Рішення

від 27.04.2018 по справі 826/14473/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2018 року № 826/14473/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства Діелектричні кабельні мережі України доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство Діелектричні кабельні мережі України (далі - ПРАТ Діелектричні кабельні мережі України , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.06.2016 року № 0009531404, № 0009521404, від 09.09.2016 року № 0016752200.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року суддею Качуром І.А. відкрито провадження по справі № 826/14473/16 та призначено справу до судового розгляду.

24 січня 2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №6571 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/14473/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/14473/16 прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки, викладені в акті перевірки від 01.06.2016 року № 116/26-15-14-04-04/31032472 та як наслідок прийняті на основі даного акту податкові повідомлення-рішення від 17.06.2016 р. №0009521404, №0009531404 та податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 року № 0016752200 не відповідають нормам податкового законодавства.

При цьому, позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ М-Енерго , що підтверджується складеними за результатами його діяльності первинними документами.

Окрім цього, позивач також зазначає, що висновки викладені в акті перевірки від 01.06.2016 року № 116/26-15-14-04-04/31032472 є необ'єктивними та неповними, тому як позивачем під час перевірки було надано контролюючому органу всі первинні документи, що відображають реальність господарських операцій, та є підставою для формування податкового обліку товариства.

При цьому, вказаним актом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, які б позбавляли позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заперечення обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

20.11.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення від 12.05.2016 №341/26-15-14-04-04, виданого ГУ ДФС у м. Києві головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві Клименко Іриною Анатоліївною, згідно пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-Уі (із змінами та доповненнями) на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 06.05.2016 №2785, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного Акціонерного Товариства Діелектричні Кабельні Системи України (код 31032472) (скорочено - ПРАТ ДКС України ) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ М-Енерго (код 24602206) за період із 01.07.2015 по 30.09.2015, за результатами проведення якої складено Акт від 01.06.2016 року № 116/26-15-14-04-04/31032472.

Висновками вказаного Акту встановлено ПРАТ ДКС України порушення вимог:

- п. 44.1 ст.44, п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п.135.1 ст.135 п, 137.1 ст.137 Податкового Кодексу України за період з 01.07.1015 по 30.09.2015 ПРАТ ДКС України встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2015 рік всього на суму 3 540 510 гривень.

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 499 429 грн. по взаємовідносинах з ТОВ М-Енерго , а саме: за липень 2015 на суму 254 996 грн., за серпень 2015 на суму 24 1158 грн., за вересень 2015 на суму 3 275 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі - 208 673 грн., а саме: за серпень 2015 на суму 20 8673 грн.

17 червня 2016 року на підставі Акту перевірки від 01.06.2016 року № 116/26-15-14-04-04/31032472 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0009531404, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 624 286, 25 грн., в тому числі 499 429, 00 грн. - за податковими зобов'язаннями, 124 857, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0009521404, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) року на суму 208 673, 00 грн.;

- № 0009511404, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 44.1 ст.44, п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п.135.1 ст.135 п, 137.1 ст.137 Податкового Кодексу України завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 3 540 510, 00 грн.

Як встановлено з позовної заяви, за результатами адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень, рішенням ДФС України було частково задоволено скарги, а саме:

- скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.06.2016 року № 0009511404 у частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ М-Енерго , а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишити без змін.

- залишено без змін податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.06.2016 року № 0009521404, № 0009531404.

В подальшому, на адресу позивача було направлене нове податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0016752200 від 09.09.2016 року, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 44.1 ст.44, п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п.135.1 ст.135 п, 137.1 ст.137 Податкового Кодексу України завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 5, 566, 00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У відповідності до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що у бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, згідно з ч.ч. 1,2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Склад витрат та порядок їх визнання у перевірений контролюючим органом період визначався положеннями статті 138 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацом 1 п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено матеріалами справи, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ М-Енерго (код 24602206).

Зокрема, позивачем із вищевказаним контрагентом було укладено договір поставки від 22 червня 2015 року № 1207/21, за умовами якого Постачальник ТОВ М-Енерго зобов'язуються передати у власність Покупця (ПРАТ ДКС України ) товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах визначених цим договором. Найменування товару: поліетилен в гранулах, поліпропілен в гранулах, та інші види полімерної сировини. Кількість і асортимент товару, що постачається, вказуються у видаткових накладних на товар, що мають специфікації, складених на підставі заявок на постачання товару Покупцю. Товар має відповідати вимогам чинних ГОСТів та ТУ. Покупець зобов'язується зберігати товар згідно з умовами, що висуваються до його зберігання. Ціна на товар встановлюється у національній валюті України та встановлюється відповідно до поточних затверджених прайс-листів Постачальника. Оплата за товар здійснюється Покупцем на основі рахунку-фактури, виставленого Постачальником шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника у вигляді 100% передоплати

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, виконання умов вищезазначеного договору та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по господарських операціях з ТОВ М-Енерго позивачем надано копії: видаткових накладних на загальну суму 4 669 219,04 грн., в т.ч. ПДВ 778 203,18 грн., а саме: № 207 від 01.07.2015 року; № 208 від 02.07.2015 року; № 220 від 10.07.2015 року; № 222 від 10.07.2015 року; № 221 від 10.07.2015 року; № 302 від 24.07.2015 року; № 301 від 24.07.2015 року № 396 від 05.08.2015 року № 394 від 06.08.2015 року; № 395 від 07.08.2015 року; № 428 від 18.08.2015 року; № 427 від 20.08.2015 року; № 429 від 25.08.2015 року; №430 від 25.08.2015 року; № 539 від 31.08.2015 року; № 540 від 02.09.2015 року № 541 від 07.09.2015 року; № 542 від 07.09.2015 року; № 613 від 08.09.2015 року; № 614 від 15.09.2015 року; № 615 від 15.09.2015 року № 647 від 21.09.2015 року; № 648 від 21.09.2015 року; № 686 від 30.09.2015 року; податкових накладених : № 111 від 21.09.2015 року; № 112 від 21.09.2015 року; № 258 від 31.08.2015 року; № 136 від 26.08.2015 року; № 135 від 25.08.2015 року; № 134 від 21.08.2015 року; № 133 від 19.08.2015 року; № 132 від 17.08.2015 року; № 131 від 13.08.2015 року; № 130 від 07.08.2015 року; № 129 від 03.08.2015 року; № 188 від 28.07.2015 року; № 189 від 28.07.2015 року; № 187 від 24.07.2015 року; № 186 від 21.07.2015року; № 185 від 21.07.2015 року; № 172 від 16.07.2015 року; № 39 від 10.07.2015 року; № 102 від 09.07.2015 року; № 23 від 01.07.2015 року на загальну суму 4 248 610,00 грн.; банківських виписок та платіжних доручень: від 01.07.2015 року № 387; від 09.07.2015 року, № 408; від 16.07.2015 року № 423; від 21.07.2015 року № 433; від 24.07.2015 року № 441; від 28.07.2015 року № 447; від 28.07.2015 року № 448; від 03.08.2015 року № 458; від 07.08.2015 року № 470; від 13.08.2015 року № 484; від 17.08.2015 року № 488; від 19.08.2015 року № 495; від 21.08.2015 року № 500; від 25.08.2015 року № 503; від 26.08.2015 року № 504; від 31.08.2015 року № 511; від 25.09.2015 року № 572 на загальну суму 4 663 653,34 грн.; товарно-транспортних накладних № 10715 від 01.07.2015 року; № 100715 від 10.07.2015 року; № 20715 від 02.07.2015 року; № 100715 від 10.07.2015 року № 20715 від 25.07.2015 року; № 100715 від 24.07.2015 року; № 240715 від 24.07.2015 року; № 50815 від 05.08.2015 року; № 60815 від 06.08.2015 року; № 70815 від 25.08.2015 року; № 180815 від 18.08.2015 року; № 200815 від 20.08.2075 року; № 25081 від 25.08.2015 року; № 250815/2 від 25.07.2015 року; № 310815 від 31.08.2015 року; № 20915 від 02.09.2015 року; № 70915 від 07.09.2015 року № 80915 від 08.09.2015 року; № 150915 від 15.09.2015 № 180815 від 18.09.2015; № 210915 від 21.09.2015 року № 300915 від 30.09.2015 року.

Як встановлено з копії Акту перевірки від 01.06.2016 року № 116/26-15-14-04-04/31032472 вищезазначені первинні документи було надано позивачем податковому органу під час перевірки.

Втім, відповідачем за результатами їх дослідження дійшов висновку, що вказаними документами не підтверджено наявність поставок товару (пент білий в гранулах) на адресу ПРАТ Діелектричні кабельні мережі України від ТОВ М-Енерго за липень, серпень, вересень 2015 року, що свідчить про те, що правочини між контрагентом-покупцем ПРАТ Діелектричні кабельні мережі України та контрагентом-постачальником ТОВ М-Енерго здійснені без мети настання реальних наслідків, так як нереальність первинного формування активу та первинної доставки доводить нереальність послідуючого придбання саме цього товару (пент білий в гранулах).

Перевіркою зроблено висновок, що товари від ТОВ М-Енерго фактично не поставлені, а тому ПАТ Діелектричні кабельні мережі України неправомірно віднесено до витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 708 102 грн.

Як встановлено з акту перевірки та під час розгляду вказаної справи, підставою для прийняття такого висновку стала база даних ІС Податковий блок та інформація, надана ГУ ДФС у Полтавській області (лист від 16.03.2016 № 3/16-31-14-16-26).

У той же час, згідно бази даних ІС Податковий блок : ТОВ М-Енерго (код 24602206) зареєстровано Полтавським міським управлінням юстиції, відомості про держреєстрацію від 21.02.1997 № 020009. Перебуває па обліку у ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 27.02.1997 року № 26, має стан 28-прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).

Окрім цього, відповідно до інформації, наданої ГУ ДФС у Полтавській області (лист від 16.03.2016 № 3/16-31-14-16-26) зазначено, що при аналізі придбаних та реалізованих ТОВ М-Енерго протягом серпня-жовтня 2015 року різноманітних товарів/послуг встановлено відсутність: будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, холодильного устаткування, зберігання ТМЦ (у т.ч. товарів, які швидко псуються та потребують необхідних умов та норм зберігання), відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власників складських приміщень/орендодавців); інформації про транспортування (наявність власних або орендованих; транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника; вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні); інформації про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства (задекларовано відсутність основних засобів); трудових ресурсів.

Враховуючи викладене вище, відповідач прийшов до висновку, що за перевіряє мий період господарська діяльність ТОВ М-Енерго має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, що в свою чергу свідчить про те, що ТОВ М-Енерго зареєстровано з метою надання послуг по ухиленню від сплати податків реально діючим СПД, шляхом незаконного формування податкового кредиту та витрат від СПД з ознаками фіктивності.

Втім, судом вказані твердження представника відповідача не беруться до уваги, з огляду на наступне.

На підтвердження використання отриманого товару у господарській діяльності, позивачем були зазначено, що товар (сировина) придбаний у ТОВ М-Енерго в період липень-вересень 2015 року було перероблено в готову продукцію, зокрема: труби двустінні 125 мм, 160 мм, 50 мм; труби жорсткі двохшарові 200 мм, тощо, та реалізовано в подальшому іншим контрагентам. Суд зазначає, що вказаний факт, представниками відповідача, ні під час перевірки, ні під час розгляду вказаної справи спростовано не було.

У той же час, суд звертає увагу, що на момент здійснення господарської операції ТОВ М-Енерго було включено до Єдиного державного реєстру та перебувало на обліку платників податків.

За вказаних обставин, судом не беруться до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо ТОВ М-Енерго як на підставу нереального здійснення останнім господарської діяльності та відмову в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

В свою чергу, з приводу твердження відповідача щодо ненадання договорів та дорожніх листів по взаємовідносинах між ТОВ М-Енерго та ТТ ЧФ Простір , відповідно до яких останній був перевізником товару (сировини) від ТОВ М-Енерго до ПРАТ Діелектричні кабельні мережі України , що підтверджується товарно-транспортними накладними, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПРАТ Діелектричні кабельні мережі України розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що контролюючим органом доказів притягнення посадових осіб ТОВ М-Енерго до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, не надано, в той час, як Акт перевірки та заперечення містять посилання на вироки, кримінальні справи, судові ухвали.

А тому, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що господарська операція між позивачем та його контрагентом здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вказана позиція підтверджується Верховним Судом у рішеннях від 07 березня 2018 року №820/7065/16, від 27 лютого 2018 року №813/5852/15, від 06.02.2018 К/9901/8403/18, тощо.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний Приватного акціонерного товариства Діелектричні кабельні мережі України (м. Київ, 01133, вул. Мечнікова, 10/2, оф. 54) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17 червня 2016 року № 0009531404, № 0009521404, від 09 вересня 2016 року № 0016752200.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Приватного акціонерного товариства Діелектричні кабельні мережі України понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 577 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 88 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін