Рішення

від 27.04.2018 по справі 128/860/17

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 р. м. Вінниця Справа № 128/860/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

суддів: Альчука Максима Петровича

Мультян Марини Бондівни

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

представник третьої особи : ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального провадження

за позовом: Вінницького національного аграрного університету,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Міністерство освіти і науки, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області

до: Агрономічної сільської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Донецький національний університет ім. В.Стуса, Державне підприємство "Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", Національна Академія аграрних наук України

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з Вінницького районного суду Вінницької області надійшла справа за позовом Вінницького національного аграрного університету (далі - Вінницький аграрний університет, позивач) до Агрономічної сільської ради Вінницького району (далі - Агрономічної сільської ради Вінницької району, відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство освіти і науки України, яким, з урахуванням заяви про зміну предмет позову просив:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3 рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02 грудня 2016 року №195 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне Вінницького район Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є правонаступником частини майнових прав, в т.р. на користування земельною ділянкою, наданою Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції на підставі державного акту НОМЕР_1 на право постійного користування землею. Також вказує, що Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області відповідними наказами надано дозволи університету на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області загальною площею 519,5 га (які є частиною землі зазначеної у державному акті). На виконання даних рішень позивачем виготовлено технічну документацію, проте, за відсутності певного погодження з власником суміжних земель (Агрономічною сільською радою), позивач позбавлений був можливості затвердити технічну документацію.

Разом з тим, не дивлячись на вищевказані обставини та незважаючи на те, що університет є правонаступником майнових прав, в т.р. права постійного користування спірними землями, сільська рада прийняла оскаржуване рішення, яким визначила, що включені в межі села Агрономічне рішенням 5 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 29.01.16 р. № 1, землі і земельні ділянки є комунальною власністю територіальної громади села Агрономічне (крім земель приватної власності та земельних ділянок державної власності, що не можуть передаватись у комунальну власність), а також визначила нечинним державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1.

На думку позивача, при прийнятті даного рішення порушено порядок передачі земель державної власності до комунальної. Зокрема, позивач вказує, що землі, які перебувають у власності держави та постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій не можуть бути передані до комунальної власності.

Так, обґрунтовуючи свою позицію, сторона позивача, посилаючись на норми земельного законодавства вказує, що розпоряджатись землями державної власності повинні районні, обласні, Київські та Севастопольські міські державні адміністрації, Державне агентство земельних ресурсів України, КМ України, а також Фонд держмайна.

Також Земельним кодексом України передбачено певний порядок передачі земель державної власності у комунальну, який сільською радою був порушений, адже до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями лише територіальних громад, як то: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Окрім того, у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких знаходяться будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, які належать до земель оборони.

Згідно статті 117 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій.

Факт перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні Державного підприємства Досліджене господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України , яке є правонаступником частини майнових прав і обов'язків Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції підтверджується державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1

Таким чином, оскільки земельна ділянка загальною площею 474,6783 га знаходиться в межах населеного пункту с. Агрономічне, відноситься до земель сільськогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного підприємства, - власником спірної ділянки є держава, яка і наділена повноваженнями розпоряджатись нею.

Окрім того, оскаржуваним рішенням визнано нечинним державний акт на право постійного користування землею, що є незаконним, адже підставами припинення права користування земельною ділянкою, відповідно до статті 141 ЗК України, є: добровільна відмова від права користування, вилучення земельної ділянки, у випадках передбачених законом, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням , систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Жодних з наведених підстав, як зазначає позивач, не існує, а тому відсутні правові підстави й для вирішення питання щодо визнання нечинним державного акта органом місцевого самоврядування.

За наведених обставин, на думку позивача, наявні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваних пунктів рішення суб'єкта владних повноважень.

03.04.2017 р. позов надійшов до Вінницького районного суду Вінницької області та ухвалою від 04.04.2017 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 10.04.2017 р. прийнято рішення про забезпечення позову та зупинено дію пунктів 1, 3 оскаржуваного рішення та заборонено відповідачу приймати рішення та вчиняти будь - які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474, 6783 га державних земель університету, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

16.05.2017 р. ухвалою суду закрито провадження у справі №128/860/17 та скасовано раніше застосовані заходи забезпечення.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 р. скасовано ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області про закриття провадження у справі та направлено справу на новий розгляд.

21.06.2017 р. ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області справу прийнято до провадження судді Шевчук Л.П. та призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 05.07.2017 р. задоволено заяву про відвід судді Шевчук Л.П. та передано справу для визначення іншого судді.

11.07.2017 р. суддею Бондаренко О.І. заявлено самовідвід та справу передано для визначення іншого судді.

Ухвалою від 25.07.2017 р. справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області.

04.08.2017 р. суддею Вінницького міського суду Вінницької області Антонюком В.В. заявлено самовідвід, про що постановлено ухвалу та передано справу для визначення іншого судді.

Ухвалою від 08.08.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Вінницького міського суду Вінницької області Сичуком М.М.

30.08.2017 р. ухвалою суду від 30.08.2017 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

У письмових поясненнях на позовну заяву від 22.09.17 р. представник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, посилаючись на статті Земельного Кодексу України, вказав на відсутність визначених законом повноважень для прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, оскільки відсутні правові підстави для припинення права постійного користування спірною землею та, як наслідок, підстав для розпорядження землями державної власності.

Ухвалою від 22.09.2017 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Донецький національний університет ім.Василя Стуса.

13.10.2017 р. ухвалою суду залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля національної академії аграрних наук України".

Ухвалою від 06.11.2017 р. прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати протиправним та скасувати в частині п. п. 1, 3 рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02 грудня 2016 року №195 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне Вінницького району Вінницької області.

01.12.2017 р. ухвалою суду прийнято заяву про зміну підстави позову, в якій зазначено, що однією із підстав скасування спірного рішення є те, що землі державної власності сільськогосподарського призначення, включені в межі села Агрономічне не передавались з державної у комунальну власність у відповідності до ст. 117 ЗК України та залишаються у державній власності з урахуванням ч.2 ст.117 ЗК України і пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Також позивачем, вказано, що відповідачем порушено їх права та законні інтереси, оскільки університету надано дозвіл та останній виготовляє правовстановлюючі документи на право постійного користування цими земельними ділянками.

Ухвалою від 26.12.2017 р. передано справу до Вінницького окружного адміністративного суду Вінницької області.

19.01.2018 р. суддею Томчуком А.В. прийнято рішення до прийняття справи до свого провадження, вирішено справу розглядати колегіально та призначено підготовче засідання.

12.02.2018 р. представником відповідача через канцелярію суду подано відзив (вх.. №5293 від 12.02.2012 р.), у якому вказано про безпідставність та необґрунтованість позову. Так, представник зазначає, що ВНАУ не є правонаступником ані ДП "Агрономічне", ані ДП " Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції", що спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи. Окремо також вказав, що зазначені державні підприємства не мали належним чином оформленого права користування спірними земельними ділянками. Відтак, на думку відповідача, ВНАУ не довів належними та допустимими доказами, що він має законні права на земельні ділянки на території села Агрономічне. Окремо вказав, що господарський суд Вінницької області своїм рішення у справі № 902/517/17, яке набрало законної сили, дійшов висновку про відсутність у ДП Агрономічне прав на земельні ділянки на території Агрономічної сільської ради, а отже, законних підстав на передачу таких прав ВНАУ.

Також, з посиланням на положення Земельного кодексу України, відповідач зазначає, що землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту, переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходять до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

У разі, якщо земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, інші землі, розташовані в межах населеного пункту не внесені до Державного реєстру земель, - надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження, здійснюється, у межах населених пунктів, - сільськими, селищними, міськими радами.

Рішенням 5 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 29.01.2016 р. № 1 затверджено проект землеустрою щодо зміни меж села Агрономічне Агрономічної сільської ради Вінницького район Вінницької області, розроблений ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . Даним рішенням встановлено загальну площу населеного пункту с. Агрономічне в розмірі 1006,5 га, про що внесено відомості до Державного земельного кадастру.

Таким чином, землі та земельні ділянки, включені в межі населеного пункту, перейшли у власність територіальної громади села Агрономічне.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ДЗК, земельні ділянки, включені в межі села Агрономічне не перебували в постійному користуванні будь-яких юридичних осіб державної форми власності.

Позивачем 19.02.2018 р. подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що твердження відповідача стосовно того, що ВНАУ не є правонаступником ДП "Агрономічне" не відповідають дійсності, оскільки дозвіл на виготовлення технічної документації на спірну землю надано саме у зв'язку із таким правонаступництвом. Окремо, представником позивача зазначено, що рядом документів підтверджено факт його правонаступництва ДП " Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції".

15.02.18 р. до суду надійшли пояснення третьої особи ДП Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії наук України , у яких просив відмовити у задоволені позову, мотивуючи відсутністю права у позивача на користування спірними земельними ділянками.

Так, обґрунтовуючи свою позицію, представник, з посиланням на відповідні рішення, вказує, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою надано Вінницькій державній обласній сільськогосподарській дослідній станції, яка неодноразово реорганізовувалась та змінювала назву. В 2011 році, реорганізоване підприємство остаточно отримало назву Державне підприємство Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України та є правонаступником в частині майна, майнових та немайнових прав і зобов'язань.

При цьому, представник зазначає, що за станцією, згідно її установчих документів, були закріплені землі Національної академії аграрних наук України, надані згідно з державним актом на право постійного користування. Вилучення цих земель без згоди НААН України не допускається.

Наводячи у поясненнях хронологію подій, представник вказує, що відсутні будь-які документальні підтвердження, що правонаступником Вінницької державної обласної сільськогосподарської дослідної станції є ДП Агрономічне , яке приєдналось до університету. Відповідно, ДП Агрономічне не набуло прав на землю на території с. Агрономічне і не мало законних підстав до їх передачі іншим особам.

З наведеного випливає, що Вінницький національний аграрний університет немає жодних правових підстав для звернення з відповідним позовом, оскільки спірні земельні ділянки державної власності не передавались та, відповідно, не перебували і не перебувають у користуванні позивача.

Ухвалою від 19.02.2018 р. задоволено заяву про відвід судді Томчука А.В. та справу передано для визначення іншого головуючого судді.

21.02.2018 р. суддею Воробйовою І.А. винесено ухвалу про прийняття справи до свого провадження.

Протокольною ухвалою від 22.02.2018 р. уточнено статус Міністерства освіти і науки України, а саме, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, витребувано додаткові докази у Вінницької райдержадміністрації та Вінницької міської ради і оголошено перерву в судовому засіданні до 15.03.2018 р.

15.03.2018 р. протокольною ухвалою витребувано додаткові докази та оголошено перерву в судовому засіданні до 29.03.2018 р.

29.03.2018 р. протокольною ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну академію аграрних наук України та відкладено підготовче засідання на 23.04.2018 р.

19.04.18 р. до суду надійшли письмові пояснення НААН України, у яких представник підтримав позовні вимоги. Зокрема, з посиланням хронологію подій щодо реорганізації дослідної станції та її остаточного правонаступника ДП Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України , вказав, що академія не приймала рішення про вилучення частини земель Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, які перебували в користуванні відповідно до державного акта НОМЕР_1, та передачу їх в користування ДП ДГ Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції .

Відтак, агрономічна сільська рада не мала повноважень вирішувати питання стосовно земель, які знаходяться в постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.

В підготовчому засіданні, що відбулось 23.04.2018 р. поставлено питання про заміну неналежного позивача на належного - ДП Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України в частині заявлених вимог про скасування пункту 3 рішення, проти чого заперечив представник позивача.

В свою чергу, на пропозицію суду, що встановлено частиною другою статті 48 КАС України, не виявило бажання вступити у справу як третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивачса ДП Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України . Відтак, розгляд справи здійснюється з наведеним вище складом учасників судового процесу.

Протокольною ухвалою від 23.04.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Міністерство освіти та науки України в судове засідання призначене на 27.04.2018 р. не з'явилось, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. №16524 від 25.04.2018 р.). Одночасно вказало, що просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області судове засідання призначене на 27.04.2018 р. не з'явилось, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. №17005 від 27.04.2018 р.). При цьому, 15.02.2018 р. представником управління через канцелярію суду подано письмові пояснення, та вказано, що Агрономічна сільська рада безпідставно припинила право користування спірною землею за державним актом та при прийнятті оскаржуваного рішення не врахувала особливий статус земель і вийшла за межі своїх повноважень.

Державне підприємство "Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля національної академії аграрних наук України" в судове засідання не з'явилось та подало клопотання (вх. №17068 від 27.04.2018 р.) про розгляд справи за відсутності представника. Одночасно вказало, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позов подано не належним позивачем.

Національна академія аграрних наук України в судове засідання призначене на 27.04.2018 р. не з'явилась, подавши клопотання про розгляд справи за її відсутності (вх. №16812 від 26.04.2018 р.).

Згідно пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, враховуючи заяви інших учасників справи, суд протокольною ухвалою прийняв рішення про розгляд справи за відсутності третіх осіб.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у такому.

Представники відповідача та Донецького національного університету ім.Василя Стуса в задоволенні позову просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

02 грудня 2016 року Агрономічною сільською радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення №195 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне Вінницького район Вінницької області" , пунктами 1, 3 якого вирішено:

1) У зв'язку із зміною меж села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, збільшенням території села та встановленням загальної площі населеного пункту села Агрономічне в розмірі 1006, 5 га землі та земельні ділянки, що включені в межі села Агрономічне рішенням 5 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 29 січня 2016 року №1, є комунальною власністю територіальної громади села Агрономічне (крім земель приватної власності та земельних ділянок державної власності, що не можуть передаватися у комунальну власність).

3) Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданий Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 5 квітня 1996 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею №2, вважати таким, що втратив чинність.

Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи його протиправним і таким, що порушує права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 оскаржуваного рішення, суд керується та виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, звернення до суду з позовною заявою є засобом захисту як порушеного права так і інтересу, коли мова йде про юридичних осіб. А тому, рішення суду має бути спрямоване на відновлення порушених прав та інтересів.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Під захистом права слід розуміти державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта відносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.

Спосіб захисту безпосередньо втілює мету, якої прагне досягнути позивач (суб'єкт захисту).

Так, звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення сільської ради, яким визнано нечинним державний акт НОМЕР_1 на право постійного користування земельною ділянкою, позивач посилається на порушення цим пунктом своїх прав, оскільки, як він вважає, є правонаступником прав в частині користування землею, наданою у постійне користування Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції на підставі цього державного акта.

Оцінюючи доводи сторони позивача щодо правонаступництва та його порушеного права, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 07.08.2017 р. у справі №902/517/17, яке набрало законної сили, встановлено наступне:

"Із наявних у справі та досліджених судом доказів, зокрема, матеріалів реєстраційних справ №114900062907 Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції (код ЄДРПОУ 00729267) та №114900010839 державного підприємства "Агрономічне" (код ЄДРПОУ), статутів зазначених підприємств вбачається наступне.

Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція створена на підставі постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 14.02.1956 (п.1.4 статуту ).

01.12.1994 року Українською академією аграрних наук України виданий наказ №160, яким підтверджено право юридичної особи - Вінницької обласної державної сільськогосподарської станції; підпорядковано їй дослідні господарства.

Згідно додатку до наказу Української академії аграрних наук України №160 від 01.12.1994 Вінницькій державній сільськогосподарській дослідній станції підпорядковані були наступні господарства: дослідне господарство "Нива", дослідне господарство "Поділля" та дослідне господарство "Олександрівське".

Перший статут Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, який міститься в Реєстраційній справі, зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької районної ради народних депутатів згідно рішення №43 від 24.10.1995.

В пункті 1.5. статуту зазначено, що до складу Дослідної станції входять: дослідне господарство, як структурний підрозділ (без права юридичної особи), а також підпорядковані їй самостійні дослідні господарства як юридичні особи: дослідне господарство "Поділля" Муровано-Куриловецького району Вінницької області та дослідне господарство "Олександрівське" Тростянецького району Вінницької області.

В главі 8 "Дослідна станція і дослідні господарства" статуту визначено: "Дослідні господарства, що входить в межу Дослідної станції, створені з метою організаціно-господарського забезпечення Дослідної станції..." (ст.8.1). Дослідне господарство, що входить до складу станції як структурний підрозділ, не є юридичною особою, знаходиться на одному балансі з установою і діє на підставі Положення про нього, затвердженого директором установи.

12 лютого 2001 року Президентом Української академії аграрних наук затверджено нову редакцію статуту юридичної особи (код ЄДРПОУ 00729267 ); Вінницька обласна державна сільськогосподарська дослідна станція змінила найменування на Вінницьку державну сільськогосподарську дослідну станцію.

В п.1.6 статуту дослідної станції в редакції станом на 2001 рік, зокрема, зазначено, що до складу станції входить дослідне господарство як структурний підрозділ без прав юридичної особи.

Згодом відповідно до Указу Президента України "Про надання Українській академії аграрних наук статусу національної" №8/2010 від 06.01.2010, наказу Національної академії аграрних наук України "Про найменування установ, підприємств та організацій НААГ України" №69 від 07.09.2010, на підставі наказу Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції №1/5-47 від 14.12.2010, змінено назву юридичної особи (код ЄДРПОУ 00729267 ) "Вінницька державній сільськогосподарській дослідній станції" на "Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів Національної академії аграрних наук України."

Президентом Національної академії аграрних наук України 09.10.2010 затверджено нову редакцію статуту Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України, про що держаним реєстратором 17.12.2010 здійснено відповідний запис за №11491050012000629.

Згідно наказу Національної академії аграрних наук України №107 від 24.05.2011 Вінницьку державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту кормів Національної академії аграрних наук України було реорганізовано шляхом перетворення в державне підприємство "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України", внаслідок чого дослідна станція, як юридична особа, припинена.

13.10.2011 затверджено Передавальний акт на передачу майна, в якому зазначено, що державне підприємство "Науковий інноваційно-технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" є правонаступником всіх зобов'язань Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державне підприємство "Науковий інноваційно-технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" (код 00729267 ) є правонаступником Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України.

Як вбачається з реєстраційної справи №114900010839, зокрема, п.1.4 статуту дослідного господарства Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції (код ЄДРПОУ 00724749) господарство створене на підставі наказу Української академії аграрних наук №160 від 01.12.1994.

Як вже зазначалось вище наказом №160 від 01.12.1994 керівників обласних державних сільськогосподарських станцій зобов'язано привести свої статути, печатки, штампи, бланки документації, а також підпорядкованих їм дослідних господарств у відповідність з уточненим найменуванням.

Згідно додатку до наказу №160 від 01.12.1994 в підпорядкуванні Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції було 3 господарства: "Нива", "Поділля" та "Олександрівське" (а.с.67-68, т.1).

Даний факт узгоджується із записом в статуті Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, згідно п.1.5 якого до складу дослідної станції входили: одне дослідне господарство, як структурний підрозділ (без права юридичної особи), а також два самостійні господарства зі статусом юридичної особи, а саме: "Поділля" Муровано-Куриловецького району Вінницької області та "Олександрівське" Тростянецького району Вінницької області.

З наведених обставин суд робить висновок, що господарство, яке на той час не мало статусу юридичної особи і було структурним підрозділом Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, - це "Нива".

Наказом №95 від 29.11.2002 Українська академія аграрних наук зобов'язала:

п.1 "Керівникам науково-дослідних установ провести зміни з організації наукової та виробничої діяльності наукових установ та їх дослідних господарств, реорганізувавши наукові установи шляхом виділення дослідних господарств...".

П.3 "... підготувати відповідні зміни до примірних статутів наукових установ і дослідних господарств ...".

Статут дослідного господарства Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції (код ЄДРПОУ 00724749 ) був затверджений Президентом Української академії аграрних наук 04.02.2003 та зареєстрований Вінницькою райдержадміністрацією 10.02.2003 за №04050975ю0010726.

Відповідно до п.1.5 статуту "... найменування господарства визначене ... наказом Української академії аграрних наук №95 від 29.11.2002."

Згідно пункту 1.2 статуту Господарство підпорядковане Вінницькій державній сільськогосподарській дослідній станції.

03.04.2003 Вінницькою районною державною адміністрацією зареєстровані зміни до статуту дослідного господарства Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції за №460, відповідно до яких "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, створено в результаті реорганізації шляхом виділення зі складу Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, є правонаступником майнових прав господарства".

З наведених обставин справи суд приходить до висновку, що дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції (код 00724749) створене на виконання наказу Української академії аграрних наук №95 від 29.11.2002 шляхом виділення дослідного господарства зі складу Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції і отримало підстави набуття права на майно, що перебувало в користуванні дослідного господарства, яке було структурним підрозділом Станції.

В наступній редакції статуту юридичної особи (код 00724749 ), зареєстрованої 20.12.2004, в пункті 1.4. з'являється положення про те, що господарство створене в результаті реорганізації Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції УААК від 26.11.2002 №95 і є правонаступником в частині майна, майнових прав і зобов'язань реорганізованої Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції.

Враховуючи, що дослідне господарство мало статус відокремленого підрозділу Станції, не було юридичною особою. Така структурна одиниця була наділена майном юридичної особи, яка їх створила.

Враховуючи, що дослідне господарство було структурним підрозділом Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, майно, що перейшло дослідному господарству Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції (державному підприємству дослідного господарства Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції УААН) (код 00724749), належало саме юридичній особі (станції).

Відповідно до п.3.5 статуту Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції вилучення наданих їй земель без згоди Президії Української академії аграрних наук не допускалось.

Позивач не надав доказів того, що Президія Української академії аграрних наук приймала рішення про передачу частини земель, розташованих на території Агрономічної сільської ради, які згідно Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 були закріплені за Вінницькою державною сільськогосподарською дослідною станцією на правах постійного користування дослідному господарству Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції (державному підприємству дослідного господарства Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції УААН).

Таким чином, твердження Вінницького національного аграрного університету про те, що в ході реорганізації Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції та утворення юридичної особи (код 00724749) останній на території Агрономічної сільської ради перейшли права на землю не підтверджується жодним документом.

…

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №94 від 28.01.12 р. державне підприємство Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України отримало назву державне підприємство Агрономічне ".

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 492 від 08.08.2012 державне підприємство Агрономічне було реорганізовано шляхом приєднання до Вінницького національного аграрного університету і якості структурного підрозділу.

…

Однак, враховуючи, що юридична особа (код 00724749) не набула прав на землю на території с. Агрономічного, вона і не мала законних підстав до їх передачі іншим особам.

Відсутність в матеріалах справи будь-яких документів на підтвердження права юридичної особи (код 00724749) на землю на території Агрономічної сільської ради згідно Державного акту НОМЕР_1 дає суду підстави вважати про відсутність у останньої відповідних прав на зазначені землі, а отже, законних підстав на передачу таких прав позивачу, а відтак, і відсутність у останнього права на землю згідно зазначеного Державного акту. .

Отже, як видно зі змісту процитованого судового рішення, судом встановлено, що Вінницький національний аграрний університет не міг отримати прав на користування землю, що виникли у Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції саме на підставі Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1.

Більш того, адміністративним судом досліджувались реєстраційні справи вищевказаних юридичних осіб та не виявлено доказів, які б спростовували обставини встановлені рішенням господарського суду Вінницької області.

Окремо суд зазначає, що не є предметом спору право користування спірними землями та/або законність такого користування позивачем.

Суд, у досліджуваному випадку, лише з'ясовує, чи порушено право чи інтереси позивача втратою чинності державного акта, виданого іншій особі.

Проте, при вирішені цього спору, суд дійшов висновку, що будь-які, в тому рахунку й негативні, наслідки після прийняття пункту 3 оскаржуваного рішення для позивача не настали, оскільки державний акт не видавався ні позивачу, ні приєднаному до нього ДП Агрономічне , ні попереднику останнього. Отже, безпідставним є посилання позивача на порушення його права або охоронюваного законом інтересу в досліджуваній частині. А тому, в задоволені позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення № 195 від 2.12.2016 р. слід відмовити.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 1 оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.

Як видно зі змісту адміністративного позову та пояснено в судовому засіданні представником позивача, після отримання відповідних дозволів на виготовлення технічної документації, університет став претендувати на зазначені в оскаржуваному рішенні землі, а отже у нього виник інтерес до них. Відтак, враховуючи, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності правових підстав та повноважень на те, позивач звернувся з цим позовом до суду про його оскарження.

Оцінюючи доводи сторони позивача щодо порушеного інтересу, суд зазначає слідуюче.

Як зазначалось вище, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту, в т.р. інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року у справі №18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес".

Так, етимологічний зміст слова "інтерес" включає: а) увагу до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимось, чимось ; цікавість, захоплення; б) вагу; значення; в) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; г) прагнення, потреби; д) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмось прагненням, потребам; вигоду, користь, зиск. У загальносоціологічному значенні категорія "інтерес" розуміється як об'єктивно існуюча і суб'єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета, як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. "Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим... Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права..."

У даному рішенні Конституційний суд України дійшов висновку, що поняття "охоронюваний законом інтерес", у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як встановлено судом, Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області видано наступні накази:

1) № ВН/0520680200:01:006/00002218 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 77, 2000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

2) № ВН/0520680200:01:006/00002208 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 67, 4000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

3) № ВН/0520680200:01:006/00002206 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 24, 6000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

4) № ВН/0520680200:01:004/00002215 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 30, 0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

5) № ВН/0520680200:01:004/00002217 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 91, 9000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

6) № ВН/0520680200:01:007/00002204 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 77, 0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

7) № ВН/0520680200:01:007/00002295 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 35, 0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

8) № ВН/0520680200:01:004/00002216 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 70, 0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

9) № ВН/0520680200:01:010/00002200 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 40, 4000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

10) № ВН/0520680200:01:010/00002201 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 6, 0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) .

На підставі вказаних рішень позивачем почалась процедура виготовлення відповідної технічної документації. При цьому, зазначені у наказах земельні ділянки, входять у склад земель, які спірним рішенням віднесено до земель комунальної власності. Дані обставини сторонами не заперечуються.

Таким чином, в контексті наведеного, суд доходить висновку, що за наявності відповідних дозволів, у позивача виник інтерес на спірну землю.

Оцінюючи доводи сторін щодо законності оскаржуваного рішення в частині пункту 1, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл , селищ, міст, серед іншого належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Отже з наведеної норми видно, що законодавець наділив повноваженнями орган місцевого самоврядування вирішувати питання щодо земель саме комунальної власності.

Згідно частин третьої, п'ятої статті 83 ЗК України, земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність .

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Положеннями статті 117 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

При цьому, до земель державної власності , які не можуть передаватися у комунальну власність , належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств , установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.

Згідно пункту 4 Прикінцевих положень та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ , організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Як зазначалось вище, на момент прийняття пункту 1 оскаржуваного рішення, спірна земля перебували у постійному користуванні державного підприємства на підставі державного акту НОМЕР_1 а отже, з урахуванням наведених норм, належала до земель державної власності, розпорядником якої є відповідний орган виконавчої влади.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновків про те, що саме за рішенням органу виконавчої влади землі державної власності можуть передаватись до комунальної за наявності на те визначених законом підстав. При цьому, у відповідному рішенні має бути зазначено: кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

Суд зазначає, що Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області не є органом виконавчої влади, а є органом місцевого самоврядування, який може вирішувати питання виключно щодо земель комунальної власності, а не вирішувати питання стосовно передачі земель з державної у комунальну власність або встановлювати статус земель державної власності.

Як встановлено судом, підставою для прийняття пункту 1 оскаржуваного рішення стало рішення 5 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 29.01.16 р. № 2, яким затверджено проект землеустрою щодо зміни межі території с. Агрономічне Агрономічної сільської ради Вінницького району, Вінницької області, розроблений Державним підприємством Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою та встановлено загальну площу населеного пункту с. Агрономічне 1006,5 га, включивши в межі населеного пункту ділянки загальною площею 866,4414 га, з них: 252,1551 га - землі надані громадянам для індивідуального садівництва; 474,6783 га-землі ДП Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція ; 139,608 га - інші землі.

Зі змісту вказаного рішення не вбачається, що вирішено питання про передачу земель з державної власності у комунальну, як і відсутня інформація, наведена у абзаці 2 частини першої статті 117 ЗК України.

Відтак, за сукупністю наведених обставин, оцінюючи оскаржуване рішення в частині пункту 1, в контексті частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято без врахування всіх зазначених критеріїв.

Зокрема, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині пункту 1 прийнято не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України", не обґрунтовано, а тому є протиправним та, відповідно, підлягає скасуванню.

Окремо щодо доводів сторони відповідача, то вони судом до уваги не беруться, оскільки спростовані наведеними вище нормами земельного законодавства.

При цьому, аргументи сторони відповідача щодо наявності рішення районної ради № 1 від 29.01.16 р. про передачу земель до комунальної власності також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, адже у ньому про будь-яку передачу земель, не йдеться.

Стосовно інших доводів сторони відповідача про відсутність права у позивача на користування спірними землями, то суд зазначає, що таке право не є предметом спору у даній справі, а тому не підлягає дослідженою дане питання.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилаються учасники справи, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у даній справі у розмірі 1600 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 800 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населенного пункту села Агрономічне Вінницького району Вінницької області" № 195 від 2.12.2016 р.

Відмовити в задоволені позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне Вінницького району Вінницької області" № 195 від 2.12.2016 р.

Стягнути на користь Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 00497236) 800 (вісімсот гривень 00 копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (с. Агрономічне, Вінницького району, Вінницької області, вул. Мічуріна, 12, код ЄДРПОУ 04525998).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Вінницький національний аграрний університет (вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 00497236).

Відповідач: Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Мічуріна, 12, код ЄДРПОУ 04525998).

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство освіти і науки України (пр. Перемоги, 10, м. Київ, код 38621185).

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 39767547).

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Донецький національний університет ім. В.Стуса(вул. 600- річчя, 21, м. Вінниця, 02070803).

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" (вул. Мічуріна, 1, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область).

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна Академія аграрних наук України (вул. Михайла Омеляновича -Павленка (Суворова), 9, Київ-10, м.Київ, 00024360)

Головуючий суддя Воробйова Інна Анатоліївна

Судді Альчук Максим Петрович Мультян Марина Бондівна