Постанова

від 06.08.2018 по справі 362/5170/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5170/17 Головуючий у І інстанції Соловей Г. В. Провадження № 22-ц/780/2954/18 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С. Категорія 46 06.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Кашперської Т.Ц., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Перемога на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2018 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Перемога до Державного реєстратора Шевчук Світлани Анатоліївни, Комунального підприємства Центр розвитку та інвестиції Васильківського району , ОСОБА_3, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про визнання недійсним договору оренди та скасування запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

05 жовтня 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Перемога звернулося до суду із названим позовом, де з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати недійсним договір оренди землі від 10 березня 2017 року, який укладений між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Відродження ,

скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, площею 2,3759 га, кадастровий номер НОМЕР_1, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35087698 від 10 травня 2017 року державного реєстратора Шевчук Світлани Анатоліївни, номер запису 20299009.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05 листопада 2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, строком до 04 листопада 2017 року.

Даний договір було зареєстровано в управлінні Держкомзему у Фастівському районі Київської області 05 листопада 2012 року.

На даний час договір не розривався. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 05 вересня 2017 року позивачу стало відомо, що 03 травня 2017 року відносно вказаної земельної ділянки укладено договір оренди землі між ОСОБА_3 та відповідачем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Відродження .

Договір зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідачем - державним реєстратором Шевчук Світланою Анатоліївною, яка при реєстрації вказаного договору не перевірила про наявність обтяжень та прав інших осіб на земельну ділянку.

Між позивачем та ОСОБА_3 існує договір оренди землі і цей договір унеможливлює здійснення державної реєстрації іншого договору оренди землі на цю ж земельну ділянку.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Перемога відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що державним реєстратором при проведенні реєстрації оспорюваного договору оренди землі було проведено перевірку і встановлено відсутність підстав для відмови у реєстрації договору.

Дії державного реєстратора позивачем не оскаржувалися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_3, зареєстровано з порушенням вимог Закону, а тому не породжує жодних юридичних наслідків, а договір оренди землі, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Відродження та ОСОБА_3 укладений відповідно до вимог Закону України Про оренду землі та зареєстрований відповідно до Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень і підстави для визнання його недійсним у суду відсутні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Перемога подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2 від 05 квітня 2005 року, є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,3759 га. ( а.с. 6 ).

02 листопада 2009 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Перемога та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого остання передала позивачу в оренду зазначену земельну ділянку, строком на 5 років ( а.с. 4-5 ).

Згідно п. 40 цього договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації ( там же ).

05 листопада 2012 року відбулася реєстрація цього правочину в управлінні Держкомзему у Фастівському районі за №322 - 90004002224 ( а.с. 4 ).

При цьому, відповідно до положень ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , в редакції, що діяла на момент державної реєстрації договору оренди між позивачем та ОСОБА_3, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали, зокрема, делеговані повноваження щодо реєстрації суб'єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Відтак, на переконання апеляційного суду, зазначена норма закону не була дотримана під час державної реєстрації договору оренди між позивачем та ОСОБА_3, оскільки, в її порушення державна реєстрація була здійсненна управлінням Держкомзему у Фастівському районі, що свідчить про неправомірність зазначеного правочину.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, місцевий суд вірно прийшов до висновку, що договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_3, зареєстровано з порушенням вимог Закону, а тому не породжує жодних юридичних наслідків для зазначених осіб.

Разом з цим, 10 березня 2017 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Відродження та ОСОБА_3 у повній відповідності до чинного законодавства було укладено договір оренди землі №586, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку ( а.с. 49-50 ).

Вказаний договір було зареєстровано в реєстрі речових прав 03 травня 2017 року за номером 20299009 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( а.с. 48 ).

Позивач 05 жовтня 2017 року звернувся до суду із даним позовом, вважаючи, що на момент звернення до суду з позовною заявою договір оренди, укладений між ним та ОСОБА_3, не розривався та діяв, а відтак, зазначений договір оренди від 10 березня 2017 року порушує його права як орендаря спірної земельної ділянки ( а.с. 2-3, 12-13 ).

Ухвалюючи рішення по справі, місцевий суд, на переконання апеляційного суду, вірно прийшов до висновку, що договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_3, зареєстровано з порушеннями вимог Закону, а тому не породжує жодних юридичних наслідків для зазначених сторін.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини, і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 9, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 16, 203, 215, 792 ЦК України, ст.ст. 6, 17 Закону України Про оренду землі , ст. 125 ЗК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову за його необґрунтованості.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 125 ЗК України, ст.ст. 2, 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 38 Закону України Про державний земельний кадастр , Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25 грудня 1998 року, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції і спростовуються зазначеними по справі належними, допустимими, достовірними доказами по справі, які є достанніми щоб дійти до висновку про наявність зазначених вище обставин, відповідно до положень ст.ст. 76-81 ЦПК України .

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що територіальні органи Держземагенства за місцем розташування земельної ділянки були наділені відповідними повноваженнями, суд не дослідив та не дав правової оцінки порушенню переважного права позивача на продовження договору оренди землі, зареєстроване право оренди за договором від 10 березня 2017 року не відповідає вимогам законодавства, судом не враховано, що отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного, не спростовують висновки суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог і не є підставою, у даному випадку та на підставі наведеного, для задоволення апеляційних вимог.

Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року ).

При цьому, доводи відзиву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження на апеляційну скаргу ( а.с. 119-120 ), зокрема, про те, що реєстрація договору оренди від 02 листопада 2009 року здійснена управлінням Держкомзему у Фастівському районі замість виконавчого органу сільської ради, як це передбачено законом, з точки зору суду другої інстанції та з врахуванням викладеного, є обґрунтованими та свідчать додатково про наявність правових підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Перемога залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2018 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Перемога до Державного реєстратора Шевчук Світлани Анатоліївни, Комунального підприємства Центр розвитку та інвестиції Васильківського району , ОСОБА_3, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про визнання недійсним договору оренди та скасування запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

Т.Ц. Кашперська