Рішення

від 03.05.2018 по справі 362/5170/17

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/520/18

362/5170/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючого судді - Соловей Г.В . ,

з участю секретаря - Момот Л.С.,

за участю представника позивача Супрун В.П.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові Київської області цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" до Державного реєстратора Шевчук Світлани Анатоліївни, КП "Центр розвитку та інвестиції Васильківського району", ОСОБА_5, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про визнання недійсним договору оренди та скасування запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Перемога" звернулися до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідачів про скасування запису про державну реєстрацію інших речових прав посилаючись на те, що 5.11.2012 року між ними та відповідачем ОСОБА_5, було укладено догорів оренди землі строком до 04 листопада 2017 року. Даний договір було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Фастівському районі Київської області 05 листопада 2012 року. На даний час договір не розривався. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 05.09.2017 року позивачу стало відомо, що 03.05.2017 року відносно вказаної земельної ділянки укладено договір оренди землі між ОСОБА_5 та відповідачем СТОВ "Відродження". Договір зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідачем державним реєстратором Шевчук С.А., яка при реєстрації вказаного договору не перевірила про наявність обтяжень та прав інших осіб на земельну ділянку. Між позивачем та вдповідачем ОСОБА_5, існує договір оренди землі і цей договір унеможливлює здійснення державної реєстрації іншого договору оренди землі на цю ж земельну ділянку. Просять скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 2,3759 га, кадастровий номер НОМЕР_2 внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35087698 від 10.05.2017 державного реєстратора Шевчук С.А.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2017 року залишено без руху надавши строк позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

01.12.2017 року позивачем подана заява про уточнення змісту позовних вимог згідно якої позивач просив крім скасування запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно і визнати договір оренди земельної ділянки укладеного між СТОВ "Відродження" та ОСОБА_5 від 10.03.2017 року недійсним.

16.01.2018 року ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу за позовом ТОВ "Перемога" направлено за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.

15.03.2018 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засідані представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити пославшись на підстави викладені в позовній заяві.

Представники відповідача СТОВ "Відродження" проти позовних вимог заперечили та пояснили, що позов є необгрунтованим і просили в його задоволені відмовити надавши до суду відзив на позов та письмові пояснення.

Відповідач ОСОБА_5, надала до суду письмові заперечення на позовну заяву де проти позову заперечує і просила в його задоволені відмовити, а також, справу слухати у її відсутність.

Відповідач Шевчук С.А., надала до суду письмові пояснення та просила справу слухати у її відсутність.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Так, судом встановлено, що 02 листопада 2009 року між позивачем СТОВ "ПЕРЕМОГА" та відповідачем ОСОБА_5 було укладено Договір оренди землі (далі Договір). Згідно умов Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Малополовецької сільської ради Фастівського району Київської області, право на яку засвідчено державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3. В п.2 Договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 2,376 га.

Згідно п.5 Договору строк дії договору п"ять років. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.40 Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

З пояснень представника позивача та копії Договору вбачається, що реєстрація Договору здійснювалася в Управлінні Держкомзему у Фастівському районі за №322-90004002224 від 05.11.2012 року (а.с.4,5).

Відповідно до ч. 1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційним судом України у рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 надано роз'яснення, що принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, необхідно розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Цивільний Кодекс України набрав чинності 01.01.2004 р., статтею 182 якого передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації та порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІУ, який набрав чинності 03.08.2004 р., у ст.3 передбачав, що речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України не передбачалось відстрочення дії ст.182 цього Кодексу до прийняття вищезазначеного Закону. Також, не було передбачено Цивільним Кодексом України й те, що в період з 1 січня 2004 року до прийняття Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухомість не виникають, їх реєстрація не проводиться.

З вказаних положень вбачається, що оскільки чинна з 01.01.2004 року стаття 182 Цивільного Кодексу України передбачала реєстрацію речових прав на нерухомість, то така реєстрація повинна була проводитись відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року №280/97-ВР.

Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на час виникнення спірних правовідносин було передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

На час укладення спірного договору чинним був Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073, прийнятий відповідно до ст.18 Закону України "Про оренду землі" (далі - Порядок).

Відповідно до п.3 вказаного Порядку державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Пунктом 12 Порядку встановлено, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Частиною 5 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Як визначив Верховний Суд України в постанові від 31.10.2012 р. по справі №6-105цс12, що не можна погодитися з тим, що державна реєстрація договорів оренди землі повинна була проводитись за Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174, у силу того, що він є підзаконним нормативним актом.

При цьому, рішенням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.04.2007 р. №35 дію цього акту зупинено з тих підстав, що Держкомзем України не наділений повноваженнями прийняття порядку ведення державного реєстру земель, оскільки він повинен установлюватись законом.

Згідно п.5,6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2010 р. №К-8025/09 - визнані протиправними та скасовані пункт 1.4, абзаци 3, 5, 6 пункту 1.16, друге речення пункту 2.14, пункти 3.1, 3.2, 3.10, перше та четверте речення пункту 5.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державний актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного комітету України по земельних ресурсах від 29.02.2000 року №27 від 23.08.2001 року №144, від 19.02.2002 року №17, від 02.07.2003 року №174, від 29.12.2003 року №322). У вказаній постанові зазначено, що визначення Центру державного земельного кадастру, як виконавчого органу не ґрунтується на вимогах Конституції України, яка визначає систему органів виконавчої влади, порядок їх формування та повноваження. Відповідно до Конституції України, Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, яке затверджено Указом Президента України №970/2000 від 14.08.2000, Держкомзем України не мав повноважень наділяти, в тому числі делегувати владні повноваження суб'єктів владних повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, державному підприємству, яким в даному випадку є Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Також у вказаній постанові Вищого адміністративного суду України встановлено, що відповідно до повідомлення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, яке надруковано в газеті "Урядовий кур'єр" №113 27 червня 2007 року, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва було прийнято рішення №35 від 18.04.2007 р. "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом України по земельних ресурсах принципів державної регуляторної політики" згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо скасування наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. №174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", як такого, що не відповідає основним принципам державної регуляторної політики.

Вказаною постановою Вищий адміністративний суд України скасував зокрема, ті положення, якими було встановлено, що державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (п. 3.2 Інструкції).

При цьому, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" в п.10 роз'яснено, що скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Тобто, скасувавши норми п. 3.2. Інструкції №43, Вищий адміністративний суд України визнав, що вказані норми п. 3.2. не породжують жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

В позові до суду позивач зазначає, що ОСОБА_5, уклала Договір оренди земельної ділянки з СТОВ "Відродження" в той час як діяв Договір укладений між ними та ОСОБА_5 і вказаний Договір не розривався і не визнавався не дійсним. На підставі чого просить визнати договір оренди між ОСОБА_5 та СТОВ відродження недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 5 вказаної Постанови передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Законом України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) визначено правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за ним.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 9 зазначеного Закону зобов'язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

В судовому засіданні було встановлено, що 10 березня 2017 року між ОСОБА_5 та СТОВ "Відродження" було укладено Договір оренди землі №586.

Згідно даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Малополовецької сільської ради Фастівського району Київської області право на яку засвідчено державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_2.

Також, з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.05.2017 року та з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна вбачається, що 03.05.2017 року було зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Київська область Фастівський район с/рада Малополовецька. Право приватної власності належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії та номер НОМЕР_3 від 05.04.2005 року Малополовецькою сільською Радою.

З Актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права від 03.05.2017 року була здійснена реєстрація договору оренди землі №586 від 10.03.2017 року між ОСОБА_5 та СТОВ "Відродження". Строк дії договору 10 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

В статті 29 Закону зазначено, що державна реєстрація похідного речового права (права оренди) на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, але не зареєстроване в реєстрі речових прав, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку. Більше того, при поданні заяви про реєстрацію права оренди державна реєстрація права власності може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

З наданих пояснень до суду Державного реєстратора КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Шевчук С.А., вбачається, що реєстрація договору оренди землі між ОСОБА_5 та СТОВ "Відродження" було проведено відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Під час розгляду заяви державим реєстратором було проведено пошук у Державному реєстрі відомостей про нерухоме майно, право власності та суб"єкта цього права, обтяження прав на нерухоме майно та суб"єкта цих прав. Відповідно до проведених пошуків за параметрами:кадастровий номер земельної ділянки та ПІБ власника земельної ділянки - інформація з ДРРП на нерухоме майно, з реєстру прав на нерухоме майно, з єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, з державного реєстру іпотек була відсутня, а тому у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації іншого речового права - права оренди вказаної земельної ділянки.

Разом з тим, стаття 33 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить норму про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями Державного земельного кадастру у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З іншого боку, стаття 10 закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державний реєстратор в ході здійснення реєстраційних дій встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Зокрема він це робить, користуючись відомостями Державного земельного кадастру, як це встановлено статтею 33. Норма про перевірку реєстратором наявних обтяжень також міститься в пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Таким чином, державним реєстратором при проведені реєстрації оспорюваного договору оренди землі було проведено перевірку і встановлено відсутність підстав для відмови у реєстрації договору.

Дії державного реєстратора позивачем не оскаржувалися.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір оренди землі укладений між позивачем та ОСОБА_5, зареєстровано з порушень вимог Закону, а тому не породжує жодних юридичних наслідків, а договір оренди землі укладений між СТОВ "Відродження" та ОСОБА_5 укладений відповідно до вимог ЗУ "Про оренду землі" та зареєстрований відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і підстав для визнання його недійсним у суду відсутні.

Керуючись ст.4,12,13,76-82,258,259,263,265,268 ЦПК України на підставі Конституції України, ст.15,16,203,792 ЦК України, ЗУ "Про оренду землі", ЗУ "Про місцеве саморвядування в Україні"ЗУ "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (с.Малополовецьке, вул.Паркова,8 Фастівський район, Київська область, код.ЄДРПОУ 30786226) до Державного реєстратора Шевчук Світлани Анатоліївни, КП "Центр розвитку та інвестиції Васильківського району" (м.Васильків, вул.Соборна,93, код ЄДРПОУ 34709894) ОСОБА_5, інд.номер НОМЕР_1 прож.АДРЕСА_1), Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (с.Малополовецьке, вул.Шкільна, 6 Фастівський район Київська область, код.ЄДРПОУ 30786142) про визнання недійсним договору оренди та скасування запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей