Рішення

від 19.04.2018 по справі 906/864/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2018м. ДніпроСправа № 906/864/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів", м. Київ

до відповідача -1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Турсервіс", м. Дніпро

відповідача -2: Товарна біржа "Перший Електронний Майданчик", м. Київ

відповідача -3: Відкрите акціонерне товариство "Житомирхліб", м. Житомир

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "Гудвілл", м. Київ

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудвілл-Агро", м. Житомир

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство "Андрушівське хлібоприймальне підприємство", м. Андрушівка Житомирська область

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Зарудинецьке хлібоприймальне підприємство", Житомирська область

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Коростишівське хлібоприймальне підприємство", м. Київ

за участю третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги та визнання недійсним аукціону

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача -1: від відповідача -1: Аркіна Л.О. довіреність від 05.02.2018;

від відповідача -2: не з'явився;

від відповідача -3: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився;

від третьої особи-5: не з'явився;

від третьої особи-6: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Житомирський комбінат хлібопродуктів" звернулось до господарського суду з позовом до відповідача -1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Турсервіс", відповідача -2: Товарна біржа "Перший Електронний Майданчик", відповідача -3: Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб", у якому просить суд:

- визнати недійсними результати аукціону з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" по лоту №108679, проведеного у період, з 03.09.2014 по 18.09.2017 Товарною біржою "Перший Електронний Майданчик", переможцем якого визнання Товариство з обмеженою відповідальністю "Турсервіс" згідно протоколу про результати проведення аукціону/електронних торгів № 108679 від 18.09.2014;

- визнати недійсним договір купівлі - продажу права вимоги від 23.09.2014 укладений між Відкритим акціонерним товариством "Житомирхліб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Турсервіс" за результатом проведеного аукціону з придбання лоту № 108679.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями позивача на проведення аукціону з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" по лоту №108679 без дотримання вимог чинного законодавства, за результатами якого укладено договір купівлі - продажу права вимоги від 23.09.2014, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Житомирхліб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Турсервіс".

Одночасно з поданням позову, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, за змістом якої просить суд:

- винести завалу про вжиття заходів забезпечення позову ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" до вступу рішення в законну силу, зазначивши про набрання ухвалою законної сили;

- зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 2-2059/09, виданого 12.10.2009 року Богунським районний судом м. Житомира на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 травня 2009 року по справі № 2-2059/09.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.09.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 906/864/17.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 27.10.2017 матеріали справи №906/864/17 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017 провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 поновлено провадження у справі №904/864/17 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

15.01.2018 відповідачем надано відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечує проти позову, вимоги позивача вважає безпідставними, з огляду на те, що до спірних відносин мають бути застосовані норми закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 підготовче засідання відкладено, залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "Гудвілл", третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудвілл-Агро", третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство "Андрушівське хлібоприймальне підприємство", третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Зарудинецьке хлібоприймальне підприємство", третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Коростишівське хлібоприймальне підприємство", третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Житомирхліб" про забезпечення позову відмовлено.

05.02.2018 позивачем надано відповідь на відзив, за змістом якої позивач зазначає, що недійсність договору зумовлена істотними умовами вказаного договору купівлі-продажу права вимоги від 23.09.2014 р., які відповідають іншим вимогам, встановленим Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , зокрема ознакам договору факторингу, а відтак договір купівлі-продажу права вимоги від 23.09.2014р. є договором факторингу. Позивач вказує, що суб'єктний склад договору не відповідає вимогам ч. 1 та ч.3 ст. 1079 ЦК України, оскільки сторони не є банками, фінансовими установами, а отже, такий договір купівлі-продажу права вимоги від 23.09.2014 р., в силу положень ст. 235, ч. 1 ст. 203 ч. 1 ст. 215, ЦК України, є недійсним. Разом з тим, позивач зазначає, що оскільки аукціон з подальшим придбанням здійснювався під час провадження у справі про банкрутство, то дії сторін регулювались положеннями Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , однак, обов'язок дотримання цього закону не позбавляє обов'язку дотримання сторонами Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2018 підготовче засідання відкладено.

20.02.2018 представник відповідача-1 подав заперечення на відповідь на відзив з доказами направлення сторонам, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2018 судом продовженоо строк розгляду підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено.

05.03.2018 від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача-1, у якому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2018 підготовче засідання відкладено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання 19.04.2018 позивач, відповідач-2,-3, третя особа-1,-2,-3,-4,-5, -6 не направили уповноважених представників.

Частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Стаття 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача-1, та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

Встановив:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.03.2007 відкрито провадження у справі № 4/41-Б про банкрутство ВАТ "Житомирхліб".

Постановою господарського суду Житомирської області від 24.10.2008 по справі № 4/41-Б відкрито ліквідаційну процедуру відносно ВАТ "Житомирхліб".

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.05.2009 по справі №2-2059/09 за позовом ВАТ Житомирхліб до ВАТ Житомирський комбінат хлібопродуктів , ЗАТ Торговий дім Гудвіл , ТОВ Гудвіл-Агро , ВАТ Андрушівське хлібоприймальне підприємство , ВАТ Зарудинецьке приймальне підприємство , ВАТ Коростишівське хлібоприймальне підприємство задоволено позов та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь ВАТ Житомирхліб суму 14 614 980,97 грн.

Організатором аукціону з продажу майна ВАТ Житомирхліб , який проведено в період з 03.09.2014 по 18.09.2014, є Товарна біржа Електронні торги України , правонаступником якої є Товарна біржа Перший Електронний Майданчик .

Згідно оголошення про проведення електронних ТБ Електронні торги України №22/07-14540-ОГ /МЮ/ВГСУ від 22.07.2014р., залишок боргу становить суму 10 333 008,71 грн.

Відповідно до Повідомлення ТБ Електронні торги України №190/2018-АП від 18.09.2014 про результати проведення аукціону, переможцем аукціону з продажу майна ВАТ Житомирхліб по лоту № 108679 визнано ТОВ Турсервіс .

За результатом проведеного аукціону, 23.09.2014 року між ВАТ Житомирхліб в особі ліквідатора Швидюк Л.П. (продавцем) та ТОВ Турсервіс (покупцем) укладено договір купівлі-продажу права вимоги підприємства-банкрута ВАТ Житомирхліб , за умовами якого та на підставі протоколу про результатами проведення аукціону/електронних торгів №108679 від 18.09.2014, продавець зобов'язується передати покупцю право вимоги боржника (дебіторська заборгованість) до ВАТ Житомирський комбінат хлібопродуктів , ЗАТ Торговий дім Гудвіл , ТОВ Гудвіл-Агро , ВАТ Андрушівське хлібоприймальне підприємство , ЗАТ Зарудинецьке хлібоприймальне підприємство , ВАТ Коростишівське хлібоприймальне підприємство , ОСОБА_1 на користь ВАТ Житомирхліб заборгованість у розмірі 10 333 008,71 грн. , що належать ВАТ Житомирхліб через примусове виконання виконавчих листів № 2-2059/09, виданих 12.10.2009 року.

На підставі ухвали Богунського районного суду міста Житомира по справі №295/20064/14-ц від 25.08.2015 року Відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснено заміну сторони виконавчого провадження №15781700 - ВАТ Житомирхліб (код ЄДРПОУ 00378595) на ТОВ Турсервіс (код ЄДРГПОУ 32697699).

Позивач вказує, що з огляду на приписи статті 1077 ЦК України, договір купівлі-продажу права вимоги підприємства-банкрута від 23.09.2014 суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за своїм змістом є договором факторингу, що вбачається з наступного:

- за умовами договору купівлі-продажу права вимоги від 23.09.2014, грошова вимога до боржників відчужується продавцем в обмін на грошові кошти, які покупець зобов'язався сплатити, тобто, за умовами цього договору фактично відбулось фінансування особи іншою за рахунок передачі покупцю грошової вимоги цієї особи до третіх осіб;

- за умовами договору купівлі-продажу права вимоги від 23.09.2014, що спрямований на отримання фінансової вигоди у розмірі 9 769 377,37 грн. (сума різниці між розміром придбаного грошового зобов'язання та розміром вартості придбаного), що фактично є платою за користування грошовими коштами. Крім того, фактично відчуження права вимоги відбулось з дисконтом, оскільки, право вимоги придбане за менші кошти (563 631,34 грн.) ніж розмір самої вимоги 33 008,71 грн.);

- за умовами договору купівлі-продажу права вимоги від 23.09.2014 р., предметом є грошові вимоги.

Суб'єктний склад договору купівлі-продажу права вимоги від 23.09.2014 (продавець - ВАТ Житомирхліб та покупець - ТОВ Турсервіс ) не відповідає вимогам ч.1 та ч. 3 ст. 1079 ЦК України, оскільки сторони не є фінансовими установами, а отже, такий договір купівлі-продажу права вимоги, в силу положень ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, є недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 55 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , результати аукціону, проведеного з порушенням закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. При цьому, визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

За викладених обставин, позивач вважає, що умови аукціону передбачали виникнення між сторонами правовідносин, які, за своїм змістом, є фінансовими послугами з подальшим оформленням цих правовідносин договором купівлі-продажу права вимоги, а тому аукціон є таким, що проведений без дотримання вимог чинного законодавства, отже є недійсним, оскільки до участі в ньому допущені особи, які не володіють спеціальною правосуб'єктністю для укладення договору, а відтак, результати аукціону є такими, що спрямовані на укладення недійсного договору.

З огляду на викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши позовні вимоги та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

За умовами ст. 7 Господарського кодексу України та ст. 4 Цивільного кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Приписами ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стосовно вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі - продажу права вимоги від 23.09.2014 суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.03.2007 відкрито провадження у справі № 4/41-Б про банкрутство ВАТ "Житомирхліб".

Аукціон (електронні торги) з продажу дебіторської заборгованості ВАТ "Житомирхліб" відбувся в ліквідаційній процедурі, яка була відкрита у відношенні ВАТ "Житомирх.ліб" господарським судом Житомирської області постановою від 24.10.2008 у справі № 4/41-Б про банкрутство ВАТ "Житомирхліб".

Між тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо (п.2.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відтак, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і норми спеціального закону, яким є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України

Відповідно до п.1.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цього Закону.

При цьому, положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Аукціон з продажу дебіторської заборгованості банкрута - ВАТ "Житомирхліб" відбувся в період з 03.09.2014 по 18.09.2014, договір купівлі-продажу права вимоги підприємства-банкрута укладено 23.09.2014 року.

Відтак, у даній справі, в частині продажу дебіторської заборгованості боржника у справі про банкрутство ВАТ "Житомирхліб" №4/41-Б, застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону, що набула чинності з 19.01.2013 року

Частиною другою статті 2 Закону передбачено, що Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами у регулюванні відносин, пов'язаних із банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за виключенням випадків, передбачених у Законі.

Порядок продажу майна банкрута врегульовано статтею 44 Закону.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 44 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 41 Закону ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, продаж майна банкрута в ліквідаційній процедурі з метою задоволення вимог кредиторів є не правом, а обов'язком ліквідатора. Ліквідатор не має альтернативи вибору способу поведінки в ліквідаційній процедурі, обов'язок щодо продажу майна боржника є прямою вказівкою закону, від якої ліквідатор не може відступити.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Отже, дебіторська за6оргованість є активом боржника, який включається до ліквідаційної маси з наступним продажем в ліквідаційній процедурі для задоволення вимог кредиторів.

Згідно приписів ч. 2 ст. 44 Закону дебіторська заборгованість може бути самостійним предметом продажу в ліквідаційній процедурі та може бути продана тільки з аукціону на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

Зазначена норма Закону кореспондується з нормою ч. 2 ст. 49 Закону, яка встановлює правило, що продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

Особливості проведення аукціону з продажу права вимоги встановлені ст. 68 Закону, яка передбачає наступне:

1. При зарахуванні права вимоги, що продається на аукціоні, після отримання боржником відповідно до вимог цього Закону повідомлення про проведення аукціону, заява про зарахування повинна бути зроблена організатору аукціону. Така заява підлягає негайному оприлюдненню в оголошенні про проведення аукціону на веб-сайті.

2. У разі якщо до початку аукціону зобов'язання було частково виконане, початкова ціна права вимоги пропорційно зменшується, про що організатором аукціону складається акт. Якщо заборгованість погашена повністю, право знімається з аукціону.

3. Умови договору купівлі-продажу права вимоги боржника повинні передбачати, що перехід права вимоги здійснюється тільки після його повної оплати.

Інших особливостей продажу права вимоги боржника в ліквідаційній процедурі Закон не встановлює.

Відповідно до ч.2 ст.44 Закону продаж дебіторської заборгованості боржника здійснюється на умовах договору відступлення права вимоги.

Відносини відступлення права вимоги, укладання договору відступлення права вимоги регулюються ст. 512- 519 ЦК України.

Укладання договору на умовах договору відступлення права вимоги є прямою вказівкою закону, відтак твердження позивача про застосування до даного правочину норм глави 73 ЦК України, що регулює факторинг, є безпідставним.

Відповідно, так само не підлягають застосуванню при регулюванні відносин банкрутства норми Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

При цьому, однією з відмінних ознак факторингу від інших правочинів з відступлення права вимоги, є передача грошових коштів в розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Так, боржник продав право вимоги відповідачу-1, як того вимагає спеціальний Закон, у встановленому порядку та спосіб (через аукціон), з метою розрахунків за рахунок продажу цього активу з кредиторами боржника. Внаслідок цього продажу відбулась заміна кредитора у зобов'язанні і боржник вибув із зобов'язання.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що спеціальний Закон не містить будь-яких спеціальних вимог/застережень/обмежень/заборон щодо суб'єктного складу сторін правочину з продажу дебіторської заборгованості банкрута.

Закон не містить жодних спеціальних/додаткових вимог (як то наявність певного статусу, ліцензій, дозволів тощо) до продавця та покупця права вимоги боржника в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до Закону єдиною вимогою до продавця права вимоги є процесуальне становище банкрута в справі про банкрутство, вимог до покупця права вимоги Закон не містить взагалі.

Не містять будь-яких обмежень щодо суб'єктного складу сторін договору відступлення права вимоги і норми ст.ст. 512-519 ЦК України.

Відтак посилання позивача на відсутність у сторін спірного статусу фінансових установ як на підставу його недійсності є безпідставним.

Крім того, суд відхиляє твердження позивача на фінансування відповідачем-1 відповідача-3 за рахунок передачі відповідачу-1 права вимоги в обмін на грошові кошти.

Згідно приписів ст. 41 Закону, дебіторська заборгованість є майновим активом боржника та включається ліквідатором в ліквідаційну масу банкрута, яка в ліквідаційній процедурі має бути продана для задоволення за рахунок отриманих від її продажу коштів вимог кредиторів.

Відтак, кошти отримані від продажу ліквідаційної маси спрямовуються не на фінансування банкрута, а для задоволення вимог кредиторів.

До того ж суд зазначає, що згідно приписів ч. 1 ст. 44 Закону ліквідатор здійснює продаж майна банкрута після проведення інвентаризації та оцінки майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону майно, що підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором.

Тобто об'єкти ліквідаційної маси банкрута виставляються на продаж в ліквідаційній процедурі за оціночною вартістю. Проведення оцінки майна для продажу в ліквідаційній процедурі є обов'язковою вимогою спеціального Закону.

За приписами ч. 2 ст. 43 Закону під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Оскільки ліквідатор у справі №4/41-Б не мав спеціальних знань для визначення ринкової вартості дебіторської заборгованості (права вимоги) боржника, ліквідатором у встановленому порядку, за погодженням з комітетом кредиторів боржника, для проведення експертної оцінки було залучено суб'єкта оціночної діяльності Товарну біржу "Універсал", що діє згідно сертифіката № 16419/14 від 12.05.2014р.

Відповідно до вимог ст. ст. 5, 32, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єкт оціночної діяльності несе відповідальність за достовірність оцінки майна.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та розроблені на його підставі нормативно-правові акти з питань оцінки майна не передбачають погодження оцінки майна, виконаної суб'єктом оціночної діяльності, із замовником оцінки чи іншою особою (окрім органів державної влади і місцевого самоврядування у визначених випадках).

Таким чином, ліквідатор у справі про банкрутство не несе відповідальності за достовірність оцінки майна.

За викладених обставин, у справі №4/41-Б не здійснювалось дисконтування права вимоги - право вимоги було оцінено та виставлено на продаж за оціночною ринковою вартістю, в порядку, встановленому спеціальним Законом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі - продажу права вимоги від 23.09.2014, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Житомирхліб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Турсервіс" за результатом проведеного аукціону з придбання лоту № 108679.

Щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" по лоту №108679 суд зазначає наступне.

Правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Підставами для визнання в судовому порядку аукціону та результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Таким чином, до предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до його підготовки та проведення, зокрема, щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону); оформлення кінцевих результатів аукціону (стаття 50 Закону).

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим, суд зазначає, що оскільки за змістом ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Визнання результатів торгів (аукціону) недійсними означає, що аукціон не обумовив того результату, на який він був направлений в процедурах банкрутства.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази порушення ліквідатором чи організатором аукціону вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при організації та проведенні аукціону з продажу майна ВАТ "Житомирхліб" по лоту № 108679, проведеного в період з 03.09.2014 р. по 18.09.2014 р.

Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушень ліквідатором ВАТ "Житомирхліб" арбітражним керуючим Шведюк Л.П. та організатором аукціону ТБ "Електронні торги України" вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині продажу майна банкрута, а саме дебіторської заборгованості, що виникла на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22.05.2009 у справі № 2-2059/09.

Разом з тим, факт порушення прав та законних інтересів позивача проведенням торгів та укладанням спірного договору також не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" по лоту №108679, проведеного у період, з 03.09.2014 по 18.09.2017 Товарна біржа "Перший Електронний Майданчик", переможцем якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Турсервіс" згідно протоколу про результати проведення аукціону/електронних торгів № 108679 від 18.09.2014.

Викладене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Повне рішення складено 02.05.2018

Суддя А.В. Суховаров