Постанова

від 14.05.2018 по справі 463/2137/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 463/2137/17 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/5795/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Я.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Фейір К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 13 липня 2017 року по справі за скаргою ОСОБА_3, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" на постанову старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області,-

В С Т А Н О В И Л А:

28.04.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною постанови старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 від 26.04.2017 року у ВП № 51380569 про арешт майна боржника.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04.02.2011 року Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2-з5068/10 про стягнення з нього на користь ПАТ Фольксбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕс банк заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 225 013,32 грн. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом, та в подальшому, винесено постанову від 26.04.2017 року про арешт майна боржника, якою заборонено вчинення реєстраційних дій щодо ТзОВ Надія-2 , засновником якого є ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 2 449 716,65 грн. Вважає таку постанову неправомірною, оскільки державний виконавець не звертався в межах даного виконавчого провадження з поданням про визначення частки майна боржника в товаристві. Натомість, таке подання скеровано до суду в межах іншого виконавчого провадження, хоча звернення стягнення на частину майна товариства пропорційно частці учасника повинно вирішуватись шляхом пред'явлення позову. Відтак, вважає, що державний виконавець не наділений повноваженнями виконувати рішення суду за рахунок корпоративних прав боржника, що виключає підстави для накладення арешту на ці права. Також, в державного виконавця відсутні повноваження щодо заборони вчинення реєстраційних дій, однак в оскаржуваній постанові така заборона наявна. Тому, таку постанову вважає неправомірною.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 13 липня 2017 року в задоволенні скарги ОСОБА_3, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", на бездіяльність старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області - відмовлено.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3. Вважає ухвалу суду незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що постанова, винесена державним виконавцем у виконавчому провадженні №51380569 від 26.04.2017 року про арешт майна боржника, якою заборонено вчинення реєстраційних дій щодо ТзОВ "Надія-2", засновником якого є ОСОБА_3, є незаконною. Стверджує, що державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно, без наявності відповідного судового рішення, що набрало законної сили, встановлювати заборону на вчинення реєстраційних дій щодо юридичної особи. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 13 липня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Франківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 від 26.04.2017 року у ВП №51380569 про арешт майна боржника.

Сторони в судове засідання не з"явилися, хоча про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 про визнання неправомірною постанови старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, суд виходив з тих обставин, що порушень при винесенні постанови від 26.04.2017 року у ВП №51380569 про арешт майна боржника допущено не було і така постанова є законною, винесена на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

Окрім цього, суд зазначив, що арешт майна є лише заходом забезпечення виконання судового рішення, який відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження повинен вжити державний виконавець. Заборона вчинення реєстраційних дій в такому випадку не є реалізацією повноважень державного виконавця, а є обмеженням в подальшій державній реєстрації прав. Накладення арешту є лише заходом для виконання рішення суду в майбутньому, і не може ототожнюватись з самим виконанням.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Згідно ст. 383 ЦПК України, у редакції 2004 року, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Виконавець, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є в тому числі звернення стягнення на корпоративні права.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3, 4 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація обтяжень, проводиться на підставі рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.

Підставою для відмови в державній реєстрації прав відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 04.02.2011 року Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2-з5068/10 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Фольксбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕс банк , заборгованості за кредитним договором в розмірі 2225013,32 грн., а також понесених судових витрат: 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Постановою державного виконавця від 04.07.2016 року відкрито виконавче провадження № 51380569 з виконання виконавчого листа № 2-з5068/10.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що боржник є засновником ТзОВ "Надія-2", та скеровано подання до Франківського районного суду м. Львова про визначення частки майна боржника в майні товариства.

Постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 26.04.2017 року заборонено вчинення реєстраційних дій щодо ТзОВ "Надія-2", засновником якого є ОСОБА_3, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - 2 449 716,65 грн.

Копії вказаної постанови державним виконавцем направлено на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова державного виконавця про арешт майна боржника від 26.04.2017 року є заходом, спрямованим на забезпечення виконання боржником зобов язання, покладеного на нього рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про відсутність у державного виконавця повноважень на накладення заборони вчинення реєстраційних дій щодо ТзОВ Надія-2 , засновником якого є ОСОБА_3, не заслуговують на увагу, оскільки така заборона є наслідком накладеного арешту на майно боржника, та реалізація такої проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного виконавця органами, що здійснюють реєстрацію майна.

З врахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 13 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2