Постанова

від 08.05.2018 по справі 910/15077/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15077/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Сухового В.Г.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді здійснюються помічником судді Александренко К.І.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга II",

представник позивача - Карпович А.Р. (довіреність від 05.01.2018 № 02/18),

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банку "Приватбанк",

представник відповідача - Каракоця О.Р. адвокат (ордер від 04.05.2018 № 024285, свідоцтво від 31.08.2012 № 503),

третя особа-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина",

представник третьої особи-1 - не з'явився,

третя особа-2 - приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Ігнатов Д.Є.,

представник третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2017 (головуючий суддя Лиськов М.О.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 (головуючий Мальченко А.О., судді: Жук Г.А. і Дикунська С.Я.)

у справі № 910/15077/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга II" (далі - Товариство),

до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (далі - Компанія);

2) приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Ігнатов Д.Є. (далі - Нотаріус),

про визнання припиненим іпотечного договору та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Компанії та Нотаріуса, про визнання припиненим іпотечного договору від 14.06.2016 № G0616/4484/DZ (далі - Іпотечний договір), укладеного в забезпечення виконання Компанією перед Банком зобов'язань, що випливають з Генеральної угоди від 14.06.2016 (далі - Угода), та зобов'язання Банку подати державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, уповноваженому вчиняти державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в межах Чернігівської області, заяв про зняття обтяження (заборони на відчуження) та внесення запису про припинення обтяження на нерухоме майно, що були внесені на підставі Іпотечного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що видані за Угодою гарантії є припиненими, тобто основне зобов'язання, виконання якого було забезпечено іпотекою, є припиненим, а тому, враховуючи вимоги статей 575, 593 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку", Іпотечний договір також вважається припиненим.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано припиненим Іпотечний договір, укладений Товариством та Банком. Зобов'язано Банк подати державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, уповноваженому вчиняти державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в межах Чернігівської області заяву про зняття обтяження (заборони на відчуження) та внесення запису про припинення обтяження на нерухоме майно, накладеного записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) від 14.06.2016 № 14963104, від 14.06.2016 № 14959610, від 14.06.2016 № 14963484, що були внесені на підставі Іпотечного договору, посвідченого 14.06.2016 Нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за номером 1114 та укладеного Товариством як іпотекодавцем та Банком як іпотекодержателем. Зобов'язано Банк подати державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, уповноваженому вчиняти державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в межах Чернігівської області, заяву про зняття обтяження та внесення запису про припинення обтяження на нерухоме майно, накладеного записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Державному реєстрі іпотек) від 14.06.2016 № 14963282, від 14.06.2016 № 14962677, від 14.06.2016 № 14963880, що були внесені на підставі Іпотечного договору, який 14.06.2016 посвідчений Нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за номером 1114 та укладений Товариством як іпотекодавцем та Банком як іпотекодержателем.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- за Угодою дія першої гарантії № G0616/4484/1 є припиненою у зв'язку із закінченням терміну її дії, що не заперечувалось сторонами, а що ж до гарантії № G0616/4484/2 з терміном дії до 03.05.2017, то рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2017 у справі №910/8791/17 зазначену гарантію визнано припиненою. Оскільки гарантії, видані у межах Угоди, є припиненими, зобов'язання за Угодою також є припиненим, що є підставою для визнання Іпотечного договору припиненим;

- вимоги про зобов'язання Банку подати державному реєстратору заяву щодо вчинення дій із зняття обтяження на майно та внесення запису про припинення обтяження є похідними від основної вимоги про визнання припиненим Іпотечного договору, а тому також підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що заявлена в межах строку дії гарантії вимога Бенефіціара від 27.04.2017 за №01-6420/08 про сплату коштів свідчить про те, що зобов'язання за Угодою не є виконаними, а, отже, у Банка наявне право щодо заявлення в майбутньому до Клієнта - Товариства вимог, які можуть виникнути внаслідок здійснення платежу за вимогою Бенефіціара та підлягають задоволенню за рахунок предмету іпотеки.

Товариство та Компанія подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Товариством також подано пояснення по справі, в яких просить суд врахувати, як ще один доказ правомірності позовних вимог, рішення господарського суду Чернігівської області від 23.04.2018 у справі № 927/76/18.

Від Нотаріуса відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.05.2018 № 886 у зв'язку з відпусткою судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/15077/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Сухового В.Г.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 14.06.2016 Банком та Компанією (Клієнт) було укладено Угоду, предметом якої є надання Банком гарантій, реквізити яких зазначаються в додаткових угодах до Угоди.

Відповідно до пункту А2 Угоди ліміт на видачу гарантій (поновлювана максимально допустима арифметична сума діючих гарантій Банку, наданих за цією Угодою та сплачених Банком гарантій, за якими Клієнт ще не відшкодував регресні вимоги Банку) становить 12 000 000,00 грн.

Згідно з пунктами А3, А4 Угоди початком дії ліміту є дата укладення цієї Генеральної угоди, а кінцевим терміном - 01.07.2017 включно. Термін дії (кінцева дата, включно) наданих Банком гарантій за цією Угодою не може перевищувати кінцевого терміну дії Ліміту.

Пунктом А7 Угоди передбачено, що сплата Банком за гарантією за рахунок коштів Банку є наданням Клієнту кредиту.

Відповідно до пункту А11 Угоди забезпеченням за зобов'язаннями Клієнта є Іпотечний договір.

14.06.2016 Банком та Компанією було укладено додаткову угоду №G0616/4484/1 до Угоди про надання гарантії в забезпечення тендерної пропозиції Компанії з терміном дії до 31.10.2016.

18.06.2016 Банком та Компанією також було укладено додаткову угоду №G0616/4484/2 до Угоди про надання банківських гарантій, згідно з якою Банком надано гарантію в забезпечення виконання зобов'язання за Угодою з терміном дії до 03.05.2017, якою забезпечено належне виконання Компанією зобов'язань за укладеним договором від 19.08.2016 № 21-5/5.

Судами встановлено, що відомості щодо інших гарантій, виданих в межах Ліміту та терміну дії Угоди, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані.

Також 14.06.2016 Банком та Товариством було укладено Іпотечний договір, предметом якого є надання Товариством в іпотеку майна та земельної ділянки, визначених у пунктах 7 та 8 Іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов'язань Компанією перед Банком згідно з Угодою.

На виконання Іпотечного договору Товариством було надано в іпотеку таке нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності :

- нежиле приміщення, торговий ряд магазинів загальною площею 522,8 м 2 , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, вулиця Соборна, 10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946910074107;

- нежиле приміщення, ресторан з прибудовою загальною площею 735,6 м 2 , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, вул. Соборна, 10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946932374107;

- земельна ділянка, загальною площею 1 874 м 2 , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Соборна, 10, кадастровий номер 7410700000:03:001:0144, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946956974107.

Іпотечний договір було посвідчено Нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за номером 1114.

Під час нотаріального посвідчення Іпотечного договору Нотаріусом було накладено заборону на відчуження предмета іпотеки - нерухомого майна та земельної ділянки, належних Товариству на праві приватної власності, внесено відповідні відомості про накладення заборони на їх відчуження та записи про обтяження нерухомого майна іпотекою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що посвідчується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, які є предметом іпотеки згідно з Іпотечним договором.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання припиненим Іпотечного договору та зобов'язання Банку подати державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, уповноваженому вчиняти державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в межах Чернігівської області заяв про зняття обтяження (заборони на відчуження) та внесення запису про припинення обтяження на нерухоме майно, що були внесені на підставі Іпотечного договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 30 Іпотечного договору передбачено строк його дії - до повного виконання Клієнтом та іпотекодержателем зобов'язань за Угодою та всіма договорами про внесення змін до нього.

За Угодою було видано гарантії від 14.06.2016 № G0616/4484/1 та від 19.08.2016 № G0616/4484/2.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що гарантія від 14.06.2016 № G0616/4484/1, яка була надана на забезпечення тендерної пропозиції Компанії, діяла до 31.10.2016 включно з відкладальною умовою: "якщо вимога по гарантії не надійде до дати її припинення". Таким чином, термін дії гарантії міг бути продовжений на строк, необхідний для виконання вимоги Бенефіціара, а оскільки вимоги по гарантії від 14.06.2016 № G0616/4484/1 не надходили, вказана гарантія та всі зобов'язання по ній є припиненими з дати закінчення терміну її дії, тобто з 01.11.2016, що не заперечувалось сторонами.

Гарантія від 19.08.2016 № G0616/4484/2, яка була надана Банком на забезпечення виконання зобов'язань Компанії за договором № 21-5/5 про закупівлю автомобілів спеціального призначення, код 29.10.5, згідно з ДК 016:2010, "Мототранспортні засоби спеціального призначення. Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт" від 19.08.2016, діяла до 03.05.2017 включно, не містить умов щодо продовження терміну дії у випадку настання будь-яких обставин та містить положення про те, що "зобов'язання Банку обмежуються сумою, що не перевищує гарантовану суму та закінчуються повністю і автоматично у нашому приміщенні 03.05.2017". При цьому текст гарантії містить умову про те, що "зобов'язання за цією гарантією закінчуються також у разі закінчення терміну дії гарантії".

При цьому рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2017 у справі № 910/8791/17 за позовом Компанії до Банку за участю третьої особи на стороні відповідача - Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання припиненою гарантії, яке набрало законної сили 11.07.2017, визнано припиненою гарантію забезпечення виконання договору від 19.08.2016 № G0616/4484/2 з 04.05.2017.

Місцевий господарський суд в порядку частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення) визнав вказані обставини преюдиціальними, оскільки вони встановлені судом при прийнятті рішення у справі № 910/8791/17.

Отже, обставини, встановлені господарським судом міста Києва при постановленні рішення від 27.06.2017 у справі № 910/8791/17, мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи та не підлягають доказуванню, відтак зобов'язання між Компанією та Банком за Угодою визнані судами такими, що є припиненими.

Що ж до посилань Банку на те, що заявлена в межах строку дії гарантії вимога Бенефіціара від 27.04.2017 за № 01-6420/08 про сплату коштів підтверджує той факт, що зобов'язання за Угодою не є виконаними, що, в свою чергу, свідчить про можливість виникнення в подальшому вимог Банку, які підлягають задоволенню за рахунок предмета іпотеки, то вони були відхилені судами, оскільки за гарантією від 19.08.2016 № G0616/4484/2 Банк зобов'язався виплатити Замовнику будь-яку суму, що не перевищує гарантовану, протягом 30 (тридцяти) банківських днів після отримання від Замовника письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію та на невиконання постачальником умов договору про закупівлю.

Така вимога Бенефіціаром була заявлена Банкові 27.04.2017, у зв'язку з чим у останнього виникло зобов'язання з виплати коштів за гарантією з 28.04.2017, тобто під час терміну дії гарантії.

Однак ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/5253/17 за позовом Компанії до Державної служби України з надзвичайних ситуацій за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Банку, про визнання частково недійсним договору, з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті Банку було заборонено проводити будь-які виплати на підставі додаткової угоди від 18.06.2016 № G0616/4484/2 до Угоди та гарантії забезпечення виконання договору від 19.08.2016 № G0616/4484/2.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №910/5253/17 заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2017, скасовані.

Оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/5253/17 виконання Банком зобов'язання з виплати коштів за гарантією було зупинено, останній у відведений гарантією строк, впродовж 30-ти банківських днів, коштів, належних до сплати на користь Бенефіціара, не сплатив.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону ; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

З огляду на факт припинення дії гарантії, встановлений судовим рішенням у справі № 910/8791/17, суди дійшли висновку, що Іпотечний договір також є припиненим, а в іпотекодавця, відповідно, не виникло зобов'язання із забезпечення іпотекою виконання зобов'язань Компанії, що випливають з Угоди.

Також суди визнали обґрунтованими вимоги Товариства про зобов'язання Банку подати заяви державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який уповноважений вчиняти державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в межах Чернігівської області, про зняття обтяження (заборони на відчуження) та внесення запису про припинення обтяження на нерухоме майно, накладеного записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна), оскільки така вимога є похідною від вимоги про визнання припиненим Іпотечного договору та спрямована на відновлення права Товариства вільно розпоряджатися належним йому майном на праві приватної власності, що гарантується Конституцією України і ЦК України.

Посилання в касаційній скарзі на те, що заявлена в межах строку дії гарантії вимога Бенефіціара від 27.04.2017 за №01-6420/08 про сплату коштів свідчить про те, що зобов'язання за Угодою не є виконаними, а, отже, у Банка наявне право щодо заявлення в майбутньому до Клієнта - Товариства вимог, які можуть виникнути внаслідок здійснення платежу за вимогою Бенефіціара та підлягають задоволенню за рахунок предмету іпотеки, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі № 910/15077/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Суховий