Постанова

від 03.05.2018 по справі 755/20923/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 травня 2018 року

м. Київ

справа № 755/20923/14-ц

провадження № 61-10442св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Валокс Авто , товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Арсенал ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року в складі судді Виниченко Л. М. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В., Чобіток А. О.,

встановив:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Валокс Авто (далі - ТОВ Валокс Авто ), товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Арсенал (далі - ТОВ Авто-Арсенал ), про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, витребування транспортного засобу та поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час шлюбу 22 квітня 2008 року через ТОВ Автотрейд-Київ придбали автомобіль КІА РІО, вартістю 101 377 грн, який було оформлено на ОСОБА_5 10 квітня 2014 року ОСОБА_5 без згоди позивача через ТОВ Авто-Арсенал відповідно до довідки-рахунку від 26 липня 2014 року відчужила спірний транспортний засіб ОСОБА_6 Вказаний правочин виходить за межі дрібного побутового, позивач не надавав згоди на реалізацію автомобіля, тому він є недійсним. Також 20 травня 2010 року за рахунок спільних коштів подружжя ОСОБА_5 стала учасником юридичної особи - ТОВ Валокс Авто , частка у статутному капіталі дорівнювала 500 грн, що становить Ѕ частини статутного капіталу та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір про відчуження автомобіля ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 з видачею ТОВ Авто-Арсенал довідки-рахунку від 26 липня 2014 року; визнати автомобіль КІА РІО об'єктом спільної власності подружжя; визнати за ним та ОСОБА_5 право власності по Ѕ частини спірного автомобіля за кожним; витребувати вказаний транспортний засіб у ОСОБА_6; визнати Ѕ частини статутного капіталу ТОВ Валок Авто спільною власністю подружжя та поділити це майно шляхом визнання за ним права власності на ј частини цього статутного капіталу, залишивши за ОСОБА_5 право власності на ј частини вказаного статутного капіталу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля КІА РІО від 26 липня 2014 року, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до довідки-рахунку ТОВ Авто-Арсенал від 26 липня 2014 року. Визнано автомобіль КІА РІО об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Витребувано у ОСОБА_6 автомобіль КІА РІО. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини автомобіля марки КІА РІО. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 628,69 грн. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 628,69 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний автомобіль є цінним майном, який належить подружжю на праві спільної сумісної власності, договір купівлі-продажу цього транспортного засобу виходить за межі дрібного побутового правочину, тому позивач повинен був надати свою письмову згоду на відчуження цього майна. Оскільки автомобіль відчужено без згоди іншого подружжя, тому такий правочин необхідно визнати недійсним та витребувати спірне майно у добросовісного набувача.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року суду першої інстанції в частині витребування автомобіля КІА РІО у ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року рішення апеляційного суду в частині витребування автомобіля КІА РІО у ОСОБА_6 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до цього ж суду. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині витребування автомобіля та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, оскільки порушене право позивача захищено шляхом визнання правочину недійсним та рішення місцевого суду в частині застосування статті 216 ЦК України, яка передбачає повернення у власність ОСОБА_5 спірного автомобіля, позивачем не оскаржувалось, норми матеріального права, передбачені статтею 388 ЦК України, судом застосовані бути не можуть, тому у задоволенні позовних вимог про витребування спірного автомобіля необхідно відмовити.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ , ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції в частині її мотивів, виключивши з останнього абзацу мотивувальної частини посилання на статтю 216 ЦК України, замінивши посиланням на статтю 388 ЦК України, у решті рішення місцевого суду залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірне майно без достатньої правової підстави перебуває у володінні ОСОБА_6, тому позивач має право його витребувати, оскільки не має можливості ним користуватися.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

23 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Справа розглядалася судами неодноразово, касаційний перегляд здійснюється в частині позовних вимог про витребування спірного майна.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 квітня 2006 року, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 травня 2014 року.

Під час шлюбу 22 квітня 2008 року був придбаний спірний автомобіль КІА РІО, вартістю 101 377 грн.

Спірний транспортний засіб КІА РІО ОСОБА_5 26 липня 2014 року продала ОСОБА_6

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля КІА РІО від 26 липня 2014 року, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вказане рішення суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу набрало законної сили.

ОСОБА_4 не надавав згоди на реалізацію спірного транспортного засобу, тому вважає своє право власності на Ѕ частину автомобіля порушеним та просить витребувати цей транспортний засіб у ОСОБА_6

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

На підстави викладеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні правові підстави для витребування спірного автомобіля у ОСОБА_6, оскільки наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі (укладення договору купівлі-продажу автомобіля) унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Разом з тим, при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк