Постанова

від 26.04.2018 по справі 466/2377/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 466/2377/17 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/783/7190/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м.Львів

Справа № 2-466/2377/17

Провадження № 22ц/783/7190/17

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретар Іванова О.О.

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув апеляційну скаргу АТ Банк Фінанси та Кредит

на рішення Шевченківського районного суду м.Львова , ухваленого у м.Львові 9 червня 2017 року (суддя Баєва О.І.)

у справі

за позовом ОСОБА_5

до Приватного підприємства Нова надія будівництва

з участю третьої особи ОСОБА_6

про стягнення заборгованості за позикою шляхом звернення

стягнення на предмет застави,-

встановила:

3 квітня 2017 року позивач звернувся з позовом про визнання за ним права власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000 грн., переданих ПП Нова надія будівництва у користування ПАТ Банк Фінанси та Кредит на підставі договору від 31 серпня 2015 року 3000131/200689/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К Класичний в національній валюті, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 в розмірі 200 000 грн. за договором позики, оформленим розпискою від 3 вересня 2015 року; стягнення з відповідача судових витрат. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 3 вересня 2015 року він передав ОСОБА_6 кошти в сумі 200 000 грн., які позичальник зобов'язався повернути до 31 грудня 2016 року. Для забезпечення належного виконання ОСОБА_6 зобов'язань 3 вересня 2015 року між ним, ОСОБА_6 та ПП Нова надія будівництва укладено договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору. За умовами вказаного договору відповідач передав йому під заставу майнові права на отримання частини грошових коштів у розмірі 200 000 грн. по договору від 31 серпня 2015 року, укладеному між ПАТ Банк Фінанси та Кредит і ПП Нова надія будівництва , які належать цьому підприємству на праві власності на дату укладення депозитного договору і будуть перераховані банком після закінчення депозитного договору підприємству на його поточний рахунок №2600.2.020747001. ОСОБА_6 позичені кошти не повернув.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 9 червня 2017 року позов задоволено. Ухвалено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 в розмірі 200 000 грн. по договору позики, оформленому розпискою від 3 вересня 2015 року, визнати за ОСОБА_5 право власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000 грн., переданих ПП Нова надія будівництва у користування ПАТ Банк Фінанси та Кредит на підставі договору від 31 серпня 2015 року №3000131/200689/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К Класичний в національній валюті. Проведено розподіл судових витрат.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржує AT Банк Фінанси та Кредит . Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що договір від 31 серпня 2015 року є таким, що припинив свою дію, а банківські рахунки ПП Нова надія будівництва закрито 6 квітня 2016 року. Залишки коштів вкладника обліковуються на позабалансовому банківському рахунку у відповідності до акцептованих вимог кредиторів банку. Зазначає, що включення до списків вкладників, які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, можливе щодо осіб, які є вкладниками на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Стверджує, що позивач не є вкладником банку. Вказує, що відсутність виписок за вкладними рахунками дає підстави стверджували, що позивачем не дотримано письмової форми договору банківського вкладу, а тому, такий правочин є нікчемним. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України у чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення редакції, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України у чинній на даний час редакції суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до зазначеного Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 3 вересня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір позики, оформлений розпискою. Згідно вказаної розписки ОСОБА_5 передав у безпроцентну позику ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 200 000 грн. з терміном їх повернення до 31 грудня 2016 року.

Для забезпечення належного виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за вказаним договором позики, цього ж дня ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Приватне підприємство Нова надія будівництва уклали договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору. За умовами вказаного договору відповідач передав ОСОБА_5 у заставу майнові права на отримання частини грошових коштів у розмірі 200 000 грн. по договору від 31 серпня 2015 року №3000131/200689/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К Класичний в національній валюті, укладеному між Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит і Приватним підприємством Нова надія будівництва , які належать цьому підприємству на праві власності на дату укладення депозитного договору і будуть перераховані банком після закінчення депозитного договору підприємству на його поточний рахунок №2600.2.020747001.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Суд першої інстанції встановив, що у порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_6 позику не повернув.

Відповідно до пункту 12 договору застави майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору, звернення стягнення на предмет застави здійснюється в судовому порядку шляхом визнання за заставодержателем права власності на предмет застави в рахунок повного виконання позичальником свого зобов'язання перед заставодержателем.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, у зв'язку із чим перевага в застосуванні повинна надаватися спеціальній нормі.

Відтак, відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно - правовими актами Фонду та Національного банку України (ст. 1 Закону № 4452).

Пунктом 1 ст.2 Закону № 4452 встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 27 Закону України № 4452 встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, згідно якого Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно - правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр або Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону.

Відповідно до ч.10 та ч.5 ст. 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно - правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Пунктом 1 ч. 5 Закону ст.36 № 4452 передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Це обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Згідно з ч. 1 ст. 52 3акону № 4452 кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону, та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у п. 17 ч. 5 ст. 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

Встановлено, що 31 серпня 2015 року між AT Банк Фінанси та Кредит і ПП Нова надія будівництва укладено договір № 3000131/200689/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К Класичний в національній валюті зі строком дії з 31 серпня до 30 листопада 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 612 від 17 вересня 2015 року Про віднесення AT Банк Фінанси та Кредит до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 171 від 17 вересня 2015 року № 171 Про запровадження тимчасової адміністрації в AT Банк Фінанси та Кредит та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

У зв'язку з цим рішенням у зазначеному банку запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора AT Банк Фінанси та Кредит , визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до вимог ст.77 Закону України Про банки і банківську діяльність 17 грудня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 898 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит .

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18 грудня 2015 року прийнято рішення № 230 Про початок процедури ліквідації AT Банк Фінанси та Кредит та делегування повноважень ліквідатора банку .

На підставі ч.4 ст.45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб 23 грудня 2015 року в газеті Голос України № 242 опубліковано інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення Уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам АБ Банк Фінанси та Кредит .

Згідно з ч.5 ст. 45 Закону № 4452 протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

ПП Нова надія будівництва 15 січня 2016 року звернулося до Уповноваженої особи Фонду з кредиторською вимогою. Ця вимога була акцептована і заявлені зобов'язання у відповідності до ст. 52 Закону було включено до 7-ї черги реєстру вимог кредиторів банку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 48 Закону № 4452 7 квітня 2016 року Фондом прийнято рішення № 488 про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів AT Банк Фінанси та Кредит .

Поточні рахунки ПП Нова надія будівництва закрито 26 квітня 2016 року. Залишки коштів вкладника обліковуються на позабалансовому банківському рахунку у відповідності до акцептованих вимог кредиторів банку. Розмір боргових зобов'язань AT Банк Фінанси та Кредит перед ПП Нова надія будівництва зафіксовано в акцептованому реєстрі вимог кредиторів.

Євстановленим, що з 18 вересня 2015 року введені обмеження на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів відповідача, за виключенням зобов'язань банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначеній категорії вкладників виплати проводяться в межах гарантованого розміру відшкодування коштів за вкладами, який не може бути меншим 200 000 грн.

Відповідно до вимог ст.77 Закону України Про банки і банківську діяльність 17 грудня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 898 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит .

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 Про початок процедури ліквідації AT Банк Фінанси та Кредит та делегування повноважень ліквідатора Банку .

Позивач не був вкладником відповідача.

Оскільки ПАТ Банк Фінанси та Кредит з 18 вересня 2015 року віднесено до категорії неплатоспроможних, в подальшому запроваджено процедуру його ліквідації. Відтак, з цього часу операції по рахунках як власних клієнтів, так і по розрахунках з іншими кредиторами, є неможливими.

Після 18 вересня 2015 року позивач міг звертатися із вимогою про виплату коштів, які йому належать на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги, в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки задоволення його вимог в іншому порядку (не передбаченому вказаним Законом) не узгоджується з положеннями цього Закону та порушуватиме баланс інтересів кредиторів відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду судом першої інстанції цієї справи, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Зі змістуст. ст. 33, 36, 119 цього Кодексу вбачається, що на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Позивач визначив відповідачем Приватне підприємство Нова надія будівництва , третьою особою - ОСОБА_6 ПАТ Банк Фінанси та Кредит , а також Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації цього банку в особі Уповноваженої особи Фонду не були залучені до участі в справі як сторони. Суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги, які стосуються повноважень Фонду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу АТ Банк Фінанси та Кредит задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 9 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 80455, АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) про визнання за ОСОБА_5 права власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000 грн., переданих Приватним підприємством Нова надія будівництва (79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 188, код ЄДРПОУ 36929565) у користування Публічному акціонерному товариству Банк Фінанси та Кредит (код ЄДРПОУ 09807856, внутрішньобанківський код 01726804026708000000, м. Київ, вул. Артема, 60) на підставі договору від 31 серпня 2015 року №3000131/200689/3-15 Про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К Класичний в національній валюті в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, 79056, АДРЕСА_2, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 3 травня 2018 року.

Головуючий

Судді