Рішення

від 03.05.2018 по справі 461/2476/16-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2476/16-ц

Провадження №2/461/65/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Городецької Л.М.,

з участю: секретаря судового засідання Думича Р.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства Центр розвитку туризму м.Львова , Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації та середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівського комунального підприємства Центр розвитку туризму м.Львова , Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації та середнього заробітку, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. З 12.03.2015 року по 11.03.2016 року вона працювала директором ЛКНП Центр розвитку туризму м.Львова . Звільнена у зв'язку із закінченням дії контракту. Однак, вважає, що з 11.03.2015 року по 11.03.2016 рік вона працювала не за контрактом, на умовах трудового договору, укладеного на невизначений строк, у відповідності до вимог ч.1 ст.39-1 КЗпП України. З огляду на вказане вище, вважає, що її звільнення на підставі п.2 ст.36 КЗпП України відбулося із порушенням вимог трудового законодавства. У зв'язку із цим просить суд визнати дії начальника Управління туризму Департаменту розвитку ЛМР ОСОБА_5 незаконними щодо звільнення ОСОБА_1; зобов'язати Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 10 днів невикористаної додаткової відпустки у розмірі 20000 гривень; зобов'язати Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні, професійні та інші премії, передбачені колективним трудовим договором в період з вересня 2015 року по 11 березня 2016 року в розмірі 12500 гривень; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати премії та невикористаної відпустки в розмірі 42000 гривень.

У процесі розгляду справи позивачка неодноразово уточняла позовні вимоги, зокрема 03.03.2017 року та 01.12.2017 року. З урахуванням останніх змін, просить суд визнати дії начальника Управління туризму Департаменту розвитку ЛМР ОСОБА_5 незаконними щодо звільнення ОСОБА_1; зобов'язати Управління погодити виплату Центром розвитку туризму м.Львова ОСОБА_1 компенсацію за 10 днів невикористаної додаткової відпустки за 2014 рік в рахунок індексації в розмірі 3249,68 грн.; щомісячної премії за період з вересня 2015 року по 11 березня 2016 рік в розмірі 12789,20 грн.; 2900 грн. відшкодування витрат на оплату адвоката. Стягнути з Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м.Львова на користь ОСОБА_1: невиплачену компенсацію за 10 днів невикористаної відпустки як одинокій матері за 2014 рік з урахуванням індексу в розмірі 3438,48 грн.; невиплачену премію за період з вересня 2015 року по 11 березня 2016 року у розмірі 12789,20 грн.; середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за вказаний вище період у сумі 67995,36 грн., та 2900 витрат на правову допомогу. В обґрунтування поданої заяви вказує на те, що їй відповідачем мала б бути виплачена вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України. Поряд з тим, у день звільнення із нею не проведено повного розрахунку, що підтверджується випискою по картці/рахунку з Приватбанку від 14.11.2016 року за період з 01.08.2014 року по 31.03.2016 року, де вказано, що виплати надійшли 12.03.2016 року та 30.03.2016 року.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 14 квітня 2016 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з мотивів наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Наказом начальника управління туризму ОСОБА_5 від 11 березня 2016 року, ОСОБА_1 звільнено з посади директора ЛКНР Центра розвитку туризму м.Львова на підставі п.2 ст.36 КЗпП України та п.5. п.п.5.2.а. контракту (за закінченням терміну дії контракту) (а.с.34).

Згідно відомостей відображених у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.4), ОСОБА_1 звільнено у зв'язку із закінченням контракту п.2 ст.36 КЗпП України.

Правовідносини, які виникли між сторонами, є трудовими та регулюються нормами Кодексу законів про працю України 1971 року, із внесеними до закону змінами, Законом України Про оплату праці , Законом України Про відпустки .

У відповідності до Ухвали Львівської міської ради від 23.10.2008р. № 2137 створено Львівське комунальне підприємство Центр розвитку туризму м. Львова . Діяльність підприємства здійснюється на основі статуту підприємства, також регулюється Положенням про управління туризму департаменту розвитку Львівської міської ради, затвердженим Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 420 від 20.06.2014р.

У відповідності до п.3.7. цього Положення Управління туризму є уповноваженим органом Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м. Львова .

У відповідності до п. 6.1. Статуту Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м. Львова управління підприємством здійснює його керівник - директор.

У відповідності до п.6.2. та п.6.3. Статуту призначення керівника на посаду відбувається шляхом укладення з ним контракту. Умови контракту з керівником підприємства передбачають, в тому числі, термін його дії.

Згідно записів, які містяться в трудовій книжці, позивачка прийнята на посаду директора цього підприємства за контрактом з 12 грудня 2013 року по 11 березня 2014 року, про що був виданий наказ № 81-к від 12.12.2013 року.

Згідно наказу № 12-к від 11.03.2014р. ОСОБА_1 було продовжено термін перебування на посаді директора Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м. Львова та укладено з позивачкою контракт терміном на один рік з посадовим окладом штатного розпису терміном з 12.03.2014р. по 11.03.2015р.

Підставою для продовження дії строкового трудового договору була заява ОСОБА_1 від 11.03.2014р. з резолюцією начальника управління, погодженням директора департаменту Євро 2012 .

12 березня 2014 року між ОСОБА_1 та Управлінням туризму департаменту Євро 2012 Львівської міської ради як уповноваженим органом укладено Контракт з керівником львівського комунального підприємства.

За п.6.1. цього контракту термін його дії визначений сторонами з 12 березня 2014 року до 11 березня 2015 року.

Наказом № 9/3-к від 11.03.2015р. продовжено термін дії строкового трудового договору (контракту) ОСОБА_1 на посаді директора Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м. Львова терміном на один рік з 12.03.2015р. по 11.03.2016р. включно, з посадовим окладом згідно із штатним розписом. Підставою для продовження дії строкового трудового договору була заява ОСОБА_1 від 11.03.2015р. з резолюцією начальника управління.

Згідно наказу № 16-к від 01.03.2016р. позивачка звільнена з посади директора ЛКНП Центр розвитку туризму м. Львова 11.03.2016р. у зв'язку із закінченням терміну дії контракту відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України та п.5 п.п.5.2.а. контракту.

У відповідності до довідки від 15.06.2016р. за березень 2016 року позивачці нараховано заробітну плату за 4 календарні дні у розмірі 1002,20 грн., компенсація за невикористану відпустку за 7 календарних днів у розмірі 1388,31 грн., компенсація одинокій матері 10 днів за 2016 рік у розмірі 1983,30 грн., лікарняний роботодавця з 25.02.2016р. до 29.02.2016р. у розмірі 1050,20 грн., лікарняний роботодавця з соціального страхування з 01.03.2016р. до 03.03.2016р. у розмірі 630,12 грн.

Також проведено коригування заробітної плати за лютий у розмірі 787,44 грн. Та всього нараховано 5266,69 грн., з яких утримано 1027,00 грн. податку на доходи фізичних осіб та військового збору. На день звільнення позиваці належало до виплати 4239,69 грн., які були виплачені 12.03.2016р. - 2699,49 грн., 23.03.2016р. - 845,41 грн. коштів соціального страхування, 30.03.2016р. - 204,79 грн. Також 12.03.2016р. з позивачки утримано 490,00 грн. грошових коштів за нестачу майна, а саме дошки аудиторної на тринозі згідно акту прийому-передачі майна від 10.03.2016р. Утримання цієї суми грошових коштів позивачкою не оспорюється.

Під час роботи на посаді директора Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м. Львова позивачка повідомила бухгалтерію підприємства про те, що є одинокою матір'ю, у зв'язку з чим має право на додаткову оплачувану відпустку як одинока мати, яка виховує дитину віком до 14-ти років. На підтвердження такого права ОСОБА_1 надала довідку з дитячого дошкільного закладу про те, що батько дитини не приймає участі у її вихованні. Така відпустка за час роботи позивачки на підприємстві останній надавалась.

У відповідності до п.3.1. умов укладеного контракту за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховувалась заробітна плата відповідно до штатного розпису, виходячи з установлених керівнику посадового окладу, премії, доплат і надбавок. Розмір посадового окладу, премії доплат і надбавок, матеріальної винагороди встановлювався наказом уповноваженого органу.

Передбачені контрактом премії позивачці виплачувались на підставі наказів начальника Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради, в яких було визначено розмір премії у відсотковому значенні до посадового окладу.

30 червня 2015 року наказом № 36-к начальника Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради ОСОБА_1, директору Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м. Львова , за систематичне неналежне виконання посадових обов'язків, передбачених контрактом, та невиконання окремих доручень керівника, було оголошено догану. Таке дисциплінарне стягнення позивачкою в судовому порядку не оскаржувалось. У відповідності до наказу № 54-к від 01.10.2015р. начальника Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради з ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани було знято достроково. В період дії дисциплінарного стягнення, а також, у зв'язку із відсутністю фінансових можливостей, неналежним виконанням позивачкою виробничих завдань, перебуванням позивачки на лікарняному, у грудні 2015 року та березні 2016 року премія ОСОБА_1 не виплачувалась, відповідний наказ про преміювання не видавався.

Позивачка зазначає, що з 11.03.2015р. по 11.03.2016р. вона працювала на умовах трудового договору, укладеного на невизначений строк. А тому, була звільнена з посади з ініціативи відповідача з порушенням вимог ст.40 КЗпП України. У зв'язку з чим просить суд визнати дії начальника Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради ОСОБА_5 незаконними щодо її звільнення.

Представник відповідачів з-приводу цих позовних вимог зазначає, що позивачка обрала неправильний спосіб захисту, оскільки чинним законодавством передбачено спосіб захисту у даній категорії справ шляхом поновлення на раніше займаній посаді. Окрім того, вважає, що позивачка працювала на посаді директора Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м. Львова на підставі строкового трудового договору у формі контракту.

Суд погоджується з аргументами представника відповідачів, та не погоджується аргументами позивача, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.5 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі незаконного звільнення працівник звертається до суду із позовом про поновлення на роботі або зміну формулювання причин звільнення.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог. Звернення до суду у не передбачений законом спосіб захисту є підставою для відмови у задоволенні позову.

У відповідності до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, строковим, що укладається на визначений та погоджений сторонами строк, а також таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Як визначено у ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому визначено строк його дії, та інші умови. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У відповідності до ч.ч. 1 та 4 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

У відповідності до п.п. 6.2. та 6.3. Статуту Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м. Львова в редакції від 15 червня 2011 року призначення керівника на посаду відбувається шляхом укладення з ним контракту. Умови контракту з керівником підприємства передбачають, зокрема, термін дії контракту.

Позивачка була призначена на посаду директора Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м. Львова за контрактом.

12 березня 2014 року такий контракт був укладений між управлінням туризму департаменту Євро 2012 Львівської міської ради та ОСОБА_1 на період з 12 березня 2014 року по 11 березня 2015 року.

В подальшому термін дії цього контракту був продовжений на погоджений сторонами контракту строк. Зі сторони ОСОБА_1 продовження терміну дії контракту було ініційовано шляхом звернення із відповідною заявою від 11.03.2015р., адресованою начальнику управління туризму департаменту розвитку ОСОБА_5. Зі сторони роботодавця продовження терміну дії контракту було погоджено шляхом видачі наказу № 9/3-к від 11.03.2015р., відповідно до якого термін дії строкового трудового договору (контракту) ОСОБА_1 на посаді директора Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму м. Львова було продовжено терміном на один рік з 12.03.2015р. по 11.03.2016р. включно.

У зв'язку із наведеним судом зроблено наступні правові висновки. З керівниками підприємства чинним законодавством передбачено укладення особливої форми трудового договору - контракту, який за своєю правовою природою є строковим трудовим договором. Строк дії контракту, укладеного між Управлінням туризму департаменту розвитку Львівської міської ради та ОСОБА_1, був встановлений та погоджений сторонами до 11 березня 2016 року включно.

Оскільки сторони контракту не погодили інший термін дії трудового договору, а відтак, позивачка правомірно була звільнена із займаною посади на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Згідно ч.1 ст.39-1 КЗпП України продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк можливе лише за умови, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення. Оскільки роботодавець такі трудові відносини припинив, а відтак, підстав стверджувати, що укладений між сторонами трудовий договір став безстроковим, не має.

З наведених міркувань, позовні вимоги про визнання дії начальника Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради ОСОБА_5 незаконними щодо звільнення позивачки задоволенню не підлягають.

Позивачка стверджує, що в день звільнення їй не були виплачені компенсація за 10 днів невикористаної додаткової відпустки як одинокій матері за 2014 рік з врахуванням індексації в розмірі 3438 гривень 48 копійок, не була виплачена премія за період з вересня 2015 року по 11 березня 2016 року в розмірі 12789 гривень 20 копійок, не була виплачена вихідна допомога при звільненні у розмірі 8389 гривень 40 копійок. У зв'язку з наведеним вважає, що відповідач повинен сплатити їй середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 березня 2016 року по 11 грудня 2017 року в розмірі 176177 гривень 40 копійок. Також просить стягнути 2900 гривень 00 копійок у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Представник відповідачів ці вимоги позивачки заперечує, покликаючись на їх безпідставність з мотивів, наведених вище.

Суд погоджується з аргументами представника відповідачів, та не погоджується аргументами позивача, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.19 Закону України Про відпустки додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів щорічно надається, зокрема, одинокій матері. У відповідності до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Визначення поняття одинока мати передбачено у статті 18-1 Закону України Про державну допомогу сім'ям з дітьми . Цією нормою визначено, що одинокими матерями є, зокрема, особи, які не перебувають у шлюбі, якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини.

Оскільки судом встановлено, що у свідоцтві про народження дитини позивачки запис про батька наявний, а тому, сам по собі факт не прийняття батьком дитини позивачки участі у її вихованні не може бути підставою для надання додаткової відпустки, а при звільненні - для виплати грошової компенсації за всі не використані звільненим працівником, який має дітей, дні додаткової відпустки.

Окрім того, слід зазначити, що згідно Наказу № 151к від 09.10.2015р., підписаного директором ЛКНП Центр розвитку туризму м. Львова ОСОБА_1, остання використала додаткову соціальну відпустку терміном на 10 календарних днів з 19.10.2015р. по 28.10.2015р. включно за 2014 рік як одинока мати згідно ст.19 Закону України Про відпустки .

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради погодити виплату Львівським комунальним некомерційним підприємством Центр розвитку туризму міста Львова ОСОБА_1 компенсацію за 10 днів невикористаної додаткової відпустки за 2014 рік з врахуванням індексації в розмірі в розмірі 3249 гривень 68 копійок, а також про стягнення з Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму міста Львова на користь ОСОБА_1 невиплаченої компенсації за 10 днів невикористаної додаткової відпустки як одинокій матері за 2014 рік з врахуванням індексації в розмірі 3438 гривень 48 копійок - не підлягають задоволенню.

У відповідності до п.3.1. укладеного з позивачкою контракту від 12.03.2014р. за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховується заробітна плата відповідно до штатного розпису, виходячи з установлених керівнику посадового окладу, премії, доплат і надбавок. У разі невиконання керівником обов'язків, визначених контрактом, зокрема, невиконання фінансового плану підприємства, премії, доплати, надбавки йому зменшуються або не виплачуються за рішенням уповноваженого органу.

У відповідності до ст. 15 Закону України Про оплату праці умови запровадження та конкретні розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

У відповідності до п.5.4. Колективного договору ЛКНП Центр розвитку туризму м. Львова на 2016 - 2017 р.р., напис про повідомну реєстрацію якого здійснено 05 лютого 2016 року, розмір премії затверджується наказом директора ЛКНП, виходячи з фінансових можливостей підприємства.

У відповідності до п.1.4. Положення Про оплату праці працівників ЛКНП Центр розвитку туризму м. Львова , яке є додатком № 1 до Колективного договору, критеріями рівня оплати праці працівників підприємства є результати господарської діяльності підприємства, внесок кожного працівника з урахуванням фактично відпрацьованого часу і результатів його роботи, посадові оклади працівників, визначені на основі тарифної системи оплати праці відповідно до норм чинного законодавства, генеральної та галузевої угод та колективного договору.

У відповідності до п.3.2. цього положення премії є додатковою заробітною платою, та пов'язані з виконанням виробничих завдань (посадових обов'язків).

У відповідності до п.1.4. Положення про преміювання працівників ЛКНП Центр розвитку туризму м. Львова за основними результатами господарської діяльності, яке є додатком № 2 до Колективного договору, загальна сума премій визначається на кожен місяць з урахуванням виконання основних показників господарської діяльності підприємства.

Пункт 2.2. цього положення передбачає, що розмір премії визначається залежно від особистого трудового внеску працівників у загальні результати роботи.

Вищевказані положення не передбачають безумовне право працівника на отримання премії, оскільки таке право залежить від роботи самого працівника та від результатів роботи підприємства в цілому.

У відповідності до п.2.6. положення про преміювання працівники підприємства можуть бути позбавлені премії частково або повністю у випадках, передбачених у переліку службових упущень, відповідно до яких проводиться де преміювання працівників (додаток № 1 до даного положення). Таким службовим упущеннями, зокрема, є порушення термінів виконання вказівок, доручень органів вищого рівня та надання їм звітності, порушення службової та трудової дисципліни, несвоєчасна і неякісна підготовка матеріалів на засідання, колегії, наради, інші службові упущення. За невиконання перед органом вищого рівня керівник відповідає особисто.

30 червня 2015 року позивачці було оголошено догану за систематичне неналежне виконання посадових обов'язків та невиконання окремих доручень керівника. У жовтні 2015 року дисциплінарне стягнення зняте достроково.

Як вбачається із розрахункових листків по нарахуванню заробітної плати за період вересень 2015 року - березень 2016 року, у вересні, жовтні та грудні 2015 року премія позивачці не нараховувалась, у листопаді 2015 року премія позивачці була нарахована та виплачена. В січні та лютому 2016 року премія позивачці нараховувалась та була виплачена, в березні 2016 року премія позивачці не нараховувалась.

Представником відповідачів повідомлено про те, що премії позивачці у період вересень, жовтень та грудень 2015 року не нараховувались та не виплачувались у зв'язку із низькими показниками її роботи, порушенням термінів виконання вказівок та доручень, а також у зв'язку з притягненням позивачки до дисциплінарної відповідальності.

Згідно п.2.5. положення працівникам, які звільнились з роботи протягом місяця, за яке проводиться преміювання, премії не виплачуються, за винятком працівників, які вийшли на пенсію, звільнились за станом здоров'я, та з інших поважних причин, передбачених чинним законодавством.

У зв'язку з цим положенням в березні 2016 року (місяць, коли була звільнена позивачка) премія їй не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно п.2.8. вищезазначеного положення преміювання директора ЛКНП Центр розвитку туризму м. Львова здійснюється за рішенням керівника уповноваженого органу з урахуванням результатів роботи підприємства за місяць та підсумків роботи за рік, та оформляється відповідним наказом.

Судом встановлено, що рішення про преміювання ОСОБА_1 у вересні 2015 року, жовтні 2015 року та грудні 2015 року, а також у березні 2016 року начальником Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради не приймались, відповідні накази не видавались. А відтак, підстави для стягнення невиплачених премій за цей період відсутні, оскільки уповноважений орган не приймав рішення про виплату такої премії, а також не визначав розмір премії в цих місяцях.

У листопаді 2015 року, січні та лютому 2016 року премії ОСОБА_1 були нараховані та виплачені, у зв'язку з чим також відсутні підстави для стягнення премій за цей період.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради погодити виплату Львівським комунальним некомерційним підприємством Центр розвитку туризму міста Львова ОСОБА_1 щомісячної премії за період з вересня 2015 року по 11 березня 2016 року в розмірі 12789 гривень 20 копійок, а також про стягнення з Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму міста Львова на користь ОСОБА_1 невиплаченої премії за період з вересня 2015 року по 11 березня 2016 року в розмірі 12789 гривень 20 копійок - не підлягають задоволенню.

Статтею 44 КЗпП України не передбачено обов'язку роботодавця виплатити працівнику вихідну допомогу при припиненні трудового договору з підстав, передбачених п.2 ст. 36 КЗпП України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму міста Львова на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні 8389 гривень 40 копійок - не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. ст. 133 та 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, та у відповідності до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги про зобов'язання Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради погодити виплату Львівським комунальним некомерційним підприємством Центр розвитку туризму міста Львова ОСОБА_1 2900 гривень у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, а також про стягнення з Львівського комунального некомерційного підприємства Центр розвитку туризму міста Львова на користь ОСОБА_1 2900 гривень 00 копійок у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката - не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України до суду за захистом має право звернутися особа, чиї права, свободи чи законні інтереси порушені іншими особами, які є відповідачами за таким позовом. У зв'язку з чим, суд приходить до переконання про відсутність порушення відповідачами прав позивачки, оскільки наведені позивачкою у позовній заяві порушення її прав в ході судового розгляду не підтвердились.

Судом не застосовані норми ст.ст. 40, 44, 83 КЗпП України з наведених в мотивувальній частині підстав. Також суд надав іншу аніж позивач правову оцінку обставинам справи, виходячи зі змісту норм закону, зазначених в мотивувальній частині судового рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 259, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.2, 21, 23, 36, 39-1, 40, 44, 83 КЗпП України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1) до Львівського комунального підприємства Центр розвитку туризму м.Львова (місцезнаходження за адресою: м.Львів, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ №36500659), Управління туризму Департаменту розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження за адресою: м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ №37278207), ОСОБА_4 (місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2) про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації та середнього заробітку, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10 травня 2018 року

Суддя Л.М.Городецька