Рішення

від 16.04.2018 по справі 910/17877/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018Справа № 910/17877/17 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни доТовариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" простягнення 77 138 грн 45 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" доФізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни простягнення 44 230 грн 75 коп. Представники сторін: від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): не з'явились від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" про стягнення 77 138 грн 45 коп. заборгованості за поставлений товар, в тому числі: 69 820 грн 10 коп. сума основної заборгованості, 5 700 грн 05 коп. інфляційних втрат та 1 618 грн 30 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 69 820 грн 10 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 5 700 грн 05 коп. інфляційних втрат та 1 618 грн 30 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17877/17 та справи призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2017, у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" з вимогами до Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни про стягнення 44 230 грн 75 коп.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" посилається на те, що Фізична особа-підприємець Василина Людмила Василівна в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами не виконала взяті на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим в останньої виникла заборгованість у розмірі 44 230 грн 75 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 об'єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" до Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни про стягнення 44 230 грн 75 коп. з первісним позовом Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" про стягнення 77 138 грн 45 коп. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2018.

25.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

29.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Підготовче засідання, призначене на 29.01.2018, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 суд викликав сторін у підготовче засідання на 26.02.2018. Явку сторін визнав обов'язковою.

Підготовче засідання, призначене на 26.02.2018, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 суд викликав сторін у підготовче засідання на 26.03.2018. Явку сторін визнав обов'язковою.

26.03.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та заява про судові витрати.

Представники сторін в судове засідання 16.04.2018, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи по суті були повідомлені належним чином, за адресами, зазначеними на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Фізичною особою - підприємцем Василиною Людмилою Василівною було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" прийнято товар на загальну суму 100 667 грн 85 коп., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток підприємств сторін видатковими накладними В-102801 від 28.10.2016, № В-1101103 від 01.11.2016, № В-110102 від 01.11.2016, № В-110201 від 02.11.2016, № В-110301 від 03.11.2016, № В-110801 від 08.11.2016, № В-111501 від 15.11.2016, В-112201 від 22.11.2016, № В-122001 від 20.12.2016.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару пов'язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, через те що іншого строку оплати сторони не визначили.

Вказана правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13 (№ 3-78гс14) та від 30.09.2014 у справі № 927/1232/13 ( № 3- 121гс14).

Таким чином, видані позивачем видаткові накладні містять пропозицію (оферту) на укладення договору, а фактичне прийняття відповідачем товару свідчить про прийняття цієї пропозиції. Підписання накладних сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема, предмету договору, суми та строку оплати за товар.

Судом встановлено, що відповідач в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 69 820 грн 10 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих від позивача послуг на суму 69 820 грн 10 коп.

Оцінюючи подані позивачем за первісним позовом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо підроблення позивачем підпису та відтиску печатки відповідача на видаткових накладних № В-110102 від 01.11.2016, № В-110201 від 02.11.2016, № В-110301 від 03.11.2016, № В-110801 від 08.11.2016, В-112201 від 22.11.2016, № В-122001 від 20.12.2016, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження викладених обставин.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем на загальну суму 69 820 грн 10 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 69 820 грн 10 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 700 грн 05 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 01.01.2017 по 31.07.2017, та 1 618 грн 30 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 01.01.2017 по 09.10.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 700 грн 05 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 01.01.2017 по 31.07.2017, та 1 618 грн 30 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 01.01.2017 по 09.10.2017, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд, розглянувши заявлені зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни 44 230 грн 75 коп. заборгованості за оплачений та непоставлений товар, прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" посилається на те, що Фізична особа-підприємець Василина Людмила Василівна в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами не виконала взяті на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого товару, згідно платіжних доручень № 162 від 31.10.2016, № 172 від 01.11.2016 та № 221 від 06.12.2016, у зв'язку з чим в останньої виникла заборгованість у розмірі 44 230 грн 75 коп.

Суд, дослідивши надані позивачем за зустрічним позовом платіжні доручення № 162 від 31.10.2016 на суму 13 383 грн 00 коп., № 172 від 01.11.2016 на суму 15 209 грн 00 коп. та № 221 від 06.12.2016 на суму 15 638 грн 75 коп., встановив, що призначенням платежу платіжного доручення № 162 від 31.10.2016 позивачем вказано: "оплата за кабель згідно рахунку-фактури №в-102801 від 28.10.2016 року Без ПДВ.", платіжного доручення № 162 від 31.10.2016 - "оплата за товари згідно рахунку-фактури №в-110104 від 01.11.2016 року для зарахування на картковий рахунок № 0387345400 Без ПДВ.", платіжного доручення № 221 від 06.12.2016 - "оплата за товари згідно рахунку-фактури №в-111501 від 15.11.2016 року для зарахування на картковий рахунок №0387345400 Без ПДВ.".

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок-фактура № В-102801 від 28.10.2016 було виставлено Фізичною особою-підприємцем Василиною Людмилою Василівною на оплату поставленого та прийнятого Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" товару за видатковою накладною № В-102801 від 28.10.2016, рахунок-фактура № В-110104 від 01.11.2016 було виставлено на оплату поставленого та прийнятого товару за видатковою накладною № В-110103 від 01.11.2016, та рахунок-фактура № В-111501 від 15.11.2016 було виставлено на оплату поставленого та прийнятого товару за видатковою накладною № В-111501 від 15.11.2016.

Таким чином, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" кошти у розмірі 44 230 грн 75 коп. згідно платіжних доручень № 162 від 31.10.2016, № 172 від 01.11.2016 та № 221 від 06.12.2016 сплачені в рахунок отриманого від Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни, згідно підписаних представниками сторін та скріплених відтисками печаток підприємств видаткових накладних № В-102801 від 28.10.2016, № В-110103 від 01.11.2016 та № В-111501 від 15.11.2016.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни 44 230 грн 75 коп. заборгованості за оплачений та непоставлений товар, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 9 677 грн 90 коп., які складаються з гонорару адвоката за представництво в суді у розмірі 5 000 грн 00 коп. та витрат, пов'язаних з відрядженням у розмірі 4 677 грн 90 коп.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 5000 грн 00 коп., позивач за первісним позовом надав суду витяг з договором № 0013 про надання правої допомоги від 23.08.2017, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Василиною Людмилою Василівною та адвокатом Кірєєвим Євгеном Вікторовичем, рахунок № АК00009 від 23.09.2017, квитанцію № 34 від 09.10.2017 на суму 5000 грн 00 коп. з призначенням платежу "надання правової допомоги по договору № 0013 від 23.08.2017", ордер серії ХВ № 000061 від 10.10.2017, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1820 від 16.10.2012, а також копії посадочних документів та проїзних документів на загальну суму 4 677 грн 90 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 126, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" заборгованості за оплату поставленого товару, інфляційних страт та 3 % річних, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" (04655, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 4-А, ідентифікаційний код 40404483) на користь Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) заборгованість у розмірі 69 820 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять) грн 10 коп., 3 % річних у розмірі 1 618 (одна тисяча шістсот вісімдесят) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 700 (п'ять тисяч сімсот) грн 05 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. та витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 9 677 (дев'ять тисяч двісті сімдесят дві) грн 90 коп.

3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Сіті Буд" до Фізичної особи-підприємця Василини Людмили Василівни про стягнення 44 230 грн 75 коп., відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 02.05.2018

Суддя Н.Б. Плотницька