача-2: Федорчук К.Ю, довіреність № 9/6,1 від 09.01.2018, представник;

від відповідача-3: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Таланова Лариса Борисівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради та Приватного підприємства виробнича фірма "Стронг" просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 № "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" в частині затвердження в № п/п 250 Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі майданчика для паркування, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Образцова, в районі будинку 10А площею для паркування 805,0 кв.м. на 70 місць для паркування ;

- визнати недійсним договір № 407 ОП від 14.04.2017 укладений між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради та Приватним підприємством виробничою фірмою "Стронг".

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 10.11.2017 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Справу призначено до розгляду в засіданні на 28.11.2017 о 12:00год.

Ухвалою суду від 28.11.2017 відкладено розгляд справи на 12.12.2017р. о 10:45 год.

08.12.2017 представник позивача подав до суду супровідний лист від 01.12.2017, яким долучає документи до матеріалів справи.

12.12.2017 представник відповідача-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

У судовому засіданні 12.12.2017 було оголошено перерву до 26.12.2017. Після перерви розгляд справи продовжено.

21.12.2017 відповідач-3 подав до канцелярії суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі Приватного підприємства виробнича фірма "Стронг".

26.12.2017 представник позивача надав до суду супровідний лист, яким долучає документи до матеріалів справи.

Крім того, 26.12.2017 представник позивача надав відомості про попереднє визначення суми судових витрат, а саме просить суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Також, представник позивача долучає до матеріалів справи копію акту від 19.12.2017 з додатками.

26.12.2017 представник відповідача-1 надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити та вважає, що твердження Позивача про порушення його права прийнятим рішенням виконкому міської ради від 30.11.2016р. №587, як власника бетонованого мостіння, не відповідає дійсності, оскільки відомостей про його право власності на таке мостіння не існує.

Ухвалою суду від 26.12.2017 продовжено розгляд справи в загальному позовному провадженні на стадії підготовчого засідання. Відкладено розгляд справи на 23.01.2018 о 10:00год.

23.01.2018 представник позивача в судовому засіданні подав клопотання з додатками в якому просить зобов'язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради та Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради надати відповіді на письмове опитування.

Ухвалою суду від 23.01.2018 відкладено розгляд справи на стадії підготовчого засідання до 13.02.2018 о 15:00год.

02.02.2018 представник відповідача-1 подав до суду супровідний лист, яким долучає витребувані ухвалою суду від 23.01.2018 відповіді на письмове опитування позивача.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 13.02.2018 подав клопотання про витребування доказів у державного реєстратора Виконавчого комітету Новомосковської міської ради - ОСОБА_5 реєстраційну справу об'єкта нерухомого майна за № 1003908012101, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 Клопотання обґрунтоване необхідністю ознайомлення з документами на підставі яких, було зареєстровано право власності.

Позивачем до матеріалів справи надано Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. У зазначеній довідці є перелік документів, на підставі яких було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості, ці документи наявні в матеріалах справи.

Розглянувши клопотання відповідача-2, суд не вбачає підстав для його задоволення.

13.02.2018 представник відповідача-2 подав до суду клопотання, яким просить суд визначити строк для подання позивачу відповіді на відзив.

Також, 13.02.2018 представник відповідача-2 надав додаткові пояснення, а саме відповідь на письмове опитування.

У судовому засіданні 13.02.2018 було оголошено перерву до 15.02.2018. Після перерви розгляд справи продовжено.

15.02.2018 у судовому засіданні представник відповідача-1 подав клопотання про продовження строк розгляду підготовчого провадження для належної підготовки справи для розгляду по суті на 30 днів.

Враховуючи закінчення 15.02.2018 строку розгляду підготовчого провадження, з метою належної підготовки справи для розгляду по суті, заявлене відповідачем клопотання підлягає задоволенню, строк розгляду підготовчого провадження підлягає продовженню, а розгляд справи - відкладенню на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 15.02.2018 продовжено строк розгляду підготовчого провадження на 30 днів до 19.03.2018 включно. Відкладено розгляд справи на стадії підготовчого засідання до 01.03.2018 о 12:00год.

У судовому засіданні 01.03.2018 було оголошено перерву до 15.03.2018. Після перерви розгляд справи продовжено.

06.03.2018 представник відповідача-2 подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 15.03.2018 подав клопотання про зупинення провадження у справі № 904/9506/17 до вирішення справи № 200/20649/16-ц по суті.

Розглянувши клопотання відповідача-2, суд вважає, що результат розгляду справи №200/20649/16-ц не має суттєвого впливу на розгляд справи № 904/9506/17, тому суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 15.03.2018 було оголошено перерву до 19.03.2018. Після перерви розгляд справи продовжено.

У судовому засіданні 19.03.2018 представник відповідача-1 подав витребувані судом документи.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 19.03.2018 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2018 о 10:00год.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Дніпропетровською міською радою (далі-орендодавець, відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Талановою Ларисою Борисівною (далі-орендар, позивач) було укладено Договір оренди землі № б/н від 01.06.2006р., згідно умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,2462 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 і зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером НОМЕР_2 згідно з планом земельної ділянки.

Відповідно до п.1.3. договору, підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 01.03.2006р. № 168/34.

У відповідності до п.2.1. договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,2462 га.

За даними Державного земельного кадастру про право власності та речове право у вигляді оренди земельної ділянки, станом 18.09.2017 року (т.1 а.с.49-50) зареєстровано за землекористувачем Талановою Л.Б.

У рішенні Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 587 від 30.11.2016 р. "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" викладено Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі.

Вказаним рішенням затверджено перелік земельних ділянок, що використовується для паркування транспортних засобів, зокрема до зазначеного переліку було включено земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,2462 кв.м.

21.12.2016 року Дніпровська міська рада прийняла рішення №38/17 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра", яким зобов'язано, Департамент транспорту та охорони навколишнього середовища Дніпровської міської ради: забезпечити координацію та погодження робіт щодо визначення земельних ділянок, які відводяться для організації та проведення діяльності із забезпечення транспортних засобів.

Рішенням Дніпровської міської ради №38/17 від 21.12.2016р. Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, визначено суб'єктом господарювання стосовно майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності, що визначаються відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та доручено здійснити інвентаризацію спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території міста.

Позивач зазначає, що Рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 року "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" в частині затвердження в № п/п 222 Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,2462 кв.м. для паркування прийнято з грубим порушенням норм цивільного законодавства та фактично є передача в оренду об'єкта, який вже перебуває у правомірному користуванні Позивача (земельна ділянка) та об'єкта який належить Позивачу на праві приватної власності (автостоянка).

Також, Позивач вказує на те, що його права порушені умовами договору № 407 ОП від 14 березня 2017 року, який укладений між Комунальним підприємством "МІСЬКАВТОПАРК" Дніпровської міської ради та Приватним підприємством виробничою фірмою "СТРОНГ", оскільки ним передбачається розміщення і функціонування об'єктів на земельній ділянці, яка перебуває в оренді Позивача та на яких вже розміщена приватна власність Позивача.

КП "Міськавтопарк" отримало можливість укласти такий договір з ПП "СТРОНГ" внаслідок прийняття Виконкомом Дніпропетровської міської ради Рішення №587 від 30.11.2016р., яке як вказує Позивач є незаконним.

14.03.2017р. між Комунальним підприємством "МІСЬКАВТОПАРК" Дніпропетровської міської ради (далі - Балансоутримувач) та Приватним підприємством виробничою фірмою "СТРОНГ" (далі - Оператор), керуючись Податковим кодексом України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про дорожній рух", "Про благоустрій населених пунктів", Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", на виконання Закону України від 24.09.2008р. №586-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері безпеки дорожнього руху", Рішенням Дніпровської міської ради від 21.12.2016р. №38/17 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра", витягу з протоколу від 07.03.2017р. №42 засідання постійної комісії з питань транспорту, зв'язку та екології, іншими нормативно-правовими актами, уклали договір № 407 ОП про наступне:

Пункт 1.1. Договору, Балансоутримувач надає Оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (далі-майданчик для паркування), площа майданчика: 805,0 кв.м., кількість машин: 70 місць, кількість пільгових місць: 7, дні роботи: щоденно, час роботи: цілодобово.

Відповідно до п.10.1. Договору, Договір набирає чинності з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі майданчика для паркування, який є невід'ємною частиною цього Договору та діє до проведення конкурсу з визначення Операторів на право обслуговування майданчика для паркування передбаченого п.1.1. Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 18.08.2017р. Відповідач-2 за Актом приймання-передачі майданчику для паркування транспортних засобів комунальної власності, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, площа майданчика: 805,0 кв.м., передав, а Відповідач-3 - Приватне підприємство виробнича фірма "СТРОНГ" прийняв майданчик для паркування (т.1 а.с.54).

Наявність цього Акту Відповідач-2 заперечує, оригінал вказаного Акту суду сторонами не надано. З пояснень представника Відповідача-2, такий Акт не укладався.

Згідно листа КП "Міськавтопарк" ДМР № 958/5 від 04.09.2017р. направленого на адресу Приватного підприємства виробничої фірми "СТРОНГ" вбачається, що Договір № 407 ОП від 14.03.2017р. розірвано з 04.09.2017р. (т.1 а.с.92).

Розірвання вказаного договору не заперечувалось Відповідачем-3 Приватним підприємством виробничою фірмою "СТРОНГ", що підтверджується направленим на адресу суду відзиву на позов, в якому останній зазначив, що договір № 407 ОП від 14.03.2017р. укладений між Відповідачем-2 та Відповідачем-3 розірваний в односторонньому порядку 04.09.2017р., відповідно до листа КП "Міськавтопарк" вих.№958/5. Будь-яких правових та фінансових наслідків між сторонами не має.

При прийняті рішення Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради оскаржуваного рішення та при укладенні договору "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" між КП "МІСЬКАВТОПАРК" та ПП ВФ "СТРОНГ" не було взято до уваги , що ФОП Таланова Лариса Борисівна на праві приватної власності володіє та користується нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_2, площа майданчика: 805,0 кв.м., з моменту його введення в експлуатацію, про що свідчить Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію, затверджений рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради 17 лютого 2005 року № 611, інформаційною довідкою з Державного реєстру на майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Відповідно до яких та у відповідності до технічної документації на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, площа майданчика: 805,0 кв.м., яка має кадастровий номер НОМЕР_2 розташовані нежитлові будівлі та споруди автостоянки.

Також відповідачем-1 не було взято до уваги , що ФОП Таланова Л.Б. на праві приватної власності володіє та користується нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_2, площа майданчика: 805,0 кв.м., з моменту його введення в експлуатацію, про що свідчить як вказувалось вище Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію, затверджений рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради 17лютого 2005р. №611, інформаційною довідкою з Державного реєстру на майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про реєстрацію іншого речового права. Відповідно до яких та у відповідності до технічної документації на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, площа майданчика: 805,0 кв.м., яка має кадастровий номер НОМЕР_2 розташовані нежитлові будівлі та споруди автостоянки.

Рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 року "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" в частині затвердження в № п/п 222 Переліку спеціальних земельних ділянок та Договір № 406 ОП від 14.03.2017р. порушує права Позивача, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України згідно яких юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права Позивача порушені Відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право Позивача на звернення із заявленим позовом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Фізичній особі-підприємцю Талановій Ларисі Борисівні належить на праві приватної власності нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, площа майданчика: 805,0 кв.м., вказане нерухоме майно знаходиться на вказаній земельній ділянці, яка має кадастровий номер НОМЕР_2 розташовані нежитлові будівлі та споруди автостоянки.

В силу положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до Позивача перейшло переважне право на отримання земельної ділянки у користування, на умовах та в об'ємі, що були встановлені для попереднього землекористувача - власника нерухомості, у зв'язку із чим речове право Позивача на користування земельною ділянкою підлягає захисту у судовому порядку на підставі ст. ст.396 Цивільного Кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 377 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказана земельна ділянка, за даними Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 15.08.2016р., зареєстрована за землекористувачем - ОСОБА_6

Позивач неодноразово зверталась до Дніпровської міської ради з відповідними клопотаннями про поновлення Договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2

Проте, Дніпровська міська рада, не відреагувала на клопотання Позивача та не поновила Договір оренди земельної ділянки від 01.06.2006 року.

Умовами вказаного Договору оренди земельної ділянки від 27.02.2014 року, а саме п.7.1. встановлено, що Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю земельну ділянку протягом одного місяця після припинення дії даного договору з обов'язковим підписанням Акту прийому-передачі.

При наявності вказаних вище даних з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, доказів повернення земельної ділянки за Актом приймання-передачі, як передбачено умовами Договору оренди землі від 18.08.2017 року, в матеріали справи сторонами не надано.

Виходячи із приписів ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України Позивач, як власник будівель та споруд стоянки, отримало переважне право на оформлення документів для набуття спірної земельної ділянки в користування.

Отже, визначення спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно належне Позивачу, як майданчика для паркування, є порушенням та невизнанням переважного права Позивача на оформлення спірної земельної ділянки в користування, у зв'язку із чим таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Право користування землею як речове право на чуже майно в силу ст. 396 Цивільного Кодексу України підлягає захисту у тому числі і від його власника.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав та іншими способами, передбаченими законом.

Слід зазначити, що при постановленні на баланс та передачі майданчика для паркування транспортних засобів на спірній земельній ділянці третій особі, обставини щодо накладення меж земельної ділянки під стоянкою на межі земельної ділянки, яку планувалося облаштувати під паркування не були досліджені, відповідні графічні та семантичні дані щодо плану розташування паркування на місцевості не складалися та не надавалися, окрім того, взагалі не було встановлено, кому вказана ділянка належить на праві користування, та кому належать розташовані на ній об'єкти нерухомості. Також не було зроблено запитів до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна.

Вищезазначене свідчить про те, що Комунальне підприємство "Міськавтопарк" не мало законних підстав ставити собі на баланс майданчик для паркування, що розташований на земельній ділянці, на якій знаходяться належні Позивачу об'єкти нерухомості, оскільки вказані незаконні дії стали наслідком невиконання приписів рішення Дніпропетровської міської ради №38/17 від 21.12.2016 року, а саме: не було проведено інвентаризацію та не було встановлено наявність власника та/або законного користувача земельної ділянки, а також цільове призначення земельної ділянки, не було встановлено власника нерухомості, що знаходиться на такій земельній ділянці.

Оспорюване рішення Відповідача-1 суперечить положенням ст.760 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правилам паркування транспортних засобів, оскільки передбачає передачу у платне користування майданчиків для паркування, які не існують в натурі, адже чинним законодавством України не передбачено їх самостійне створення користувачами, які не являються суб'єктами не муніципальної форми власності.

Відповідно до ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

Відповідно до п.7 та п.8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342 майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС згідно з місцевими правилами забудови.

Вказані положення Правил паркування кореспондуються з приписами ст.35 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до якої технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об'єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Окрім цього, відповідно до абз.1, 4 абз. 3, 4 Правил паркування транспортних засобів, відведені майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху

Наведені положення встановлюють вичерпний перелік вимог для ідентифікації майданчиків для паркування, яким передані за договором площадки не відповідають.

Так, оспорюваним рішенням, передано майданчик для паркування, який фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного Позивачу, при чому, на вказаній земельній ділянці відсутні жодні позначення або розмітка, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування.

Отже, відсутність технічної документації щодо узгодження з Державтоінспекцією МВС, відсутність позначень та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування, та, відповідно, як предмет найму, відсутні.

Вказані обставини свідчать про відсутність індивідуальних ознак, властивих даному виду майна.

Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставах, порядку та спосіб, встановлених законами України.

Згідно зі змістом абз. 1, 2, 4 ст. 1 Закон України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт, який проводиться на території населеного пункту з метою раціонального використання, належного утримання та охорони. Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування, в тому числі вулично-дорожньої мережі, в тому числі стоянок, парковок з інженерними та допоміжними спорудами.

Як зазначалося вище, у відповідності до п.7 Правил паркування транспортних засобів - парковки являються об'єктом благоустрою. Законом України "Про благоустрій населених пунктів", чітко визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою.

Так, відповідно до п.7 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.

Таким чином, створення, облаштування об'єкту благоустрою комунальної власності не може бути покладено або передано третім особам. За останніми можуть бути закріплені тільки функції з утримання (і в жодному разі не зі створення, облаштування) об'єкту благоустрою і тільки після створення такого об'єкту в натурі.

Заперечення Відповідача - 1 та Відповідача - 2 судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Що стосується вимог про визнання недійсним договору № 407 ОП від 14 березня 2017 року, укладеного між Комунальним підприємством "МІСЬКАВТОПАРК" Дніпровської міської ради та Приватним підприємством виробничою фірмою "СТРОНГ", оскільки ним передбачається розміщення і функціонування об'єктів на земельній ділянці, яка перебуває в оренді Позивача та на яких вже розміщена приватна власність Позивача, то вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.

14.03.2017р. між Комунальним підприємством "МІСЬКАВТОПАРК" Дніпропетровської міської ради (далі - Балансоутримувач) та Приватним підприємством виробничою фірмою "СТРОНГ" (далі - Оператор), керуючись Податковим кодексом України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про дорожній рух", "Про благоустрій населених пунктів", Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", на виконання Закону України від 24.09.2008р. №586-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері безпеки дорожнього руху", Рішенням Дніпровської міської ради від 21.12.2016р. №38/17 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра", витягу з протоколу від 07.03.2017р. №42 засідання постійної комісії з питань транспорту, зв'язку та екології, іншими нормативно-правовими актами, уклали договір № 407 ОП про наступне:

Пункт 1.1. Договору, Балансоутримувач надає Оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (далі-майданчик для паркування), площа майданчика: 805,0 кв.м., кількість машин: 70 місць, кількість пільгових місць: 7, дні роботи: щоденно, час роботи: цілодобово.

Відповідно до п.10.1. Договору, Договір набирає чинності з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі майданчика для паркування, який є невід'ємною частиною цього Договору та діє до проведення конкурсу з визначення Операторів на право обслуговування майданчика для паркування передбаченого п.1.1. Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 18.08.2017р. Відповідач-2 за Актом приймання-передачі майданчику для паркування транспортних засобів комунальної власності, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, площа майданчика: 805,0 кв.м., передав, а Відповідач-3 - Приватне підприємство виробнича фірма "СТРОНГ" прийняв майданчик для паркування (т.1 а.с.54).

Наявність цього Акту Відповідач-2 заперечує, оригінал вказаного Акту суду сторонами не надано. З пояснень представника Відповідача-2, такий Акт не укладався.

Згідно листа КП "Міськавтопарк" ДМР № 958/5 від 04.09.2017р. направленого на адресу Приватного підприємства виробничої фірми "СТРОНГ" вбачається, що Договір № 407 ОП від 14.03.2017р. розірвано з 04.09.2017р. (т.1 а.с.92).

Розірвання вказаного договору не заперечувалось Відповідачем-3 Приватним підприємством виробничою фірмою "СТРОНГ", що підтверджується направленим на адресу

Оскільки розірвання договору відбулось до звернення позивача до суду з відповідним позовом, відбулось поновлення права позивача правомірного користування майном, що належить йому на праві власності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в разі часткового задоволення позову покладаються сторони пропорційно задоволених вимог.

Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Що стосується витрат на послуги адвоката, то вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір про надання правової допомоги № б/н від 05.09.2017р. копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 2297 від 10.12.2015р., та квитанцію ПАТ КБ "Приватбанк" від 04.12.17р про оплату за послуги за зазначеним договором на суму 10 000,00грн.

Враховуючи те, що позивач надав до суду докази надання правничої допомоги, довів суду витрачений час адвокатом на вирішення всіх питань, які виникають при вирішення даного спору, витрати по оплаті на правничу допомогу суд задовольняє та покладає на відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача-1 складає 1 600,00

Враховуючи, що задоволенню підлягають вимоги лише до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, частина судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу має бути стягнута відповідача-1

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514) № 587 від 30.11.2016 року "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" з подальшими змінами та доповненнями в частині затвердження в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, площею для паркування 805,0 кв. м. на 70 місць для паркування.

Відмовити в позові в частині визнання недійсним договору №407 ОП від 14.03.2017 року укладений між Комунальним підприємством "МІСЬКАВТОПАРК" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд.1 офіс 324, ЄДРПОУ 23357437) та Приватним підприємством виробнича фірма "Стронг" (49000, м. Дніпро, вул. Сафонова, буд. 59, ідентифікаційний код 32534134).

Стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514) на користь Фізичної особи-підприємця Таланової Лариси Борисівни, (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514) на користь Фізичної особи-підприємця Таланової Лариси Борисівни, (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2018

Суддя В.Г. Бєлік