Постанова

від 20.05.2019 по справі 466/2377/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа №466/2377/17

провадження №61-37652св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророк В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство Нова надія будівництва ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

особа, яка не брала участь у справі - публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року у складі суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Нова надія будівництва (далі - ПП Нова надія будівництва , третя особа - Микитяк М. Г., в якому просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 200 000 грн за договором позики, оформленому розпискою від 03 вересня 2015 року, визнати за ним право власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000 грн, переданих ПП Нова надія будівництва у користування ПАТ Банк Фінанси та Кредит на підставі договору від 31 серпня 2015 року про банківський строковий вклад (депозит) Класичний в національній валюті, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 03 вересня 2015 року позивач передав ОСОБА_2 кошти у сумі 200 000 грн, які позичальник зобов`язався повернути до 31 грудня 2016 року. Для забезпечення належного виконання ОСОБА_2 зобов`язань 03 вересня 2015 року між позивачем, позичальником та ПП Нова надія будівництва укладено договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору. За умовами вказаного договору відповідач передав йому під заставу майнові права на отримання частини грошових коштів у розмірі 200 000 грн по договору від 31 серпня 2015 року, укладеному між ПАТ Банк Фінанси та Кредит і ПП Нова надія будівництва , які належать цьому підприємству на праві власності на дату укладення депозитного договору і будуть перераховані банком після закінчення депозитного договору підприємству на його поточний рахунок. ОСОБА_2 позичені кошти не повернув, що є підставою для їх стягнення за рахунок заставлених майнових прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 9 червня 2017 року у складі судді Баєвої О. І. позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 200 000 грн за договором позики, оформленому розпискою від 03 вересня 2015 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину грошових коштів у розмірі 200 000 грн, переданих ПП Нова надія будівництва у користування ПАТ Банк Фінанси та Кредит на підставі договору від 31 серпня 2015 року про банківський строковий вклад (депозит) Класичний в національній валюті.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 12 договору застави майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору, звернення стягнення на предмет застави здійснюється в судовому порядку шляхом визнання за заставодержателем права власності на предмет застави в рахунок повного виконання позичальником свого зобов`язання перед заставодержателем. Оскільки позичальник не виконав обов`язку щодо повернення позики, то позов підлягає задоволенню.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ Банк Фінанси та Кредит задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не був вкладником ПАТ Банк Фінанси та Кредит , який з 18 вересня 2015 року віднесено до категорії неплатоспроможних, а в подальшому запроваджено процедуру його ліквідації. Відтак, з цього часу операції по рахунках як власних клієнтів, так і по розрахунках з іншими кредиторами, є неможливими.

Після 18 вересня 2015 року позивач міг звертатися із вимогою про виплату коштів, які йому належать на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги, в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки задоволення його вимог в іншому порядку (не передбаченому вказаним Законом) не узгоджується з положеннями цього Закону та порушуватиме баланс інтересів кредиторів відповідача.

Нормами цивільного процесуального закону на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Позивач визначив відповідачем ПП Нова надія будівництва , третьою особою - ОСОБА_2 . Разом з тим, ПАТ Банк Фінанси та Кредит , а також Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації цього банку в особі Уповноваженої особи Фонду не були залучені до участі в справі як сторони, а суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги, які стосуються повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки доводам відзиву на апеляційну скаргу банку та запереченням сторони позивача, не врахував, що позивач був кредитором не банку, а кредитором свого позичальника ОСОБА_2 та заставодавця - ПП Нова надія будівництва , тому норми Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на спірні правовідносини не поширюються. Суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення вказаного закону, які не підлягали застосуванню, оскільки виникли з договору застави. В даному випадку суд мав застосувати норми матеріального права - пункт 1 частини другої статті 11, частини другої статті 16, частину першу статті 328, частину другу статті 509, частину першу статті 546, сттті 572, частину першу статті 585 ЦК України.

Апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що після 18 вересня 2015 року позивач мав право звертатися з вимогою про виплату коштів, що йому належать на підставі договору про відступлення права вимоги, оскільки факт укладення такого договору не встановлювався і сторони на такий доказ не посилалися у зв`язку з чим, суд не мав права досліджувати такі обставини і докази.

Чинне законодавство щодо правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 , підприємством та ОСОБА_2 з укладеного між ними договору застави, не передбачає необхідності віднесення ОСОБА_1 до вкладників банку для того, щоб ОСОБА_1 мав право в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики визнати за собою право власності на предмет застави, визначений договором застави.

Оскільки, при укладенні договору застави майнових прав на отриман ня грошових коштів по депозитному договору, укладеному між банком і власни ком цих грошових коштів, що є одночасно заставодавцем за договором застави, чинним законодавством не передбачено необхідності залучення такого банку стороною договору застави, а також обов`язку сторін відповідного договору за стави перед його укладенням отримувати на це згоду від банку.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

У відзиві на касаційну скаргу, особа, яка не брала участі у справі - ПАТ Фінанси та Кредит в особі Уповноваженоої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

У відзиві посилається на те, що після початку ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбуваються в особливому, передбаченому спеціальним законом порядку. Позивач у встановленому законом порядку з кредиторською вимогою та документальним підтвердженням вимоги до банку не пред`являв та щодо його майнових прав не звертався. Іншого порядку задоволення вимог кредитора, ніж встановлений Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб спосіб, чинним законодавством не передбачено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною четвертою статті 110 ЦК Україниособливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Статтею 93 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, якою передбачено, зокрема, складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України.

Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому статтею 96 вищевказаного Закону.

Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час дії тимчасової адміністрації та ліквідації банків, а також у питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Цим Законом передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення вимог кредиторів поза межами ліквідаційної процедури і не передбачено можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

За змістом частини п`ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань перед кредиторами та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Це обмеження не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено статтею 52 цього Закону , зокрема частиною першою передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п`ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано (крім фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

Отже, у будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 вищевказаного Закону.

Установивши, що 31 серпня 2015 року між ПAT Банк Фінанси та Кредит і ПП Нова надія будівництва укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) Класичний в національній валюті зі строком дії з 31 серпня до 30 листопада 2015 року, а з 18 вересня 2015 року ПАТ Банк Фінанси та Кредит віднесено до категорії неплатоспроможних та в подальшому запроваджено процедуру його ліквідації, 15 січня 2016 року ПП Нова надія будівництва звернулося до Уповноваженої особи Фонду з кредиторською вимогою і ця вимога була акцептована, заявлені зобов`язання у відповідності до статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб включено до 7-ї черги реєстру вимог кредиторів банку, розмір боргових зобов`язань ПAT Банк Фінанси та Кредит перед ПП Нова надія будівництва зафіксовано в акцептованому реєстрі вимог кредиторів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в період здійснення ліквідаційної процедури банку не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання за ним права власності на частину грошових коштів банківського вкладу ПП Нова надія будівництва на підставі договору застави майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив заявлений позивачем позов до ПП Нова надія будівництва , фактично вирішивши спір про права і обов`язки ПАТ Банк Фінанси та Кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, без залучення цих осіб до участі у справі у якості належного відповідача за заявою позивача.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права спростовуються встановленими у справі обставинами та змістом наведених вище нормам спеціального закону, який застосовується щодо вимог до банку під час його ліквідації та визначає процедуру, поза межами якої задоволення вимог його кредиторів та інших осіб не допускається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська