Ухвала

від 24.04.2018 по справі 920/1/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"24" квітня 2018 р. Справа № 920/1/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Крестьянінова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від апелянта - адвокат ОСОБА_6 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 13.05.2005 НОМЕР_4) - на підставі ордеру від 08.12.2017 №53;

від позивача - Шевченко В.В.( паспорт серія НОМЕР_1, виданий 29.01.1999) - голова господарства згідно витягу з ЄДРПОУ; Даценко А.М - за довіреністю від 12.09.2017;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4, АДРЕСА_1,

на рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2016 (головуючий суддя Зайцева І.В., судді Костенко Л.А., Резніченко О.Ю.), ухвалене у м. Суми, повний текст якого складений 23.03.2016,

у справі № 920/1/16

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ", Сумська область, Білопільський район, с. Сергіївка, вул. Черняховського, 46,

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108,

про поновлення договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

04.01.2016 Селянське (фермерське) господарство "ВІКТОРІЯ" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області про визнання поновленим на 7 (сім) років договору оренди землі, укладеного між Білопільською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "ВІКТОРІЯ", шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди від 01.10.2010, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 10.11.2010 за № 041062602580 (т.1, а.с.3-7).

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.03.2016 у справі №920/1/16 позов задоволено повністю; визнано поновленим на 7 (сім) років договір оренди землі, укладений між Білопільською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "ВІКТОРІЯ", шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди від 01.10.2010, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 10.11.2010 за №041062602580; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Сумській області на користь Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" 1218 грн. 00 коп. судового збору (т.1, а.с.86-93).

Рішення суду з посиланням на статтю 13 Конституції України, статтю 122 ЗК України, статті 2, 4, 6, 33 Закону України Про оренду землі мотивоване тим, що орендодавець - ГУ Держгеокадастру в Сумській області, отримавши проект додаткової угоди, фактично не узгоджував та не мав намір узгоджувати істотні умови договору оренди та безпідставно відмовив в його поновленні, посилаючись на пропущення орендарем строку звернення з відповідною пропозицією. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку, що: по-перше, орендар належним чином виконував умови договору оренди та своєчасно сплачував орендні платежі; по-друге, позивачем дотримані вимоги статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме: позивач своєчасно звернувся до відповідача з листом про намір продовжити дію договору, ще 27.08.2013, в той час як договір дійсний до 30.09.2013, тобто більше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії.

ОСОБА_4 з рішенням місцевого господарського суду не погодився та 08.12.2017 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2016 у справі №920/1/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити Селянському (фермерському) господарству "ВІКТОРІЯ" в задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області; вирішити питання про розподіл судових витрат (т.1, а.с.155-162).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що про існування вказаного рішення йому стало відомо лише під час розгляду Білопільським районним судом Сумської області справи №573/1740/17 за позовом СФГ Вікторія до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди від 01.04.2016, укладеного між ОСОБА_4 та Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області, посилаючись на те, що в складі земельної ділянки, якою користується СФГ Вікторія , знаходиться земельна ділянка, якою користується ОСОБА_4 Скаржник вважає, що він має право апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі, оскільки при прийнятті цього рішення господарський суд вирішив питання про права та обов'язки, пов'язані з земельною ділянкою, що є предметом договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області та ОСОБА_4

Підставами для скасування оскаржуваного рішення апелянт визначає невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та порушення норм матеріального права, а саме: судом не наведено доказів в підтвердження висновку щодо належного виконання умов спірного договору оренди та користування земельною ділянкою СФГ Вікторія . Також, в рішенні суду відсутня оцінка обставин, пов'язаних із пропозицією Головного управління Держгеокадастру в Сумській області про зміну істотних умов договору при його поновленні та недосягненням домовленості щодо цих умов, що свідчить про припинення переважного права СФГ Вікторія на укладання договору та робить неможливим застосування приписів частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2017 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Тарасової І.В., судді Білоусової Я.О., судді Пуль (т.1,а.с.151).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2018 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Білоусової Я.О., судді Крестьянінова О.О. (т.1,а.с.216).

У зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Крестьянінова О.О., судді Лакізи В.В. (т.2,а.с.34).

Відзивом від 10.01.2018 СФГ Вікторія просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що після прийняття господарським судом Сумської області рішення у даній справі Головне управління Держгеокадастру в Сумській області зволікало з укладенням додаткової угоди та лише 14.06.2017 між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2010, якою договір викладений у новій редакції, зокрема у п.п. 2.3.1 п.2.3 визначено строк його дії: з 30.09.2013 по 30.09.2020. Крім того, вказує на те, що Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області договір оренди укладений з ОСОБА_4 01.04.2016, тобто через тиждень після прийняття оскаржуваного рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.10.2010. При цьому предметом цього договору є земельна ділянка площею 30,61га та з кадастровим номером НОМЕР_2, які є відмінними від предмета договору, який укладений з позивачем (т.1, а.с.178,179).

У поясненнях від 24.04.2018 ОСОБА_4 зазначає, що земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 30,6100га була сформована 23.03.2015, а підставою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої ділянки є наказ Головного управління Держземагенства у Сумській області від 05.03.2015. За таких обставин, скаржник вважає, що він набув права щодо вказаної земельної ділянки задовго до звернення СФГ Вікторія до суду з позовом у даній справі. Крім того, вказує на те, що у позивача право користування земельною ділянкою виникло 19.07.2017, тоді як у ОСОБА_4 таке право виникло 11.05.2016 (т.2, а.с.104-106).

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписами частин 1,2,5 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

У додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу від 13.03.2018 СФГ Вікторія зазначає, що апелянт не вказує, яке його право було порушено оскаржуваним судовим рішенням, оскільки на момент ухвалення судового рішення, 21.03.2016, апелянтом ще не був укладений з відповідачем договір, за таких обставин, на думку позивача, ОСОБА_4 не набув статусу суб'єкта правовідносин та прав оскаржувати рішення. Крім того, позивач вважає, що скаржником обраний невірний спосіб захисту свого інтересу, оскільки він мав звернутись з позовом до ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а не оскаржувати рішення суду у даній праві. Також позивач звертає увагу на те, що як на момент розгляду справи судом першої інстанції, ухвалення судового рішення у справі, укладення додаткової угоди 14.06.2017, так і на даний час позивач використовував та використовує спірну земельну ділянку, про що свідчить довідка Куянівської сільської ради від 13.09.2018 №149 (т.2,а.с.36-40).

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, заслухавши доводи представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив, що надані ними докази є суперечливими, а отже з метою забезпечення основних завдань судочинства, встановлення наявності чи відсутності порушення прав або охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з апеляційною скаргою, та недопущення порушення основних принципів судочинства, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України та ГПК України, таких як верховенство права, встановлення об'єктивної істини, суд апеляційної інстанції ухвалою від 15.03.2018 у справі №920/1/16 зобов'язав особу, яка звернулась з апеляційною скаргою, позивача та відповідача надати документи, визначені в ухвалі суду від 15.03.2018 (т.2,а.с.53-56).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у даній справі зобов'язано учасників судового процесу надати документи на підтвердження правомірності передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_4, письмові пояснення щодо підстав формування земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, докази фактичної передачі земельної ділянки за договором оренди від 01.04.2016, докази реєстрації договору оренди тощо (т.2,а.с.53-56).

23.04.2018 засобами електронного зв'язку Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області подані суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких відповідач зазначив про відсутність додаткових доказів, запитуваних ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у вказаній справі, оскільки на відповідний запит структурним підрозділом, відповідальним за зберігання та надання необхідних документів, такі не були надані. Проте, ці додаткові пояснення та документи, додані до них, не засвідчені електронним підписом, про що уповноваженими особами Харківського апеляційного господарського суду складений акт від 23.04.2018 №13-42/255 (т.2, а.с.60-64).

Відповідно до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої Вищим господарським судом України листом від 19.02.2013 №01-17/315/384/13 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних.

Враховуючи ту обставину, що вказані додаткові пояснення та документи, додані до них, надіслані на електронну адресу суду апеляційної інстанції без засвідчення електронним підписом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх розгляду та надання їм відповідної правової оцінки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у даній справі оголошено перерву до 24.04.2018 та зобов'язано відповідача надати суду апеляційної інстанції у строк до 15.04.2018: документи, визначенні чинним законодавством, на підтвердження правомірності передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_4 на підставі договору оренди землі від 01.04.2016; докази реєстрації договору оренди землі від 01.04.2016; докази фактичної передачі ОСОБА_4 земельної ділянки, визначеної у договорі оренди від 01.04.2016; письмові пояснення щодо підстав формування земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_2, у межах земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_3 (за наявності таких обставин); письмові пояснення щодо підстав укладення договору оренди землі від 01.04.2016 за наявності рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2016 у справі №920/1/16 та спору щодо права користування СФГ Вікторія земельною ділянкою, кадастровий НОМЕР_3. Дана ухвала отримана відповідачем 23.03.2018, а отже у відповідача було достатньо часу для виконання вимог ухвали суду, яка відповідно до вимог Конституції України та ГПК України є обов'язковою до виконання.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 15.03.2018 у даній справі ОСОБА_4 надані копії наступних документів: клопотання ОСОБА_5 до Головного управління Держземагенства у Сумській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області; наказу Головного управління Держземагенства у Сумській області від 05.03.2015 №18-678/16-15-СГ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ; проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в орену гр.ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2); довідки Держземагенства від 23.03.2015 №451; висновку Держземагенства без номера та дати; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; договору оренди від 01.04.2016; Статуту ФГ Верес 2015 ; платіжних доручень про сплату орендної плати за землю ФГ Верес 2015 (т.2,а.с.65-101).

Позивачем на виконання вимог вищевказаної ухвали суду апеляційної інстанції надані копії наступних документів: листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.05.2015; листів Головного управління Держземагенства у Сумській області від 08.04.2014 №27-18-0.7-2870/2-14, від 27.12.2013 №27-18-0.7-8473/2-13, від 17.09.2013 №4886/13-06, 01.08.2013 №3473/02-10, від 08.05.2013 №1485/02-10; листа-повідомлення СФГ Вікторія та клопотання позивача від 27.08.2013; рішення Білопільської районної ради Сумської області від 05.12.2013 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які надаються в оренду СФГ Вікторія для ведення фермерського господарства на території Куянівської сільської ради ; Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку СФГ Вікторія для ведення селянського (фермерського) господарства на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 25.06.2008; Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок СФГ Вікторія для ведення фермерського господарства на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області; Статуту СФГ Вікторія ; платіжних доручень про сплату орендних платежів за землю СФГ Вікторія .

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне з метою дотримання основних принципів та завдань господарського судочинства і недопущення прийняття незаконного рішення прийняти усі докази, надані суду апеляційної інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб та фізичних осіб і вчиняє дії, спрямовані на ефективне забезпечення індивідуальних прав, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття додаткових доказів лише сприятиме у прийнятті єдиного законного та справедливого судового рішення та не може свідчити про порушення вимог процесуального законодавства, завданням якого насамперед є встановлення об'єктивної істини та захист порушених прав.

Представник фізичної особи ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2016 у справі №920/1/16 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач у справі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.59), проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача у справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке .

01.10.2010 між Білопільською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Селянським (фермерським) господарством Вікторія (орендарем) укладений договір оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення, п.1 якого встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Куянівської сільської ради (т.1,а.с.15-17).

Згідно із пунктом 2 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка резервного фонду загальною площею 31,7347га рілля.

Пунктом 8 даного договору встановлено, що він укладений строком на 3роки: з 01.10.2010 по 30.09.2013. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити дію договору.

Згідно із п.43 даного договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Після припинення договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21 договору оренди від 01.10.2010).

10.11.2010 договір зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041062602580.

На виконання умов договору оренди землі від 01.10.2010 Білопільською районною державною адміністрацією передано, а СФГ Вікторія прийнято за актом прийому-передачі від 01.10.2010 земельну ділянку резервного фонду , яка розташована на території Куянівської сільської ради, загальною площею 31,7347га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1,а.с.18). Цей акт прийому-передачі від 01.10.2010 земельної ділянки є невід'ємною частиною договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення відповідно до Прикінцевих положень даного договору.

10.06.2008 представниками Куянівської сільської ради, КФ Бітек та СФГ Вікторія складений акт про визначення та закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), переданих в оренду СФГ Вікторія для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Сумська область, Білопільський район, Куянівська сільська рада, та передачі межових знаків на зберігання (т.1,а.с.19,20).

Листом від 08.05.2013 про поновлення договору оренди Головне управління Держземагенства у Сумській області повідомило позивача про закінчення 11.10.2013 строку договору оренди земельної ділянки на території Куянівської сільської ради площею 31,7347га рілля та про необхідність у разі наявності наміру скористатись переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення на новий строк врахувати, що:

у випадку, коли кадастровий номер земельної ділянки не присвоєний або відомості про земельну ділянку відсутні у Державному земельному кадастрі, а договір оренди зареєстрований до 01.01.2011, замовити в порядку, встановленому законодавством розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

у випадку відсутності нормативної грошової оцінки на земельну ділянку, провести її відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213, та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 05.04.2006 №388/12262. Крім того, у листі зазначено, що повідомити про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк орендар повинен в термін, встановлений у договорі. Разом з листом-повідомленням надати проект додаткової угоди (т.1,а.с.21).

01.08.2013 Головне управління Держземагенства у Сумській області звернулось до СФГ Вікторія з пропозицією внести зміни до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в частині збільшення розміру орендної плати до 4% від нормативної грошової оцінки земель (т.1,а.с.22).

24.08.2013 СФГ Вікторія звернулось до Головного управління Держземагенства у Сумській області з клопотанням про продовження строку дії договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 31,7347га строком на 7 років та розміром орендної плати 4% від нормативної грошової оцінки. До вказаного клопотання наданий проект додаткової угоди (т.1,а.с.23).

Головне управління Держземагенства у Сумській області листом від 17.09.2013 повідомило позивача про розгляд клопотання щодо продовження терміну дії договору оренди земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території Куянівської сільської ради Білопільського району, зареєстрованого у Білопільському відділі Сумської регіональної філії 10.11.2010за №041062602579, та зазначило, що після реєстрації листа-повідомлення відповідному територіальному органу рекомендується у строк, що не перевищує 20 днів, перевірити дотримання орендарем вимог земельного законодавства України та виконання істотних умов договору: наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відсутня у СФГ Вікторія (т.1, а.с.24).

17.09.2013 Сумською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру розроблено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки СФГ Вікторія для ведення фермерського господарства на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (т.2,а.с.253-159).

Рішенням Білопільської районної ради Сумської області тридцять другої сесії шостого скликання від 05.12.2013 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які надаються в оренду СФГ Вікторія для ведення фермерського господарства на території Куянівської сільської ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які надаються в оренду СФГ Вікторія для ведення фермерського господарства на території Куянівської сільської ради та встановлено: на земельну ділянку загальною площею 31,7347га нормативна грошова оцінка, станом на 01.01.2013 становить 645930,94грн.; на земельну ділянку загальною площею 21,2728га, нормативна грошова оцінка, станом на 01.01.2013 становить 425876,27грн. (т.1,а.с.25, 26).

Головне управління Держземагенства у Сумській області листом від 27.12.2013 №27-18-0.7-8473/2-13 повідомило, що до клопотання СФГ Вікторія необхідно надати копії реєстраційних документів: свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідку статуправління, проект додаткової угоди, а також договір оренди землі та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку. Також повідомило, що розмір орендної плати на рівні 4% від нормативної грошової оцінки землі є цілком прийнятним для оренди сільськогосподарських угідь державної власності. Одночасно роз'яснено, що при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою (стаття 19 Закону України Про оренду землі ). Основна (польова) сівозміна відповідно до науково обґрунтованих схем чергування культур складає, як правило, 7 років. Таким чином, для оренди сільськогосподарських угідь державної власності доцільно встановлювати термін оренди 7 років (т.1, а.с.26).

30.01.2014 СФГ Вікторія звернулось з листом-повідомленням про поновлення терміну дії договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення від 01.10.2010, загальною площею 31,7347га рілля, кадастровий НОМЕР_3, що знаходиться на території Куянівської сільської ради, зареєстрованого у Білопільському відділенні Сумської регіональної філії від 10.11.2010 за №041062602580, до якого надано: додаткову угоду до договору, копію рішення Білопільської районної ради від 05.12.2013, копію договору від 17.09.2013 №00-5906-0113 на розроблення проектно-вишукувальних робіт по розробці технічної документації з нормативної грошової оцінки двох земельних ділянок, загальною площею 53,0075га (т.1,а.с.27).

Листом від 08.04.2014 №27-18-0.7-2870/2-14 Головне управління Держземагенства у Сумській області повідомило СФГ Вікторія про втрату ним переважного права перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк у зв'язку з несвоєчасним зверненням з листом-повідомленням разом з узгодженим проектом додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі до орендодавця (т.1, а.с.30).

Наказом від 05.03.2015 №18-678/16-15-СГ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на розроблення (з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 32,00га в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (т.1, а.с.62).

Згідно довідки Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 25.11.2015 №927 СФГ Вікторія , яке обробляє на території Куянівської сільської ради земельну ділянку площею 31,7347га, станом на 25.11.2015 не має заборгованості по сплаті орендної плати перед сільською радою (т.1,а.с.32).

04.01.2016 СФГ Вікторія звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про визнання на сім років поновленим договору оренди землі, укладеного між Білопільською районною державною адміністрацією та СФГ Вікторія , шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди від 01.10.2010, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 10.11.2010 за №041062602580 (т.1,а.с.3-7).

21.03.2016 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.1, а.с. 86-93).

01.04.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області (орендодавцем) та ОСОБА_4 (орендарем) укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності (рілля), яка знаходиться на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, кадастровий номер -НОМЕР_2 (т.1,а.с.172-173).

Згідно довідки Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 13.03.2018 №149 СФГ Вікторія обробляє на території Куянівської сільської ради земельну ділянку площею 31,7347 га станом на 13.03.2018 (за період з 2014 по 2018 роки) заборгованості по сплаті орендної плати перед сільською радою не має (т.2, а.с.40).

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.31 рішення Європейського суду з прав людини справа Наталія Михайленко проти України (CASE OF NATALIYA MIKHAYLENKO v. UKRAINE) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб ( рішення від 28.05.1985 у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. The United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена".

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки , мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Таким чином, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, чинним законодавством звужено до учасників такої справи та осіб, права та інтереси яких порушені оскаржуваним рішенням, задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб.

За таких обставин при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права, інтереси та обов'язки, апеляційний господарський суд, відкривши апеляційне провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Верховний Суд України у постановах від 02.09.2008 у справі №23/294 та від 23.12.2015 у справі №5024/1463/2012 зазначив, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб . У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника , внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес скаржника (у даному випадку стосовно визнання недійсним договору оренди землі недійсним) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

З матеріалів справи вбачається, що з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду від 21.03.2016 у даній справі звернувся ОСОБА_4, який не є учасником правовідносин, що виникли між сторонами спору, 08.12.2017, тобто більше ніж через один рік та вісім місяців з дати прийняття рішення .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 вказує на те, що господарський суд Сумської області, розглядаючи справу та приймаючи рішення, вирішив питання про права та обов'язки скаржника, які пов'язані з земельною ділянкою, що є предметом договору оренди землі від 01.04.2016, укладеного між ОСОБА_4 та Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області, та з приводу якої останнім виданий в інтересах ОСОБА_4 наказ від 05.03.2015 №254. Крім того, вказує на те, що він не знав про існування рішення суду і дізнався про нього лише у листопаді 2017 року з тексту позовної заяви СФГ Вікторія до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди (т.1, а.с.157).

Відповідно до частини 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

До таких земель, відповідно частини 2 статті 134 ЦК України належать, зокрема, землі, які надаються громадянам для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Згідно із частиною 1 статті 123 ЗУ України (в редакції, чинній станом на 05.03.2015) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування , які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення . До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки) .

Представник скаржника в судовому засіданні апеляційної інстанції зазначив, що межі земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, накладаються на межі земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3 (за виключенням лісосмуги), дані про яку сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 18.12.2008.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до Держземагенства у Сумській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 21 рік з розміром орендної плати 6% від нормативної грошової оцінки землі, орієнтованою площею 32,0гектара, для ведення фермерського господарства. Вказане клопотання не містить дати його складання, однак у нижньому правому куті цього клопотання наявна відмітка наступного змісту: ГУ Держземагенства у Сумській області 31-772/0/17-15-СГ від 17.02.2015 (т.2,а.с.66).

Проте, скаржником не надано доказів, що до вказаного клопотання надавались графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Вказані документи також не надані на вимогу суду апеляційної інстанції Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області.

Наказом Головного управління Держземагенства від 05.03.2015 №18-678/16-15-СГ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на розроблення (з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 32,00га в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області. Визначено Відділу Держземагенства у Білопільському районі Сумської області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законом порядку: погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (т.1, а.с.61).

З наданих документів не вбачається, яку саме земельну ділянку мав на меті отримати ОСОБА_4 та щодо якої земельної ділянки наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою (відсутні графічні матеріали).

За таких обставин, посилання заявника апеляційної скарги на вищезазначений наказ, як на доказ наявності його законного інтересу щодо земельної ділянки, яка була предметом спору у справі №920/1/16, є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним матеріалам справи.

Відповідно до частини 4 статті 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 - 1 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Матеріали справи містять лише титульний аркуш проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства (т.2,а.с.68).

Відділ Держземагенства у Білопільському районі Сумської області у висновку без номера та конкретної дати (від 2015), однак зі строком дії в один рік Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_4 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області погодив проект землеустрою. При цьому зазначив, що вважає за можливе відвести земельну ділянку в оренду громадянину ОСОБА_4 загальною площею 30,61га, в тому числі 30,61га рілля, за рахунок земель сільськогосподарського призначення (т.2,а.с.71).

Відповідно до частини 10 статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються : затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва .

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі з ОСОБА_4.) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця , прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 16 Закону України Про державний земельний кадастр кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду 15.03.2018 у даній справі зобов'язано відповідача надати документи, визначенні чинним законодавством, на підтвердження правомірності передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_4 на підставі договору оренди землі від 01.04.2016, а учасника судового процесу ОСОБА_4 - визначити підстави отримання в оренду земельної ділянки, визначеної у договору оренди від 01.04.2016 (зокрема, рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в оренду тощо).

Однак, зазначеними особами не надано рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в оренду, а надано лише договір оренди землі від 01.04.2016 (т.2,а.с.79,80), а отже в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт прийняття такого рішення уповноваженим на те органом станом на момент вирішення спору між СФГ Вікторія та Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про наявність права або охоронюваного законом інтересу у ОСОБА_4 станом на 21.03.2016 (дата прийняття оскаржуваного рішення) щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 10.11.2010 №041062602580.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125,126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.06.2016.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_4 01.04.2016, а зареєстрований 11.05.2016, тобто після вирішення спору господарським судом Сумської області у даній справі.

А отже, за відсутності доказів наявності прийняття уповноваженим органом рішення про передачу в оренду ОСОБА_4 земельної ділянки, право на земельну ділянку, визначену в договорі оренди від 01.04.2016, у ОСОБА_4 виникло лише після укладання та реєстрації вказаного договору.

Таким чином, особою, яка звернулась з апеляційною скаргою, не доведено належними та допустимими доказами у розумінні положень статей 76,77 ГПК України, порушення його прав та охоронюваним законом інтересів оскаржуваним рішенням на момент його прийняття.

Також, цим рішенням господарського суду Сумської області від 21.03.2016 не вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом є скаржник (ОСОБА_4.) та в ньому не містяться судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду, яке є предметом оскарження, на момент його прийняття не стосувалось прав, інтересів та обов'язків ОСОБА_4, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття рішення уповноваженим органом щодо передачі ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду, а договір оренди землі укладений 01.04.2016, тобто після прийняття 21.03.2016 господарським судом Сумської області рішення у справі №920/1/16.

При цьому відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, interalia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип resj udicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009 Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.2003, п.52) Європейський Суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Повноваження вищих судів щодо перегляду мають використовуватися для виправлення судових помилок і неправомірних судових рішень, а не для того, щоб розглядати по-новому справу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що договір оренди між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_4 укладений 01.04.2016, та, як стверджує скаржник, отримана в оренду земельна ділянка ним використовувалась за цільовим призначенням (для ведення фермерського господарства) з моменту набуття права оренди.

Позивач, в підтвердження використання спірної земельної ділянки надав докази щодо сплати орендних платежів та довідку Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 13.03.2018 №149, у якій зазначено, що СФГ Вікторія , яке обробляє на території Куянівської сільської ради земельну ділянку площею 31,7347га , станом на 13.03.2018 (за період з 2014 по 2018 року) не має заборгованості по сплаті орендних платежів.

З наведеного вбачається, що скаржник після укладення договору оренди землі від 01.04.2016 та набуття права користування (з 11.05.2016 - дата реєстрації договору) цією земельною ділянкою за її цільовим призначенням - ведення фермерського господарства, не міг бути не обізнаний про порушення його прав та мав достатньо правових важелів для встановлення як особи, яка порушує його права, так і підстав такого порушення за його наявності.

Проте, ОСОБА_4 з апеляційною скаргою звернувся лише через рік та вісім місяців з моменту прийняття оскаржуваного рішення суду, при цьому зазначає, що про його наявність дізнався лише у листопаді 2017 року з позовної заяви, поданої СФГ Вікторія до Білопільського районного суду. При цьому не довів суду факт передачі йому земельної ділянки на виконання умов договору оренди від 01.04.2016 та факт користування цією земельною ділянкою протягом 2016-2018 років.

Так, з матеріалів справи вбачається, що СФГ "Вікторія" земельна ділянка була передана за актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.10.2010, який є невід`ємною частиною договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення від 01.10.2010 згідно Прикінцевих положень цього договору. Доказів повернення вказаної земельної ділянки СФГ "Вікторія" орендодавцеві на момент укладення договору оренди землі від 01.04.2016 з ОСОБА_4 та передачі ії останньому ані заявником апеляційної скарги, ані відповідачем у справі суду не надано. Крім того, не можуть бути прийняті в якості належних доказів здійснення оплати за користування земельною ділянкою ОСОБА_4 за договором оренди землі від 01.04.2016 платіжні доручення про сплату орендних платежів Фермерським господарством "Верес 2015", оскільки скаржником не доведено, що спірна земельна ділянка була йому виділена для створення вказаного фермерського господарства, а з наданих ним доказів, зокрема, Статуту ФГ "Верес 2015" вбачається, що воно створено за рішенням ОСОБА_4 від 15.06.2015 та зареєстровано в ЄДРПОУ 16.06.2015, тобто до укладення договору оренди землі з ОСОБА_4 від 01.04.2016. Проте, статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене та суперечливість доводів скаржника, суд апеляційної інстанції вважає, що перегляд рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2016 призведе до порушення принципу юридичної визначеності, балансу інтересів сторін та порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки як зазначено вище, особа, яка отримала право користування земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_3, протягом 2010-2018років використовує її за цільовим призначенням і сплачує орендну плату, що підтверджується довідкою Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, на території якої знаходиться вказана земельна ділянка, а скаржник після укладення договору оренди землі від 01.04.2016 та набуття права нею користуватися (з 11.05.2016 - дата реєстрації договору) за її цільовим призначенням та при добросовісному користуванні своїми правами мав бути обізнаний про порушення свого права іншими особами та мав достатньо правових важелів для відновлення такого права упродовж розумного строку.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В розумінні автономних термінів, які застосовуються судом в контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції, цей спір стосується втручання у право мирного володіння майном.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та встановивши відсутність порушення рішенням господарського суду Сумської області від 21.03.2016 у даній справі прав, інтересів та обов'язків ОСОБА_4 на момент його прийняття, а також встановивши факт користування земельною ділянкою, яка була предметом спору у справі №920/1/16, СФГ Вікторія протягом 2014-2018 років, з метою дотримання балансу інтересів та вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо мирного володіння своїм майном не вбачає правових підстав для перегляду судового рішення, прийнятого 21.03.2016, за апеляційною скаргою, поданою через один рік та вісім місяців.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи наведене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_4 не може бути здійснене та підлягає закриттю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги - ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 233, 234,235,236, 264,270, 281 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2016 у справі № 920/1/16.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 02.05.2018.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.О. Крестьянінов