Постанова

від 19.04.2018 по справі 927/1076/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. м.Київ Справа№ 927/1076/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

За участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

За участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 19.04.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Варвинського районного споживчого товариства на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2018 (повний текст складено-21.02.2018) у справі №927/1076/17 (суддя Шморгун В.В.)

За позовом Варвинського районного споживчого товариства

до Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Варвинським районним споживчим товариством подано позов до Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, у якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності".

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 10.08.2017 №33-35/17 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок комунальної власності".

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 14.09.2017 №9-36/17 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону".

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що прийняття Варвинською селищною радою спірних рішень порушує право позивача на переважне поновлення договору оренди землі від 03.03.2014, укладеного між Варвинським районним споживчим товариством та Варвинською селищною радою Варвинського району Чернігівської області, а поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді у позивача, взагалі здійснено без його згоди.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2017 порушено провадження у справі та вжито заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2018 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про:

- визнання протиправним та скасування рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності";

- визнання протиправним та скасування рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 10.08.2017 №33-35/17 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок комунальної власності".

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувані рішення від 22.06.2017 та від 10.08.2017 не носять приватноправового характеру, оскільки внаслідок їх прийняття не виникло, не змінилось та не припинилось наявне речове право позивача, встановлене договором оренди землі, за умови існування якого спір підлягав би вирішенню у порядку господарського судочинств. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що формування нових земельних ділянок із земель комунальної власності, навіть якщо вони у певній частині є об'єктом оренди, не встановлює, не змінює та не припиняє наявні господарські (орендні) відносини між сторонами за вже укладеним правочином, та, як вже встановлено судом, є лише реалізацією Варвинською селищною радою своїх владних управлінських функцій виключно на забезпечення виконання рішення від 23.02.2017. Натомість, рішення від 23.02.2017, яке дійсно впливає на речове право позивача, у судовому порядку не оскаржується. наявність порушеного права або інтересів позивача не є визначальною обставиною для встановлення підвідомчості спору, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог. Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2018 (повний текст якої складено-21.02.2018) у справі №927/1076/17, Варвинське районне споживче товариство звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не враховано, що позивач на підставі договору оренди землі, укладеного 03.03.2014 з Варвинською селищною радою, є орендарем земельної ділянки, яка розташована за адресою: загальною площею 0,8499 га (кадастровий номер 7421155100:01:006:0343) в смт Варва по вул. Ломоносова, і позивач листом від 02.11.2017 повідомив відповідача про поновлення договору оренди землі та проект відповідної угоди, реалізувавши таким чином права, передбачені Законом України Про оренду землі та п. 3.1 договору оренди. Проте, оспорюваними рішеннями Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 та від 10.08.2017 №33-35/17 всупереч ст. 56 Закону України Про землеустрій здійснено поділ орендованої позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 7421155100:01:006:0343 на: ділянку з кадастровим номером 7421155100:01:006:0941 та 7421155100:01:006:0940, яку об'єднано з сусідньою ділянкою з кадастровим номером 7421155100:01:006:0692, і внаслідок цього об'єднання зареєстровано земельну ділянку право оренди якої є предметом аукціону. Позивач зазначає, що оскаржуваними рішеннями незаконно припинено переважне право позивача на поновлення договору оренди, оскільки зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів унеможливлює поновлення укладеного раніше договору оренди у порядку, передбаченому ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки такі зміни мають наслідком укладання договорів оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Оскаржуваними рішеннями відповідача змінено фактично інформацію про об'єкт оренди, що був предметом договору, та тим самим припинено переважне право позивача на поновлення договору у зв'язку з неможливістю реалізації вказаного права. Крім того, скаржник наголошував на тому, що ним, як землекористувачем повинна була надаватись згода на поділ земельної ділянки, що передбачено зокрема п.п. е) ст. 56 Закону України Про землеустрій , а також внаслідок прийняття оскаржуваних рішень порушено його права на правомірні очікування в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, скаржник вважає висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 та від 10.08.2017 №33-35/17 не носять приватно - правового характеру - є помилковими та спростовуються обставинами справи та наданими доказами, які підтверджують, що спір між сторонами виник із земельних відносин приватно-правового характеру, які врегульовано нормами цивільного або господарського прав і пов'язаний із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 927/1076/17 для розгляду апеляційної скарги Варвинського районного споживчого товариства на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2018 (повний текст якої складено-21.02.2018) у справі №927/1076/17 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/1076/17 за апеляційною скаргою Варвинського районного споживчого товариства на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2018 (повний текст якої складено-21.02.2018), справу призначено до розгляду на 29.03.2018 (ухвала отримана позивачем згідно зворотнього повідомлення про вручення 1760001869270, відповідачем - згідно зворотнього повідомлення про вручення 1760001868886).

29.03.2018 розгляд справи №927/1076/17 за апеляційною скаргою Варвинського районного споживчого товариства на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2018 (повний текст якої складено-21.02.2018) - не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/856/18 від 29.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/1076/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.03.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 справу № 9271076/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А., розгляд справи призначено в судовому засіданні 19.04.2018. (ухвала отримана учасниками справи 06.04.2018, а саме: позивачем згідно зворотнього поштового повідомлення - 0411621169017, відповідачем - згідно зворотнього поштового повідомлення 0411621169025).

В судове засідання 19.04.2018 позивач та відповідач представників не направили, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про закриття провадження у справі (п. 13).

Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню виходячи із наступного.

Варвинським районним споживчим товариством подано позов до Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, у якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності".

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 10.08.2017 №33-35/17 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок комунальної власності".

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 14.09.2017 №9-36/17 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону".

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що прийняття Варвинською селищною радою спірних рішень порушує право позивача на переважне поновлення договору оренди землі від 03.03.2014, укладеного між Варвинським районним споживчим товариством та Варвинською селищною радою Варвинського району Чернігівської області, а поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді у позивача, взагалі здійснено без його згоди.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,8499 га (кадастровий номер 7421155100:01:006:0343) в смт Варва по вул. Ломоносова, яка перебуває в користуванні у Варвинського районного споживчого товариства на умовах оренди згідно договору оренди від 03.03.2014 та додаткової угоди від 01.03.2017 на дві земельні ділянки №1 та №2 з кадастровими номерами 7421155100:01:006:0941 площею 0,0160 га та 7421155100:01:006:0940 площею 0,8339 га, відповідно.

Відповідно до рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 10.08.2017 №33-35/17 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок комунальної власності" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок (для продажу права оренди на земельних торгах) з кадастровими номерами 7421155100:01:006:0940 площею 0,8339 га та 7421155100:01:006:0692 площею 0,0050 га. Кадастровий номер новоутвореної земельної ділянки загальною площею 0,8389 га - 7421155100:01:006:0942.

Зазначені рішення прийняті на виконання рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 23.02.2017 № 11-26/17 "Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах)".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спір в частині оскарження рішень Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 та від 10.08.2017 №33-35/17 є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, суд апеляційної інстанції з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується, вважає його таким, що зроблений з неповним з'ясуванням судом обставин, щ мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в обгрунтування позову посилається на наявність у нього речового права оренди землі, на захист якого ним подано позов. Зокрема, до матеріалів справи позивачем долучено відповідний договір оренди землі, укладеного 03.03.2014 з Варвинською селищною радою, є орендарем земельної ділянки, яка розташована за адресою: загальною площею 0,8499 га (кадастровий номер 7421155100:01:006:0343) в смт Варва по вул. Ломоносова. Крім того, позивач у позові наголошував, що листом від 02.11.2017 повідомив відповідача про поновлення договору оренди землі та проект відповідної угоди, реалізувавши таким чином права, передбачені Законом України Про оренду землі та п. 3.1 договору оренди.

Проте, оспорюваними рішеннями Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 та від 10.08.2017 №33-35/17 всупереч ст. 56 Закону України Про землеустрій здійснено поділ орендованої позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 7421155100:01:006:0343 на: ділянку з кадастровим номером 7421155100:01:006:0941 та 7421155100:01:006:0940, яку об'єднано з сусідньою ділянкою з кадастровим номером 7421155100:01:006:0692, і внаслідок цього об'єднання зареєстровано земельну ділянку право оренди якої є предметом аукціону. Позивач зазначає, що оскаржуваними рішеннями незаконно припинено переважне право позивача на поновлення договору оренди, оскільки зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів унеможливлює поновлення укладеного раніше договору оренди у порядку, передбаченому ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки такі зміни мають наслідком укладання договорів оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

П. 1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з наступними змінами і доповненнями) зазначено, що спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.

Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Суд апеляційної інстанції вважає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Спір у справі, що розглядається, виник щодо законності рішення органу місцевого самоврядування, що ґрунтується на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з передачею землі у користування або власність, або продовження відповідних орендних правовідносин.

Оскільки цей спір стосується права користування позивачем земельною ділянкою та реалізації ним переважного права орендаря, тобто цивільного права, тому такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такі ознаки притаманні господарським правовідносинам (які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному господарському суді), а не адміністративним.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України ).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження в господарській справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішень Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 та від 10.08.2017 №33-35/17, оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи характер спору, який виник між позивачем та відповідачем, суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, спір між сторонами не належить до юрисдикції адміністративного суду, а отже, наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що оскаржуваними рішеннями незаконно припинено переважне право позивача на поновлення договору оренди, оскільки зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів унеможливлює поновлення укладеного раніше договору оренди у порядку, передбаченому ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки такі зміни мають наслідком укладання договорів оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, а отже, і доводи про те, що спір у даній справі має розглядатися саме в порядку господарського судочинства, є обгрунтованими.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

П.1 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

П. 2 ч. 1 статті 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Водночас у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності розпоряджень органу місцевого самоврядування, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, щодо якої позивач наголошує на наявності у нього переважного права оренди і порушення оспорюваними розпорядженнями його цивільного права.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у даній справі в контексті існуючих правовідносин має не публічний, а приватно-правовий характер, а відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів, а "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції при вирішенні спору є саме господарський суд, до юрисдикції якого віднесено вирішення відповідного спору приватно-правового характеру.

Ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з неповним з'ясуванням обставин справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішень Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 та від 10.08.2017 №33-35/17 - не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням приписів процесуального закону.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішень Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 та від 10.08.2017 №33-35/17, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому оскаржувана ухвала Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2018 у справі №927/1076/17 підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Варвинського районного споживчого товариства на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2018 (повний текст якої складено-21.02.2018) у справі №927/1076/17 - задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2018 (повний текст якої складено-21.02.2018) у справі №927/1076/17 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.06.2017 №31-33/17 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" та Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 10.08.2017 №33-35/17 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок комунальної власності"- скасувати.

4.Матеріали справи №910/8103/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 26.04.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров