Постанова

від 24.04.2018 по справі 906/1154/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/1154/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестконтакт" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.02.2017 (суддя Тимошенко О. М.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 (головуючий суддя - Саврій В. А., судді Мамченко Ю. А., Коломис В. В.) у справі за позовом Товариства з обмежною відповідальністю "Агроінвестконтакт" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка хмелярів та пивоварів" про стягнення 323137,14 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 24.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвестконтакт" (далі - Позивач) звернулось до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка хмелярів та пивоварів" (далі - Відповідач) з позовом про стягнення збитків у сумі 323137,14 грн., що складаються з 208858,29 грн. сплаченої орендної плати, 114278, 85 грн. неодержаних прибутків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2014 року Відповідач самовільно без відповідних на те документів зайняв 55 земельних ділянок загальною площею 130,3125 га, орендованих Позивачем, та третій рік поспіль вирощує на них свою сільськогосподарську продукцію. Самовільне зайняття земельних ділянок підтверджується актом обстеження земельної ділянки Державною інспекцією сільського господарства Житомирської області (далі - Інспекція) № 22/22 від 12.07.2016. 12.07.2016 Інспекцією складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття 55 земельних ділянок Відповідачем, яка дорівнює 114278,85 грн. Збитки Позивачем нараховані з огляду на сплачену ним за період 2014 - 2015 років орендну плату орендодавцям за 48 земельних ділянок в сумі 208858,29 грн. 15.08.2016 Позивач звернувся до Відповідача з претензією про відшкодування завданих збитків у вигляді упущеної вигоди через самовільне зайняття земельних ділянок, яку останній відмовився задовольнити. Внаслідок зазначених дій Відповідачу Позивачу завдано збитки, суму яких останній нарахував та просить стягнути відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. 23.02.2017 Господарський суд Житомирської області прийняв рішення, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017, яким відмовив в задоволенні позову.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що на підтвердження факту зайняття Відповідачем земельних ділянок Позивач надав до суду Акт обстеження земельної ділянки Інспекцією № 22/22 від 12.07.2016. Однак, Позивач не надав доказів повідомлення Відповідача про намір провести обстеження земельних ділянок, а в самому акті не зазначено представником якої сторони є старший інспектор служби безпеки Андрійчук С.М., у присутності якого відбулося обстеження. Позивачем не надано доказів того, що на вказаних земельних ділянках протягом двох років господарює саме Відповідач. В Акті вказано, що факт господарювання Відповідачем на земельних ділянках встановлено інспектором згідно листа Чуднівського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області №2999 від 10.07.2016, однак, вказаний лист судам наданий не був. Встановивши наведені обставини, суди дійшли висновку про те, що з Акту неможливо достовірно встановити, що Відповідач користувався земельними ділянками, які належать Позивачу на праві оренди. При цьому судом апеляційної інстанції відхилено посилання Позивача на те, що Відповідач не оскаржив Акт у судовому порядку, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 10.09.2013 у справі № 21-237а13, згідно з якою акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялась, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. 25.10.2017 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.02.2017, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. 07.03.2018 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Житомирської області від 23.02.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 залишити без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення (з урахуванням доповнення до відзиву на касаційну скаргу, поданого 12.03.2018).

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Судом апеляційної інстанції порушені норми статей 38, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не взято до уваги положення пункту 3.6 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 № 132 (далі - Порядок), згідно з яким Інспекції надано право проводити перевірку без попереднього повідомлення суб'єкта, що здійснює порушення.

6. Апеляційний господарський суд порушив статтю 104 ГПК України, оскільки, враховуючи, що Інспекція була ліквідована, про що було відомо суду, у судове засідання необхідно було викликати представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області як правонаступника ліквідованої Державної інспекції сільського господарства та розпорядника її інформації.

7. Судами не взято до уваги, що Позивач не міг долучити лист Чуднівського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області № 2999, оскільки не є його розпорядником, а суд міг звернутись з відповідним запитом до Чуднівського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області як правонаступника Інспекції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

8. Поданий Позивачем акт обстеження не є належним та допустимим доказом самовільного зайняття земельних ділянок, оскільки його було складено з грубим порушенням чинного законодавства, акт було складено без відома Відповідача та без його належного повідомлення, копію цього акта останній не отримував та про його існування не було відомо. Акт не містить підпису будь-якого представника Відповідача або відмітки про відмову від його підписання.

9. При складенні акта порушені вимоги частин 3, 6 статті 6, частини 2 статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а також положення пунктів 5.6, 6.2 - 6.4 Порядку.

10. Інформація в акті не відповідає дійсності, оскільки згідно з довідкою Відділу Держгеокадастру у Чуднівському районі Житомирської області від 20.01.2017 за період з 2011 - 2013 років 22 земельні ділянки з зазначених 55 знаходились і продовжують знаходитись у користуванні Відповідача. Оскільки Позивач зареєстрував права оренди щодо земельних ділянок, які знаходяться в оренді у Відповідача, останній звернувся з відповідним позовом до Реєстраційної служби Чуднівського районного управління юстиції Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішень щодо реєстрації прав оренди Позивача.

11. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота яких перевірялася, а тому не може бути предметом спору, згідно з позицією Верховного Суду України у постанові від 10.09.2013 у справі № 21-237а13. У зв'язку із цим оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

12. Позивач не надав судам доказів та обґрунтування неможливості своєчасного повідомлення суб'єкта господарювання про проведення позапланового заходу відповідно до положень пункту 3.6 Порядку.

13. Позивач не звертався до суду з клопотанням про витребування листа Чуднівського ВП ГУНП в Житомирській області, а обов'язок суду збирати докази не передбачений чинним законодавством. Також Позивач не звертався й з клопотанням про виклик представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області як правонаступника Інспекції.

14. Процесуальне законодавство, чинне на час розгляду касаційної скарги, не містить такої підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд як неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що було передбачено статтею 104 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017.

Позиція Верховного Суду

15. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. При цьому під збитками розуміються в тому числі доходи, які ця особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з актом обстеження земельної ділянки Інспекцією № 22/22 від 12.07.2016, на який послався Позивач як на підставу заявлених позовних вимог, факт господарювання Відповідачем на земельних ділянка Позивача встановлено інспектором згідно з листом Чуднівського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області № 2999 від 10.07.2016, однак в матеріали справи цей лист надано не було. Також судами встановлено, що при проведенні перевірки та складенні відповідного акта допущено порушення положень Порядку та норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", з огляду на відсутність доказів повідомлення Відповідача про намір провести обстеження земельних ділянок, в акті не зазначено представником якої сторони є старший інспектор служби безпеки Андрійчук С. М., у присутності якого відбулося обстеження. В матеріалах справи відсутні докази, що на вказаних земельних ділянках господарює саме Відповідач. Таким чином, суди дійшли висновку, що з вказаного акта неможливо достовірно встановити, що Відповідач користувався земельними ділянками, які належать Позивачу. Доводи Скаржника (пункт 5) про порушення судами статей 38, 43 ГПК України з огляду на те, що згідно з положенням пункту 3.6 Порядку Інспекції надано право проводити перевірку без попереднього повідомлення суб'єкта, що здійснює порушення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень Порядку, враховуючи наступне. Відповідно до пункту 3.6 Порядку, чинного на час проведення перевірки та складання акта, перед здійсненням позапланового заходу інспекційний орган інформує у разі можливості суб'єкта господарювання про його проведення. Повідомлення про проведення позапланового заходу направляється з використанням засобів факсимільного зв'язку або про його проведення повідомляється телефоном. У разі неможливості своєчасного повідомлення суб'єкта господарювання про проведення позапланового заходу (через обмежені строки на його проведення, відсутність телефонного та факсимільного зв'язку, інформації про номери телефонів та місцезнаходження/місце проживання) захід проводиться без попереднього повідомлення суб'єкта господарювання. Таким чином наведеним положенням визначено, що у разі наявності можливості, інспекційний орган має інформувати суб'єкта господарювання про проведення відповідного позапланового заходу. Разом з цим судами встановлено відсутність будь-яких доказів повідомлення Відповідача про намір проведення перевірки та не встановлено жодних обставин, які перешкоджали можливості повідомити останнього.

Таким чином, перевіривши докази, встановивши на їх підставі усі істотні обставини справи та надавши їм належну правову оцінку у сукупності, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведення Позивачем обставин незаконного зайняття Відповідачем земельних ділянок, орендованих Позивачем, а відповідно не доведено у встановленому порядку наявності підстав для стягнення з Відповідача суми збитків.

16. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 6) на порушення судами статті 104 ГПК України, оскільки відповідного клопотання про виклик у судове засідання представника Інспекції чи її правонаступника ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді Позивач не заявляв.

17. Доводи Скаржника (пункт 7) про неможливість долучення листа Чуднівського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області № 2999 та посилання на наявність у суду можливості звернутись з відповідним запитом відхиляються Судом з огляду на те, що Позивач не звертався з відповідним клопотанням відповідно до статті 38 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, про витребування господарським судом доказів.

18. З огляду на викладене підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні, а подана касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестконтакт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 23.02.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 906/1154/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак